Ухвала

від 04.12.2019 по справі 766/12497/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи № 766/12497/19

Провадження № 11-сс/819/623/19 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_1

Категорія: арешт майна Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі :

Головуючого судді - ОСОБА_2

Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

При секретарі - ОСОБА_5

З участю прокурора - ОСОБА_6

Адвоката - ОСОБА_7

Підозрюваного - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні матеріали кримінального провадження № 42019230000000001 за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 15.07.2019 року про арешт майна, -

в с т а н о в и л а :

Зазначеною ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно, що виявлене та вилучене 11.07.2019 року в ході огляду ділянки місцевості на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_8 .

В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_8 та адвокат ОСОБА_7 вважають, що ухвала слідчого судді постановлена з порушенням вимог п.1 ч.5 ст.173 КПК України та Конвенції захисту прав та основоположних свобод, оскільки накладення арешту на документи про право власності ОСОБА_8 на нерухоме майно та документи щодо ПАТ «Фідобанк» не відповідають інтересам суспільства та не мають доказового значення для кримінального провадження за ч.3 ст.332 КК України, так як документи не містять будь-яких слідів злочину, не містять відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не підлягають конфіскації для відшкодування цивільного позову, чи у разі можливої конфіскації майна. Крім того, копію ухвали від 15.07.2019 року ОСОБА_8 отримав лише 07.11.2019 року після повторного письмового звернення із заявою про надання копії ухвали. Просять поновити строк на апеляційне оскарження ухвали, частково скасувати вказану ухвалу слідчого судді про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, що належить ОСОБА_8 в частині накладення арешту на документи щодо нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , які зазначені в п.68 оскаржуваної ухвали, та документи щодо ПАТ «Фідобанк» та щодо нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , які зазначені в п.109 оскаржуваної ухвали.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку прокурора про залишення ухвали слідчого судді без зміни, а апеляційної скарги без задоволення, думку адвоката та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу, заслухавши сторони у дебатах, які залишилися на попередніх позиціях, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Так як, апелянт копію ухвали від 15.07.2019 року отримав лише 07.11.2019 року після повторного письмового звернення із заявою про надання копії ухвали (а.п. 56), та оскільки клопотання про арешт майна розглядалось без їх участі, жодних повідомлень про дату та час розгляду зазначеного клопотання не надходило, то можна вважати, що строк на оскарження пропущено з поважних причин, а тому він підлягає поновленню.

Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Частиною 4 ст.170КПК України передбачено, що заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх не застосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Згідно ч.1 ст.98КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, саме до компетенції органу досудового розслідування належить встановлення чи є вказане майно предметом злочину і хто ж фактично є його власником, для чого, з метою його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втраті, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження, слідчим суддею правомірно накладене на нього арешт як на речовий доказ. Слідчим суддею також було прийнято до уваги наявність правових підстав для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до постанови слідчого про визнання речовими доказами, долучення їх до матеріалів кримінального провадження та визначення їх місця зберігання від 12.07.2019 року, предмети, речі і документи, виявлені та вилучені 11.07.2019 в ході проведення огляду ділянки місцевості на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42019230000000001від 04.01.2019року ідолучено їхдо матеріалівпровадження.

Крім того,є всі, передбачені кримінальним процесуальним законом, підстави для арешту вищевказаного майна з метою забезпечення запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі майна, на яке просять накласти арешт, крім цього, майно зберегло на собі сліди злочину, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто містить ознаки речових доказів, зазначених в ст. 98 КПК України.

Твердження апелянтів про те, що накладення арешту на документи про право власності ОСОБА_8 на нерухоме майно та документи щодо ПАТ «Фідобанк» не відповідають інтересам суспільства та не мають доказового значення для кримінального провадження за ч.3 ст.332 КК України, так як документи не містять будь-яких слідів злочину, не містять відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не підлягають конфіскації для відшкодування цивільного позову, чи у разі можливої конфіскації майна, спростовуються тим, що дані предмети, речі і документи, виявлені та вилучені 11.07.2019, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, а тому є, передбачені Кримінально процесуальним законодавством, підстави для арешту вищезазначеного майна.

При цьому, в клопотанні слідчого було вказано про конфіскацію майна, передбачену ч.3 ст. 332 КК України, яку дійсно включає санкція ч.3 ст.332 КК України.

Таким чином, апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_8 та йогозахисника ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 407, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Поновити підозрюваному ОСОБА_8 та його захиснику адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 15.07.2019 року.

Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 15 липня 2019 року, якою задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно, що виявлене та вилучене 11.07.2019 року в ході огляду ділянки місцевості на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_8 без зміни.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя ОСОБА_2