Постанова

від 23.09.2019 по справі 677/377/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КОПІЯ

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 677/377/19

Провадження № 22-ц/4820/1437/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П`єнти І.В.,

секретар судового засідання Садік Н.Д.,

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №677/377/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 03 травня 2019 року (суддя Вознюк Р.В., повне судове рішення складено 13 травня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАМПКА АГРО про стягнення боргу.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

04 березня 2019 року ОСОБА_3 , звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що 25 липня 2016 року між ним і ОСОБА_2 були укладені договори позики №10 та №11, відповідно до умов яких відповідач отримав від нього в борг 486206 Євро та 82474,51 Євро, які зобов`язався повернути до 30 листопада 2016 року.

Згідно з п. 3.1 договорів позики №10, №11 від 25 липня 2016 року за користування позикою ОСОБА_2 зобов`язувався сплачувати проценти в розмірі 3% річних від суми позики до моменту її фактичного повернення.

25 липня 2016 року між ним і ТОВ ЛАМПКА АГРО був укладений договір поруки №1, відповідно до умов якого товариство поручилося за виконання ОСОБА_2 всіх зобов`язань за договором позики №10 від 25 липня 2016 року.

Взяті на себе зобов`язання відповідачі не виконали.

Тому, позивач просив стягнути на свою користь: солідарно з ОСОБА_2 і ТОВ ЛАМПКА АГРО борг за договором позики №10 від 25 липня 2016 року у сумі 486206 Євро та проценти за користування нею у сумі 37804,18 Євро; стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики №11 від 25 липня 2016 року у сумі 82474,51 Євро та проценти за користування нею у сумі 6412,68 Євро.

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 03 травня 2019 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ТОВ ЛАМПКА АГРО на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики №10 від 25 липня 2016 року у сумі 486206 Євро та проценти за користування позикою у сумі 37804,18 Євро, а всього 524010,18 Євро.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики №11 від 25 липня 2016 року у сумі 82474,51 Євро та проценти за користування позикою у сумі 6412,68 Євро, а всього 88887,19 Євро. Вирішено питання про судовий збір.

ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на порушення норм процесуального права. Суд не звернув уваги на заяву від 02 травня 2019 року про відкладення розгляду справи, що було викликано поважними причинами та розглянув справу за його відсутності. При розгляді справи порушено визначений ст. 9 ЦПК України принцип рівності прав учасників судового процесу за мовною ознакою. При встановленні обставин справи суд не з`ясував наявність корпоративного спору між сторонами.

У засіданні апеляційного суду представник позивача визнала апеляційну скаргу необґрунтованою у повному обсязі.

Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 25 липня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір позики №10 (далі - Договір №10), відповідно до умов якого останній отримав в позику 486206 Євро.

Згідно з п. 2.1 Договору №10 ОСОБА_2 зобов`язався повернути позику у термін до 30 листопада 2016 року.

У цей же день ОСОБА_3 і ОСОБА_2 уклали договір позики №11 (далі - Договір №11), відповідно до п. 1.1 якого ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 отримав в позику грошові кошти в сумі в сумі 82474 Євро 51 Євроцент.

Повернути позику ОСОБА_2 згідно з п. 2.1 Договору №11 зобов`язався в термін до 30 листопада 2016 року.

У п. 3.1 договорів №10 і №11 від 25 липня 2016 року сторони узгодили розмір плати за користування позиченими коштами, що складає 3% річних від суми позики, які ОСОБА_2 зобов`язався сплачувати до моменту фактичного її повернення.

З метою забезпечення виконання Договору №10 Гелмке Тобіас і ТОВ ЛАМПКА АГРО уклали договір поруки №1, відповідно до п. 2 якого ТОВ ЛАМПКА АГРО поручилося перед ОСОБА_3 за виконання ОСОБА_2 усіх зобов`язань за Договором №10 від 25 липня 2016 року.

Відповідачі свої зобов`язання за зазначеними договорами як у визначений ними строк (до 30 листопада 2016 року), так і після звернення позивача не виконали: позичені кошти не повернули, проценти за користування ними не сплатили, внаслідок чого утворилась заборгованість за позикою та процентами.

27 лютого 2019 року ОСОБА_3 звернувся до кожного з відповідачів з письмовими вимогами виконати зобов`язання за Договором №10 і Договором №11.

У листі від 28 березня 2019 року директор ТОВ ЛАМПКА АГРО Соловей В.М. підтвердив наявність договірних зобов`язань за договором позики, поруки між товариством і Гелмке Тобіас та повідомив про неможливість виконання зобов`язань за договором поруки у зв`язку із скрутним фінансовим становищем.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Рішення про задоволення позову суд першої інстанції мотивував обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

На підставі ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

За положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За положеннями ч. 1 і ч. 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом ч. 1 ст. 524 і ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виражене і виконане у грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Разом з тим, прямої заборони на використання у договірних правовідносинах грошових одиниць іноземних держав, у тому числі виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, в якій воно виражене у договорі, у чинному законодавстві немає.

Як укладення, так і виконання окремих договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. З огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Зазначений правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року за результатом розгляду справ №344/3588/16-ц, №373/2054/16-ц, апеляційний суд на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Факт наявності правовідносин за позикою та порукою ОСОБА_2 не заперечує та це підтверджується наявними у матеріалах справи договором позики №10, договором позики №11, договором поруки №1 від 25 липня 2016 року.

Сторони не заперечують, що ОСОБА_2 як позичальник за Договором №11 грошових коштів у сумі 82474,51 Євро і за Договором №10 у сумі 486206 Євро, а ТОВ ЛАМПКА АГРО як поручитель за Договором №10, свої зобов`язання за договорами не виконали, у визначений договором строк позичені кошти не повернули та не сплатили проценти за користування ними.

Як вбачається із змісту п.2 Договору поруки №1, поручитель (ТОВ ЛАМПКА АГРО поручається перед Кредитором ( ОСОБА_3 ) за виконання Боржником ( ОСОБА_2 ) своїх зобов`язань в повному обсязі. Поручитель також відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи плату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

З урахуванням наведеного та в силу положень ч. 1 і ч. 2 ст. 554 ЦК України ТОВ ЛАМПКА АГРО за Договором №10 є солідарним боржником.

Установивши зазначені обставини, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 у валюті, визначеній Договором №11 поточної заборгованості за позикою в сумі 82474,51 Євро та простроченої заборгованості за процентами 6412,68 Євро, та солідарно з ОСОБА_2 і ТОВ ЛАМПКА АГРО - за Договором №10 поточної заборгованості 486206 Євро та простроченої заборгованості за процентами 37804,18 Євро, а всього 524010,18 Євро.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

На підставі ч. 1 ст. 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах

провадиться державною мовою.

Згідно з ч. 2 ст. 9 ЦПК України суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою.

Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 4 ст. 9 ЦПК України).

За положеннями ч. 2 ст. 75 ЦПК України перекладач допускається ухвалою суду за заявою учасника справи або призначається з ініціативи суду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі, що переглядається, відкрито ухвалою суду від 04 березня 2019 року.

Підготовче провадження закінчене 03 квітня 2019 року.

Розгляд справи по суті призначено на 09 год. 30 хв. 03 травня 2019 року.

02 травня 2019 року представник ОСОБА_2 Густава адвокат Ткачук Б.М. подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (т.1, а.с.132), обґрунтовуючи його неможливістю прибуття представника в судове засідання у зв`язку із службовим відрядженням до м. Києва. На підтвердження відрядження долучив копію залізничного квитка (т.1, а.с.134).

У клопотанні представник відповідача, крім цього зазначив, що ОСОБА_2 самостійно представляти свої інтереси не може, оскільки не володіє в достатній мірі українською мовою, у зв`язку з чим потребує допомоги перекладача в судовому засіданні та перекладу усіх наявних матеріалів справи на німецьку мову.

Разом з тим, правом подати заяву про залучення перекладача сторона відповідача не скористалася.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 березня 2019 року ОСОБА_2 видав нотаріально посвідчену довіреність на сім років адвокатам Місяцю А.П. , Заболотному А.М. , Лозінському М.В. , Ткачуку Б.М. (т.1, а.с.224) з повноваженнями, у тому числі, на представництво в судах з усіма правами які надано законом відповідачу.

Отже, Ткачук Б.М. був не єдиним представником ОСОБА_2 , який міг представляти його інтереси в судовому засіданні.

Відомостей про неможливість участі інших представників в судовому засіданні 03 травня 2019 року матеріали справи не містять.

Судове засідання з розгляду справи по суті, яким судовий розгляд закінчено ухваленням рішення по суті спору, відбулося 03 травня 2019 року.

Про час і місце розгляду справи сторони були належним чином повідомлені.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає законною постановлену судом ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про можливість розгляду справи без участі представника ОСОБА_2 .

Проте, на переконання апеляційного суду, провівши судове засідання та розглянувши справу без участі самого відповідача, про причини неявки якого суду було відомо з клопотання представника відповідача, суд всупереч вимогам ч. 2 ст. 223 ЦПК України допустив порушення норм процесуального права, зокрема щодо права відповідача брати участь у судовому засіданні на рівні з іншими учасниками справи.

Разом з тим, зазначене порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування чи зміни судового рішення немає.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність підстав для скасування рішення суду у зв`язку з наведеними обставинами.

Чинне законодавство не містить обов`язку суду з власної ініціативи залучати для участі у справі перекладача у випадку, коли учасником справи, є іноземець.

За відсутності волевиявлення з боку сторони відповідача на залучення перекладача для надання ним ОСОБА_2 послуг, зокрема в судовому засіданні, доводи апеляційної скарги про порушення судом під час розгляду справи принципу рівності сторін за мовною ознакою, є надуманими.

Повноваження представника ТОВ ЛАМПКА АГРО на вчинення процесуальних дій та здійснення повноважень від імені товариства як відповідача, утому числі визнання позову, належним чином перевірені судом.

Наявність між сторонами корпоративного спору і оспорювання призначення на посаду директора товариства не є предметом доказування у цій справі, а тому доводи апеляційної скарги про недостовірність, на думку відповідача, визнання позову товариством, є безпідставними.

Аргументи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права щодо прийняття до розгляду всупереч вимогам ч. 8 ст. 83 ЦПК України доказів позивача (письмових вимог ОСОБА_3 до відповідачів про виконання договірних зобов`язань від 27 лютого 2019 року) після пред`явлення позову є слушними, проте на законність та обґрунтованість рішення суду не впливають, оскільки обов`язок відповідача повернути позику та сплатити проценти за користування нею існує незалежно від пред`явлення таких вимог.

Суд першої інстанції хоч і послався на ці докази у своєму рішенні, однак це не призвело до неправильного вирішення спору.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неправильність розподілу судом судових витрат не ґрунтується на законі.

Судовий збір за подання позовної заяви до двох відповідачів сплачений позивачем у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 6 Закону України Про судовий збір .

За рішенням суду документально підтверджений судовий збір стягнуто з ОСОБА_2 і ТОВ ЛАМПКА АГРО на користь ОСОБА_3 пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий і роз`яснень, наданих у з п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах .

Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Аргументи, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, щодо законності та обґрунтованості судового рішення заслуговують на увагу.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для задоволення апеляційної скарги та його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 03 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2019 року.

Суддя-доповідач /підпис/ О.І. Талалай

Суддя /підпис/ А.П. Корніюк

Суддя /підпис/ І.В. П`єнта

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай