Рішення

від 19.11.2019 по справі 520/6082/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2019 р. № 520/6082/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан В.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Абояна І.І.,

представника позивача - Стриж Л.А., ;

представника відповідача - Насібулліної Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ" (61072, м.Харків, пр. Науки (Леніна), 54, офіс 80, ідентифікаційний код ЄДРПОУ39658965) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198 ) про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд :

- податкові повідомлення-ріше6ння Головного управління ДФС у Харківській області № 00000601408, № 00000611408, № 00000591408, № 00011861307 від 17.05.2019 року - скасувати;

- стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1 921 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 04.04.2019 по 10.04.2019 року ГУ ДФС у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2016 по 03.04.2019 правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску з 25.02.2015 по 03.04.2019 року. За результатом перевірки складено акт №1290/20-40-14-08-09/39658965 від 17.04.2019 р., за наслідками якого прийняті податкові повідомлення-рішення № 00000601408, № 00000611408, № 00000591408, № 00011861307 від 17.05.2019 року, з якими позивач не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та у письмовому відзиві на позов зазначив, що доводи позовної заяви є безпідставними та помилковими, а позов не підлягає задоволенню.

Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 04.04.2019 № 3272, 3273, 3274 Головного управління ДФС у Харківській області, наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 02.04.2019 року № 2494, п.п.78.1.7, п.78.1, ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненням, у зв`язку з надходженням відомостей з ЄДР щодо припинення діяльності, працівниками податкового органу з 04.04.2019 по 10.04.2019 року проведена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ" (податковий номер 39658965) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2016 по 03.04.2019, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску з 25.02.2015 по 03.04.2019, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки (додаток 1), який є його невід`ємною частиною.

Перевірку проведено з відома та у присутності ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ".

За результатами документальної виїзної позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2016 по 03.04.2019, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску з 25.02.2015 по 03.04.2019 відповідачем складено акт перевірки від 14.04.2019 р. № 1290/2040-14-08-09/39658965, яким встановлено наступні порушення:

- пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI із змінами та доповненнями, п.6, п.п 9.4 п.9 П(С)БО 16 «Витрати» , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 36000,0грн., в тому числі по періодах: за 2017 рік у сумі 36000,0грн.;

- п.287.1, п.287.8 ст.287 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI із змінами та доповненнями, що призвело до заниження плати за землю всього у сумі 6951,44грн., в тому числі по періодах: за 2016 рік у сумі 2676,75грн., за 2017 рік у сумі 2837,04грн., за 2018 рік у сумі 1437,95грн.;

- п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI із змінами та доповненнями, в частині неподання до органу ДФС податкових Декларацій з плати за землю за 2016, 2017, 2018 роки;

- пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010, Наказу Міністерства Фінансів України №4 від 13.01.2015р. «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за 2кв.2017р., 1кв.2018 надано з недостовірними даними;

- пункту 2.1 статті 6, статті 8, статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, а саме: підприємством занижено суму нарахованого єдиного внеску у червні 2017 року на 264,0 грн., у липні 2017 року на 264,0 грн., платником самостійно виправлено помилку у серпні 2017 року ( ОСОБА_1 4 ОСОБА_2 1 № 9188714415 від 15.09.2017р.) та донараховано єдиний внесок 528,0 грн.;

- абзац 1 ч.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями - несвоєчасна сплата єдиного внеску за вересень 2018 року.

Не погоджуючись з позицією податкового органу, викладеною в акті, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Харківській області із запереченням на акт від 17.04.2019 року № 1290/20-40-14-08-09/39658965.

Листом Головного управління ДФС у Харківській області № 24013/20-40-14-08-14 від 15.05.2019 року "Про розгляд заперечення на акт ГУ ДФС у Харківській області від 15.05.2019 року № 24013/20-40-14-08-14" повідомлено позивачу, що за результатами розгляду заперечень ліквідатора ТОВ "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ" Дубенко С.П. висновки акту від 17.04.2019 року № 1290/20-40-14-08-09/39658965 залишено без змін.

Головним управлінням ДФС у Харківській області 02.03.2018 року на підставі акту перевірки сформовані та направлені позивачу наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 17.05.2019 року № 00000601408 , яким встановлено порушення пункту 287.1, пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 8689 грн. 30 коп.;

- від 17.05.2019 року № 00000611408, яким встановлено порушення пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України за платежем земельний податок з юридичних осіб та застосовано штрафні санкції у загальному розмірі 510 грн. 00 коп.;

- від 17.05.2019 року № 00000591408, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 45 000 грн. 00 коп.;

- від 17.05.2019 року № 00011861307, яким на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у загальному розмірі 510,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати.

Не погодившись з прийнятими контролюючим органом рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Стосовно позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області від 17.05.2019 року № 00000601408, № 00000611408, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що підставою для прийняття спірного рішення слугувало висновок відповідача про те, що в перевіряємому періоді позивач був користувачем земельної ділянки загальною площею 74,7 кв.м., в зв`язку з чим на думку відповідача мав сплачувати плату за землю.

Як встановлено матеріалами даної справи, відповідач у акті посилається на те, що з 26.02.2015 року по 05.07.2018 року позивач був власником нежитлового приміщенім 1-го поверху № 80-1-:80-5 в літ. «А-5» загальною площею 74,7 кв.м. за адресою: м. Харків, пр. Науки, 54, а отже в розумінні п.287.1 п.287.8 ст. 287 Податкового кодексу України повинен був нараховувати та сплачувати плату за землю за 2016, 2017, 2018 рік.

Суд зазначає, що протоколом установчих зборів засновників ТОВ «ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ» № 1 від 19.02.2015 р., серед іншого, прийнято рішення про заснування Товариства, визначення розміру стату тного капіталу та розподіл часток в статутному капіталі Товариства.

Згідно Акту приймання-передачі нерухомого майна від 26.02.2015 р., ТОВ «Планета Ком форт» в якості внеску до статутного капіталу позивача передало, а позивач отримав нерухоме майно: нежитлове приміщеним 1-го поверху № 80-1-:80-5 в літ. «А-5» загальною площею 74,7 кв.м. за адресою: м. Харків, пр. Науки, 54.

06.03.2015 р. зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно за позивачем, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, № запису 8966657 та Свідоцтвом про право власності від 06.03.2015 р., індексний номер 34600686.

Згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.07.2018 р. вищезазначене не житлове приміщення продане позивачем фізичній особі.

Балансова вартість вказаного майна складала 1 383 020, 00 грн.

Так, правові засади застосування земельного податку регламентовані розділом XII Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зо бов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Пунктом 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Пунктом 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та зем лекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно пп.14.1.72 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Підпунктом 14.1.73 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до пп. 271.1.1 п.271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Статтею 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до п.285.1 ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Положеннями ст. 286 Податкового кодексу України визначено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Згідно пп. 14.1.42 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до п.286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - єдина держа вна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до ст. 194 ЗК України, є забез печення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земель них відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Пунктом 4 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій» .

Статтею 26 Закону України «Про землеустрій» , встановлено, що розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів - землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою: Фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками. відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Згідно ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» , відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: - витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; - довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; - викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є обов`язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки (крім складення заповітів).

На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повно важень, визначених законом.

Відповідно до п.21 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213 «Про Методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» , дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Згідно п. п. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого поста новою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Так, суд зазначає, що пунктом 3 Рішення 7 сесії Харківської міської ради 11 скликання, від 22.02.2017р. № 566/17 «Про внесення змін до рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 №1209/13 «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013» , дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 9 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1647/29777.

Статтею 14 Податкового кодексу України встановлено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Водночас, як свідчить акт перевірки, при нарахуванні позивачу земельного податку за 2016, 2017, 2018 рік, Відповідачем здійснено за відсутності відомостей, обов`язкова наявність яких обумовлена нормами Податкового кодексу України, зокрема акт перевірки не містить відомостей та інформації з Державного земельного кадастру у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки стосовно якої, розраховано величину земельного податку на 2016, 2017 та 2018 роки.

Крім того, враховуючи положення п.1.1 ст.1 ПК України, а також ст. 2, ст.3 Земельного кодексу України, для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 286 Податкового кодексу України, податок на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.

Суд вважає за необхідне зазначити, що будівля за адресою: м. Харків, пр. Науки АДРЕСА_1 54, в якій знаходиться нежитлове приміщення, що належало позивачу з 26.02.2015 р. по 05.07.2018 р., є жилою п`яти поверховою будівлею з адміністративними приміщеннями, в якій знаходяться жилі та нежитлові приміщення, які належать різним фізичним та юридичним особам.

А отже, при визначенні площі земельної ділянки щодо якої здійснено розрахунок величини земельного податку, контролюючому органу в такому випадку, необхідно з`ясувати: загальну площу будівлі, загальну площу земельної ділянки, на якій розташована будівля та здійснити розрахунок площі частки земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, пропорційно до загальної площі вказаної будівлі.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів перебування у власності або користуванні позивача земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , площею 74,7 кв.м., як не надано і доказів врахування контролюючим органом при проведенні розрахунку податкового зобов`язання позивачу площі земельної ділянки, яка перебуває у користуванні співвласників, а також частки кожного співвласника у праві власності на нерухоме майно, яке знаходиться на цій земельній ділянці.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.04.2018 року у справі №820/3171/17 та від 24.04.2018 року по справі №818/1027/17.

А тому, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2019 року № 00000601408 та № 00000611408.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішень від 17.05.2019 року № 00000591408, суд зазначає наступне.

Вказане спірне рішення прийнято відповідачем, в зв`язку з тим, що перевіркою встановлено заниження позивачем податку на прибуток за період з 01.01.2016р. по 03.04.2019р. на суму 36000 грн.

Згідно даних акту контролюючого органу, перевіркою задекларованих у рядку 02 Декларацій „Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» показників складає: за період з 01.01.2016 по 03.04.2019 складають 2016 рік у сумі 110679,0грн., 2017 рік у сумі 11629,0 грн., 2018 рік у сумі 6888,0грн., 2019 рік у сумі 3109,0грн

Також, перевіркою повноти декларування показників рядка 02 Декларацій „Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 01.01.2016 по 03.04.2019 встановлено їх заниження всього на суму 200000,0грн., в тому числі по періодах: за 2017 рік у сумі 200000,0грн.

Суд зазначає, що ТОВ "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ" в особі директора Дубенко С.П.- Замовник укладено договір про надання послуг від 03.01.2017 з ФОП ОСОБА_3 , і.п.н.2746407979- Виконавець, предметом якого є наступні офісні послуги: отримання рахунків з комунальних служб на оплату комунальних послуг, одержування кореспонденції, підготовка та передача рахунків на оплату орендних послуг та компенсації комунальних послуг, підготовка та передача актів приймання-передачі послуг оренди та надання комунальних послуг, підготовка вихідної кореспонденції Замовника, фінансове планування, контроль витрат та виконувати інші офісні послуги в строки та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язується своєчасно прийняти та їх оплатити.

Згідно додаткової угоди від 18.01.2017 до договору, п.1 договору викладено у наступній редакції: «Виконавець зобов`язується на свій ризик своїми силами виконувати для Замовника наступні офісні послуги: отримання рахунків з комунальних служб на оплату комунальних послуг, одержування кореспонденції, підготовка та передача рахунків на оплату орендних послуг та компенсації комунальних послуг, підготовка та передача актів приймання-передачі послуг оренди та надання комунальних послуг, підготовка вихідної кореспонденції Замовника, фінансове планування, контроль витрат та виконувати інші офісні послуги в строки та на умовах, передбачених Договором від 03.01.2017 та цією Додатковою угодою. Виконавець виконує роботи по упорядкування справ Замовника за 2016 рік і на виконання робіт, що відносяться до обов`язків директора і головного бухгалтера Замовника в 2017 році, до часу одужання директора ОСОБА_4 , які відповідають його видам діяльності. »

Згідно пункту 3 договору вартість послуг становить: «щомісячна вартість послуг становить 40000,0грн. без ПДВ» .

На підтвердження понесених витрат до перевірки та до матеріалів справи представником позивача надано п`ять ідентичних по змісту актів виконаних робіт на загальну суму 20000,00 грн, без податку на додану вартість, а саме: акт виконаних робіт №1 від 31.01.2017 на суму 40000,0 грн., акт виконаних робіт №2 від 28.02.2017 на суму 40000,0 грн., акт виконаних робіт №3 від 31.03.2017 на суму 40000,0 грн., акт виконаних робіт №4 від 30.04.2017 на суму 40000,0 грн., акт виконаних робіт №5 від 21.05.2017 на суму 40000,0 грн.

Також надано калькуляцію робіт по договору та додаткової угоди з розрахунку на 1 місяць, а саме :отримання рахунків (дублікатів рахунків) з комунальних служб на оплату комунальних послуг та контроль за їх сплатою на суму 2500,00 грн., підготовка та передача актів приймання-передач послуг оренди, компенсації комунальних послуг та контроль за їх сплатою на суму 1000,00 грн., Зняття показів з лічильників та подання звіту в АК Харківобленерго на суму 500,00 грн., підготовка та передача актів приймання-передач компенсації комунальних послуг та контроль за їх сплатою на суму 2500,00 грн., упорядкування справ за 2016 рік на суму 21 000,00 грн., фінансове планування та контроль ведення управлінського обліку на суму 3500,00 грн., збір, опрацювання документів за поточний місяць 2017 року на суму 2000,00 грн., підготовка до здачі звітності за попередній місяць, контроль за сплатою податків на суму 1000,00 грн., підготовка до подання бухгалтерської, податкової та фінансової звітності за поточний квартал на суму 1000, 00 грн., підготовка та укладання господарських та інших договорів на суму 1000,00 грн., підготовка та отримання кореспонденції на суму 600,00 грн., канцелярські витрати на суму 200,00 грн., компенсація витрат на проїзд на суму 700,00 грн., компенсація використання власної оргтехніки на суму 500.00 грн., єдиний податок на суму 2000,00 грн.

Поряд з цим під час судового розгляду з`ясовано, що до перевірки не надано будь яких звітів, первинних документів, що підтверджують виконання саме цих послуг, що зазначені в калькуляції, неможливо визначити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції тощо. До перевірки не надано будь яких доказів щодо понесених витрат на проїзд та на придбання канцелярських товарів.

Зміст прийнятих робіт який зазначено у вищезазначених актах однотипний, акти не містять будь-якої деталізації наданих послуг, мають наступний текст: « Виконавець передав, а Замовник прийняв наступні послуги: фінансове планування, отримання та передача рахунків з комунальних служб на оплату комунальних послуг, а саме: КП «Харківводоканал» , ПАТ «Харківобленерго» , КП «Харківські теплові мережі» , КП «Жилкомсервіс» , КП КВПВ, отримання та передача кореспонденції, підготовка та передача рахунку на оплату послуг оренди, підготовка та передача рахунку на компенсацію вартості комунальних послуг, спожитих орендатором, підготовка та передача для підписання акту приймання-передачі послуг оренди, підготовка та передача для підписання акту приймання-передачі акту з компенсації комунальних послуг, спожитих орендатором, контроль виконання фінансового плану Замовника» .

Вищевказані послуги виконувались ФОП ОСОБА_3 всього по одному орендарю ТОВ "7-я", якому надавалася вся площа приміщень в оренду.

В бухгалтерському обліку підприємства придбані послуги згідно актів виконаних робіт включено у 2017 році до складу адміністративних витрат та відображено проводкою Дт 92 Кт 631 на загальну суму 200000,0 грн.

За отримані послуги розрахунки проведено у 2018 році, а саме сплачено на користь ФОП ОСОБА_3 грошові кошти наступним чином : 27.03.2018 у сумі 100000,0грн., 29.03.2018 у сумі 100000,0грн..

ТОВ "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ" у перевіряємому періоді отримував доход від надання в оренду власного нерухомого майна (доход отримувався до моменту реалізації нерухомого майна, яке реалізовано згідно договору від 05.07.2018р), доход від отриманого відшкодування комунальних послуг. У 2016 році мав двох орендаторів, у 2017 -2018 рр. одного орендаря. У період коли відбулось замовлення вищевказаних послуг (січень - травень 2017року), доход товариства від надання в оренду приміщень склав 22036,50 грн. в місяць, а замовлена «офісна послуга» від ФОП ОСОБА_3 склала 40000,0 грн. в місяць.

Як вказано в акті перевірки впродовж січня-травня 2017 року спостерігається відсутність наявності ділової мети, економічної вигоди, економічної доцільності, розумних економічних причин замовлення даної господарської операції у ФОП ОСОБА_3 , і.п.н. НОМЕР_1 , товариство впродовж 2016р., з червня - грудня 2017р., у 2018 році самостійно виконувало такі ж саме роботи які були замовлені та оплачені на користь ФОП ОСОБА_3 та які виконувались всього п`ять місяців: з січня по травень 2017року.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2016 року) об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.6 П(С)БО 16 «Витрати» , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.п 9.4 п.9 П(С)БО 16 «Витрати» , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результату - інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

При цьому активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому (п.3 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» , затверджений наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 року).

Водночас за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до частини 1 пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 85.4 цієї статті при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.8 Кодексу).

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності (п.44.7 ст.44 ПК України).

Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону № 996-XIV відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Отже, наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності формування даних податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов`язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів. Ненадання платником податків відповідних документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними чи іншими компетентними органами.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що при проведенні перевірки відповідач правомірно дійшов до висновку, що на порушення пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI із змінами та доповненнями, п.6, п.п 9.4 п.9 П(С)БО 16 «Витрати» , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, підприємством завищено адміністративні витрати за 2017 рік за рахунок включення до їх складу «офісних послуг» у сумі 200000,0 грн . , в результаті чого необґрунтовано занижено за 2017 рік Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності в сумі 200000,0 грн.

Отже, Головним управлінням ДФС у Харківській області при винесенні податкового повідомлення - рішення № 00000591408 від 17.05.2019 року дотримано вимоги Податкового кодексу України, а тому у суду відсутні підстави для його скасування.

Щодо позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення рішення від 17.05.2019р. № 00011861307, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п.п. "б" п.176.2. ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до п. 1.2. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку податковий розрахунок - документ, який свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. На підставі відомостей щодо сум утриманого та/або сплаченого податку, які зазначаються у податковому розрахунку, нарахування податкового зобов`язання не проводиться.

Перевіркою дотримання встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей встановлено, що підприємством на порушення вимог пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010, Наказу Міністерства Фінансів України №4 від 13.01.2015р. «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ)» : податкові розрахунки за 2кв.2017 року, 1 кв.2018 року надано з недостовірними даними: у податкових розрахунках не відображено суму виплачених доходів фізичним особам за товари та послуги: за 1кв.2018р. - не відображено суму доходу 200000,0 грн., виплачену ФОП ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1 ) згідно договору №б/н від 03.01.2017р. за надання офісних послуг; за 2кв.2017 р. - не відображено суму виплаченої безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі, виплаченої ОСОБА_5 ( НОМЕР_2 ), суму доходу 478,90 грн, виплачену ФОП ОСОБА_6 ( НОМЕР_3 ).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що при проведенні перевірки податковий орган дійшов обґрунтованих висновків, в зв`язку з чим підстави для скасування податкового повідомлення - рішення від 17.05.2019р. № 00011861307 відсутні.

Згідно ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ" підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню відповідно до вимог статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 17.05.2019 року № 00000601408 у розмірі 8 689 грн. 30 коп. за платежем земельний податок з юридичних осіб, № 00000611408 у розмірі 510,00 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області (61057 м. Харків, вул. Пушкінська, 46) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОБОЛЬСЬКИЙ КАДУЦЕЙ" (61072, м.Харків, пр. Науки (Леніна), 54, офіс 80, ідентифікаційний код ЄДРПОУ39658965) у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 03.12.2019 року.

Суддя Рубан В.В.