Ухвала

від 02.12.2019 по справі 761/36202/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/36202/19

Провадження № 1-кп/761/2479/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

провівши в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 12019000000000821 відомості щодо якого внесено до ЄРДР 05 вересня 2019 року, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Морозівка Баришівського району Київської області, українця, громадянина України, неодруженого, не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України,

У С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва 20 вересня 2017 року надійшов обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, з угодою про визнання винуватості від 12 вересня 2019 року, укладеною між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України старшим радником юстиції ОСОБА_5 з одного боку та підозрюваним ОСОБА_7 з іншого боку.

Вислухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, вивчивши обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та підозрюваною у кримінальному провадженні, суд приходить до наступного висновку.

Так, на підставі приписів, визначених ч. 1 ст. 474 КПК України, якщо під час досудового розслідування досягнуто угоди, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду.

Тобто, складання обвинувального акту, який би за своїм змістом відповідав положенням ст. 291 КПК України, є обов`язковим.

Це випливає й зі змісту п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, у відповідності з яким, суд перед прийняттям рішення про затвердження угоди про визнання винуватості повинен з`ясувати в обвинуваченого, зокрема про те, чи цілком він розуміє, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують.

За вимогами п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, п. 1 ч. 1 ст.91КПК України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Як вбачається із змісту обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та підозрюваним ОСОБА_7 , останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, зокрема у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Проте, як в обвинувальному акті так і в угоді про визнання винуватості міститься також прізвище іншого співучасника вказаного кримінального правопорушення, а саме прізвище одного з організаторів злочину, щодо якого зазначено про виділення відносно нього в окреме провадження матеріалів досудового розслідування, а саме ОСОБА_8 .

При цьому, дані про ухвалення відносно ОСОБА_8 вироку та набрання ним законної сили, в матеріалах справи відсутні. Більш того, в судовому засіданні прокурор повідомив, що обвинувальний акт відносно останнього до суду не направлявся і будь-які судові рішення з цього приводу відсутні. При цьому прокурор зазначив, що відносно підозрюваного ОСОБА_8 продовжується досудове розслідування та він перебуває у розшуку.

Отже, пряме зазначення конкретного прізвища особи, яка обвинувачується у вчиненні злочинів спільно з ОСОБА_7 , за відсутності визначеного його процесуального статусу у кримінальному провадженні, що надійшло з угодою, відсутності даних про наявність щодо цієї особи обвинувального вироку, є порушенням загальних засад кримінального провадження: принципу верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступу до правосуддя та інших, що у сукупності може ставити під сумнів законність будь-якого вироку, що буде постановлений за наслідками розгляду кримінального провадження на підставі складеного обвинувального вироку у такий спосіб.

Незважаючи на те, що угода та обвинувальний акт, що надійшов разом з угодою, складений лише відносно ОСОБА_7 , втім зміст цих процесуальних документів стосується обвинувачення у цих же злочинах й іншої особи - ОСОБА_8 .

Зазначене, на переконання суду, є неконкретним викладенням фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , і про які у будь-кому разі він повинен бути чітко обізнаним та обрати власну правову позицію захисту, не дивлячись на угоду про визнання винуватості.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що в тексті підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення Суду від 19 грудня 1989 року в справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82 п. 79).

Також Європейський суд констатував, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення Суду від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 52).

Таким чином, обвинувачення повинно бути сформульовано повно, чітко та зрозуміло і узгоджуватися з наведеною правовою кваліфікацією. Це обумовлено, зокрема, необхідністю забезпечення права на захист, оскільки особа повинна знати від якого обвинувачення захищатись, та з огляду на висунуте їй обвинувачення обирати правову позицію захисту.

Наведені недоліки обвинувального акта, крім іншого, свідчать про неможливість вирішення судом питання у підготовчому судовому засіданні щодо затвердження угоди або відмови у затвердженні угоди, оскільки у відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання, при цьому, вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті.

Тобто, за умови затвердження угоди про визнання винуватості, суд повинен постановити обвинувальний вирок, зміст якого повинен відповідати вимогам, визначених статтею 374 КПК України, зокрема, зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Таким чином, у вироку має бути викладене саме те обвинувачення, зміст якого міститься в угоді про визнання винуватості. При цьому, закон не наділяє суд правом, при затвердженні угоди про визнання винуватості встановлювати інші обставини, або зазначати інші дані, виключати або замінювати їх.

На підставінаведеного,суд вважає,що обвинувальнийакт стосовно ОСОБА_7 не відповідає положенням ст. 291 КПК України.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд повертає обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

При цьому, на переконання суду, вирішення питання щодо затвердження або відмови в затвердженні угоди, є неприпустимим, через невідповідність даного обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України.

Крім того, у даному випадку, вирішення питання затвердження угоди, суперечить приписам ч. 8 ст. 474 КПК України, що регламентують недопустимість повторного звернення з угодою в одному кримінальному провадженні.

Таким чином,виявлений недоліксвідчить проістотне порушеннявимог кримінальногопроцесуального законупри складенніта затвердженніобвинувального акта,у зв`язкуз чим,обвинувальний актстосовно ОСОБА_7 підлягає поверненню прокурору для усунення зазначеного недоліку.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314, 472-474 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12019000000000821 відомості щодо якого внесено до ЄРДР 05 вересня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення або з дня отримання її копії.

Судді: