Ухвала

від 05.03.2020 по справі 761/36202/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-кп/824/1150/2020 Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1

Категорія ст. 314 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

за участю: прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 у кримінальному провадженні № 12019000000000821 щодо обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Морозівка Баришівського району Київської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12019000000000821, відомості щодо якого внесеного до ЄРДР 05 вересня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, повернуто прокурору.

Дійшовши висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, бо в ньому виклад фактичних обставин та зміст обвинувачення є неконкретним, суд своє рішення про його повернення разом з угодою про визнання винуватості прокурору мотивував тим, що обвинувальний акт та угода складені відносно ОСОБА_8 , але їх зміст стосується обвинувачення у цих же злочинах й іншої особи - ОСОБА_9 , обвинувальний акт щодо якого до суду не направлявся та останній в іншому кримінальному провадженні перебуває в розшуку. Водночас пряме зазначення конкретного прізвища особи, яка обвинувачується у вчиненні злочинів спільно з ОСОБА_8 , за відсутності визначеного його процесуального статусу у кримінальному провадженні, що надійшло з угодою про визнання винуватості лише щодо ОСОБА_8 , є порушенням загальних засад кримінального провадження, принципу верховенства права, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини. Разом із цим, такі недоліки обвинувального акта позбавляють суд у підготовчому судовому засіданні вирішити питання щодо можливості затвердження угоди, при цьому вирок на підставі угоди у разі її затвердження повинен відповідати загальним вимогам щодо обвинувальних вироків, визначених ст. 374 КПК України, та, крім іншого, містити саме те обвинувачення, зміст якого викладений в угоді про визнання винуватості.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному проваджені - прокурор відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року скасувати, а обвинувальний акт направити на новий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання.

Прокурор вважає, що в обвинувальному акті, на виконання вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, у повному обсязі викладені всі фактичні обставини кримінальних правопорушень, вказані дані про час, місце, спосіб, наслідки та інші обставини кожного з кримінальних правопорушень, чітко сформульоване обвинувачення відносно ОСОБА_8 з посиланням на відповідні статті (частини статтей) КК України, а суд до початку розгляду справи по суті вдався до оцінки фактичних обставин справи, суті обвинувачення та його складових, що не може бути предметом розгляду цієї стадії кримінального провадження. Отже висновки суду про невідповідність вимогам КПК України обвинувального акта стосовно ОСОБА_8 є надуманими і такими, що не відповідають дійсності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

За приписами ч. 3ст. 314 КПК України, суд має право зі стадії підготовчого судового розгляду повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цьогоКодексу, тобто за наявності таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду або вирішенню інших питань, зокрема, розгляду щодо угоди, який відповідно до ч. 2 ст. 474 КПК України проводиться судом під час підготовчого судового засідання.

За змістом ст. 474 КПК України якщо під час досудового розслідування досягнуто угоди обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду.

Згідно з вимогами ч. 4ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт, як це передбачено ст. 291 КПК України, складається і підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Пунктами 1-9 частини 2статті 291 КПК Українивизначено перелік тих відомостей, які має містити обвинувальний акт. Зокрема, обвинувальний акт обов`язково повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення зпосиланнямна положеннязакону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно з положеннями ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості, крім іншого, зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому відповідно до положень ч. 7 ст. 474 КПК України у суду виникає обов`язок перевірити угоду на відповідність вимогам КПК України та/або закону саме під час підготовчого судового засідання і якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання. Підготовче судове засідання згідно з ч. 2 ст. 314 КПК України проводиться за правилами судового розгляду, водночас відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Повертаючи обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_8 прокурору, суд першої інстанції уважав, що цей процесуальний документ не відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, зміст висунутого ОСОБА_8 обвинувачення з посиланням на вчинення кримінальних правопорушень у співучасті з іншою конкретною особою, суперечить загальними засадами кримінального провадження. І з таким висновком суду погоджується колегія суддів.

Зокрема, як убачається з обвинувального акта щодо ОСОБА_8 , який надійшов на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва разом з угодою про визнання винуватості, за відсутності окремого викладу фактичних обставин кримінальних правопорушення, які прокурор вважає встановленими, формулювання обвинувачення в ньому містить вказівку на вчинення ОСОБА_8 злочинів у співучасті з ОСОБА_9 , з детальним описом конкретних дій останнього, який за позицією органу досудового розслідування за попередньою змовою з іншими невстановленими особами розробив злочинний план, спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами ТОВ "Катеринопільський елеватор" та брав у його реалізації безпосередню участь шляхом вчинення певних дій, про які зазначено в обвинувальному акті. Разом із цим, безпосередньо в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_9 не має статусу обвинуваченого, а в іншому, будучи підозрюваним, він перебуває у розшуку.

Аналогічним чином формулювання обвинувачення викладене і в угоді про визнання винуватості, яка укладена між прокурором та ОСОБА_8 .

Між тим, на переконання колегії суддів, викладення формулювання обвинувачення в такий спосіб, тобто з посиланням в обвинувальному акті щодо ОСОБА_8 про вчинення ним злочину за попередньою змовою з іншою конкретною особою (указані її персональні дані), яка в цьому кримінальному провадженні не є обвинуваченою та якій не висунуте обвинувачення у встановленому законом порядку, не узгоджується з положеннями ст. 62 Конституції України, істотно суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, а також презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 КПК Українипередбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Крім того, подібне викладення формулювання обвинувачення позбавляє суд можливості перевірити угоду на відповідність вимогам КПК України та/або закону і фактично унеможливлює забезпечення судового розгляду кримінального провадження у чіткій відповідності до положень ч. 1ст. 337 КПК України.

До того ж, якщо дані про наявність ознак злочину встановлені щодо особи, яка притягнута до кримінальної відповідальності, але не є обвинуваченим у конкретній справі, суд не вправі у вироку чи інших судових рішеннях допускати висловлювання та судження, які можуть бути оцінені, як визнання особи винною у вчиненні злочину, водночас мотивувальна частина вироку на підставі угоди повинна містити також і формулювання обвинувачення.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність за своїм змістом обвинувального акта та угоди щодо ОСОБА_8 вимогам КПК України, що є підставою для повернення цих процесуальних документів прокурору.

Твердження прокурора про те, що суд у підготовчому судовому засіданні вдався до оцінки фактичних обставин кримінального правопорушення, тим самим вийшов за межі своїх повноважень, не заслуговують на увагу, оскільки за змістом ухвали суд перевірив обвинувальний акт на предмет його відповідності вимогам КПК України, а встановлене судом першої інстанції істотне порушення загальних засад кримінального провадження і як наслідок порушення вимог ч. 2 ст. 291 КПК України підлягає усуненню саме прокурором.

За вказаних обставин, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року, якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12019000000000821, відомості щодо якого внесеного до ЄРДР 05 вересня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, повернуто прокурору без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4