Постанова

від 03.12.2019 по справі 182/4243/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9129/19 Справа № 182/4243/18 Суддя у 1-й інстанції - Багрова А. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Барильської А.П.,

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер - Авто Торг , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження , апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2019 року, яке ухвалене суддею Багровою А.Г. в місті Нікополь Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 30 січня 2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовними вимогами до ТзОВ Інтер - Авто Торг , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав споживачів, та просила постановити рішення, яким укладений між нею та ТзОВ „Інтер-Авто-Трейд» попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №0124 від 04.06.2018 року розірвати, стягнути з відповідачів збитки, пов`язані з неякісним виконанням попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0124 від 04.06.2018 року.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що уклала з ТзОВ „Інтер-Авто-Трейд» попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №0124 від 04.06.2018 року і у якості авансового внеску оплатила 73 000 грн. За умовами договору відповідач повинен був придбати у третіх осіб транспортний засіб ВАЗ Vesta 2015 року випуску 1.6 АТ Lux, сірого кольору та укласти договір купівлі-продажу автомобіля до 04.06.2018 року. Оскільки договір купівлі-продажу транспортного засобу так і не був укладений у визначений попереднім договором термін, то є всі підстави для розірвання попереднього договору і стягнення з відповідачів солідарно на її користь збитки в розмірі 73000 грн.

Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ Інтер - Авто Торг , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав споживачів відмовлено.

Судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп. компенсовано за рахунок держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не застосував норми ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів та не стягнув на користь позивача сплачені за попереднім договором кошти з тієї підстави, що умови п. 1.5 договору не були виконані.

Зауважує на тому, що суд першої інстанції порушив принцип ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод по справі, не призначив судового засідання, не надав позивачу можливості реалізувати свої процесуальні права, заявляти відповідні клопотання про витребування доказів, тощо.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, належним чином, завчасно, повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з`явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ТзОВ „Інтер-Авто-Трейд» 04.06.2018 року уклали попередній договір №0124 купівлі-продажу транспортного засобу марки ВАЗ Vesta 2015 року випуску 1.6 АТ Lux, сірого кольору, який продавець зобов`язується придбати у третіх осіб (а.с.6).

Пунктом 2.1 попереднього договору передбачено, що Покупець ОСОБА_1 перераховує на поточний рахунок Продавця грошові кошти в розмірі 73 000 грн. (а.с. 7).

Пунктом 2.2 Попереднього договору визначено, що зазначена сума розцінюється сторонами як аванс за Основним договором, а при оформленні Основного договору вартість Майна, що підлягає сплаті Покупцем, буде зменшена на суму сплачену за цим Попереднім договором (а.с. 7) .

Пунктом 1.5. попереднього договору передбачено, що сторони зобов`язуються укласти основний договір 04.06.2018 року за умови повного виконання п.2.1. цього Попереднього договору. Якщо на зазначену вище дату майно не буде придбано Продавцем з метою його відчуження Покупцеві, то Сторони визначили, що Основний договір буде укладено на 5-й день після придбання Продавцем Майна, про що останній зобов`язується повідомити Покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення Основного договору сторони визначили 31 грудня 2019 року. (а.с. 6).

04.06.2018 року ОСОБА_1 оплатила 73000 грн. відповідно до умов п. 2.1. Попереднього договору, що підтверджується квитанцією № 16397828 від 04.06.2018 року (а.с.9,10).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що за умовами попереднього договору кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 31 грудня 2019 року, тобто термін для укладення основного договору, який визначено сторонами, на день розгляду справи не закінчився.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно до ст. 651 ЦК України , зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору, як істотного, здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України .

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічний правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13, Постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 712/757/16-ц (провадження № 61-17559св18).

Згідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст.76 цього Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ТзОВ „Інтер-Авто-Трейд» було укладено попередній договір №0124 купівлі - продажу транспортного засобу ВАЗ Vesta 2015 року випуску 1.6 АТ Lux сірого кольору, який продавець зобов`язується придбати у третіх осіб.

У вказаному попередньому договорі сторони передбачили всі істотні умови, які є дійсними для укладення договору купівлі-продажу у майбутньому, зокрема:

- пунктом 1.5. попереднього договору передбачено, що „сторони зобов`язуються укласти основний договір 04.06.2018 року за умови повного виконання п.2.1. цього Попереднього договору. Якщо на зазначену вище дату Майно не буде придбано Продавцем з метою його відчуження Покупцеві, то Сторони визначили, що Основний договір буде укладено на 5-й день після придбання Продавцем Майна, про що останній зобов`язується повідомити Покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення Основного договору сторони визначили 31 грудня 2019 року.»

Як вбачається з матеріалів справи, з зазначеним позовом позивач ОСОБА_1 звернулась 12 червня 2018 року, тобто до спливу строку укладання Основного договору 31 грудня 2019 року, визначеного п. 1.5 Попереднього договору.

У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами, що на день розгляду справи відповідач необґрунтовано ухиляється від укладання основного договору у визначений сторонами термін, оскільки строк укладання Основного договору на момент звернення позивачем до суду не настав.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не застосував норми ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів та не стягнув на користь позивача сплачені за попереднім договором кошти з тієї підстави, що умова п. 1.5 договору не були виконані, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення попереднього договору відповідачами, натомість, як вбачається з матеріалів справи, згідно умов Попереднього договору, строк виконання Основного договору на момент звернення позивача до суду не настав.

Відповідно до ч. 3 ст. 635 ЦК України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Оскільки зобов`язання сторін, встановлене попереднім договором з кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 31 грудня 2019 року , за яким позивачем відповідно до умов попереднього договору сплачено аванс, не припинилося, підстави для повернення цього авансу у розмірі 73 000 грн., на даний час відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив принцип ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод по справі не призначив судового засідання, не надав позивачу можливості реалізувати свої процесуальні права, заявляти відповідні клопотання про витребування доказів, тощо, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.

Згідно ч. 6 ст. 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: малозначні справи; що виникають з трудових відносин.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Крім того, п. 2 ч. 4 ст. 277 ЦПК України визначено, якщо відповідач у встановлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не подавалися заяви про заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дана цивільна справа не відноситься до категорії справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, тому на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, тому колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача в цій частині з вищенаведених підстав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 03 грудня 2019 року.

Головуючий:

Судді: