Постанова

від 26.11.2019 по справі 525/358/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 525/358/19 Номер провадження 22-ц/814/2969/19Головуючий у 1-й інстанції Хоролець В. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

Головуючого : Обідіної О.І.

Суддів : Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.

За участю секретаря Кальник А.М.

розглянула в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області в складі судді Хоролець В.В. від 9 вересня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватної агрофірми "Агроінвест" про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПА Агроінвест , в якому просив розірвати договір оренди землі, укладений між його батьком ОСОБА_2 та агрофірмою від 27.01.2015 року за №826-2014/35.

Вимоги обґрунтовані тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом він є власником приватизованої земельної ділянки площею 4,0722 га на території Михайлівської сільської ради Великобагачанського району.

За життя, 27.01.2015 року його батько ОСОБА_2 уклав договір оренди спірної земельної ділянки з ПА Агроінвест . У зв`язку зі смертю орендодавця договірні правовідносини з орендарем не припинились.

На даний час, він позбавлений можливості в односторонньому порядку розірвати договір з підстав неналежного виконання орендарем своїх обов`язків, у зв`язку з чим звернувся до суду з вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Вказує, що агрофірма вчиняє дії по погіршенню якості предмета оренди, не забезпечує належний порядок сівозмін, що загрожує збереженню стану орендованої ділянки, значно погіршує її показники, що, в свою чергу, є достатньою підставою для розірвання договору оренди землі.

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 9 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду вмотивоване відсутністю доказів незабезпечення агрофірмою належного порядку сівозміни, нераціонального використання земельної ділянки та порушення умов договору оренди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі, просить рішення скасувати та постановити нове про задоволення позову.

Зокрема вказує, що агрофірма використовує орендовану земельну ділянку без додержання сівозміни, що є порушенням умов договору та у відповідності до норм п. г ч.1 ст.141 ЗК України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27.01.2015 року ОСОБА_2 та ПА Агроінвест в особі генерального директора Геращенка В.П. уклали договір оренди землі №826-2014/35 щодо земельної ділянки 4,0722 га з кадастровим номером 5320282600:00:003:0535, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права ЕЕР 235836, договір оренди землі зареєстровано 06.02.2015 року Реєстраційною службою Великобагачанського районного управління юстиції Полтавської області, номер запису про інше речове право 8693492.

Після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , його син - позивач ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.01.2016 року №НАС 55917, є спадкоємцем майна вищевказаної земельної ділянки площею 4,0722 га з кадастровим номером 5320282600:00:003:0535, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно п.18 вказаного договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Таким чином, внаслідок зміни власника земельної ділянки сам договір оренди землі не припинив свою дію.

Вважаючи, що агрофірма не забезпечує належний порядок сівозмін, а також відповідачем не розроблено проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, ОСОБА_1 як новий власник землі звернувся до орендаря з листом про розірвання договору оренди, але відповіді не отримав.

Врахувавши, що спірний договір може бути розірваний лише за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, орендодавець звернувся до суду з позовом про його розірвання.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для розірвання договору оренди, з огляду на недоведеність позивачем обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до статті 13 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статей 24, 25 ЗУ Про оренду землі визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Пунктами 35, 36 зазначеного договору сторони погодили умови його припинення, а в пункті 37 договору встановили, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Разом з тим за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Матеріалами справи доводиться, що пунктом 8 договору оренди сторони передбачили, що зазначений договір укладено строком на п`ятнадцять років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою).

Враховуючи, що умови договору оренди землі, зокрема пункт 8 договору встановлює строк дії договору, з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою, але не покладає на орендодавця обов`язку здійснити розробку проекту землеустрою, щодо еколого-економічного обґрунтування сівозміни, не встановлює порядку і строків вчинення відповідних дій. Не містять такого обов`язку орендаря й інші положення договору, а отже доводи ОСОБА_1 про істотне порушення умов договору внаслідок нерозроблення вказаного проекту, суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованими в цій частині заявлені вимоги, зазначаючи, що сторона договору не може бути зобов`язана до вчинення дій, не передбачених його умовами.

При цьому, необхідно мати на увазі, що сама норма ч.1 ст. 52 ЗУ Про землеустрій , якою передбачено порядок розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь, в поточній редакції набула чинності 12.02.2015 року тоді, коли договір сторонами укладався 27.01.2015 року.

Крім того, умови договору про те, що передача земельної ділянки здійснюється без розроблення проекту її відведення, як то визначає п. 18, та відповідно згаданий п. 8 - сторонами в передбаченому законом порядку не оскаржувались.

Таким чином, вказана позивачем підстава для дострокового розірвання договору у вигляді протиправної бездіяльності відповідача внаслідок не розроблення ним проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, не може вважатись достатньою правовою підставою в розумінні ст. 651 ЦК України для розірвання договору.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно приписів частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до абзацу третього ч. 1 ст. 24 ЗУ Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря: дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил.

Посилаючись на недотримання орендарем сівозміни, внаслідок чого постійно засаджуються культури, які погіршують родючість грунту, а відтак зменшують якісні показники предмета оренди, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження таких обставин. Зокрема, ним не ініціювались проведення відповідних експертиз чи досліджень з цього приводу, не залучались фахівці чи спеціалісти в аграрній галузі, не заявлялись клопотання про витребування тих чи інших доказів, що мають значення доказування предмета позову.

При цьому, позивач в ході судового розгляду посилався лише на свої власні спостереження щодо сівозмін та наполягав на тому, що відповідач їх не дотримується та постійно висаджує агресивні сільськогосподарські культури такі як кукурудза та соняшник.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не надання позивачем належних та допустимих доказів недотримання відповідачем як орендарем норм екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, недодержання ним державних стандартів, норм і правил.

Доводи апеляційної скарги про порушення умов договору оренди внаслідок недодержання сівозміни, що в свою чергу призводить до виснаження та втрати родючості землі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони жодним чином не доведені та не спростовують висновків суду і не містять посилання на нові факти або засоби доказування, які мають значення для справи.

За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 9 вересня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 2 грудня 2019 року.

Судді: Обідіна О.І. Кузнєцова О.Ю. Хіль Л.М.