Постанова

від 03.12.2019 по справі 629/2232/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

03 грудня 2019 року

м. Харків

справа № 629/2232/19

провадження № 22-ц/818/4980/19

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

імена (найменування) сторін:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Лозівський центр професійної освіти Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Лозівського центру професійної освіти Харківської області на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 серпня 2019 року в складі судді Харабадзе К.Ш.,

у с т а н о в и в:

В травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом доЛозівського центру професійної освіти Харківської області про стягнення матеріального відшкодування .

Позовна заява мотивована тим, що 23 листопада 1991 року з вини водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки УАЗ-969, державний номер НОМЕР_1 , що належав Панютинському професійному аграрному ліцею, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП). Під час ДТП ОСОБА_2 знаходився в трудових правовідносинах з Панютинським СПТУ-56, який був реформований в Панютинський професійний аграрний ліцей, а на даний час - Лозівський центр професійної освіти Харківської області. ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні ДТП, однак звільнений від відповідальності на підставі Закону України Про амністію . Відповідно до висновку експерта обласного бюро судово-медичної експертизи № 459 Д від 05 червня 2000 року з 01 квітня 2007 року у зв`язку з ДТП він визнаний інвалідом II групи безстроково. Зазначає, що до отримання ушкодженя здоров`я він працював електромонтером 4 розряду Локомотивного депо ст. Лозова Південної залізниці. На даний час йому протипоказані роботи біля вогню, води та рухомих механізмів. В добровільному порядку відповідач не виплачує суми в рахунок відшкодування шкоди, у зв`язку з чим він неодноразово звертався до суду. На теперішній час розмір заробітної плати є менший ніж середньомісячна заробітна плата електромонтера 4 розряду. Крім того, у зв`язку з отриманням травми, він періодично проходить курси лікування в різних лікувальних закладах та потребує вітамінізованого харчування. Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача одноразово суму в розмірі 32835 грн 84 коп. за період з 01 липня 2017 року по 01 грудня 2018 року.

31 травня 2019 року Лозівський центр професійної освіти Харківської області подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивовано тим, що передавальний акт Панютинського професійного аграрного ліцею, який було затверджено Міністерством освіти і науки України, не містив відомостей та документів, які б визначали наявність заборгованості перед позивачем. Вважає, що вимоги про стягнення матеріального відшкодування є незаконними. Крім того, позивач не скористався правом на відшкодування заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, у порядку, встановленому чинним законодавством.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 серпня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з Лозівського центру професійної освіти Харківської області на користь ОСОБА_1 одноразово за період з 01 липня 2017 року по 01 грудня 2018 року матеріальне відшкодування в розмірі 32835 грн 84 коп. та судовий збір 768 грн 40 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю позовних вимог.

06 вересня 2019 року Лозівський центр професійної освіти Харківської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального, процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Панютинський професійний аграрний ліцей на час свого припинення не був боржником і не мав грошових зобов`язань перед позивачем, що засвідчувалося передавальним актом вказаного ліцею, затвердженого Міністерством освіти і науки України. Отже, відповідач не є правонаступником цих зобов`язань.

Крім того, 19 жовтня 2017 року з Панютинського професійного аграрного ліцею на користь позивача вже стягнуто одноразове матеріальне відшкодування за період 01 березня 2016 року по 01 липня 2017 року, яке визначило неотриманий потерпілим заробіток у зв`язку з ДТП.

09 жовтня 2019 року ОСОБА_3 - представник ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильним, підтверджується наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що 23 листопада 1991 року з вини водія ОСОБА_2 сталося ДТП.

На час ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Панютинським СПТУ-56, правонаступником якого є Панютинський професійний аграрний ліцей який припинено шляхом приєднання до Лозівського професійного ліцею. (Наказ Міністерства освіти і науки України від 24 листопада 2017 року № 1533).

ОСОБА_4 визнано виним в ДТП, однак звільнено від відповідальності на підставі Закону України Про амністію .

У зв`язку з ДТП ОСОБА_1 отримав ушкодження здоров`я.

Згідно з висновком експерта Обласного бюро судово-медичної експертизи № 459 - Д від 05 червня 2000 року у зв`язку з перенесеною травмою 23 листопада 1991 року втрата загальної працездатності у ОСОБА_1 складає 70 %. У зв`язку з наявною травмою ОСОБА_1 потребує додаткового лікування, при перебуванні на лікуванні у стаціонарі потребує додаткового полівітамінізованого харчування.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК № 624 серії ХАР-06 № 010100 від 10 квітня 2007 року медико-соціальною (експертною) комісією Міністерства охорони здоров`я ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності безстроково. Протипоказані роботи біля вогню, води та рухомих механізмів.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року стягнуто з Панютинського професійного аграрного ліцею на користь ОСОБА_1 одноразово за період з 01 березня 2016 року по 01 липня 2017 року матеріальне відшкодування в розмірі 12723 грн 93 коп.

ОСОБА_1 отримає пенсію по інвалідності, сума якої за період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2018 року складала 27066 грн 42 коп. (довідка про доходи Лозівського об`єднаного управління ПФУ в Харківській області № 3149 1712 8863 1110).

Розмір заробітної плати електромонтера 4 розряду в Локомотивному депо Лозова за період з 01 липня 2017 по 31 грудня 2018 складає за липень - грудень 2017 року - 26124 грн 40 коп., за січень - грудень 2018 року - 59450 грн 26 коп. (довідка Виробничого підрозділу Локомотивне депо Лозова Регіональної філії Південна залізниця ).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже й підставою цивільно-правової відповідальності, є завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права (частина перша статті 23 ЦК України ).

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз`яснено у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розмір відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою потерпілим заробітку (його частини) у зв`язку з ушкодженням здоров`я, встановлюється виходячи зі ступеня втрати професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності, та середньомісячного заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров`я. До втраченого заробітку (доходу) включаються всі види оплати праці за трудовим договором за місцем основної роботи і за сумісництвом, з яких сплачується податок на доходи громадян, у сумах, нарахованих до вирахування податку. До втраченого заробітку (доходу) не включаються одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах тощо. Якщо потерпілий на момент завдання йому шкоди не працював, його середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється, за його бажанням, виходячи з його заробітку до звільнення або звичайного розміру заробітної плати працівника його кваліфікації у цій місцевості.

Суд першої інстанції на підставі належно оцінених доказів дійшов обґрунтованого висновку про те, що з Лозівського центру професійної освіти Харківської області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню одноразово втрата заробітної плати за період з 01 липня 2017 року по 01 грудня 2018 року в розмірі 32835 грн 84 коп.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року на користь позивача з відповідача вже стягнуто втрачений заробіток, є безпідставним. Вказаним рішенням втрачений заробіток стягнуто за період з 01 березня 2016 рік по 01 липня 2017 рік, в той час як предметом даного позову є стягнення втраченого заробітку з 01 липня 2017 року по 01 грудня 2018 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що Панютинський професійний аграрний ліцей на час свого припинення не був боржником і не мав ніяких грошових зобов`язань перед позивачем, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи. Відповідач відповідно до наказу Міністерства освіти та науки України від 24 листопада 2017 року № 1533 Про реорганізацію закладів професійної освіти Харківської області, зміну типу і назви Лозівського професійного ліцею є правонаступником майна, прав та обов`язків Панютинського професійного аграрного ліцею.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Лозівського центру професійної освіти Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 03 грундя 2019 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

О.Ю.Тичкова