Постанова

від 03.12.2019 по справі 707/821/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року

м. Черкаси

справа № 707/821/18 провадження № 22-ц/821/743/19 категорія 351000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Василенко Л.І.

суддів: Бородійчука В. Г.

Карпенко О. В.

секретаря: Винник І. М.

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2

представник позивача - ОСОБА_3

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 19 вересня 2019 року (прийняте суддею Смоляром О. А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частини житлового будинку та земельної ділянки, як об`єктів права спільної часткової власності,

в с т а н о в и в :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив виділити в натурі 1/3 частину житлового будинку та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши право спільної часткової власності на вказаний об`єкт житлової нерухомості та на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що вони з відповідачкою є співвласниками житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , між ними не досягнуто домовленості про поділ (виділ) в натурі житлового будинку та земельної ділянки, у зв`язку з чим позивач змушений був звернутися з указаною позовною заявою.

Під час судового засідання в суді першої інстанції представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала частково та просила суд виділити земельну ділянку, яка підлягає розподілу, відповідно до порядку вказаному експертом у 1 варіанті експертизи, в іншій частині нерухомого майна, яка не підлягає виділу в натурі, відповідно до висновку експерта, стягнути з відповідачки грошову компенсацію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 19 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Розподілено земельну ділянку площею 0,2737 га кадастровий номер 7124983000:02:003:0176 за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 частину земельної ділянки площею 0,0912 га під ріллю, ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 0,1825 га під ріллю, частину земельної ділянки площею 0,1132 га під забудовою залишити в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до додатку 1 до висновку експерта №17/18-БТ від 05.10.2018.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 704,80 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на підставі висновку експерта № 17/18-БТ за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 05.10.2018, яка не передбачає варіанти розділу в натурі житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та частини земельної ділянки, яка надана під забудову житлового будинку та господарських будівель площею 1132 кв.м., які б відповідали Державним будівельним нормам України, та відсутності у відповідача коштів щодо сплати компенсації позивачу, яка є для неї значною, відсутність доказів того, що відповідач в змозі сплатити позивачу компенсацію в розмірі вартості земельної ділянку та домоволодіння, суд прийняв рішення щодо відмови в цій частині позовних вимог.

За результатами вищевказаного висновку експерта було розподілено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до часток сторін.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить змінити рішення суду першої інстанції у частині спору, пов`язаною із часткою позивача у спільному будинку: в мотивувальній частині рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 19 вересня 2019 року, щодо обставин сплати відповідачкою позивачу компенсації за неможливість володіти та користуватися своєю частиною житлового будинку; в резолютивній частині - щодо захисту права позивача у спосіб стягнення з відповідачки дійсної грошової компенсації від дійсної вартості будинку, визначеною висновком експертизи, який долучений до матеріалів справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуваним рішенням від 19 вересня 2019 року, суд першої інстанції фактично порушив конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України та позбавив позивача як власника права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Посилаючись на положення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на жилий будинок , позивач вважає, що при неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.

У матеріалах справи, як вказує позивач, відсутні докази того, що відповідачка не має матеріальної можливості сплатити йому грошову компенсацію, а тому суд обмежив його права за рахунок прав відповідача. Позивач не має можливості, як користуватися своєю часткою у спільному майні, так і отримати компенсацію за обмеження свого майнового права.

ОСОБА_1 вважає, що судом фактично не вирішено цивільний спір, за вирішенням якого він і звернувся до місцевого суду.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Надходження апеляційної скарги

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року справу призначено до розгляду на 03 грудня 2019 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, але без виклику сторін у судове засідання.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом встановлено, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 15 жовтня 2010 року у справі №2-367/2010 визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Право власності за ОСОБА_1 на 1/3 частину домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 , зареєстроване 16.11.2010 КП Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації (а.с. 13).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 листопада 2016 року спадкоємцем майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка - ОСОБА_2 (а.с. 17).

Спадщина складається із 2/3 часток житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Підтвердженням належності спірного майна на праві спільної часткової власності є Витяги та Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.01.2018 (а. с. 18-19).

Згідно висновку експерта № 17/18-БТ за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 05.10.2018, виділити позивачу 1/3 частину із житлового будинку А-І з прибудовою а по АДРЕСА_1 та запропонувати варіанти виділу частини земельної ділянки, яка надана під забудову житлового будинку та господарських будівель площею 1 132 кв.м. не вбачається можливим.

План виділу 1/3 частини земельної ділянки площею 2 737 кв.м, яка надана під ріллю по АДРЕСА_1 запропонованим варіантам наведено у додатках № 1 та № 2 до висновку.

Експертами також встановлено, що імовірна дійсна (ринкова) вартість домоволодіння по АДРЕСА_1 розрахована порівняльним підходом складає 284 454 грн. без ПДВ та вартість земельної ділянку площею 1 132 кв.м складає 67 580 грн. (а.с. 42 - 88).

2. Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany , заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року Varela Assalino contre le Portugal , заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц від 18.05.2018).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції оскаржується ОСОБА_1 в частині відмови в стягненні грошової компенсації.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 19 вересня 2019 року в оскаржуваній частині відповідає приведеним вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною 1 ст. 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно з ч. ч. 2 - 3 ст. 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У відповідності до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Згідно з ч. ч. 1,3,4 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення часток - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

При цьому слід також враховувати, що в силу положень ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, з врахуванням закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Суд першої інстанції, встановивши, що згідно висновку експерта, виділити позивачу 1/3 частину із житлового будинку А-І з прибудовою а не видається можливим, врахувавши пояснення відповідачки про те, що вона не має матеріальної можливості сплатити грошову компенсацію за частину спірного домоволодіння та земельної ділянки, визначену експертним висновком, яку позивач просить з неї стягнути, та яка є для неї значною, відсутність доказів того, що відповідачка в змозі сплатити позивачу дану компенсацію, дійшов обґрунтовано висновку про відмову з задоволенні позовних вимог в цій частині.

Доводи ОСОБА_1 наведені в апеляційній скарзі про те, що оскаржуваним рішенням суд порушив конституційний принцип непорушності права власності та позбавив його, як власника права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном є безпідставними, оскільки внаслідок відмови позивачеві в стягненні грошової компенсації за частку в майні, яка не може бути виділеною, позивач не перестав бути власником 1/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та 1/3 частини земельної ділянки, наданої під забудову житлового будинку та господарських будівель площею 1 132 кв.м.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд при вирішенні спору залишив поза увагою роз`яснення приведені в положеннях абзаців 2 - 4 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок також не заслуговує на увагу, враховуючи обставини встановлені судом щодо відсутності угоди сторін відносно розміру грошової компенсації та не спроможності відповідачки сплатити вартість належної позивачу частини, визначену згідно експертного висновку.

Щодо посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не обґрунтував застосовану ним правову позицію, викладену у постанові ВСУ від 03.04.2013 у справі № 6-12цс13, стосовно сплати грошової компенсації у разі виділу співвласнику частки, яка перевищує належний йому розмір, і, що згідно висновку експерта такий варіант взагалі не розглядався, то колегія суддів враховує наступне.

Згідно до ухвали Черкаського районного суду від 06.08.2018, експертиза у даній справі була призначена судом за наслідками розгляду заявленого представником позивача - ОСОБА_3 письмового клопотання щодо призначення судової будівельно-технічної експертизи, яке і містить перелік питань поставлених на вирішення експертів (а.с. 32 - 34, 38).

У відповідності до ч. 5 ст. 103 ЦПК України учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновок експерта.

З урахуванням приведених норм, суд і визначив питання, з яких мала бути проведена експертиза у даній справі.

Безпідставним є посилання ОСОБА_1 на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка не має матеріальної можливості сплатити позивачу грошову компенсацію.

Так, згідно до ст. ст. 12, та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимога бо заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було заявлено позовні вимоги про виділ в натурі частини житлового будинку та земельної ділянки і лише у судовому засіданні 19.09.2019 представник позивача, частково підтримавши позовні вимог, просив суд стягнути з відповідача грошову компенсацію.

Цивільне процесуальне законодавство, зокрема ст. 83 ЦПК України, регламентує подання доказів у справі.

Враховуючи приведене, відповідачка була позбавлена можливості подати відповідні докази в підтвердження її матеріальної неспроможності сплатити грошову компенсацію позивачу.

У свою чергу позивач, у підтвердження можливості відповідачкою сплатити грошову компенсацію за належну йому частку в садибі, не надав суду доказів які б це стверджували.

На ряду з викладеним матеріали справи не містять і доказів того, що позивач не має можливості користуватися своєю часткою у спільному майні, про що також ним зазначається в апеляційній скарзі.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає, а отже, слід відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 19 вересня 2019 року в частині відмови в стягненні грошової компенсації залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Текст постанови складено 03 грудня 2019 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: В. Г. Бородійчук

О. В. Карпенко