Постанова

від 04.12.2019 по справі 360/2368/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року справа №360/2368/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Міронової Г.М., Сіваченка І.В.,

секретар судового засідання - Сухов М.Є.,

за участю представника позивача - не з`явився,

представника відповідача - Прокопенкова А.В., довіреність від 11.09.2019 року,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарський Агростандарт на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі № 360/2368/19 (головуючий І інстанції Пляшкова К.О., повний текст складено 30 липня 2019 року в м. Сєвєродонецьк) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарський Агростандарт до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарський Агростандарт (далі - позивач, товариство, платник податків) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 03 січня 2019 року № 14-55(а.с. 4-5).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю (а.с. 64-66).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, пославшись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вважає, що визначена податковою вимогою сума, не є податковим боргом, оскільки позивачем, у встановлений законом строк, розпочато процедуру оскарження податкових повідомлень - рішень, а отже грошові зобов`язання вважаються неузгодженими. Зокрема, оскаржувальна податкова вимога не містить відомостей про те, що саме на підставі декларації з податку на додану вартість від 17 грудня 2018 року № 9282062421 винесена спірна податкова вимога (а.с. 72-74).

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що твердження позивача про те, що ГУ ДФС у Луганській області винесена податкова вимога від 03.01.2019 року № 14-55 на неузгоджену суму податкового зобов`язання, нарахованого платнику податків податковим повідомленням-рішенням від 21.03.2018 року № 00000231413, не відповідає дійсності та є помилковими, оскільки зазначена податкова вимога про сплату податкового боргу у сумі 357010,00 грн, винесена на суму боргу, який виник у зв`язку з несплатою грошового зобов`язання самостійно визначеного позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість від 17.12.2018 року за листопад 2018 року по строку сплати до 30.12.2018 року на суму - 357010,00 грн. Під час формування та направлення податкової вимоги, ГУ ДФС у Луганській області вимоги Податкового кодексу дотримані у повній мірі. Просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання позивач не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданого відзиву, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено й не оспорюється апелянтом наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарський Агростандарт , зареєстроване як юридична особа за місцезнаходженням: 92300, Луганська область, Новопсковський район, селище міського типу Новопсков, вулиця Карла Маркса, будинок 198, код за ЄДРПОУ 36526682 (а.с. 6-10).

Відповідач, Головне управління ДФС у Луганській області, є суб`єктом владних повноважень, який діє на підставі Положення про Державну фіскальну службу і у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України.

09 січня 2019 року товариством отримано податкову вимогу від 03 січня 2019 року № 14-55, якою податковий орган повідомив платника податків, що сума податкового боргу на 02 січня 2019 року становить 357010,00 гривень, у тому числі по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 357010,00 гривень (а.с.11).

09 січня 2019 року позивачем отримана спірна податкова вимога форми Ю від 03 січня 2019 року № 14-55 (а.с. 43).

Проте, станом на 02 січня 2019 року за платником обліковується недоїмка у сумі 357010,00 гривень, збільшення якої здійснено 30 грудня 2018 року по декларації з податку на додану вартість від 17 грудня 2018 року № 9282062421 на 357010,00 гривень (а.с. 39, 39а, 40-41).

Як вбачається з матеріалів справи в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2018 року у рядку 18 визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету, - 357010,00 гривень (а.с. 42).

Суть спірних правовідносин полягає в правомірності винесення податковим органом спірної податкової вимоги.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковим зобов`язанням в розумінні Податкового кодексу України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті Податкового кодексу України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункт 14.1статті 14 Податкового кодексу України).

Тобто, узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків, відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 вказаного Кодексу.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України,платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до приписів пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога в розумінні підпункту 14.1.153 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України це - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

За положенням пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За положенням пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: 60.1.1. сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; 60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу; 60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; 60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; 60.1.5. рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Відповідно до пункту 95.1 - 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до статей 59 та 60 глави 4 розділу II Податкового кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610 затверджено Порядок направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків (далі Порядок № 610).

Відповідно до приписів пункту 2 та 3 розділу 2 цього Порядку, податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом. Протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

За положенням пункту 1 розділу 3 Порядку № 610, Податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) контролюючих органів.

Згідно пункту 1, 3, 5, 6, 7, Розділу 4 Порядку, податкова вимога надсилається (вручається) не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Після формування податкової вимоги та внесення даних до відповідного реєстру податкова вимога в той самий день реєструється в контролюючому органі та направляється (вручається) платнику податків. При надсиланні (врученні) податкової вимоги корінець такої податкової вимоги залишається в контролюючому органі та долучається до справи платника податків. Податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків у письмовій та/або електронній формі. Податкові вимоги, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та завірені печаткою такого контролюючого органу. Податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідно до пункту 1 розділу 5 Порядку, після отримання контролюючим органом повідомлення про вручення поштового відправлення (у тому числі із зазначенням причин невручення за їх наявності) платнику податків податкової вимоги таке повідомлення передається податковому керуючому. На корінці податкової вимоги проставляється: дата вручення контролюючим органом податкової вимоги, якщо вона вручається платнику податків під розписку: посадовою особою юридичної особи або відокремленого підрозділу юридичної особи; фізичною особою або її законним чи уповноваженим представником; дата надсилання контролюючим органом податкової вимоги, якщо вона надсилається листом з повідомленням про вручення, - працівником контролюючого органу; дата фактичного вручення податкової вимоги поштовою службою - працівником контролюючого органу.

За положенням п. 1-2 розділу 6 Порядку, податкова вимога вважається відкликаною: у день, протягом якого відбулося самостійне погашення суми податкового боргу платником податків або органом стягнення у повному обсязі; з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування податкової вимоги; з дня надходження до платника податків податкової вимоги, яка містить зменшену контролюючим органом або за рішенням суду, що набрало законної сили, суму податкового боргу, визначену в раніше направленій податковій вимозі; у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі. Якщо сума податкового боргу збільшується внаслідок його адміністративного оскарження, раніше надіслана (вручена) податкова вимога не відкликається. На суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Проаналізувавши наведені норми суд дійшов до висновку, що платник податків, який самостійно визначив податкові зобов`язання у поданих ним податкових деклараціях має сплати в повному обсязі відповідні суми у встановлені податковим законодавством строки.

Несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. Податковий кодексу України не містить обов`язку контролюючого органу повторно вручати платнику податків податкову вимогу у разі зміни суми податкового боргу.

Суд зазначає, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. Таким чином, надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.

При цьому, грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною в розумінні підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

Згідно, наявної в матеріалах справи документів, спірна податкова вимога складена у зв`язку з наявністю у позивача податкового боргу з податку на додану вартість, в тому числі по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 357010,00 гривень, який не погашений позивачем на теперішній час.

Наявність у позивача узгодженого податкового боргу підтверджено матеріалами справи та не спростовується позивачем.

Суд не приймає посилання позивача на існування спору між сторонами в рамках справи № 1240/1982/18, спірним питанням якого є оскарження податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області від 21 березня 2018 року № 00000231413 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 4543480,65 гривень, з яких сума за податковим зобов`язанням складає 251089,00 гривень, штраф - 4292391,65 гривень.

Тобто, вказане рішення суду не стосується правомірності формування узгодженого податкового боргу зазначеного у спірній вимозі, яка є предметом розгляду у цій справі.

Як вбачається з рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року у справі № 1240/1982/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарський Агростандарт до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, 09 липня 2018 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2018 року № 00000231413 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 4543480,65 гривень, з яких сума за податковим зобов`язанням складає 251089,00 гривень, штрафна санкція 4292391,65 гривень (а.с. 17-25, 26-32).

Відповідно до витягу з ІКП Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарський Агростандарт по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) вбачається, що 25 липня 2018 року з обліку виключено суми: основного платежу 125545,00 гривень та 125544,00 гривень, всього 251090,00 гривень; штрафних санкцій 2146196,00 гривень та 2146195,70 гривень, всього 4292391,70 гривень (а.с. 40 зворот).

Отже, на час формування податкової вимоги від 03 січня 2019 року № 14-55 нараховані платнику податків податковим повідомленням-рішенням від 21 березня 2018 року № 00000231413 податкові зобов`язання були виключені з обліку платника податків та до суми податкового боргу, визначеного у податковій вимозі, не включалися.

Таким чином, податкова вимога від 03 січня 2019 року № 14-55 прийнята податковим органом правомірно.

Матеріали справи свідчать, що позивач, однією з підстав скасування спірної податкової вимоги зазначає, що податкова вимога не містить відомостей про те що саме на підставі декларації з податку на додану вартість від 17 грудня 2018 року № 9282062421 винесена спірна податкова вимога.

Суд зазначає, що відповідно до вимог Податкового кодексу України та Порядку № 610 податкова вимога, крім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Сума податкового боргу в податковій вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками.

Разом з цим, суд зазначає, що не дотримання контролюючим органом вищезазначених положень податкового законодавства в частині формування контролюючими органами податкової вимоги, не може бути підставою для її скасування, оскільки податковим законодавством визначено право контролюючого органу на формування податкової вимоги у разі наявності непогашеного узгодженого податкового боргу.

Стосовно посилання позивача в апеляційній скарзі що податкова вимога не містить відомостей про те що саме на підставі декларації з податку на додану вартість від 17 грудня 2018 року № 9282062421 винесена спірна податкова вимога, суд зазначає, що вказане не спростовує наявність у позивача податкового боргу з податку на додану вартість на визначену у вимозі суму та не є підставою для її скасування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегією суддів встановлено, що спірна податкова вимога обґрунтована та прийнята з підстав наявності у позивача податкового боргу з податку на додану вартість та, в межах своїх повноважень, тобто є правомірною і скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарський Агростандарт на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі № 360/2368/19 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі №360/2368/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарський Агростандарт до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - залишити без змін.

Повний текст постанови складений та підписаний 4 грудня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Геращенко

Судді Г.М. Міронова

І.В. Сіваченко