Постанова

від 03.12.2019 по справі 160/780/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 160/780/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року (суддя Турлакова Н.В.) по справі №160/780/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішень, -

в с т а н о в и В:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 23.08.2018р. № 0380791305 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 20 635,96 грн., та застосування штрафних санкцій у сумі 10 317,97 грн., винесене відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- вимогу від 23.08.2018 р. № 0380901305 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на суму 23 186,92 грн., винесене відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- рішення від 23.08.2018 р. № 0380911305, в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 4 637,37 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску, винесене відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- податкове повідомлення-рішення від 23.08.2018 р. № 0380761305 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на суму 1 640, 91 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 820,46 грн., винесення відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- податкове повідомлення-рішення від 23.08.2018 р. № 0380761305 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 28 069,66 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 14 034,83 грн., винесене відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- податкове повідомлення-рішення від 23.08.2018 р. № 0380861305, яким нараховано штраф за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в сумі 14 034,83 грн., винесене відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що оскаржувані рішення

прийняті контролюючим органом з огляду на висновки, які зроблені за результатом документальної перевірки, щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу та заниження податкових зобов`язань з ПДВ. Такі висновки відповідача, за позицією позивача, є необґрунтованими, оскільки не узгоджуються з показниками тих витрат та доходів, які фактично мали місце та які фактично враховані позивачем як при визначені чистого оподатковуваного доходу так і при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року у задоволенні позову відмолено.

За наслідками розгляду справи судом зроблено наступні висновки.

Так суд вказав на заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу внаслідок: включення до складу витрат, які враховуються при обчисленні чистого оподатковуваного доходу, витрати по придбанню дизпалива без підтверджуючих документів; включення до складу витрат, які враховуються при обчисленні чистого оподатковуваного доходу, витрат на утримання основних засобів подвійного призначення.

Заниження чистого оподатковуваного доходу призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску, військового збору.

Крім цього суд першої інстанції дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ внаслідок не збільшення зобов`язань на суму ПДВ, які сплачені та віднесені до податкового кредиту, у зв`язку з придбанням основних засобів подвійного призначення (транспортних засобів). Також позивачем занижено податкові зобов`язання з ПДВ внаслідок неврахування при визначенні бази оподаткування вартості наданих транспортних послуг.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на безпідставність висновків суду першої інстанції щодо заниження чистого оподатковуваного доходу внаслідок включення до складу витрат, які враховуються при обчисленні чистого оподатковуваного доходу, витрати по придбанню дизпалива без підтверджуючих документів. З цього приводу позивач вказує на те, що вказані витрати підтверджені належними доказами, а саме накладними та платіжними документами на підставі яких перераховано кошти з рахунку покупця на рахунок продавця. Не погоджується позивач і з висновками суду першої інстанції щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ внаслідок не збільшення зобов`язань на суму ПДВ, які сплачені та віднесені до податкового кредиту. З цього приводу позивач вказує на те, що такі висновки суду взагалі не узгоджуються з положеннями податкового законодавства, яким визначено порядок формування об`єкта податком на додану вартість.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що з 09.07.2018 по 20.07.2018, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, та плану-графіку на 2018р., посадовими особами відповідача, проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р., за результатами якої складено Акт перевірки №43168/04-36-13-05/НОМЕР_1 від 03.08.2018р.

Згідно висновків вказаного Акту, документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 :

- п.п. 16.1.3 п.16.1.ст.16 Податкового кодексу України, а саме: платником податків не повідомлено про об`єкти оподаткування та об`єкти пов`язані з оподаткуванням до Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області за основним місцем обліку повідомленням за формою № 20-ОПП.;

- п.44.1 ст.44, п.44.3. ст.44, п.85.2 ст.85, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України за перевіряємий період не надано книгу обліку доходів та витрат;

- п.177.2, п.п.177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 26055,74грн., в т.ч. за 2016 рік - 19075,70грн., за 2017 рік -6980,04 грн.;

- абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.10 №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 31049,14 грн., в т.ч. за 2016 рік - 23314,77 грн., за 2017 рік - 7734,37 грн.;

- ФОП ОСОБА_1 надано роз`яснення щодо необхідності подання таблиці 3 додатка 6 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 за 2017рік.;

- п.163.1 ст.163, п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору на загальну суму 2171,31 грн., і т.ч. за 2016 рік - 1589,64 грн., за 2017 рік - 581,67 грн.;

- п.189.1 ст.189, п.201.1 ст. 201, п.201.2 ст.201, п.201.10 ст.201 в частині неподання та нереєстрації в ЄРПН зведених податкових накладних на суму ПДВ - 29803,0 грн. в тому числі за травень 2016 - 566,67грн., березень 2017 - 1628,28 грн., за квітень 2017 - 2840,34 грн., за травень 2017 - 2358,53 грн., за червень 2017 - 1957,48 грн., за липень 2017 - 1813,61 грн., за серпень 2017 - 3131,54 грн., за вересень 2017 - 5636,17 грн., за жовтень 2017 - 1170,97 грн., за листопад 2017 - 4434,35 грн., за грудень 2017 - 4265,06 грн.;

- п. 187.1 ст. 187, п.п.198.5 "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (в редакції, що діяла в момент вчинення правопорушення), у результаті чого занижено податок на додану вартість за 2017р. в загальній сумі 30936,33 грн., в тому числі за травень 2016 - 566,67 грн., за листопад 2016 - 1133,33 грн., за березень 2017 - 1628,28 грн., за квітень 2017 - 1329,34 грн., за травень 2017 - 3869,53 грн., за червень 2017 - 1957,48 грн., за липень 2017 - 1813,61 грн., за серпень 2017 - 3131,54 грн., за вересень 2017 - 5636,17 грн., за жовтень 2017 - 1170,97 грн., за листопад 2017 - 4434,35 грн., за грудень 2017 - 4265,06 грн.

Висновки контролюючого органу про заниження ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань (ПДФО, ПДВ), військового збору, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, обґрунтовані таким.

Так результатом перевірки правильності визначення документально підтверджених витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, встановлено завищення витрат на загальну суму 144754,07грн., в т.ч. за 2016 рік - 105976,09грн., за 2017 рік - 38777,98грн.

Завищення витрат на суму 105976,09грн. за 2016 рік полягало у тому, що ФОП ОСОБА_1 до складу витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, включено витрати на придбання пального у кількості 52999 л. на суму без ПДВ 753956,55грн. В той же час, до перевірки було надано чеків (РРО) на отримання 44985,50 літрів на загальну суму без ПДВ 647980,46грн. Таким чином, контролюючим органом зроблено висновок про те, що ФОП ОСОБА_1 за 2016 рік безпідставно включено до складу витрат, які враховуються при обчисленні чистого оподатковуваного доходу, витрати по придбанню дизпалива без підтверджуючих документів (касових чеків на отримання дизпалива на АЗС) на загальну суму 105976,09грн. (753956,55грн. - 647980,46грн.).

Завищення витрат на суму 38777,98грн. за 2017 рік полягало у тому, що ФОП ОСОБА_1 до складу витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, включено витрати на утримання основних засобів подвійного призначення, а саме утримання транспортних засобів, які відносяться до основних засобів подвійного призначення (придбання запчастин, шин, шиномантаж і таке інше).

З цих підстав контролюючим органом зроблено висновок про заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З приводу заниження ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань з ПДВ контролюючий орган посилається на таке.

Відповідно до пп. а п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Згідно із п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем, та які безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю платника, встановлено п.177.4 ст.177 ПК України.

Підпунктом 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених ст. 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до основних засобів подвійного призначення належать, зокрема вантажні автомобілі.

Згідно з розділом I "Загальні положення" Правил експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 № 550 "Про затвердження Правил експлуатації колісних транспортних засобів", утримання транспортного засобу - це забезпечення державної реєстрації, дотримання умов безпечності технічного та санітарного стану, проведення обов`язкового технічного контролю, своєчасного виконання технічного обслуговування і ремонту, охорони, передання транспортного засобу та його швидкозношувальних складників на утилізацію або видалення відповідно до законодавства.

З цих підстав контролюючим органом зроблено такі висновки:

1. Фізична особа - підприємець, платник ПДВ, має право віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені (нараховані) у зв`язку із придбанням пально-мастильних матеріалів та отриманням послуг з ремонту вантажних автомобілів за умови підтвердження зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними.

2. Враховуючи вищевикладені норми Податкового кодексу України, пов`язані з формуванням витрат підприємця, платник відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового періоду) і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Податкового кодексу України для такої реєстрації, податкову накладну за операціями на утримання транспортних засобів подвійного призначення, а саме виконання технічного обслуговування і ремонту вантажних автомобілів - шиномонтаж, придбання запчастин, шин, рідин.

З цих підстав контролюючий орган вказує на заниження ФОП податкових зобов`язань з ПДВ на суму 29803,0грн.

Крім цього на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 в перевіряємому періоді надійшли грошові кошти від ФОП ОСОБА_2 12.05.2016 пл/д №1366 в сумі 3400,0 грн. з ПДВ, ПДВ 566,67 грн. з призначенням платежу "часткова оплата за транспортні послуги згідно рах.№22 від 11.04.2016", які не були враховані при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість.

ФОП ОСОБА_1 в листопаді 2016 року в ЄРПН зареєстровані на адресу ТОВ Делівері-Авто податкові накладні на загальну суму ПДВ 2266,6грн., але до податкових зобов`язань віднесено лише 1133,33грн., чим занижено податкові зобов`язання з ПДВ в сумі 1133,33грн.

ФОП ОСОБА_1 в квітні 2017 року було надано товарно-експедійні послуги ТОВ "ТЕК ЛІДЕР ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 39116397) згідно акту виконаних товарно-експедиційних послуг №3 від 27.04.2017р. на загальну суму 7000,0 грн., ПДВ 1166,67грн. (оплачено 18.05.2017 п/д №456538), які не були враховані при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, контролюючий орган зробив висновок про заниження ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань з ПДВ на суму 30936,33грн. (29803 + 566,67 + 1133,33 + 1166,67).

На підставі Акту перевірки контролюючим органом, зокрема, прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 23.08.2018р. №0380791305 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 26055,74грн., та застосування штрафних санкцій у сумі 13027,87грн.;

- вимога від 23.08.2018 р. № 0380901305 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на суму 31049,14 грн.;

- рішення від 23.08.2018 р. № 0380911305, про нарахування штрафних санкцій у сумі 5436,39грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску;

- податкове повідомлення-рішення від 23.08.2018 р. № 0380821305 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на суму 2171,31 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1085,66 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 23.08.2018р. №0380761305 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 30936,33грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7734,09грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 23.08.2018 р. № 0380861305, яким нараховано штраф за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в сумі 14901,53 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач оскаржує не усі рішення, які прийнятті контролюючим органом за результатом проведеної перевірки, а лише ті та в тій частині, які стосуються висновків відповідача щодо завищення витрат на суму 105976,09грн. за 2016 рік, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу та заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 29803,0грн.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення позивачем витрат на суму 105976,09грн. за 2016 рік, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як зазначено вище, таке порушення, за позицією контролюючого органу, полягало у тому, що ФОП ОСОБА_1 до складу витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, включено витрати на придбання пального у кількості 52999 л. на суму без ПДВ 753956,55грн. В той же час, до перевірки було надано чеків (РРО) на отримання 44985,50 літрів на загальну суму без ПДВ 647980,46грн. Таким чином, контролюючим органом зроблено висновок про те, що ФОП ОСОБА_1 за 2016 рік безпідставно включено до складу витрат, які враховуються при обчисленні чистого оподатковуваного доходу, витрати по придбанню дизпалива без підтверджуючих документів (касових чеків на отримання дизпалива на АЗС) на загальну суму 105976,09грн. (753956,55грн. - 647980,46грн.).

Отже позиція контролюючого органу полягає у тому, що позивачем до складу витрат, які враховуються при визначенні чистого оподатковуваного доходу, включено витрати без підтверджуючих документів.

При цьому, як вбачається з акту перевірки (стор.15 Акту) такими підтверджуючими документами, за позицією контролюючого органу, є касові чеки, як розрахунковий документ, який передбачений Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач вказував на те, що такі витрати можуть бути підтверджені не лише виключно касовими чеками, а і іншими платіжними документами, у випадку здійснення оплати товару у безготівковій формі. У спірному випадку, як зазначав позивач, частину товару (дизпаливо) придбавалося за готівку, у зв`язку з чим до перевірки надано касові чеки, а частину товару оплачено у безготівковій формі, що підтверджувалося рухом коштів на банківському рахунку позивача, але вказані обставини не були враховані відповідачем.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що придбання дизпалива позивачем здійснювалось на підставі укладених договорів з ТОВ Стейл ОІЛ - договір ДГ-12843 від 30.03.2015р. та з ТОВ Пром Гаратн Плюс - договір №153 від 01.12.2016р.

Умовами вказаних договорів передбачені, у тому числі, визначено порядок розрахунків за поставлене паливо. Оплата за відпущене пальне здійснюється у безготівковій формі.

На підтвердження придбання та оплати вартості пального позивачем надано видаткові накладні, в яких визначено найменування, кількість та вартість відпущеного пального, а також надано виписки по розрахунковому рахунку позивача (за 2016 рік) з яких вбачається проведені позивачем оплати у безготівковій формі за відпущене пальне ТОВ Стейл ОІЛ , з ТОВ Пром Гаратн Плюс .

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, встановлені статтею 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

За пунктом 177.2 статті 177 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Пунктом 177.4 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування.

Відповідно до підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отримання доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Отже до складу витрат фізичної особи підприємця включаються документально підтвердженні витрати, які безпосередньо пов`язані з отриманням доходу.

При цьому слід зазначити те, що положення податкового законодавства не визначають того, що документальним підтвердженням витрат може слугувати лише касовий чек.

У спірному випадку позивачем надано докази, які свідчать про підтвердження витрат на придбання дизпалива (банківські виписки про оплату), яке використовувалося позивачем у власній господарській діяльності і вказані витрати безпосередньо пов`язані з отриманням позивачем доходів, що не заперечувалось відповідачем.

Отже позивач правомірно відображав у складі витрат понесені ним витрати на придбання пального.

Оскільки контролюючим органом не було прийнято до уваги оплату позивачем вартості придбаного пального у безготівковій формі, то висновки відповідача про завищення позивачем витрат на суму 105976,09грн. за 2016 рік не можливо визнати обґрунтованими.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на суму 29803,0грн., суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як зазначене вище, такі висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що позивач, відповідно до пп. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, був зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання за операціями на утримання транспортних засобів подвійного призначення, а саме виконання технічного обслуговування і ремонту вантажних автомобілів - шиномонтаж, придбання запчастин, шин, рідин.

Таких висновків, як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган дійшов з огляду на те, що відповідно до пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України до складу витрат підприємця не включаються витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, зокрема, вантажних автомобілів.

Не заперечуючи позицію відповідача про те, що до складу витрат не включаються витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, позивач вказує на те, що вказані обмеження щодо визначення витрат, жодним чином не стосуються порядку визначення податкових зобов`язань з ПДВ.

З такими аргументами позивача суд апеляційної інстанції погоджується з таких підстав.

Відповідно із п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із пп. а п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

У відповідності із п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Отже вказані норми права, на які посилається відповідач в акті перевірки, стосуються порядку та підстав формування податкового кредиту, дати виникнення податкових зобов`язань, а також порядок дій платника податку у випадку, зокрема, придбання активів, у вартості яких сплачено ПДВ суми якого віднесено до податкового кредиту, які використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (пп. г п.198.5 ст.198.5 ПК України).

У спірному випадку відповідач не заперечував того, що транспортні засоби, на утримання яких позивачем придбавалися товари та послуги, у вартості яких сплачено суми ПДВ, які віднесено до складу податкового кредиту, використовувалися в операціях, які є господарською діяльністю позивача (діяльність вантажного транспорту).

Отже аргументи відповідача про те, що позивач був зобов`язаний збільшити податкові зобов`язання на підставі положень п. г пп.198.5 ст.198 ПК України, є необґрунтованими.

При цьому слід зазначити те, що положення податкового законодавства не передбачають таких підстав для збільшення податкових зобов`язань з ПДВ, які наведені контролюючим органом, застосувавши положення пп. г п.198.5 ст.198.5 ПК України через пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість позиції контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на суму 29803,0грн.

Таким чином, за наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість висновків контролюючого органу як в частині завищення позивачем витрат на суму 105976,09грн. за 2016 рік так і в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 29803,0грн.

У свою чергу вказані висновки контролюючого органу, як вбачається з наданих розрахунків (т.1 а.с.243-248), стали підставою для:

збільшення грошових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб на суму 26055,74грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 13027,87грн. (ППР від 23.08.2018р. №0380791305);

визначення розміру боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на суму 23314,77грн (Вимога від 23.08.2018р. №0380901305);

визначення розміру штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 4662,95грн. (ППР від 23.08.2018р. №0380911305);

збільшення грошових зобов`язань з військового збору на суму 1589,64грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 794,82грн. (ППР від 23.08.2018р. №0380821305);

збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 29803,0грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 7450,75грн. (ППР від 23.08.2018р. №0380761305).

Отже вказані рішення відповідача, в частині визначених нарахувань, підлягають скасуванню як неправомірні.

Неправомірним суд апеляційної інстанції вважає і податкове повідомлення-рішення від 23.08.2018р. №0380861305, яким нараховано штраф за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в сумі 14901,53 грн.

Вказане рішення відповідачем прийнято з огляду на його позицію, яка полягає у тому, що позивач, у відповідності з положеннями п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, був зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового періоду) і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Податкового кодексу України для такої реєстрації, податкову накладну за операціями на утримання транспортних засобів подвійного призначення, а саме виконання технічного обслуговування і ремонту вантажних автомобілів - шиномонтаж, придбання запчастин, шин, рідин.

Оскільки, як зазначено вище, позиція контролюючого органу щодо необхідності збільшення податкових зобов`язань з ПДВ, судом визнана неправомірною, то і рішення контролюючого органу, з цього приводу, також неможливо визнати правомірним.

Отже за наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову. Частковість задоволення позову пов`язана з невірним визначенням позивачем сум, які донараховані контролюючим органом з огляду на його позицію про завищення позивачем витрат на суму 105976,09грн. за 2016 рік та в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 29803,0грн.

З огляду на часткове задоволення позову на користь позивача підлягають стягнення судові витрати у вигляді сплаченого судового збору: за подання позову - 4610,40грн., за подання апеляційної скарги - 6815,60грн., а всього 11526,0грн.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року по справі №160/780/19- скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Податкове повідомлення-рішення від 23.08.2018р. №0380791305, в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 19075,7грн., та застосування штрафних санкцій у розмірі 9537,85грн. - визнати неправомірним та скасувати.

Вимогу від 23.08.2018 р. № 0380901305 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, в частині зобов`язання сплатити єдиний внесок у розмірі 23314,77грн. - визнати неправомірним та скасувати.

Рішення від 23.08.2018 р. № 0380911305, в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 4662,95грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску - визнати неправомірним та скасувати.

Податкове повідомлення-рішення від 23.08.2018 р. № 0380821305, в частині збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на суму 1589,64грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 794,82грн. - визнати неправомірним та скасувати.

Податкове повідомлення-рішення від 23.08.2018р. №0380761305, в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 29803,0грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7450,75грн. - визнати неправомірним та скасувати.

Податкове повідомлення-рішення від 23.08.2018 р. № 0380861305, яким нараховано штраф за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в сумі 14901,53 грн. - визнати неправомірним та скасувати.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 11526,0грн.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частину проголошено 03.12.2019р.

Повне судове рішення складено 04.12.2019р.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк