Постанова

від 28.11.2019 по справі 160/1283/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 160/1283/19 головуючий суддя І інстанції -Врона О.В.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 року в адміністративній справі № 160/1283/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ОВЕН" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ОВЕН" звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2019 року № 0000314612 та № 0000294612.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ОВЕН" було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.01.2019 року №0000314612, форма Р , винесене Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.01.2019 року № 0000294612, форма В4 , винесене Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 року скасувати та прийняти судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті останнім у відповідності з приписами чинного законодавства, оскільки господарські відносини позивача з ТОВ ОБРІЙ-2016 , ТОВ УРОЖАЙ ДНІПРО , ТОВ БІЗНЕСПОСТАЧКОМПЛЕКТ , ТОВ САЙФОРС , ТОВ СІДЕКС ЛТД , ТОВ АГРОГАРАНТ-ПЛЮС , ТОВ ДЕМЕТРА-ПЛЮС мали нереальний характер та фактично не відбувались.

Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ОВЕН" було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні просили задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували відносно задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах доводів останньої, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, ТОВ АГРО-ОВЕН (ідентифікаційний код юридичної особи 25522107) зареєстровано як юридична особа 06.02.1998, Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області за номером запису: 1 206 120 0000 000012 від 28.02.2005 року. На податковий облік взято 06.12.1998 за №32, наразі перебуває на обліку в Дніпропетровському управлінні Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби, в тому числі є платником податку на додану вартість.

У період з 05.11.2018 по 26.12.2018 року Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі направлень виданих Дніпровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС від 31.10.2018 року № 508/28-10-46-12, від 31.10.2018 року, № 509/28-10-46-12 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ОВЕН (ТОВ АГРО-ОВЕН ) з питань правомірності формування податкового кредиту в наступних періодах декларування ПДВ: по взаємовідносинам з ТОВ ОБРІЙ-2016 (код ЄДРПОУ 40345372) - березень 2018 року, ТОВ УРОЖАЙ ДНІПРО (код ЄДРПОУ 41029822) - січень, лютий, березень 2018 року, ТОВ БІЗНЕСПОСТАЧКОМПЛЕКТ (код ЄДРПОУ 41030639) - січень, лютий, березень, квітень 2018 року, ТОВ САЙФОРС (код ЄДРПОУ 41165600) - січень, лютий, березень, квітень, червень 2018 року, ТОВ СІДЕКС ЛТД (код ЄДРПОУ 41280416) - січень, лютий 2018 року, ТОВ АГРОГАРАНТ-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41506736) - березень, квітень 2018 року, ТОВ ДЕМЕТРА-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41652894) - квітень 2018 року.

За результатами проведеної перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, абз. а п. 200.4 ст.200, п. 201.1 ст.201, з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту на загальну суму 20 112 109,34 грн., у тому числі: за січень 2018 року на суму 4578 061,32 грн., за лютий 2018 року на суму 5 792 129,33 грн., за березень 2018 року на суму 4 568 167,01 грн., за квітень 2018 року на суму 3 756 861,88 грн., за червень 2018 року на суму 1 416 889,8 грн., що призвело: до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 18 481 986,34 грн., у тому числі: за січень 2018 року на суму 4 578 061,32 грн., за лютий 2018 року на суму 5 792 129,33 грн., за березень 2018 року на суму 4 568 167,01 грн., за квітень 2018 року на суму 2 792 841,88 грн., за червень 2018 року на суму 750 786,80 грн., та завищення суми від`ємного значення, що зарахований до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1 630 123,00 грн., у тому числі: за квітень 2018 року на суму 964 020,00 грн., за червень 2018 року на суму 666 103,00 грн.

На підставі вказаних висновків, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.01.2019 року:

- № 0000314612 форми Р , яким ТОВ АГРО-ОВЕН , визначено грошове зобов`язання за податковими зобов`язаннями у розмірі 18 481 986,34 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 9 240 993,17 гривень;

- № 0000294612 форми В4 , яким ТОВ Агро-Овен визначено суму завищення від`ємного значення, що зарахований до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 1 630 123,00 гривень.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення від 23.01.2019 року №0000314612, форма Р , та №0000294612, форма В4 є такими, що прийняті контролюючим органом протиправно, у зв`язку з чим останні підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з ТОВ ОБРІЙ-2016 , ТОВ УРОЖАЙ ДНІПРО , ТОВ БІЗНЕСПОСТАЧКОМПЛЕКТ , ТОВ САЙФОРС , ТОВ СІДЕКС ЛТД , ТОВ АГРОГАРАНТ-ПЛЮС , ТОВ ДЕМЕТРА-ПЛЮС .

Так, з матеріалів справи вбачається, що господарські відносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Обрій-2016 ґрунтувались на підставі договору про закупівлю зернової продукції від 16.03.2018 року № 16-03-18.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити зернову продукцію на умовах DDP (Інкотермс 2010) Зерновий склад покупця, який зазначається у відповідній видатковій накладній на Товар.

На підтвердження фактичного виконання господарських операцій за вказаним договором, позивачем під час перевірки та до суду було надано копії податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень ( т. 1 а.с.169- 189).

Що стосується господарських відносин позивача з ТОВ УРОЖАЙ ДНІПРО , то господарські зобов`язання останніх грунтувались на підставі договору про закупівлю зернової продукції від 06.12.2017 року № 0612/1.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити зернову продукцію на умовах DDP (Інкотермс 2010) Зерновий склад Покупця, який зазначається у відповідній видатковій накладній на товар.

На підтвердження виконання господарської операції, позивачем були подані копії податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень ( т. 1 а.с. 190 - а.с. 255).

07.03.2018 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Деметра-Плюс було укладено договір про закупівлю зернової продукції № 07/03-1.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного Договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити зернову продукцію на умовах DDP (Інкотермс 2010) Зерновий склад Покупця, який зазначається у відповідній видатковій накладній на товар.

На підтвердження фактичного виконання господарських операцій за вказаним договором копії податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень ( т. 1 а.с. 256 - 284).

Також, з матеріалів справи вбачається, що господарські відносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Агрогарант-Плюс ґрунтувались на підставі договору про закупівлю зернової продукції від 07.03.2018 року № 07/03.

Згідно п. 1.1 постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити зернову продукцію на умовах DDP (Інкотермс 2010) Зерновий склад Покупця, який зазначається у відповідній видатковій накладній на товар.

В обґрунтування виконання господарських операцій за вказаним договором, позивачем до суду були подані копії податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень (т. 2 а.с.1 - а.с. 179).

Що стосується господарських відносин позивача з ТОВ Сайфорс , то господарські зобов`язання останніх ґрунтувались на підставі договору про закупівлю зернової продукції від 24.11.2017 року № 2411.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити зернову продукцію на умовах DDP (Інкотермс 2010) Зерновой склад покупця, який зазначається у відповідній податковій накладній на товар.

На підтвердження фактичного виконання господарських операцій за вказаним договором копії податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень (т. 2 а.с. 180 - т. 3 а.с. 248).

Господарські відносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Сідекс ЛТД ґрунтувались на підставі договору про закупівлю зернової продукції від 06.12.2017 року № 1/0612-С.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити зернову продукцію на умовах DDP (Інкотермс 2010) зерновий склад Покупця, який зазначається у відповідній податковій накладній на Товар.

В обґрунтування виконання господарських операцій за вказаним договором, позивачем до суду були подані копії податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень (т. 4. а.с.1 - а.с. 219).

Також, з матеріалів справи вбачається, що господарські відносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнеспостачкомплект ґрунтувались на підставі договору про закупівлю зернової продукції від 06.12.2017 року № 17126-1.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити зернову продукцію на умовах DDP (Інкотермс 2010) зерновий склад покупця, який зазначається у відповідній видатковій накладній на товар.

В обґрунтування виконання господарських операцій за вказаним договором, позивачем до суду були подані копії податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень ( т. 5 а.с 1 - т. 6 а.с.40).

Дослідивши зміст зазначених спірних документів, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в розумінні вказаного Закону є первинними та такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Що стосується посилань податкового органу на відсутність у контрагентів позивача основних засобів, недостатньої кількості трудових ресурсів, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, віднесення податковим органом певних контрагентів до ймовірних учасників схем ухилення від оподаткування та не знаходження останніх за місцем реєстрації, то суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 61 Конституції України, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України" (рішення від 09.01.2007 року (заява № 803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 18.12.2018 року по справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 року по справі №809/2918/13-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Що стосується посилань відповідача на неналежне складення товарно-транспортних накладних, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що транспортною документацією підтверджується операція з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, певні недоліки у заповненні такого документа як ТТН не є самостійною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкових вигод.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 05.09.2019 року по справі № 520/10016/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Посилання відповідача на наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвал, прийнятих в рамках забезпечення триваючих та незакінчених кримінальних проваджень, в яких, є відомості про ТОВ УРОЖАЙ ДНІПРО (код ЄДРПОУ 41029822), ТОВ БІЗНЕСПОСТАЧКОМПЛЕКТ (код ЄДРПОУ 41030639), ТОВ САЙФОРС (код ЄДРПОУ 41165600), ТОВ СІДЕКС ЛТД (код ЄДРПОУ 41280416), ТОВ ДЕМЕТРА-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41652894), як на підставу нереальності здійсненних господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими, оскільки сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках останньої та поза її межами (пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, тому як відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як встановлено в судовому засіданні, вироки відносно позивача та його контрагентів відсутні, а зворотного відповідачем не доведено.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Що стосується посилань податкового органу на відомості інформаційних баз даних, як джерела інформації, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх необгрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні КАС України.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.11.2019 року по справі № 826/11629/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відтак, з зазначених обставин справи вбачається, що відповідачем, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, не було доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податкових повідомлень-рішень від 23.01.2019 року №0000314612 та №0000294612 у зв`язку з чим останні правомірно було визнано протиправними та скасовані судом першої інстанції.

Поряд з зазначеним, необхідно зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 року в адміністративній справі №160/1283/19 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду на підставі ст. ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко