Постанова

від 04.12.2019 по справі 400/1952/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/1952/19 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурія О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року по справі за адміністративним позовом громадської організації "Миколаївська обласна організація Товариства сприяння обороні України" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

27 червня 2019 року Громадська організація "Миколаївська обласна організація Товариства сприяння обороні України" звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Миколаївській області від 11.06.2019 року про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку та зобов`язати здійснити реєстрацію позивача як платника єдиного податку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що громадська організація є юридичною особою, при створенні якої статутний капітал не передбачався та не формувався, тому на позивача не поширюються обмеження щодо частки засновників та до нього не може застосовуватись заборона передбачена п.п.291.5.5 ст.291 ПК України.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що позивач є юридичною особою, у якій статутний фонд дорівнює нулю і яка має одного засновника, який не є платником єдиного податку. Враховуючи, що позивач не відповідає вимогам ст.291 ПК України, то він не може застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним рішення ГУ ДФС у Миколаївській області від 11.06.2019 року № 1857/10/14-29-50-05.

Зобов`язано Головне управління ДФС у Миколаївській області здійснити реєстрацію громадської організації "Миколаївська обласна організація Товариства сприяння обороні України" як платника єдиного податку.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги роз`яснення ДФС України від 16.10.2015 року № 9676/П/99-99-15-03-01-14, зі змісту якого вбачається, що до позивача не може бути застосована спрощена система оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач з 22.04.1993 року зареєстрований як юридична особа.

10.06.2019 року громадська організація "Миколаївська обласна організація Товариства сприяння обороні України" звернулась до ГУ ДФС України у Миколаївській області з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування. До заяви надала розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує переходу на спрощену систему оподаткування, в якому загальна суму отриманих доходів складає 2 517 731,94 грн. та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому засновником позивача зазначена громадська організація Товариство сприяння обороні України . Стосовно даних про розмір статутного капіталу зазначено розмір: 0.00 грн.

11.06.2019 року відповідач листом № 1857/10/14-29-50-05 відмовив позивачу у реєстрації суб`єкта господарювання, як платника єдиного податку, з посиланням на те, що згідно з п.п.291.5.5 п.291.5 ст.291 ПК України частка засновників у розмірі не менше 75% статутного капіталу юридичної особи, яка планує обрати спрощену систему оподаткування, повинна належати юридичним особам-платникам єдиного податку. Якщо сукупність часток засновників юридичної особи у статутному капіталі дорівнює нулю, то вважається, що така сукупність часток складає 100 %. Юридична особа, у якій статутний фонд дорівнює 0 і яка має одного або декілька засновників - юридичних осіб, що не є платниками єдиного податку, не може застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Відтак, відповідач дійшов висновку, що у юридичній особі, у якій відсутній статутний капітал та єдиний засновник не є платником єдиного податку, відсутнє право бути платником єдиного податку. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно визначає 0 грн., як 100% частки засновника до несформованого статутного фонду позивача, а тому у відповідача відсутні підстави для відмови ГО "Миколаївська обласна організація Товариства сприяння обороні України" у застосування спрощеної системи оподаткування відповідно до п.п.291.5.5 п.291.5 ст.295 ПК України.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

За приписами п. 291.2. ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3. ст. 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За правилами пункту 291.4. статті 291 ПК України, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 1) перша група; 2) друга група; 3) третя група; 4) четверта група.

Зокрема, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Відповідно до підпункту 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб`єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.

При цьому, до моменту набрання чинності Господарським кодексом України (до 01 січня 2004 року) юридичні особи могли створюватися відповідно до чинного законодавства із формуванням статутного фонду або без його формування. Тобто, у суб`єктів господарювання, в яких статутний фонд не сформовано (не передбачено), частку засновників (учасників) у статутному фонді визначити неможливо.

У разі, якщо засновниками суб`єкта господарювання прийнято рішення (до 01 січня 2004 року) не формувати (не створювати) статутний фонд, на нього не поширюється обмеження щодо частки засновників у статутному фонді такого суб`єкта господарювання.

З наведеного слідує, що у разі наявності у статутному капіталі особи менше 25%, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, або в разі повної відсутності статутного капіталу, обмеження передбачені п.п. 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 ПКУ застосовуватись не можуть.

З витягу ЄДРСР вбачається, що ГО "Миколаївська обласна організація Товариства сприяння обороні України" з 22.04.1993 року зареєстрована як юридична особа, з нульовим статутним капіталом, засновником якої є ГО "Товариство сприяння обороні України".

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податковим органом не можуть бути застосовані до позивача положення підпункту 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.

Аналізуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що у разі, якщо засновниками суб`єкта господарювання, які не є платниками єдиного податку, прийнято рішення не формувати (не створювати) статутний капітал, на нього не можуть поширюватись обмеження щодо частки засновників у статутному фонді такого суб`єкта. А отже, на суб`єкта господарювання, засновником якого є неприбуткова організація (громадська, благодійна), у яких не передбачено статутний капітал, не поширюється обмеження щодо частки засновників (учасників) у статутному фонді такої юридичної особи. Таким чином висновки податкового органу щодо відсутності підстав для застосування позивачу спрощеної системи оподаткування, якщо є тільки один засновник, при умові нульового статутного капіталу, суперечать вимогам Податкового Кодексу України.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що податковим органом не можуть бути застосовані до позивача положення підпункту 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.

Судова колегія вважає помилковим посилання апелянта на роз`яснення ДФС України 2015 року, оскільки зазначене роз`яснення надано під час дії ПК України у попередній редакції, не є податковою консультацією і не спричиняє жодних правових наслідків, зокрема для позивача.

Крім того, позивачем до суду надано витяг з реєстру платників єдиного податку від 30.09.2019 року, зі змісту якого вбачається, що після ухвалення рішення судом першої інстанції, а саме з 01.10.2019 року ГУ ДПС у Миколаївській області зареєструвало позивача, як платника єдиного податку 3 групи.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 02 липня 2019 року, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко