Постанова

від 27.11.2019 по справі 1519/2-345/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 1519/2-345/11

провадження № 61-17813св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та як правонаступник ОСОБА_2 ,

відповідачі: Виконавчий комітет Одеської міської ради, Одеська міська рада, ОСОБА_3 , Департамент комунальної власності Одеської міської ради,

третя особа - реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Виконавчого комітету Одеської міської ради, Одеської міської ради, ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси в складі судді Мазун І. А. від 23 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області в складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Парапана В. Ф., Громіка Р. Д., від 07 грудня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2009 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - Виконком Одеської міської ради), Одеської міської ради, ОСОБА_3 , Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент) про визнання незаконними рішень Виконкому Одеської міської ради та Одеської міської ради, визнання незаконним свідоцтва про право власності, визнання незаконним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання вчинити певні дії, визнання недійсною реєстрації права власності на домоволодіння та на земельну ділянку, зобов`язання не чинити перешкод у відновленні проектних меж земельної ділянки відповідно до земельно-кадастрової документації.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 12 березня 1951 року, належав житловий будинок, розташований на земельній ділянці 0,0634 га, за адресою: АДРЕСА_1 . 31 грудня 2002 року ОСОБА_2 отримала державний акт на право приватної власності на землю, згідно якого їй у власність перейшла земельна ділянка площею 0,0634 га, розташована по АДРЕСА_1 .

05 грудня 2003 року, відповідно до договору дарування, вказана земельна ділянка перейшла в дар ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. 09 квітня 2014 року державним нотаріусом на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Родина ОСОБА_3 порушувала право приватної власності на їх земельну ділянку, яке полягало у незаконному користуванні частиною земельної ділянки, яка по праву належить їм, крім того, відповідач незаконно звів самовільні споруди, які знаходяться на спільній межі земельної ділянки. Факт захоплення їх земельної ділянки підтверджувався актом від 12 лютого 2004 року № 26, який складено Управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради. У акті зазначалося, що відновлення проектної межі можливе лише після демонтажу кам`яних кухні, сараю, гаражу, дворового туалету, які належать суміжному землекористувачу ОСОБА_4 , матері ОСОБА_3 . Вказували, що мирно врегулювати спір ОСОБА_3 не бажає, посилаючись на те, що на житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 має правовстановлюючі документи, а саме: свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними спорудами на ім`я ОСОБА_4 та державний акт про право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2 , які видані на підставі рішення Виконкому Одеської міської ради від 29 листопада 2002 року № 451 Про прийняття в експлуатацію житлового будинку та надвірних споруд , що належать ОСОБА_4 по АДРЕСА_4 , рішення Одеської міської ради від 26 березня 2003 року № 1245-ХХІY Про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,0307 га. за адресою: 5-й АДРЕСА_4 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд .

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував, що рішення Виконкому Одеської міської ради та Одеської міської ради, на підставі яких ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності на житловий будинок та державний акт на право власності на земельну ділянку, є незаконними, тому просив суд визнати їх незаконними та зобов`язати відповідачів:

- скасувати рішення Виконкому Одеської міської ради від 29 листопада 2002 року № 451 та рішення Одеської міської ради від 26 березня 2003 року № 1245-ХХІY;

- скасувати свідоцтво про право власності від 14 січня 2003 року № 023537 на домоволодіння АДРЕСА_6 , видане виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_4 , яке складається з одного житлового будинку літ. Г , літньої кухні літ. А , сараю літ. Б , відображених в інвентаризаційних відомостях Комунального підприємства Одеське міське бюро технічної інвентаризації та РОН від 12 квітня 2002 року;

- скасувати державний акт, виданий 26 серпня 2004 року на ім`я ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,0307 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110137300:001:0010;

- визнати недійсною реєстрацію права власності на домоволодіння АДРЕСА_6 , проведену на ім`я ОСОБА_4 13 лютого 2003 року в реєстрі за № 40648 стор.76 кн.263, яке в цілому складається з одного житлового будинку літ. Г , літньої кухні літ. А , сараю літ. Б , зареєстрованих в КП ОМБТІ та РОН ;

- визнати недійсною реєстрацію права власності земельної ділянки площею 0,0307 га, розташованої по АДРЕСА_4 , проведеної Одеським міським управлінням земельних ресурсів 26 серпня 2004 року за ОСОБА_4 в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010450501159;

- зобов`язати ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 у відновленні проектних меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до земельно-кадастрової документації;

- встановити порядок виконання рішення суду.

Протокольною ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2014 року до участі у справі в якості правонаступника померлої ОСОБА_2 залучено ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 травня 2016 року позов ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та як правонаступник ОСОБА_2 , задоволено.

Визнано незаконним рішення Виконкому Одеської міської ради від 29 листопада 2002 року № 451 Про прийняття в експлуатацію житлового будинку та надвірних споруд, що належать ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 .

Зобов`язано Виконком Одеської міської ради скасувати незаконне рішення Виконкому Одеської міської ради від 29 листопада 2002 року № 451 Про прийняття в експлуатацію житлового будинку та надвірних споруд, що належать ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 .

Визнано незаконним свідоцтво про право власності від 14 січня 2003 року № 023537 на домоволодіння АДРЕСА_6 , видане Виконкомом Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_4 , яке складається з одного житлового будинку літ. Г , літньої кухні літ. А , сараю літ. Б та відображених в інвентаризаційних відомостях КП Одеського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості ( далі - КП ОМБТІ та РОН) від 12 квітня 2002 року.

Зобов`язано Виконком Одеської міської ради скасувати свідоцтво про право власності від 14 січня 2003 року № 023537 на домоволодіння АДРЕСА_6 , видане Виконкомом Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_4 , яке складається з одного житлового будинку літ. Г , літньої кухні літ. А , сараю літ. Б .

Визнано незаконним рішення Одеської міської ради від 26 березня 2003 року № 1245-ХХІУ Про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0307 га за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд .

Зобов`язано Одеську міську раду скасувати рішення Одеської міської ради від 26 березня 2003 року № 1245-ХХІ Y Про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0307 га за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд .

Визнано незаконним державний акт, виданий 26 серпня 2004 року на ім`я ОСОБА_4 на право власності на земельну ділянку площею 0,0307 га, розташований за адресою: АДРЕСА_2 серії ОД №067520, кадастровий номер 5110137300:001:0010.

Зобов`язано Одеську міську раду скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0307 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , виданий 26 серпня 2004 року серії ОД №067520 на ім`я ОСОБА_4 , кадастровий номер 5110137300:001:0010.

Визнано недійсною реєстрацію права власності на домоволодіння АДРЕСА_6 на ім`я ОСОБА_4 , яке в цілому складається з одного житлового будинку літ. Г , літньої кухні літ. А , сараю літ. Б , зареєстрованих в КП ОМБТІ та РОН 13 лютого 2003 року в реєстрі за №40648 стор.76 кн.263.

Визнано недійсною реєстрацію права власності земельної ділянки площею 0,0307га по АДРЕСА_2 , зареєстрованої в Одеському міському управлінні земельних ресурсів 26 серпня 2004 року за ОСОБА_4 у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010450501159.

Зобов`язано ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 у відновленні проектних меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до земельно-кадастрової документації.

Встановлено порядок виконання рішення суду, яке є підставою для Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції для внесення записів до Державного реєстру про припинення права власності на домоволодіння та земельну ділянку за адресою - АДРЕСА_2 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Одеської міської ради від 26 березня 2003 року № 1245-ХХІУ містить неправдиву інформацію щодо передачі ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0307 га, за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель із земель житлової та громадської забудови.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 самовільно захопила земельну ділянку площею 200 кв. м, так як згідно проведених експертиз ОСОБА_4 незаконно користується земельною ділянкою ОСОБА_2 , таким чином передана земельна ділянка площею 0,0307 га, за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель не відносяться до земель житлової та громадської забудови, а частково є приватною власністю ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право власності на землю.

Суд дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Одеської міської ради та Одеської міської ради щодо прийняття в експлуатацію житлового будинку та надвірних споруд, що належать ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 та про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0307 га за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд є незаконними, а відтак і свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_4 домоволодіння АДРЕСА_6 та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0307 га, виданий 26 серпня 2004р. на ім`я ОСОБА_4 підлягають скасуванню органами, які їх видавали.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2016 року апеляційні скарги Одеської міської ради, Виконкому Одеської міської ради, ОСОБА_3 відхилено.

Рішення Малиновського районного суду Одеської області від 23 травня 2016 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційної суд виходив з того, що суд першої інстанції перевірив усі докази, які навів позивач ОСОБА_1 у підтвердження своїх вимог, а відповідачі - у підтвердження своїх заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про те, що рішення виконавчого комітету Одеської міської ради та Одеської міської ради щодо прийняття в експлуатацію житлового будинку та надвірних споруд, що належать ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 та про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0307 га. за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд є незаконними а відтак і свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_4 домоволодіння АДРЕСА_6 та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0307 га, виданий 26 серпня 2004 року на ім`я ОСОБА_4 є незаконними та підлягають скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У січні 2017 року Одеська міська рада, Виконком Одеської міської ради подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частини зобов`язань Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради, ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

У січні 2017 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга Одеської міської ради та Виконкому Одеської міської ради мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зобов`язуючи їх вчинити дії не навів жодної матеріально-правової норми, що передбачає, зокрема, скасування виконкомом чи радою своїх рішень, виданих свідоцтва та державного акта на право власності. Вказують, що це суперечить положення статей 21, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) щодо визнання судом незаконними та скасування актів індивідуальної дії. Крім того, посилаючись на положення статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, що діяла на час ухвалення судових рішень, вказують, що рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав є підставою для внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав.

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що судові рішення не відповідають вимогам статті 212-214 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вказує, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку зібраним доказам, та дійшов неправильного висновку про задоволення позову. Судові рішення побудовано на припущеннях позивача, які не підтверджені належними доказами. Вказує, що позивач не надав доказів того, що спірна ділянка, яка перебуває в його користуванні, накладається на спірну ділянку відповідача, тобто земельна ділянка, яка ним зайнята, відноситься до земель Одеської міської ради. Крім того, вказує, що суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, статей 1218, 1225, 1245, 1268, 1296 ЦК України у своєму висновку, що ним пропущено строк на прийняття спадщини.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні та квітні 2017 року ОСОБА_1 направив заперечення (відзив) на касаційні скарги Одеської міської ради, Виконкому Одеської міської ради, ОСОБА_3 , в яких просить залишити касаційні скарги без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2017 року зупинено виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 травня 2016 року.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 12 березня 1951 року набула право власності на будинок, розташований на земельній ділянці 0,0634 га за адресою: АДРЕСА_1 .

11 серпня 1994 року на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_7 .

31 грудня 2002 року ОСОБА_2 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0634 га, розташовану по АДРЕСА_1 , яка відповідно до договору дарування від 05 грудня 2003 року перейшла у власність ОСОБА_1

10 січня 2005 року в Державному земельному кадастрі за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137300:15:001:0012.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

09 квітня 2014 року державним нотаріусом П`ятої Одеської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинку під літ. А , житловою площею 21,3 кв.м та надвірні споруди під літ. Б , Г , Д , К - сараї, б - погріб з шийкою, В - літня кухня, И - вбиральня, З - душ, № 1-3 - огорожа, І - вимощення.

09 квітня 2014 року спадкове майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , індексний номер витягу 20257072.

Ухвалою Центрального районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2001 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про знесення паркану та літньої кухні, не перешкоджання привести у відповідність з рішенням виконкому Одеської міської ради від 06 січня 1994 року № 22 земельної ділянки площею 634 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та не перешкоджання в користуванні зазначеною земельною ділянкою, Виконавчому комітету Одеської міської ради, Одеській міській раді заборонено проводити будь-які дії, пов`язані з оформленням та видачею ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , або іншим особам документів та матеріалів, включаючи свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок та господарські будівлі, державного акту на любу земельну ділянку, які розташовані в АДРЕСА_2 до розгляду справи в суді.

10 жовтня 2001 року Виконавчий комітет Одеської міської ради отримав вказану ухвалу суду, про що свідчить відмітка сектору загального листування.

29 листопада 2002 року Виконком Одеської міської ради прийняв рішення № 451 Про прийняття в експлуатацію жилого будинку літ. Гг та надвірних споруд, що належить гр. ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказаним рішенням затверджено:

акт міської міжвідомчої комісії від 12 вересня 2002 року про прийняття в експлуатацію споруд, а саме: житлового будинку літ. Гг , жилою площею 34,2 кв.м, загальною площею 49,7 кв.м, літню кухню літ. Аа , сарай літ. Б , розташованих по АДРЕСА_2. Гараж літ. Д , вбиральню літ. Е - демонтувати;

зобов`язано ОСОБА_4 оформити, у встановленому законом порядку, документи на право користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 .

14 січня 2003 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_6 , яке зареєстровано в Комунальному підприємстві Бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 13 лютого 2003 року № 40648 стор.76 кн.263.

13 серпня 2002 року ОСОБА_4 звернулася до Одеської міської ради з заявою про передачу їй у власність земельної ділянки площею 0,0307 кв. м за підписом та згодою суміжних землекористувачів, серед яких значиться і прізвище ОСОБА_2

25 вересня 2002 року № 2760 розроблено Технічне завдання на розробку проекту відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0307 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

20 листопада 2002 року Комунальне підприємство Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів розробило Проект відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель по АДРЕСА_2 .

04 грудня 2002 року Управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради надано Висновок № 846, в якому вказано: претензій з боку суміжних землекористувачів щодо меж земельної ділянки немає; домоволодіння розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,0307 га (зокрема 0,0201 га під забудовою, 0,0101 га під ріллею).

26 березня 2003 року Одеською міською радою винесено рішення № 1245-ХХІY про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0307 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

Вказаним рішенням:

затверджено проект відведення земельної ділянки;

передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0307 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель із земель житлової та громадської забудови;

зобов`язано ОСОБА_4 замовити в управлінні земельних ресурсів виготовлення технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натурі, оформленню та державній реєстрації державного акту на право приватної власності на землю.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.

26 серпня 2004 року на ім`я ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0307 га, кадастровий номер 5110137300:001:0010. Державний Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 010450501159.

У судовому засіданні суду першої інстанції з пояснень відповідача ОСОБА_3 встановлено, що він не повідомив Одеську міську раду про смерть ОСОБА_4 , скористався виданою на його ім`я довіреністю від імені ОСОБА_4 , 26 серпня 2004 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

26 лютого 2004 року ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, та все те, що на момент смерті буде їй належати і на що за законом матиме право заповідала своєму синові ОСОБА_3

22 листопада 2004 року ОСОБА_3 отримав Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, номер витягу 5527515, реєстраційний номер 8520523, номер запису 40648 в книзі 263-76 відповідно до якого опис об`єкта нерухомості складається з літ. Г - житловий будинок житловою площею 34,2 кв.м, загальною 49,7 кв.м, А - літня кухня, Б - сарай, Д - гараж, Е - убиральня, № 1-4 огорожа, І - мостіння.

03 лютого 2005 року державним нотаріусом П`ятої Одеської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_3 видано свідоцтво на право на спадщину за заповітом.

Спадкове майно, на яке видано вказане свідоцтво, складається з житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_2 та в цілому складається з одного кам`яного житлового будинку під літ. Г , житловою площею 34,2 кв. м та надвірних будівель: літ. А - літня кухня, Б сарай, № 1-4 огорожа, І - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 0,0307 кв. м.

На самовільно збудовані гараж літ. Д , убиральня літ. Е свідоцтво на право на спадщину не видавалось.

03 лютого 2005 року ОСОБА_3 звернувся до П`ятої Одеської державної нотаріальної контори з заявою (додатковою) про прийняття спадщини земельної ділянки площею 0,0307 кв. м по АДРЕСА_2 .

Відповідно до листа П`ятої Одеської державної нотаріальної контори від 08 жовтня 2015 р № 2944/01-16 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку не видавалося.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2005 року заборонено управлінню земельних ресурсів Одеської міської ради проводити будь-які дії, пов`язані з оформленням, видачею ОСОБА_4 або іншим особам документів та матеріалів, включаючи державний акт на право власності на земельну ділянку площею 307 кв. м по АДРЕСА_2 до розгляду справи в суді.

Управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради вказана ухвала отримана 08 лютого 2005 року.

З відповіді КП МБТІ та РОН від 02 лютого 200 року встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4 , є самочинним будівництвом та не значиться зареєстрованим, вказаний будинок побудований на земельній ділянці площею 200 кв. м у результаті захвату земельної ділянки. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні. У підтвердження викладеного, надано схематичний план земельної ділянки площею 200 кв. м.

З висновку технічної експертизи від 27 листопада 1992 року № 36-П-Є/10 встановлено, що ОСОБА_4 захопила та незаконно користується земельною ділянкою площею 200 кв м, що перебуває у приватній власності ОСОБА_2 .

З висновку судової земельної будівельно-технічної експертизи від 23 березня 2000 року № 2563 встановлено, що фактичне збільшення спірної земельної ділянки по АДРЕСА_2 з 200 кв. м до 351 кв. м могло виникнути за рахунок зменшення суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1 з послідуючою забудовою занятих земель.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи від 06 квітня 2009 року № 16632, встановлено, що землі ОСОБА_2 , які прилягають до проектних меж ділянки (В-Г-Д-Е) площею 226,2 кв. м, використовуються ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 для обслуговування домоволодінь АДРЕСА_8 . АДРЕСА_9 і самозабудова земель ОСОБА_2 практично по всьому периметру ділянки дають підставу передбачати колективне намагання знищити садибу ОСОБА_2 . З цією ціллю суміжними землекористувачами знищені межі ділянки (А-Б), (В-Г), (Д-Е), (Е-А) та самовільно збудовано більше десяти різноманітних споруд на землях ОСОБА_2 , встановлені інвентарні номери №№ 58,60,64.40-Г на воротах до садиби ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги Одеської міської ради, Виконаному Одеської міської ради, ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої та апеляційної інстанцій в повній мірі не відповідають.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та право власності є непорушним.

Згідно зі статтями 319, 386-387 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Пунктом 6 частини 3 цієї ж норми визначає, що захист прав громадян та юридичних осіб земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку для порушення прав.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що ОСОБА_1 на момент розгляду справи є власником житлового будинку АДРЕСА_10 . У свою чергу ОСОБА_4 , на момент розгляду справи, на підставі свідоцтва на право на спадщину є власником будинку АДРЕСА_6 (за виключенням самовільно збудованих приміщень), тоді як земельна ділянка площею 0,0307 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 до складу спадщини не увійшла.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Виконавчого комітету Одеської міської ради та Одеської міської ради скасувати свої рішення щодо прийняття в експлуатацію житлового будинку та надвірних споруд, що належать ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 та про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0307 га за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, які є незаконними, а відтак і свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_4 домоволодіння АДРЕСА_6 та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0307 га, виданий 26 серпня 2004 року на ім`я ОСОБА_4 , Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (стаття 19 Конституції України).

Статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , у редакції, чинній на час прийняття рішень Виконкому Одеської міської ради та Одеської міської ради, передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

За положеннями статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55, статті 124 Конституції України.

У такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За нормами частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Тобто, достатнім способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є визнання незаконними рішень Виконкому Одеської міської ради, Одеської міської ради, які стали підставою видачі оскаржуваних правовстановлюючих документів.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов в частині зобов`язання Виконкому Одеської міської ради та Одеської міської ради скасувати свої рішення та скасувати свідоцтва про право власності та державний акт про право власності на землю, діяли в порушення вимог частини другої статті 55 Конституції України та статей 16, 392 ЦК України.

Тому в цій частині рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині визнання недійсною реєстрації права власності на домоволодіння та земельної ділянки зареєстрованих за ОСОБА_3 , суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення Виконкому Одеської міської ради, Одеської міської ради та правовстановлюючі документи, видані на їх підставі на ім`я ОСОБА_4 , є незаконними.

Однак з цього приводу Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Записи про державну реєстрацію нерухомого майна, обтяжень на майно є перешкодами у реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

Матеріально-правові вимоги позивача у цивільній справі мають бути спрямовані на захист його прав, свобод чи інтересів, порушених або оспорюваних відповідачем, а не третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Пунктом першим частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У випадку коли позивач стверджує про порушення свого права власника нерухомого майна особою, яка володіє ним шляхом державної реєстрації за собою права власності (права користування) цього спірного майна, право позивача може бути захищено шляхом подання позову про витребування нерухомості з володіння, усунення перешкод у користуванні майном (статті 387, 388, 391, 396 ЦК України) чи іншим способом відповідно до закону.

При цьому вказані вимоги мають бути заявлені до осіб, на ім`я яких було зареєстровано право власності (постійного користування), оскільки предмет спору безпосередньо стосується їх прав та обов`язків.

Частиною другою статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції на час ухвалення судових рішень, встановлено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів , на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування), що визначено частиною другою статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року № 12-158гс18 № 925/1265/16 ст. 5.17).

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_4 може бути перешкодою у реалізації власником права розпоряджатися своїм майном, тому право підлягає захисту на підставі приписів, викладених у статті 391 ЦК України відповідають обставинам справи. Однак спосіб захисту, обраний позивачем, суперечить положенням частини другої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , тому задоволенню не підлягає, як і похідна вимога про встановлення порядку виконання рішення суду, яке є підставою для внесення записів до Державного реєстру про припинення права власності на домоволодіння та земельну ділянку.

Згідно зі статтею 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що в справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов`язання Виконавчого комітету Одеської міської ради та Одеської міської ради скасувати свої рішення щодо прийняття в експлуатацію житлового будинку та надвірних споруд та про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки, зобов`язанні скасувати свідоцтво про право власності домоволодіння та державний акт на право власності на земельну ділянку; визнання недійсною реєстрації, встановлення порядку виконання рішення.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання незаконними рішень Виконкому Одеської міської ради та Одеської міської ради, якими прийнято в експлуатацію житловий будинок, що належить ОСОБА_4 та затверджено проект відведення та передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки з відповідними свідоцтвом про право власності та державним актом про право власності, обґрунтовано виходили з того, що вказаними рішеннями та правовстановлюючими документами, виданими на їх підставі, порушуються права позивача ОСОБА_1 , надані йому статтею 391 ЦК України. Тому суди дійшли правильних висновків, що унаслідок порушення прав позивача, оскаржувані рішення Виконкому Одеської міської ради, Одеської міської ради, як і видані на їх підставі правовстановлюючі документи (свідоцтво про право власності та державний акт про право власності на землю, видані на ім`я ОСОБА_4 ) слід визнати незаконними.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 щодо встановлення фактичних обставин справи та дослідження доказів були предметом розгляду судом апеляційної інстанції, їм надана оцінка, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати нові обставини та переоцінювати надані докази.

Згідно частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою суду касаційної інстанції від 26 червня 2017 року було зупинено виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про часткове його скасування, тому виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 травня 2016 року підлягає поновленню у нескасованій частині.

Керуючись статтями 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Виконавчого комітету Одеської міської ради, Одеської міської ради, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 травня 2016 року та Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та як правонаступник ОСОБА_2 , про зобов`язання Виконавчого комітету Одеської міської ради скасувати незаконне рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 29 листопада 2002 року № 451; про зобов`язання Виконавчого комітету Одеської міської ради скасувати свідоцтво про право власності від 14 січня 2003 року на домоволодіння; про зобов`язання Одеської міської ради скасувати рішення Одеської міської ради від 26 березня 2003 року № 1245-ХХІY; про зобов`язання Одеської міської ради скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 26 серпня 2004 року; про визнання недійсною реєстрацію права власності на домоволодіння; про визнання недійсною реєстрацію права власності на земельну ділянку; про встановлення порядку виконання рішення суду про внесення записів до Державного реєстру про припинення права власності на домоволодіння та земельну ділянку скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та як правонаступник ОСОБА_2 , до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Одеської міської ради, ОСОБА_3 про:

зобов`язання Виконавчого комітету Одеської міської ради скасувати незаконне рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 29 листопада 2002 року № 451 Про прийняття в експлуатацію житлового будинку та надвірних споруд, що належать ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 ;

зобов`язання Виконавчого комітету Одеської міської ради скасувати свідоцтво про право власності від 14 січня 2003 року № 023537 на домоволодіння АДРЕСА_6 , видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_4 , яке складається з одного житлового будинку літ. Г , літньої кухні літ. А , сараю літ. Б ;

зобов`язання Одеської міської ради скасувати рішення Одеської міської ради від 26 березня 2003 року № 1245-ХХІY Про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0307 га за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд ;

зобов`язання Одеської міської ради скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0307 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , виданий 26 серпня 2004 року серії ОД № 067520 на ім`я ОСОБА_4 , кадастровий номер 5110137300:001:0010;

визнання недійсною реєстрації права власності на домоволодіння АДРЕСА_6 на ім`я ОСОБА_4 , яке в цілому складається з одного житлового будинку літ. Г , літньої кухні літ. А , сараю літ. Б , зареєстрованих в КП ОМБТІ та РОН 13 лютого 2003 року в реєстрі за № 40648 стор.76 кн.263;

визнання недійсною реєстрації права власності земельної ділянки площею 0,0307 га по АДРЕСА_2 , зареєстрованої в Одеському міському управлінні земельних ресурсів 26 серпня 2004 року за ОСОБА_4 у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010450501159;

встановлення порядку виконання рішення суду для внесення записів до Державного реєстру про припинення права власності на домоволодіння та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 відмовити.

В іншій частині судові рішення суду першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Поновити виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 травня 2016 року в нескасованій частині.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.