Постанова

від 03.12.2019 по справі 925/90/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2019 р. Справа№ 925/90/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Євсікова О.О.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Веліканов К.С., адвокат, представник на підставі ордеру серії КВ № 215070 від 25.06.19

від відповідача: Рибницька І.О. довіреність № 170 від 29.11.18

від відповідача: Безпалько М.М. - в.о. директора

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод",

на рішення Господарського суду Черкаської області від 05 червня 2019 року (повний текст складено 12.06.2019 р.)

у справі № 925/90/19 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркор-Інвест",

до Державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод",

про стягнення 249 931 грн. 53 коп., -

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1 короткий зміст позовних вимог:

1.1.1. ТОВ "Аркор-Інвест" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод", у якій, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, позивач просив стягнути з відповідача 240 000 грн. основного боргу, 7 640 грн. інфляційних втрат та 2 291,53 грн. 3% річних (т.І, а.с. 4-8, 114-117).

1.1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди обладнання №10 від 31 січня 2018 року в частині своєчасної та повної оплати за договором.

1.2 короткий зміст рішення суду першої інстанції:

1.2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05 червня 2019 року у справі № 925/90/19 позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Уманський лікеро-горілчаний завод" на користь ТОВ "Аркор-Інвест" 240 000,00 грн. основного боргу, 7640,00 грн. інфляційних втрат, 2 275,05 грн. 3% річних та 3 748,60 грн. судового збору. В решті вимог в позові відмовлено (а.с.221-232).

1.3 короткий зміст вимог апеляційної скарги:

1.3.1. ДП "Уманський лікеро-горілчаний завод" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.06.19 у справі №925/90/19, в якій просить: "Скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 05.06.2019 року по справі № 925/90/19 повністю і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю."

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання:

2.1.1. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.19 року, апеляційна скарга ДП "Уманський лікеро-горілчаний завод" у судовій справі № 925/90/19 передана на розгляд колегії суддів, у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.

2.1.2. До апеляційної скарги відповідачем додано заяву про зупинення провадження у справі .

2.1.3. Також до апеляційної скарги долучено клопотання про призначення судової технічної експертизи документів .

2.1.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 925/90/19 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.06.19. Задоволено заяву Державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод" про зупинення провадження у справі та зупинено провадження у справі № 925/90/19.

2.1.5. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.09.19 року у справі № 925/90/19 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.07.19 у справі №925/90/19 скасовано. Справу № 925/90/19 направлено до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

2.1.6. 16.10.19 супровідним листом №22.1-14/925/90/19/524/2019 від 09.10.2019 матеріали справи №925/90/19 було повернуто до Північного апеляційного господарського суду (т.ІІ, а.с.36).

2.1.7. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05 червня 2019 року у справі №925/90/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О. та повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05 червня 2019 року у справі № 925/90/19, відбудеться 05 листопада 2019 року.

2.1.8. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 листопада 2019 року, у зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, для розгляду справи № 925/90/19 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Євсіков О.О.

2.1.9. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу ДП "Уманський лікеро-горілчаний завод" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05 червня 2019 року у справі №925/90/19 прийняти до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Євсіков О.О.

2.1.10. 31 жовтня 2019 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Господарським судом Чернігівської області судової справи №925/585/19, яке мотивовано з аналогічних до викладених у поданому з апеляційною скаргою підстав.

2.1.11. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 та від 19.11.2019 р. у судових засіданнях оголошувались перерви до 19.11.2019 р. та 03 грудня 2019 року.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

2.2.1 Відповідач зазначає, що судом помилково встановлено існування між сторонами договірних відносин, оскільки договір № 10 є неукладеним, тому що сторони у ньому не досягли згоди щодо істотних умов договору. Перерахування коштів відповідачем здійснювалися в рахунок авансу, а не на виконання договірних зобов`язань.

2.2.2 На думку відповідача судом не застосовано положення ст. 538, 766 ЦК України, які підлягали застосуванню, а також не враховано докази, які свідчать про непридатність обладнання до використання за призначенням.

2.2.3 Також відповідач вказує, що судом необґрунтовано відмовлено у призначенні експертизи.

2.3 узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

2.3.1 Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що обладнання належить йому на праві приватної власності, а визначені відповідачем підстави неукладеності договору оренди від 31.01.2018 р. у якості істотних умов договору найму не передбачені.

2.3.2 Позивач вважає, що акт про технічні недоліки агрегатів від 17.05.2018 р. є належними доказами передачі відповідачу обладнання за договором від 31.01.2018 р. відповідач не скористався передбаченим п. 8.4 договору правом розірвання договору. На підтвердження належного виконання орендодавцем зобов`язань до матеріалів справи долучено акти про надання послуг. Частина об`єктів оренди належить позивачу на підставі права власності, яке набуто внаслідок укладення договору дарування, а частина - на праві користування, яке виникло внаслідок укладення договору оренди, умови якого надають позивачу право на передачу орендованого майна у суборенду .

2.4 інші процесуальні дії у справі:

2.4.1. У судовому засіданні 03 грудня 2019 року представник відповідача підтримав клопотання про призначення експертизи та про зупинення провадження у справі.

2.4.2. Представник позивача проти задоволення клопотань про призначення експертизи та про зупинення провадження у справі - заперечив.

2.4.3. Розглянувши заяву та клопотання про зупинення провадження у справі колегія суддів зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

У заяві та клопотання про зупинення провадження у справі викладено прохання зупинити провадження у справі № 925/90/19 до розгляду Господарським судом Черкаської області судової справи № 925/585/19 за позовом ДП "Уманський лікеро-горілчаний завод" до ТОВ "Аркор-Інвест" про визнання недійсним договору, яке мотивоване тим, що позовні вимоги у даній справі обґрунтовані з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №10, недійсність якого є предметом дослідження у справі №925/585/19 (з позовними вимогами обґрунтованими тим, що оспорюваний правочин вчинено під впливом помилки, т.я. об`єкт оренди не придатний до експлуатації та орендодавцем не повідомлено про стан майна та його технічні недоліки).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України (якою обґрунтовано заяву та клопотання про зупинення провадження) суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з`ясувати, як справа, що розглядається даним судом, є пов`язаною із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Сама по собі наявність двох проваджень не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

При цьому, вказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Обставин об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення справи №925/585/19 та того, що зібрані у справі №925/90/19 докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, з урахуванням обставин даної господарської справи та наявних у ній доказів - відповідачем не доведено, як і не обґрунтовано того, які саме обставини (факти) неможливо встановити та оцінити за відсутності рішення суду у справі №925/585/19.

Крім того, за змістом ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини 1 статті 227 та пунктом 1 частини 1 статті 228 цього Кодексу (ч. 3 ст. 195 ГПК України).

Зазначені положення процесуального закону свідчать про відсутність у колегії суддів після початку розгляду справи по суті процесуальної можливості зупинити провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, оскільки такого повноваження ГПК України на стадії розгляду справи по суті не передбачено.

З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання та заяви про зупинення провадження у справі.

2.4.4. Розглянувши клопотання про призначення судової технічної експертизи документів колегія суддів також зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Зазначене клопотання мотивовано з посилання на наявність у відповідача сумнівів у дійсності наданих після зміни позивачем предмету позову документів та те, що вказані докази є сфальсифікованими позивачем та викликають сумнів у достовірності. При цьому відповідач зазначив, що обмежений в авансуванні проведення судових експертиз, тому просив покласти обов`язок зі сплати її вартості після розгляду справи по суті.

За змістом ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов : для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

В силу приписів ст. 73 ГПК України висновок експерта є одним із засобів доказування в господарському процесі.

Отже, заявляючи клопотання про призначення судової експертизи відповідач-2 мав обґрунтувати неможливість надання ним експертного висновку у строки, встановлені для подання доказів, те, що поставлені на вирішення експерта питання входять до предмету доказування у даній справі, а також те, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідачем не обґрунтовано неможливість надання ним експертного висновку у строки, встановлені для подання доказів (разом з відзивом на позов).

Разом з тим, поставлені відповідачем на вирішення експерта питання не входять до предмету доказування у справі про стягнення заборгованості.

Крім того, відповідно до наданих у судовому засіданні 03.12.2019 р. пояснень в.о. директора відповідача, договір №10, акти приймання-передачі та акти виконаних робіт відповідачем підписувались.

Крім того, у процесі розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем не було подано заяв у порядку ч. 11 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, відповідачем не обґрунтовано існування умов, з якими ст. 99 ГПК України пов`язує можливість призначення експертизи, з огляду на що колегія суддів приходить до висновку про те, що у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи слід відмовити.

2.4.5. Також у судовому засіданні 03 грудня 2019 року представник та в.о. директора відповідача надали пояснення, в яких підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити.

2.4.6. Представник позивача у судовому засіданні 03 грудня 2019 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Мотивувальна частина.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини;

3.1.1. 31 січня 2018 року між ТОВ "АРКОР-ІНВЕСТ", як орендодавцем та ДП "Уманський лікеро-горілчаний завод", як орендарем укладено договір оренди обладнання за №10 (т.І, а.с. 127-130).

3.1.2. Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору предметом договору оренди є надання орендодавцем за обумовлену сторонами договору плату в тимчасове володіння і користування орендаря обладнання, яке буде використано останнім в своїх виробничих цілях з метою отримання прибутку відповідно до конструктивних і експлуатаційних даних обладнання (майна), що передається в оренду.

3.1.3. Об`єктом оренди за цим договором є обладнання згідно переліку, який вказаний в Додатку №1 до договору (п.1.2. договору).

3.1.4. Відповідно до 4.1. договору сторони цього договору встановили, що вартість користування обладнанням, переданим у користування орендарю становить 20 000 грн. 00 коп. з ПДВ і виплачується щомісяця, з лютого 2018 року.

3.1.5. Згідно п. 4.2. договору оренди оплата оренди здійснюється орендарем шляхом перерахування платіжним дорученням належної суми на розрахунковий рахунок орендодавця. Зазначені платежі повинні здійснюватися орендарем до 05 числа кожного календарного місяця.

3.1.6. Обладнання (три одиниці) згідно переліку було передано в оренду відповідачу згідно акту приймання - передачі устаткування (т.І, а.с. 131).

3.1.7. 01 квітня 2018 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору оренди обладнання від 31 січня 2018 року №10, згідно якої п.4.1 договору викладено в наступній редакції: "Сторони цього договору встановили, що вартість користування обладнанням, переданим у користування орендарю становить 40 000 грн. 00 коп. з ПДВ і виплачується щомісяця".

3.1.8. Дані зміни в договір внесено в зв`язку з тим, що орендар 01 квітня 2018 року прийняв додаткове обладнання (п`ять одиниць) в користування на підставі акту №2 приймання - передачі устаткування від 01 квітня 2018 року (т.І, а.с. 133).

3.1.9. Сторонами підписано акти надання послуг з оренди обладнання за лютий-червень 2018 року (т.І, а.с.134-138).

3.1.10. Оригінали документів витребувані у позивача ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04 квітня 2019 року, а саме: оригінал договору оренди №10 від 31 січня 2018 року; оригінал додаткової угоди №1 від 01 квітня 2018 року до договору оренди №10 від 31 січня 2018 року; оригінал акту приймання-передачі обладнання; оригінал акту №2 приймання-передачі устаткування від 01 квітня 2018 року; оригінал акту надання послуг №2 від 28 лютого 2018 року; оригінал акту надання послуг №3 від 31 березня 2018 року; оригінал акту надання послуг №4 від 30 квітня 2018 року; оригінал акту надання послуг №5 від 31 травня 2018 року; оригінал акту надання послуг №6 від 30 червня 2018 року.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції свідчить про те, що вищезазначені докази відповідно до вимог ч.6 ст.91 ГПК України, оглянуто 06 травня 2019 року судом першої інстанції у судовому засіданні, на предмет їх відповідності наданих до матеріалів справи копій та встановлено, що надані позивачем суду копії документів відповідають оригіналам.

3.2 обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначених відповідно до них правовідносин;

3.2.1. У заяві про зміну підстав позову, позивач посилався на те, що між сторонами виникли правовідносини за договором оренди обладнання №10 (т.І, а.с. 113-117).

3.2.2. Враховуючи викладене, предметом доказування у даній справі є наявність або відсутність заборгованості за договором №10 , з огляду на що докази, які подані до зміни позивачем підстав позову та стосувалися вимог за первісними підставами не відносяться до предмету доказування у даній справи.

3.2.3. Визначене у Акті приймання-передачі устаткування (т.І, а.с. 131) та Акті №2 від 01.04.2018 р. (т.І, а.с. 133) устаткування прийнято відповідачем в оренду, що сторонами не заперечується та було в т.ч. підтверджено в.о. директора відповідача у судовому засіданні 03.12.2019 р.

3.2.4. Відповідно до п. 2.4 Договору №10 орендодавець зобов`язується у присутності орендаря перевірити справність переданого в оренду обладнання, а також ознайомити орендаря з правилами його комерційної експлуатації та видати орендарю письмові інструкції про правила та порядок користування цим обладнанням.

3.2.5. Зокрема у Актах приймання-передачі устаткування зазначено, що "при прийманні устаткування до монтажу встановлено : устаткування відповідає проектній спеціалізації або кресленню, устаткування передано комплектно, Дефекти при зовнішньому огляді устаткування не виявлені".

3.2.6. У судовому засіданні 05.11.2019 р. колегією суддів оглянуто надані сторонами оригінали актів приймання-передачі, а також договорів №1 та №10 та встановлено їх відповідність наявним у матеріалах справи копіям.

3.2.7. У матеріалах справи наявні копії Актів надання послуг за лютий-червень 2018 року на загальну суму 180000 грн., які містять наступну інформацію: №2 від 28.02.2018 р. "договір: основний договір", "найменування робіт, послуг орендна плата за лютий 2018 року", "сума з ПДВ 20000 грн."; №3 від 31.03.2018 р. "договір: оренди обладнання №10 від 31.01.2018" , "найменування робіт, послуг орендна плата за березень 2018 року", "сума з ПДВ 40000 грн."; №4 від 30.04.2018 р. "договір: оренди обладнання №10 від 31.01.2018 ", "найменування робіт, послуг орендна плата за квітень 2018 року", "сума з ПДВ 40000 грн."; №5 від 31.05.2018 р. "договір: оренди обладнання №10 від 31.01.2018", "найменування робіт, послуг орендна плата за червень 2018 року", "сума з ПДВ 40000 грн." (т.І, а.с.134-138). У всіх перелічених актах зазначено, що "замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має".

3.2.8. Надані позивачем банківські виписки свідчить про те, що відповідачем загалом сплачено 200000 грн., оплата проводилась відповідачем згідно рахунків, а саме 13.03.2018 р. - 20000 грн. за оренду згідно рахунку №2 від 01.02.2018, 06.04.2018 р. - 20000 грн. за оренду згідно рахунку №4 від 31.03.2018 р., 05.05.2018 р. - 40000 грн. оплата по рахунку №5 від 30.04.2018 р., 12.06.2018 р. - 40000 грн. оплата за послуги оренди по рахунку №7 від 25.05.2017, 16.07.2018 р. - 40000 грн. орендна плата за червень 2018 р., 14.08.2018 р. - 40000 грн. оплата за оренду по рахунку №9 від 31.07.2018 р. (т.І, а.с. 139-146). Аналогічна інформація також підтверджується карткою рахунку 361 за 2018 рік, а також наданими відповідачем в процесі апеляційного перегляду справи платіжними дорученнями (т.ІІ, а.с. 117-122).

3.2.9. Інших доказів оплати відповідачем вартості користуванням майном - матеріали справи не містять.

3.2.10. Доказів повернення майна з оренди, сторонами до матеріалів справи не надано, як і доказів на підтвердження неналежного технічного стану обладнання у момент його прийняття за актами приймання-передачі устаткування.

3.3 доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;

3.3.1. Надавши оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

3.3.2. У своєму відзиві відповідач заперечував факт передачі позивачем в оренду обладнання та укладання між сторонами відповідного договору, а тому колегія суддів зазначає про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказані твердження відповідача є взаємовиключними з його твердженнями про недоліки прийнятого в оренду устаткування.

3.3.3. Сторонами підписано акти надання послуг з оренди обладнання за лютий-червень 2018 року (т.І, а.с.134-138), які містять посилання на те, що їх складено на підставі в т.ч. "договору №10", з огляду на що колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначені докази також підтверджують факт укладення договору та використання відповідачем орендованого обладнання саме на підставі договору №10 від 31 січня 2018 року.

3.3.4. Крім того, відповідач частково сплачував орендну плату, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів по рахункам.

3.3.5. Доказів повернення відповідачем обладнання з оренди - матеріали справи не містять.

3.3.6. Доказів визнання недійсним Договору оренди обладнання №10 в установленому законом порядку - матеріали справи не містять.

3.3.7. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не спростовано наявності у нього обов`язку зі сплати орендної плати за отримане в оренду майно.

3.3.8. З урахуванням умов п. 4.2 договору строк оплати орендної плати в лютому 2018 року настав 04 лютого 2018 року і за наступні місці оренди обладнання відповідач повинен був сплачувати орендну плату 04 числа поточного місяця шляхом перерахування платіжним дорученням належної суми на розрахунковий рахунок орендодавця. Банківські реквізити орендодавця зазначені у розділі 10 Договору №10. Обов`язку направлення орендодавцем орендарю рахунків - Договір №10 не містить.

3.3.9. Матеріали справи свідчать про те, що відповідач орендну плату за лютий - липень 2018 року сплачував, проте несвоєчасно.

3.3.10. Доказів виконання обов`язку зі сплати орендної плати з серпення 2018 року по січень 2019 року (6х40000=240000) матеріали справи не містять.

3.3.11. Заперечень щодо наданого позивачем розрахунку - відповідачем не висловлено.

3.3.12. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати у загальному розмірі 240 000 грн., яка підлягає стягненню з останнього.

3.3.13. Здійснивши перевірку заявленого до стягнення розміру 3% річних за загальний період з 06 лютого 2018 року по 15 січня 2019 року колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказаний розрахунок виконано невірно, оскільки не враховано того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування 3% річних, з огляду на що, за перерахунком, з відповідача на корить позивача підлягають стягненню 3% річні у загальному розмірі 2 275,05 грн. 3% річних.

3.3.14. Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат за загальний період з 06 лютого 2018 року по 15 січня 2019 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що інфляційні втрати позивачем нараховано в меншому розмірі ніж передбачено чинним законодавством України, а тому з урахуванням відсутності можливості виходу за межі позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню 7 640 грн. інфляційних втрат.

3.4. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду:

3.4.1. Позивачем доведено порушення відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати та відповідно права позивача на отримання таких платежів.

ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

4.1.1. Враховуючи те, що позивачем доведено обставини порушення відповідачем зобов`язання зі сплати орендної плати, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

4.2.1. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

4.2.2. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

4.2.3. Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування . Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

4.2.4. Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

4.2.5. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів (ч. 11 ст. 80 ГПК України).

4.2.6. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього (ч. 4 ст. 165 ЦК України).

4.2.7. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

4.2.8. Відповідно до ст. 368 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною .

4.2.9. За змістом ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

4.2.10. Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

4.2.11. Згідно ст. 767 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов`язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров`я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею. Наймач зобов`язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані .

4.2.12. Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

4.2.13. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

4.2.14. Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

4.2.15. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

5.1.1. Твердження скаржника про те, що договір є неукладеним спростовуються тим, що у судовому засіданні 03.12.2019 р. в.о. директора відповідача підтвердив підписання договору №10, актів приймання-передачі обладнання, а також актів надання послуг. Вказане, у сукупності із прийняттям обладнання, не зазначенням у вказаному акті недоліків обладнання, підписання в т.ч. відповідачем Актів надання послуг, а також здійснення оплати рахунків із зазначенням у призначенні платежу "орендна плата" та "оплата за оренду" у сукупності свідчить про те, що договір №10 є укладеним

5.1.2. Верховний Суд в своїх постановах (в т.ч. від 07.11.2019 р. у справі №910/12484/18, від 24.10.2019 р. у справі №904/3315/18) посилався на принцип venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium"(ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці)".

По суті згаданий принцип римського права venire contra factum proprium є вираженням equitable estoppel - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud. Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

5.1.3. Колегія суддів зазначає про відсутність підстав для застосування положень ст. 538, 766 ЦК України та врахування наданих відповідачем на підтвердження непридатності обладнання до використання за призначенням доказів, з огляду на те, що в.о. директора відповідача підтвердив факт підписання Актів приймання-передачі устаткування, факт отримання зазначеного у ньому устаткування, з урахуванням положень ч. 3 ст. 767 ЦК України, а також того, що відповідачем не надано доказів виявлення недоліків обладнання в момент передачі його в оренду та направлення позивачу листів від 24.04.2018 р. та від 17.08.2018 р.

5.1.4. Акт-висновок із залученням спеціаліста про технічний стан обладнання ТОВ "АРКОР-ІНВЕСТ" складений лише 31 травня 2019 року, а тому даний письмовий доказ не спростовує факту прийняття відповідачем обладнання в січні та в квітні 2018 року в справному та належному стані (т.І, а.с. 213).

5.1.5. Колегія суддів зазначає про безпідставність тверджень відповідача про те, що ним сплачувались кошти не у якості орендної плати, а в якості попередньої оплати, оскільки у призначенні платежу наданих на підтвердження здійснення відповідачем часткової оплати платіжних доручень та банківських виписок зазначено "за оренду", "оплата за послуги оренди", "орендна плата", "оплата за оренду".

5.1.6. Також колегія суддів зазначає про те, що судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової технічної експертизи документів з огляду на положення ст. 204 ЦК України та те, що порушені у зазначеному клопотанні питання не входять до предмету доказування у даній справі.

5.1.7. Посилання відповідача на не підтвердження позивачем набуття права власності на передане в оренду майно, не можуть бути враховані під час здійснення апеляційного перегляду справи в силу положень ч. 4 ст. 165 ГПК України, як такі що не були висловлені та підтверджені ним під час розгляду справи по суті у суді першої інстанції.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

6.1.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

6.1.2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 05 червня 2019 року у справі №925/90/19 підлягає залишенню без змін.

6.1.3. Апеляційна скарга Державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05 червня 2019 року у справі № 925/90/19 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

7.1.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05 червня 2019 року у справі №925/90/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 05 червня 2019 року у справі №925/90/19 залишити без змін.

3. Судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Уманський лікеро-горілчаний завод".

4. Справу № 925/90/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 05.12.2019 р.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

О.О. Євсіков