Постанова

від 26.11.2019 по справі 910/5509/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2019 р. Справа№ 910/5509/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 26.11.2019,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 (повний текст рішення складено 20.08.2019)

у справі №910/5509/19 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк

до

1) Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Конрад ;

2) ОСОБА_1

про стягнення 461 274,64 грн.

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк (далі, позивач або Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Конрад (далі, відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі, відповідач-2) про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за Договором банківського обслуговування від 19.10.2015 в розмірі 461 274,64 грн, з яких: 319 124,86 грн - заборгованість за кредитом; 78 982,85 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 2 499,85 грн - заборгованість з комісії, 60 667,08 грн - пеня.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 (боржником) та відповідачем-2 (поручителем відповідача-1 згідно договору поруки №POR1466681577597 від 23.06.2016) взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2019, враховуючи предмет спору, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів, справу №910/5509/19 у розумінні Господарського процесуального кодексу України визнано малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 у справі №910/5509/19 позов задоволено частково.

Присуджено до солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Конрад , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк заборгованість за кредитом у сумі 319 124,86 грн.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Конрад на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк судовий збір у розмірі 4786,87 грн.

Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк судовий збір у розмірі 4786,87 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду про часткове задоволення позовних вимог мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведений суду факт наявності у відповідача-1 перед позивачем заборгованості за кредитом у сумі 319 124,86 грн. З урахуванням наведеного, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача-1 (боржника) та відповдіача-2 (поручителя боржника) заборгованості за кредитом у сумі 319 124,86 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 78 982,85 грн, заборгованості по комісії у сумі 2 499,85 грн та по пені у сумі 60 667,08 грн суд зазначив, що останні не підлягають задоволенню, оскільки у заяві відповідача-1 на відкриття рахунку та заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 19.10.2015 процентна ставка, розмір комісії за використання ліміту та пені за прострочення погашення кредиту не зазначені, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме наданий позивачем до позову Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розміщені на сайті: https://privatbank.ua , розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Крім того, витяг з Умов та Правил станом на 07.06.2018 належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за використання ліміту, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, 06.09.2019 (про що свідчить відбиток поштового штемпелю на конверті) Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 у справі №910/5509/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, що складаються із суми нарахованих й несплачених процентів 78 982,85 грн, суми нарахованої та несплаченої комісії 2 499,85 грн та пені за несвоєчасне погашення боргу в сумі 60 677, 08 грн і постановити у вказаній частині нове рішення про задоволення позовних вимог, стягнувши солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Конрад , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк заборгованість за договором від 19.10.2015 за послугою Кредитний ліміт , котра виникла станом на 16.01.2019.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:

- суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку, що сторони не погодили істотні умови договору щодо порядку та розміру процентів, комісії та пені. На підтвердження факту погодження сторонами того, що договір від 19.10.2015 складається із Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 19.10.2015, Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку позивач надав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 19.10.2015, в якій зафіксований даний факт. Позивач додав до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг, що діяли на момент використання відповідачем-1 кредитного ліміту - 07.06.2018, вказані Умови та Правила надання банківських послуг в частині послуги Кредитний ліміт затверджені наказом СП-2010-256 від 06.03.2010 та змінені з урахуванням розпорядження Э.30.0.0.0/1-7498310 від 15.08.2017 Щодо актуалізації Умов та Правил надання банківських послуг , що затверджено протоколом засідання Правління Банку №44 від 12.09.2017;

- суд обґрунтував неналежність доказу погодження сторонами істотних умов договору - Умов, доданих до позову, через той факт, що Умови повністю залежать від волевиявлення позивача. Проте, вказане обґрунтування є неспроможним, бо Договір від 19.10.2015 є договором приєднання - публічною офертою відповідно до статей 633, 634 Цивільного кодексу України й позичальник лише приєднується до запропонованого кредитором договору, умови котрого залежать від волевиявлення кредитора й визначені останнім із урахуванням обмежень, визначених законодавством, а тому визначеність Умов на підставі волевиявлення позивача є законодавчо обґрунтованим, а висновок суду незаконним;

- щодо зауваження суду про можливість змінювати Умови, скаржник наголошує, що має право змінювати умови кредитування протягом строку дії договору з урахуванням умов, погоджених сторонами (пункти 3.2.1.1.8., 3.2.1.1.12., 3.2.1.2.3.2., 3.2.1.2.3.4. Умов), що не суперечить вимогам чинного законодавства;

- в Умовах, котрі є складовими договору від 19.10.2015, додані до позову та діяли на момент отримання відповідачем кредитних коштів й затверджені внутрішньобанківськими розпорядчими актами містяться всі істотні умови кредитного договору, зокрема, щодо порядку та розміру сплати процентів, комісії та пені, а відтак висновок суду про відсутність погодження сторонами договору істотних умов договору спростовується матеріалами справи;

- позивач надав докази того, що на момент використання відповідачем кредитних коштів діяли саме Умови в редакції від 15.08.2017, котрі до 07.06.2018 не змінювались, й відповідач був ознайомлений з умовами використання кредитного ліміту, тим більше, що умови кредитування, котрі діяли на момент використання неповернутого кредитного ліміту - 07.06.2018, були більш сприятливими: за меншою відсотковою ставкою за користування кредитним лімітом, меншою ставкою комісії, ніж визначено умовами кредитування на 19.10.2015. Позивачем до апеляційної скарги додані Умови, чинні станом на 19.10.2015, які він просив приєднати до матеріалів справи та надати їм аналіз;

- суд безпідставно відмовив у стягненні процентів, комісії та пені з поручителя, оскільки умовами договору поруки сторони погодили такі умови теж;

- суд безпідставно застосував до спірних правовідносин висновки, зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 №342/180/17, оскільки у даній справі спір розглядався між пересічним споживачем банківських послуг в розумінні Закону України Про захист прав споживачів та Банком. Однак, Закон України Про захист прав споживачів не розповсюджується на спірні правовідносини.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Представники відповідачів відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк у справі №910/5509/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Скрипки І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 у справі №910/5509/19 залишено без руху; роз`яснено Акціонерному товариству Комерційний банк ПриватБанк , що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути її недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази доплати судового збору у розмірі 1597,50 грн.

03.10.2019 представник позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги у справі №910/5509/19, до якої додано платіжне доручення №PROM1BEFBF від 01.10.2019 про доплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 597,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 у справі №910/5509/19, встановлено сторонам строк для подання відзивів, заяв, клопотань, призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 у справі №910/5509/19 на 26.11.2019.

У судовому засіданні 26.11.2019 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання, призначене на 26.11.2019, з`явився представник позивача.

Представники відповідачів у судове засідання, призначене на 26.11.2019, не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, не вручення під час доставки, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Копія ухвали Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду була 09.10.2019 направлена судом на адреси відповідачів, зазначені у матеріалах справи, які відповідають адресам, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, судом на сайті Судової влади України (враховуючи, що місцезнаходження відповідача-2 - місто Лисичанськ Луганської області) було розміщено повідомлення у справі №910/5509/19 про призначення до розгляду апеляційної скарги Банку в даній справі на 26.11.2019.

Отже, судом були вчинені усі необхідні процесуальні дії з метою повідомлення відповідачів про розгляд справи, а тому їх неявка у судове засідання у відповідності до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України не є перешкодою для розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 26.11.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 у справі №910/5509/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, що складаються із суми нарахованих й несплачених процентів 78 982,85 грн, суми нарахованої та несплаченої комісії 2 499,85 грн та пені за несвоєчасне погашення боргу в сумі 60 677, 08 грн і постановити у вказаній частині нове рішення про задоволення позовних вимог, стягнувши солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Конрад , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк заборгованість за договором від 19.10.2015 за послугою Кредитний ліміт , котра виникла станом на 16.01.2019.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 19.10.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Конрад підписало Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Згідно Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ТОВ Торговий будинок Конрад приєдналось до Умов та правил надання банківських послуг (надалі - Умови), Тарифів Банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (далі - Договір) та взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору.

19.10.2015 відповідачем-1 за допомогою системи Інтернет клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису була підписана заява про встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 . Згідно із даною заявою відповідач-1 просив встановити кредитний ліміт на поточний рахунок.

Банк на поточний рахунок ТОВ Торговий будинок Конрад №260080556213608 надав відповідачу кредитні кошти у сумі 500 000,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку відповідача-1.

23.06.2016 між позивачем (кредитором) та ОСОБА_1 (відповідачем 2, поручителем) укладений договір поруки №POR1466681577597 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ Торговий будинок Конрад (боржник) зобов`язань за договорами приєднання, в тому числі, до розділу 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет (далі - угода 1) з повернення кредиту в сумі 10000,00 грн., сплати процентної ставки за користування кредитом за період користування згідно п. 3.2.1.4.1.2 Угоди-1 - 30% річних та сплати 60% річних у разі порушення строків повернення кредиту, комісійної винагороди в розмірі 3%, винагороди за користування кредитним лімітом в сумі 0,9% від суми максимального сальдо ліміту, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Якщо під час виконання угоди зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується і обсяг відповідальності поручителя, то поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Згідно із пунктом 1.2. договору поруки сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що ТОВ Торговий будинок Конрад (відповідач-1) були порушені зобов`язання за кредитним договором в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків, у зв`язку із чим у відповідача-1 наявна заборгованість за кредитом у розмірі 319 124,86 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими за період з 01.06.2018 по 15.01.2019 у сумі 78 982,85 грн, заборгованість по комісії за липень 2018 року у сумі 2 499,85 грн та по пені, нарахованої за період з 01.07.2018 по 15.01.2019, у сумі 60 667,08 грн.

Оскільки у відповідача-1 наявна заборгованість за договором від 19.10.2015, з огляду на те, що виконання зобов`язання за вказаним договором забезпечені порукою відповідача-2 - ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі 319 124,86 грн, заборгованості за відсотками, нарахованими за період з 01.06.2018 по 15.01.2019 у сумі 78 982,85 грн, заборгованості по комісії за липень 2018 року у сумі 2 499,85 грн та по пені, нарахованої за період з 01.07.2018 по 15.01.2019, у сумі 60 667,08 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з банківського обслуговування.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 19.10.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Конрад підписало Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. 19.10.2015 відповідачем-1 підписано заяву про відкриття поточного рахунку. У заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг зазначено, що відповідач-1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua і які разом із заявою складають договір банківського обслуговування. Підписавши зазначену заяву, відповідач-1 взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору банківського обслуговування.

Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

19.10.2015 відповідачем-1 за допомогою системи Інтернет клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису була підписана заява про встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 . Згідно із даною заявою відповідач-1 просив встановити кредитний ліміт на поточний рахунок.

З умов вказаної вище заяви вбачається, що сторони в порядку статей 6, 627 Цивільного кодексу України погодили, що Банк, за наявності вільних грошових коштів, здійснює обслуговування кредитного ліміту на вказаному рахунку. Про розмір ліміту Банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв`язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua і разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування.

Норма статті 1069 Цивільного кодексу України передбачає кредитування рахунка, відповідно до частин 1, 2 якої якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу ), якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, сторони фактично узгодили укладення договору банківського рахунку з можливістю його кредитування за наявності у банку вільних коштів (далі - договір).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Банк надав відповідачу-1 кредитний ліміт у розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується випискою про рух коштів по поточному рахунку відповідача-1 №260080556213608.

Згідно виписки про рух коштів з рахунку відповідача-1 заборгованість по простроченому тілу кредиту № НОМЕР_2 становить 319 124,86 грн.

Відповідач-2, як директор боржника (на час підписання заяви від 19.10.2015) та як поручитель, був обізнаний про збільшення кредитного ліміту за основним зобов`язанням та у зв`язку із цим зі збільшенням розміру відповідальності за договором поруки.

Як зазначив суд в оскаржуваному рішенні, відповідачами належними, допустимими та достатніми доказами заборгованість за кредитом у сумі 319 124,86 грн. не спростована, доказів сплати боргу не надано. З урахуванням наведеного, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у сумі 319 124,86 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Рішення суду першої інстанції у частині солідарного стягнення з відповідачів суми основного боргу сторонами не оскаржується, а відтак, з огляду на встановлені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, у цій частині судом не переглядається.

Згідно з наданим Банком розрахунком позивач також просив стягнути з відповідачів заборгованість за вказаним договором по відсоткам за користування кредитом у сумі 78 982,85 грн, по комісії у сумі 2 499,85 грн та по пені у сумі 60 667,08 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вказаних позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку ПАТ КБ ПриватБанк ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім клієнтам, споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заявах відповідача-1 від 19.10.2015 про відкриття рахунку, встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок, процентна ставка, яка буде застосовуватися у разі здійснення банком кредитування, не зазначена, як і не визначено розміру ліміту кредитування.

Крім того, у вказаних заявах, підписаних відповідачем-1, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованості по процентам за користування кредитом та заборгованості по комісії за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором 19.10.2015, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг по послузі Кредитний ліміт в ПриватБанку, чинних станом на 07.06.2018, розміщених в мережі Інтернет: сайті https://pb.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: https://pb.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі, визнання кредитного ліміту, умови припинення оплати банком розрахункових документів, зміна ліміту, відповідальність у разі невиконання таких умов, зокрема пільговий період користування лімітом, права та обов`язки сторін, забезпечення зобов`язань, порядок розрахунків, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила розумів відповідач-1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про відкриття рахунку та встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок, які містили посилання на Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем-1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити до Умов та Правил відповідні зміни.

Враховуючи наведене, доданий позивачем до апеляційної скарги Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку станом на 19.10.2015 також не приймається судом до уваги, оскільки матеріали справи аналогічним чином не містять відомостей і щодо ознайомлення відповідача-1 із даними правилами.

Північний апеляційний господарський суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України, на які посилається скаржник, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ ПриватБанк в період - з часу виникнення спірних правовідносин (19.10.2015) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (23.04.2019).

За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві-1 Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені та погодженого розміру ліміту кредитування, наданий банком Витяг з Умов та Правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем-1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відтак, посилання Банку на те, що заяву відповідача-1 від 19.10.2015 можна вважати договором приєднання, відхиляються судом як необґрунтовані.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника , яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, шляхом підписання заяви-анкети, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність у вказаній та у даній справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, була, зокрема, застосована Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у справі №916/2755/18 (постанова від 30.09.2019), спірні правовідносини у якій аналогічні правовідносинам сторін у даній справі.

Отже, за результатами розгляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони спору обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за використання ліміту, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 Цивільного кодексу України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем-1 ПАТ КБ ПриватБанк дотримався вимог таких принципів цивільного судочинства як справедливість, добросовісність та розумність, що передбачені п. 6 частиною 1 статті 3 Цивільного кодексу України.

З огляду на відсутність підстав для стягнення з відповідача-1 заявлених позивачем процентів за користування кредитними коштами, комісії та пені, відсутні підстави і для стягнення таких коштів із відповідача-2, як поручителя відповідача-1.

Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог у даній справі, відмовивши позивачу у солідарному стягненню з відповідачів 78 982,85 грн заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 2 499,85 грн заборгованості з комісії та 60 667,08 грн пені.

Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами, комісії та пені, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Банку є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 у справі №910/5509/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 у справі №910/5509/19 залишити без змін.

Матеріали справи №910/5509/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.12.2019.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко