Постанова

від 02.12.2019 по справі 924/635/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02 грудня 2019 року Справа № 924/635/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт Преса"

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.08.2019 р.

(ухвалене о 11:46 год. у м. Хмельницький, повний текст складено 05.09.2019 р.)

у справі № 924/635/19 (суддя Димбовський В.В.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт Преса"

про стягнення вартості частини майна, що пропорційна частці у статутному капіталі ТОВ "Всесвіт Преса" в розмірі 300315,02 грн., 97855,22 грн. - інфляційних втрат, 23474,00 грн. - 3% річних за прострочення зобов`язання з виплати вартості частини майна, що пропорційна частці у статутному капіталі ТОВ "Всесвіт Преса"

за участю представників сторін:

від позивача - Гавриленко Р.В.;

від відповідача - Чулкова Н.К.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт Преса" про стягнення вартості частини майна, що пропорційна частці у статутному капіталі ТОВ "Всесвіт Преса" в розмірі 300315 грн. 02 коп., 97855 грн. 22 коп. - інфляційних втрат (нарахованих за період листопад 2016р. - червень 2019р.), 23474 грн. - 3% річних за прострочення зобов`язання з виплати вартості частини майна, що пропорційна частці у статутному капіталі ТОВ "Всесвіт Преса" (нарахованих за період з 11.11.2016р. по 20.06.2019р.).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.08.2019 р. у справі № 924/635/19 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт Преса" на користь ОСОБА_1 300315 грн. 02 коп. - вартості частини майна, що пропорційна частці у статутному капіталі ТОВ "Всесвіт Преса", 97855 грн. 22 коп. інфляційних втрат, 23474 грн. 3% річних, 6324 грн. 66 коп. витрат по сплаті судового збору, 7000 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що постановою Верховного Суду від 20.08.2019р. у справі №924/147/16 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт Преса" про визнання частково недійсним рішення та стягнення 360000 грн. вартості частини майна товариства встановлено, що частка позивача станом на 31.10.2015 р. у грошовому еквіваленті становить 300315 грн. 02 коп., що було встановлено на підставі висновку судової експертизи №9287 від 25.04.2019р., а тому суд з посиланням на положення ст. 75 ГПК України вказав, що вказана обставина не доказується при розгляді справи №924/635/19.

Враховуючи вищевстановлені обставини, з огляду на положення ст. ст. 116, 148, 190 ЦК України, ст. ст. 66, 139, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 10, 54 Закону України "Про господарські товариства" суд дійшов до висновку, що частка ОСОБА_1 , яка підлягає виплаті при виході з Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт Преса" у грошовому еквіваленті становить 300315 грн. 02 коп., а тому заявлена в позові сума належній позивачу частки є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення 97855 грн. 22 коп. інфляційних втрат, 23474 грн. 3% річних, суд першої інстанції вказав, що виплата вартості частини майна, мала бути проведена товариством в строк до 10.11.2016р., відповідно, з 11.11.2016р. виникає прострочення виконання зобов`язання, а тому позивач правомірно нарахував 3% річних та з листопада 2016р. по червень 2019р. інфляційних втрат.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд вказав, що останні відповідають чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, в них правильно враховано періоди нарахувань, а тому з огляду на положення ст. ст. 612, 625 ЦК України дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.08.2019 р. у справі № 924/635/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

ОСОБА_1 уже зверталася до Господарського суду Хмельницької області до того ж відповідача із тим самим предметом (стягнення з ТОВ "Всесвіт Преса" на користь ОСОБА_1 вартості частини майна, що пропорційна частці у статутному капіталі ТОВ "Всесвіт Преса") та із тих самих підстав, що в силу імперативної вимоги ч. 1 ст. 278 ГПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі у відповідній частині.

Позивач уже звертався із тотожним позовом, однак судом першої інстанції не було надано оцінки аргументам відповідача щодо звернення ОСОБА_1 з позовом, який має ознаки тотожного.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20 жовтня 2015 року по справі №924/1579/15 встановлено, що датою виходу ОСОБА_1 із ТОВ "Всесвіт Преса" є 10 листопада 2015 року, а тому Господарський суд Хмельницької області неправильно застосував норми матеріального права, оскільки 31 жовтня 2015 року не є датою виходу ОСОБА_1 із ТОВ "Всесвіт Преса", а відтак відсутні будь-які правові підстави для стягнення ринкової вартості частини майна станом не на дату виходу учасника.

Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Всесвіт Преса" вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Всесвіт Преса", відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.

В постанові Північно-Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 р. у справі №924/147/16 зазначено, що позивач звернувся до суду за захистом свого права передчасно, тобто раніше ніж передбачено законом, а саме раніше як за 12 місяців з дня виходу і така обставина, стала підставою для відмови у задоволені позову у частині стягнення частки.

Відповідно до п.4.9 статуту відповідача визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника товариства у статутному капіталі визначається станом на останній день місяця, який передує місяцю, в якому вийшов учасник товариства. Оскільки позивач вийшов з товариства 10 листопада 2015 року, то частка має визначатись станом на 31 жовтня 2015 року, як на останній день місяця, який передує місяцю виходу учасника.

За наведеного вище, позивач вважає, що рішення суду є законним, а апеляційна скарга безпідставна, в зв`язку з чим просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

02 грудня 2019 року в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник скаржника підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.08.2019 р. у справі № 924/635/19 слід скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 31.05.2018р. у справі №924/147/16 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт Преса" про визнання частково недійсним рішення та стягнення 360000 грн. вартості частини майна товариства у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2019р. рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.05.2018р. скасовано в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Всесвіт Преса", оформленого протоколом №8 від 14.12.2015р., в частині визначення суми вартості частини майна, що пропорційна частці учасника ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Всесвіт Преса", оформленого протоколом №8 від 14.12.2015р., в частині визначення суми 20228,80 грн. вартості частини майна, що пропорційна частці учасника ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства, яка складає 8,40441%. В решті рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.05.2018р. залишено без змін (а. с. 13-17).

Під час розгляду справи № 924/147/16 судом апеляційної інстанції встановлено, що пунктом 1.1 Статуту ТОВ "Всесвіт Преса", затвердженого протоколом зборів засновників №1 від 11.05.2007р., Товариство створене як суб`єкт господарювання у формі господарського товариства шляхом перетворення Колективного підприємства "Всесвіт"

Частка ОСОБА_1 в статутному капіталі Товариства складає 8,40441%, що в грошовому еквіваленті станом на 15.05.2013р. становить 3529 грн. 85 коп.

10.08.2015р. позивачем складено та нотаріально посвідчено заяву про вихід з Товариства та здійснення виплати частки у розмірі 8,404410% шляхом перерахунку суми коштів, пропорційних до ринкової вартості її частки в статутному фонді Товариства.

Матеріали справи також містять заяву ОСОБА_1 про визначення вартості частки від 13.08.2015р., адресовану директору Товариства, у якій з метою визначення ринкової вартості майна ТзОВ "Всесвіт Преса" та частки учасника станом на 31.10.2015р. просив скликати загальні збори з внесенням даного питання до порядку денного та визначити ринкову вартість майна Товариства та частки його засновників шляхом проведення економічного дослідження та встановлення ринкової вартості активів та пасивів (основних засобів, оборотних коштів, кредиторської та дебіторської заборгованості, іншого).

Згідно з положеннями п.4.9 Статуту - учасник має право вийти з товариства, повідомивши про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу. Зазначене повідомлення здійснюється у формі нотаріально посвідченої заяви. У разі виходу з товариства учасник має право одержати грошові кошти у розмірі вартості частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному капталі. При цьому, за домовленістю між учасником і товариством така виплата може бути замінена переданням майна в натурі. Така заміна може бути ініційована як товариством, так і учасником товариства. Рішення про таку заміну приймається загальними зборами учасників товариства. Зазначені виплата або передання майна в натурі здійснюється тільки після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства і в строк до 12 місяців з дня його виходу. Для реалізації свого права на одержання вартості частини майна учасник, який має намір вийти з товариства, повинен подати товариству нотаріально засвідчену заяву про це, яка є підставою для зазначених розрахунків. В цій заяві повинна бути зазначена дата виходу з товариства.

Директором товариства протягом місяця, наступного за місяцем, в якому учасник вийшов з товариства, видається наказ про визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника товариства у статутному капіталі. Ця частка визначається протягом 60-ти календарних днів з дня виходу учасника з товариства на підставі балансу товариства станом на: останній день місяця, який передує місяцю, в якому вийшов учасник з товариства, якщо день виходу припадає на період з 1-го по 15-те число місяця (включно ); останній день місяця, в якому вийшов учасник з товариства, якщо день виходу припадає на період з 16-го числа по останній день цього місяця (включно). У разі неспівпадання останнього дня місяця з 31 грудня, з 31 березня, 30 червня, 30 вересня товариством для визначення вартості частини майна складається відповідний проміжний баланс товариства.

Для цілей визначення вартості частини майна при виході учасника з товариства вартістю майна товариства вважається сума власного капіталу товариства на дату складання балансу або проміжного балансу.

Сума вартості частини майна (СВЧМ), що підлягає виплаті при виході учасника з товариства, визначається у такий спосіб : СВЧМ = СВК х (Ч:100), де:

СВК - сума власного капіталу товариства на відповідну дату у гривнях (код рядка 380 по графі 4 додатку до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2);

Ч - частка у статутному капіталі учасника товариства, що вийшов з товариства, %;

100 - константа.

У разі, коли розмір вищевказаної суми вартості частини майна становить менше суми внеску учасника товариства до статутного капіталу товариства, вартість частини майна при виході учасника товариства визначається на рівні зазначеної суми внеску.

10.11.2015р. відбулися загальні збори учасників Товариства, оформлені протоколом №7, на яких, зокрема, вирішено вивести (виключити) ОСОБА_1 зі складу учасників ТзОВ "Всесвіт Преса" та провести виплату вартості частини майна, пропорційну частці ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ "Всесвіт Преса", що становить 8,404410% від статутного капіталу товариства, в порядку, строки та в спосіб, встановлені статутом відповідно до вимог закону.

Наказом директора ТОВ "Всесвіт Преса" №112 від 14.11.2015 передбачено провести розрахунок вартості частини майна, що пропорційна часткам учасників товариства (у тому числі ОСОБА_1 ) в статутному капіталі, надати вказаний розрахунок на розгляд загальних зборів Товариства. На головного бухгалтера та заступника директора Товариства покладено обов`язок здійснити розрахунок розміру частки позивача у майні ТОВ "Всесвіт Преса".

Як вбачається із витягу з протоколу №8 загальних зборів учасників ТзОВ "Всесвіт Преса" від 14.12.2015р. вирішено: визначити суму вартості частини майна, що підлягає виплаті ОСОБА_1 у зв`язку із виходом з учасників ТзОВ "Всесвіт Преса" в розмірі 20228 грн. 80 коп.; виплату вказаної суми здійснити згідно статуту Товариства після затвердження звіту за рік і в строк до 12 місяців з дня виходу ОСОБА_1 з ТзОВ "Всесвіт Преса".

Поруч з тим, ухвалюючи нове рішення про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Всесвіт Преса", оформленого протоколом №8 від 14.12.2015р., в частині визначення суми 20228,80 грн. вартості частини майна, що пропорційна частці учасника ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "Всесвіт Преса" на користь ОСОБА_1 вартості частини майна, пропорційно частці у статутному капіталі ТОВ "Всесвіт Преса" в сумі 360000 грн., суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого суду про те, що станом на дату подання позову установлений законом 12-місячний строк проведення виплати вартості частини майна товариства ще не сплив, а тому позов у вказаній частині є передчасним.

Постановою Верховного Суду від 20.08.2019р. у справі №924/147/16 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт Преса" залишено без задоволення. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 у справі № 924/147/16 залишено без змін.

Зокрема, в постанові Верховного Суду від 20.08.2019р. у справі №924/147/16 встановлено, що апеляційний суд дійшов вірного висновку, що частка позивача станом на 31.10.2015 р. у грошовому еквіваленті становить 300315 грн. 02 коп., що було встановлено на підставі висновку судової експертизи №9287 від 25.04.2019 р., що дійсна ринкова вартість усього майна ТОВ "Всесвіт Преса" станом на 31.10.2015 р. (з урахуванням зобов`язань підприємства та нерозподіленого прибутку) складає 3573302 грн. 82 коп. Оскільки оспорюваним рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Всесвіт Преса", оформленого протоколом №8 від 14.12.2015, визначено, що до виплати позивачеві належить 20228 грн. 80 коп., то суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що таке рішення у вказаній частині порушує його право на отримання частки в статутному капіталі Товариства в належному розмірі, а тому є підставою для визнання такого рішення у зазначеній частині недійсним. Зазначена у п. 4.9 Статуту формула не містить спеціального порядку визначення вартості частини майна, а лише відображає загальноприйняте правило математичного розрахунку частки (відсотків) від цілого. При цьому, зі змісту п. 4.9 Статуту вбачається, що частка учасника розраховується від суми власного капіталу Товариства, що не спростовує висновків суду апеляційної інстанції про те, що позивач має право на розрахунок вартості своєї частки саме на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В подальшому, ОСОБА_1 звернулася із вимогою-пропозицією від 12.06.2019 р. до відповідача, відповідно до якої просила добровільно виплатити вартість належної їй частки в грошовому еквіваленті 300315 грн. 02 коп. та інфляційні втрати в розмірі 97855 грн. 22 коп. та 3% річних в розмірі 23474 грн.

Враховуючи невиконання вказаної вимоги, позивач звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Частиною першою статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтями 116 ЦК України та 10 Закону України Про господарські товариства передбачено, що учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.

Частинами першою та другою статті 148 ЦК України (в редакції чинній на дату виходу) встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Згідно з частиною третьою статті 148 ЦК України (в редакції чинній на дату виходу) спори, що виникають у зв`язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

За змістом частини першої статті 66 та статті 139 ГК України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України в чинній редакції). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду в від 24.04.2018 у справі №925/1165/14.

Як зазначено вище, під час розгляду справи № 924/147/16 судами було встановлено, що 10.08.2015р. ОСОБА_1 складено та нотаріально посвідчено заяву про вихід з Товариства та здійснення виплати частки у розмірі 8,404410% шляхом перерахунку суми коштів, пропорційних до ринкової вартості її частки в статутному фонді Товариства.

З поміж іншого судами під час розгляду справи № 924/147/16 також встановлено, що частка позивача станом на 31.10.2015 у грошовому еквіваленті становить 300315 грн. 02 коп., що було встановлено на підставі висновку судової експертизи №9287 від 25.04.2019р.

Вищевказані обставини в силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України не доказуються при розгляді справи № 924/635/19, так як були встановлені судовими рішеннями в господарській справі № 924/147/16.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції констатує, що вартість частини майна ТОВ "Всесвіт Преса", яка підлягає виплаті ОСОБА_1 , у зв`язку із виходом останньої із Товариства становить 300315 грн. 02 коп., у зв`язку із чим в силу вищенаведених норм законодавства приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо доводів скаржника, що вартість частини майна Товариства, котра підлягає виплаті позивачу розрахована не на дату виходу позивача товариства, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вказано вище, відповідно до п. 4.9. Статуту відповідача директором товариства протягом місяця, наступного за місяцем, в якому учасник вийшов з товариства, видається наказ про визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника товариства у статутному капіталі. Ця частка визначається протягом 60-ти календарних днів з дня виходу учасника з товариства на підставі балансу товариства станом на: останній день місяця, який передує місяцю, в якому вийшов учасник з товариства, якщо день виходу припадає на період з 1-го по 15-те число місяця (включно).

Вказана обставина також встановлена Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 р. у справі № 924/147/16, а тому відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребує доказування.

Беручи до уваги, що позивач вийшла з Товариства 10.11.2015 р., то розрахунок вартості частки станом на 31.10.2015 р. був здійснений відповідно до положень Статуту ТОВ "Всесвіт Преса", а тому вищевказані доводи апелянта відхиляються судом апеляційної інстанції.

Щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 97855 грн. 22 коп. та 3% річних в розмірі 23474 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.12.2018р. у справі №904/10610/17 з моменту виходу учасника з ТОВ або ТДВ з виплатою належної йому частини вартості майна у товариства настає обов`язок сплатити суму в строки, визначені статтею 54 Закону України "Про господарські товариства", невиконання якого тягне наслідки, передбачені за прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема визначені ст. 625 ЦК України.

Враховуючи, що датою виходу позивача зі складу учасників ТОВ "Всесвіт Преса" є 10.11.2015р., тому, з урахуванням вимог ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" передбачені законом виплати, мали бути проведені товариством в строк до 10.11.2016р.

Враховуючи, що такий обов`язок відповідачем не виконаний, то позивачем правомірно нараховано до стягнення інфляційні втрати в розмірі 97855 грн. 22 коп. та 3% річних в розмірі 23474 грн.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача вартості частини майна, що пропорційна частці у статутному капіталі ТОВ "Всесвіт Преса" і у розмірі 300315 грн. 02 коп., а також 23474 грн. 3 % річних та 97855 грн. 22 коп. інфляційних втрат.

Доводи скаржника, що ОСОБА_1 уже зверталася до суду із тотожним позовом, а тому провадження в цій справі суд першої інстанції мав закрити, суд апеляційної інстанції зазначає, що дійсно, як зазначено вище господарськими судами розглядалася справа №924/147/16 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт Преса" про визнання частково недійсним рішення та стягнення 360000 грн. вартості частини майна товариства.

В той же час, за результатами розгляду справи № 924/147/16 судами було відмовлено в задоволенні позовної вимоги про стягнення 360000 грн. вартості частини майна товариства з огляду на те, що станом на дату подання позову установлений законом 12-місячний строк проведення виплати вартості частини майна товариства ще не сплив, тобто відмовляючи в задоволенні вказаної позовної вимоги, суди виходи з передчасності такої вимоги, а не її необґрунтованості чи безпідставності.

Поруч з тим, при звернені до суду з позовом у справі № 924/635/19 ОСОБА_1 додатково посилається на судові рішення у справі № 924/147/16, а також на те, що відповідачем не виплачена її частка після спливу 12 місяців з дня її виходу з Товариства, що свідчить про доповнення підстав позову при звернені до суду у даній справі іншими обставинами.

З огляду на викладене, суд відхиляє твердження скаржника про необхідність закриття провадження у справі № 924/635/19.

Окрім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що відповідно до статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 мала на меті захистити своє порушене право - отримати вартість своєї частки в майні Товариства, у зв`язку із виходом із складу учасників Товариства. Враховуючи викладене, в силу вищевказаного справедливим рішенням буде лише таке рішення, котре ефективно захистить порушене право позивачки та поновить його.

Щодо рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.08.2019 р. у справі №924/635/19 в частині стягнення 7000 грн. витрат на правову допомогу адвоката, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В той же час, скаржник апеляційній скарзі не наводить доводів щодо незаконності чи не обґрунтованості рішення суду першої інстанції в зазначеній частині, а тому суд апеляційної інстанції не виходить за межи доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.08.2019 р. у справі № 924/635/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт Преса" - без задоволення.

Окрім того, відповідно до ч. 1, п. 1 ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката до матеріалів справи долучено: копію Договору №146 від 06.11.2019 р.; копію розрахунку витрат на послуги адвоката; копію рахунку на оплату № 146 від 12.11.2019р.; копію акту виконаних робіт від 12.11.2019 р.; копію квитанції про оплату від 13.11.2019 р. на суму 5000 грн. (а. с. 111-115).

Також матеріали справи містять копію ордера на надання правової (правничної допомоги) від 02.12.2019 р. (а. с. 137).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Відповідно до частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як зазначено вище, позивачем долучено до матеріалів справи копію Договору №146 від 06.11.2019 р., копію розрахунку витрат на послуги адвоката копію рахунку на оплату №146 від 12.11.2019р., копію акту виконаних робіт від 12.11.2019 р., копію квитанції про оплату від 13.11.2019 р. на суму 5000 грн.

Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем судових витрат у справі на суму 5000 грн.

За приписами ч. ч. 4-6 ГПК України Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного суду від 18.12.2018 р. у справі №910/4881/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не заперечив проти вказаного розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, хоча докази понесення таких витрат позивач надіслав відповідачу та подав суду відповідні докази (а. с. 116-118).

Окрім того, долучені до матеріалів справи докази понесення позивачем витрат на правову допомогу оголошувалися в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 02.12.2019 р. під час дослідження матеріалів справи та представник відповідача не висловила заперечень щодо неспівмірності витрат, котрі були понесені позивачем.

За таких обставин, враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, беручи до уваги наданий адвокатом обсяг послуг в суді апеляційної інстанції, затрачений ним час на надання таких послуг, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат є обґрунтованим, а тому приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт Преса" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.08.2019р. у справі № 924/635/19 - без змін.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт Преса" (29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вул. Проскурівська, 73, код 14152340) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 ) - 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Справу № 924/635/19 надіслати Господарському суду Хмельницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "05" грудня 2019 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.