Постанова

від 27.11.2019 по справі 913/274/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2019 р. Справа № 913/274/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: Зубченко І.В. (доповідач), Білецька А.М. , Чернота Л.Ф. при секретарі судового засідання: Мартинчук М.В. за участю представників: від позивача:Холодов Л.Ю., договір б/н від 17.04.2018р., ордер серія ХВ №1827000090 від 06.05.2019р., свідоцтво №1188 від 17.05.2004р. від відповідача:Попов О.І., довіреність №995 від 23.05.2019р., свідоцтво №2075 від 27.03.2017р. від третьої особи-1:не з`явився від третьої особи-2:не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м.Луганськ (вх.№2648 Л/3 від 23.08.2019р.) на рішення господарського суду Луганської області ухвалене 01.08.2019р. (повний текст складено та підписано 02.08.2019р. у м.Харкові) у справі №913/274/19 (суддя Зюбанова Н.М.) за позовом ОСОБА_2 , м.Старобільськ Луганської області до ОСОБА_1 , м.Луганськ за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Босфора Агро", м.Сєвєродонецьк Луганської області; 2. ОСОБА_3 , м.Щастя Луганської області про витребування з незаконного володіння відповідача частки у статутному капіталі товариства

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 р. ОСОБА_2 , м.Старобільськ Луганської області, позивач, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 , м. Луганськ, відповідача, про витребування з незаконного володіння відповідача частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Босфора Агро" (ідентифікаційний код юридичної особи 30332770), вартість якої становить 174930,00 грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.05.2019р. до участі у справі № 913/274/19 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Босфора Агро", м.Сєвєродонецьк Луганської області (ідентифікаційний код юридичної особи 30332770) (далі - третя особа-1).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.06.2019р. до участі у справі № 913/274/19 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3 , м. Щастя Новоайдарського району Луганської області (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) (далі - третя особа - 2).

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.08.2019р. (повне рішення складено та підписано 02.08.2019р.) у справі №913/274/19 позов задоволено повністю. Витребувано від ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , - 100 % (сто процентів) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Босфора Агро", м. Сєвєродонецьк Луганської області, проспект Гвардійський, буд. 28, ідентифікаційний код юридичної особи 30332770, (попередня назва СТОВ "Агрофірма Лугань" з адресою реєстрації: с. Чмирівка Старобільського району Луганської області, 92740), вартість якої становить 174930,00 грн. (сто сімдесят чотири тисячі дев`ятсот тридцять гривень 00 копійок). Стягнуто відповідні суми судових витрат.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 01.08.2019р. (повний текст складено та підписано 02.08.2019р.) у справі №913/274/19 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

За твердженнями скаржника, рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм процесуального права, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, а висновки суду ґрунтуються на дослідженні доказів, які не відповідають вимогам закону, виходячи з наступного:

- посилання суду у рішенні на матеріали кримінального провадження №12019130580000236 від 16.04.2019р. та покладення їх в основу висновків про задоволення позову суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) стосовно належності, допустимості, достовірності та достатності доказів, оскільки у матеріалах судової справи відсутній письмовий дозвіл слідчого або прокурора на розголошення матеріалів досудового розслідування, як це передбачено ст.222 КПК України;

- надані позивачем висновки експертизи №19113/6-4/68е від 11.05.2019р., №19/113/7-7/73е від 21.05.2019р., №3564/3565 від 24.06.2019р. (отримані під час досудового розслідування у кримінальному провадженні) не можуть бути джерелом доказів у розумінні ст.101 ГПК України;

- суд безпідставно відмовив представнику відповідача у задоволенні клопотань про дослідження оригіналів документів, копії яких надані позивачем як копії з матеріалів досудового розслідування. При цьому, у контексті приписів ч.6 ст.91 ГПК України, якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги;

- хибним є висновок суду про те, що відсутність відповідача за місцем реєстрації у період з 17.03.2019р. по 31.03.2019р. підтверджується посадочними документами, оскільки наявність проїзних документів сама по собі не може підтвердити факт використання послуг з перевезення.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2019р. сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий (суддя-доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Барбашова С.В.

Ухвалою суду від 28.08.2019р. по справі №913/274/19 відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Луганської області від 01.08.2019р. (повний текст складено та підписано 02.08.2019р.) та зобов`язано учасників справи у строк до 11.09.2019р. включно надати до суду відзиви на апеляційну скаргу.

На адресу суду апеляційної інстанції 02.09.2019р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від представника позивача, Жученка Миколи Михайловича, надійшов відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку). Треті особи своїм правом, наданим ст.263 ГПК України, не скористались, відзивів на апеляційну скаргу не надали.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Барбашової С.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду, згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2019р. сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий (суддя-доповідач) Зубченко І.В., судді Гребенюк Н.В., Радіонова О.О.

Ухвалою суду від 12.09.2019р. розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Луганської області від 01.08.2019р. (повний текст складено та підписано 02.08.2019р.) у справі №913/274/19 призначено на 02.10.2019р. о 12:15 год.

У зв`язку зі знаходженням на лікарняному судді - члена колегії Радіонової О.О., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 01.10.2019р., згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Гребенюк Н.В., Чернота Л.Ф.

У судовому засіданні 02.10.2019р. представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У зв`язку зі зміною складу судової колегії згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2019р., з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, оголошено перерву до 06.11.2019р. о 12:00 год.

У судовому засіданні 06.11.2019р. відповідач підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягав на її задоволенні. Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги. Представники третіх осіб у судове засідання не з`явились, належне повідомлення про час та місце розгляду справи підтверджене матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, судовою колегією оголошено перерву до 11.11.2019р. о 10:00 год.

Станом на 11.11.2019р. головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В. перебувала у відпустці. Враховуючи перебування головуючого судді (доповідача) Зубченко І.В. у відпустці, відсутність визначених ч.9 ст.32 ГПК України підстав для повторного автоматизованого розподілу справи, достатність часу для розгляду апеляційної скарги у строки, визначені ст.273 ГПК України, судове засідання, призначене на 11.11.2019р., не відбулось.

Одночасно, у зв`язку зі знаходженням у відпустці судді-члена колегії Гребенюк Н.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 18.11.2019р., згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Білецька А.М., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2019р. розгляд справи №913/274/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Луганської області від 01.08.2019р. (повний текст підписано 02.08.2019р.) призначено на 25.11.2019р. о 14:00год.

У судовому засіданні 25.11.2019 р., за участю представників позивача та відповідача, оголошено перерву до 27.11.2019р. о 10:00 год.

У судовому засіданні 27.11.2019 р. представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення залишити без змін; представник відповідача підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, наполягав на її задоволенні. Представники третіх осіб у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Разом з тим, враховуючи належне та своєчасне повідомлення третіх осіб про дату, час та місце судових засідань у межах апеляційного розгляду справи №913/274/19, визнання явки представників учасників справи у судове засідання необов`язковою, беручи до уваги достатність наявних матеріалів справи та тривалість строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу по суті без присутності представників третіх осіб.

Згідно з положеннями ст.269 ГПК України дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч.1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Відповідно до ст.ст. 222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації, складено протокол.

У судовому засіданні 27.11.2019р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до приписів ч. 3 ст. 34 ГПК України повідомлено учасників справи про наявність окремої думки судді Білецької А.М. без оголошення її змісту в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу та відзив позивача на неї, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в сукупності представлені докази, що стосуються фактів, на які посилаються скаржник в апеляційній скарзі та позивач у відзиві на неї, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами даного спору, ОСОБА_2 значиться директором та єдиним засновником сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лугань" (код ЄДРПОУ 30332770) (далі також - Товариство) з часткою 100% статутного капіталу Товариства, яка у грошовому вираженні дорівнює 174930,00 грн., у період з моменту створення Товариства згідно протоколу установчих зборів учасників СТОВ "Агрофірма Лугань" № 1 від 24.03.1999 р. (Луганська область, Старобільський р-н, с. Чмирівка) та до 27.03.2019 р. (згідно зі Статутом Товариства зі змінами в редакції станом на 2015 р. та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1005325572 від 13.05.2019 р.).

За період з 28.03.2019р. по 03.05.2019р. відносно СТОВ "Агрофірма Лугань" (на цей час - ТОВ "Босфора Агро") до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені численні зміни, у тому числі 10.04.2019 р. за №13771050019000393; реєстратор Якут Н.С., Сєвєродонецька міська рада; зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження, замість СТОВ "Агрофірма Лугань" (код ЄДРПОУ 30332770) з адресою реєстрації: с. Чмирівка Старобільського району Луганської області, 92740, назву змінено на ТОВ "Босфора Агро" (код ЄДРПОУ 30332770); адресу реєстрації змінено на: проспект Гвардійський, буд. 28, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93406, засновником якого є ОСОБА_1 (відповідач), АДРЕСА_3 , розмір внеску до статутного фонду - 174930 грн. 00 коп. (вказане підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1005325572 від 13.05.2019 р.).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неприйняттям ним, як єдиним учасником СТОВ "Агрофірма Лугань", жодних рішень щодо відчуження частки у статутному капіталі Товариства, зміни керівника, найменування та адреси місцезнаходження Товариства. На підтвердження вказаних обставин посилається на:

- Висновок експерта Луганського НДЕКЦ № 19/113/7-7/73е від 21.05.2019р., у якому зазначається, що підпис від імені ОСОБА_2 , розташований у графі "частку передав" в акті приймання-передачі частки у статутному капіталі сільськогосподарського ТОВ "Агрофірма Лугань", ЄДРПОУ 30332770 від 22.03.2019 р. виконано, ймовірно, не ОСОБА_2 ;

- Висновок експерта Луганського НДЕКЦ № 19/113/6-4/68е від 11.05.2019р., у якому зазначається, що відбиток круглої гербової печатки "*Міністерство юстиції України* Україна Луганська обл. смт. Новопсков* Новопсковська Державна нотаріальна контора*", розташований на зворотному боці акту приймання-передачі частки у статутному капіталі сільськогосподарського ТОВ "Агрофірма Лугань" ЄДРПОУ 30332770 від 22.03.2019р., нанесено за допомогою кліше печатки та виконаний не круглою гербовою печаткою "*Міністерство юстиції України* Україна Луганська обл. смт. Новопсков* Новопсковська Державна нотаріальна контора*", наданою на експертизу у якості порівняльного матеріалу;

- Висновок судово-почеркознавчої експертизи № 3564/3565 від 24.06.2019 р., виконаний Донецьким НДІСЕ, відповідно до якого встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 в акті приймання-передачі частки у статутному капіталі сільськогосподарського ТОВ "Агрофірма Лугань" від 22.03.2019 р. в рядку "Державний нотаріус ОСОБА_4" виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів, іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_4 ;

- посадочні документи № 89ВС-1DОА-0001 (маршрут: Харків-Мукачеве) та № ГВ 395349 (маршрут: Мукачеве-Харків) на ім`я ОСОБА_2 , якими обґрунтовує свою відсутність за місцем реєстрації в період з 17.03.2019 р. по 31.03.2019 р.

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, вважає висновки місцевого господарського суду такими, що відповідають встановленим обставинам справи.

Вирішуючи питання щодо предметної юрисдикції спору у справі, що розглядається, апеляційний суд виходить з наступного.

За приписами ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Положеннями ст. 1 та ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено ст. 20 ГПК України, за змістом п. 3 ч. 1 якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Натомість відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 06.02.2019 р. у справі №910/7726/18.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 05.02.2019 р. до переліку засновників юридичної особи - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лугань" (код ЄДРПОУ 30332770) - внесено позивача, ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 ) з розміром внеску до статутного фонду - 174930,00 грн., що дорівнює 100% розміру статутного капіталу названої юридичної особи.

Однак, станом на 13.05.2019 р. у переліку засновників юридичної особи з тим же кодом ЄДРПОУ зазначено вже відповідача, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), з розмір внеску до статутного фонду - 174930,00 грн.

Водночас, позивач зазначає, що жодних дій, спрямованих на відчуження частки у статутному капіталі СТОВ "Агрофірма Лугань" (код ЄДРПОУ 30332770), не вчиняв, тим самим вказує на порушення його прав, як єдиного власника юридичної особи - СТОВ "Агрофірма Лугань" (нині - ТОВ "Босфора Агро") з ідентифікаційним кодом юридичної особи: 30332770.

Як установлено в ч. 1, 3 ст. 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України), корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду з вимогами щодо витребування з незаконного володіння відповідача частки у статутному капіталі СТОВ "Агрофірма Лугань" (нині - ТОВ "Босфора Агро"). Таким чином, предметом позову у справі, що розглядається, є питання щодо захисту права власності на частку у статутному капіталі Товариства та відновлення у такий спосіб повного комплексу корпоративних прав позивача у цьому товаристві. Оскільки з вирішенням по суті даного спору вирішується питання щодо належного учасника Товариства, який є володільцем корпоративних прав, відносини, що виникли між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є корпоративними, а отже справа підлягає розгляду за правилами господарської юрисдикції.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 22.12.2009 р. у справі Безимянная проти Росії (заява №21851/03) Європейського суду з прав людини наголосив, що погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту .

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 р. у справі № 203/2501/15-ц.

Виходячи з викладеного вище щодо характеру спірних правовідносин як таких, що пов`язані з виникненням, зміною та припиненням корпоративних прав, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо кваліфікації спору в межах даної справи, як такого, що виникає з корпоративних відносин.

Надаючи правову оцінку обраному позивачем способу судового захисту, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

У силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відчуження власником свого майна визначено частиною першою статті 346 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як одна з підстав припинення права власності, які залежать від волі власника.

Відповідно до приписів частини першої статті 21 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

У той же час статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою.

Будь-який правочин з відчуження (відступлення) частки є двостороннім, тобто на його укладення необхідна згода учасника, який відчужує (відступає) частку, і згода набувача частки.

Як зазначає позивач, він не вчиняв жодних дій, спрямованих на відчуження належної йому частки у статутному капіталі СТОВ "Агрофірма Лугань" та жодним чином не оформлював власного волевиявлення щодо такого відчуження.

З наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лугань" від 22.03.2019 р. вбачається, що він складений у зв`язку з продажем частки у статутному капіталі Товариства відповідно до договору купівлі-продажу частки від 22.03.2019 р.

Втім, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність волевиявлення позивача на відчуження належної йому частки в статутному капіталі Товариства.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч. 1). У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством (ч. 6). У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ч. 7).

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до приписів ст. 7 1 вказаного Закону підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування.

Наявні в матеріалах справи Висновок експерта Луганського НДЕКЦ №19/113/6-4/68е від 11.05.2019 р., Висновок експерта Луганського НДЕКЦ №19/113/7-7/73е від 21.05.2019 р. та Висновок № 3564/3565 від 24.06.2019 р. за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, виконаний Донецьким НДІСЕ, відповідають вимогам, встановленим для висновку експерта чинним процесуальним законодавством.

Згідно Висновку експерта Луганського НДЕКЦ № 19/113/6-4/68е від 11.05.2019 р., відбиток круглої гербової печатки "*Міністерство юстиції України* Україна Луганська обл. смт. Новопсков* Новопсковська Державна нотаріальна контора*", розташований на зворотному боці акту приймання-передачі частки у статутному капіталі сільськогосподарського ТОВ "Агрофірма Лугань" ЄДРПОУ 30332770 від 22.03.2019 нанесено за допомогою кліше печатки та виконаний не круглою гербовою печаткою "*Міністерство юстиції України* Україна Луганська обл. смт. Новопсков* Новопсковська Державна нотаріальна контора *", наданою на експертизу у якості порівняльного матеріалу.

У Висновку експерта Луганського НДЕКЦ № 19/113/7-7/73е від 21.05.2019 р. зазначається, що підпис від імені ОСОБА_2 , розташований у графі "частку передав" в акті приймання-передачі частки у статутному капіталі сільськогосподарського ТОВ "Агрофірма Лугань", ЄДРПОУ 30332770 від 22.03.2019 р. виконано, ймовірно, не ОСОБА_2 .

Також Донецьким НДІСЕ було проведено судово-почеркознавчу експертизу, за висновком якої № 3564/3565 від 24.06.2019 р. встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 в акті приймання-передачі частки у статутному капіталі сільськогосподарського ТОВ "Агрофірма Лугань" від 22.03.2019 р. в рядку "Державний нотаріус ОСОБА_4" виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів, іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_4

У встановленому порядку у вказаних висновках зроблені записи про те, що судові експерти В.Г . Толкачов, К .А. Радченко та Г.В.Буняченко, відповідно, попереджені про відповідальність за завідомо неправдиві висновки відповідно до ст. ст. 384, 385 КК України.

Заперечення заявника апеляційної скарги щодо оцінки висновків експертиз колегія суддів не приймає до уваги з огляду на таке.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Той факт, що висновки судових експертиз, проведених у межах провадження з іншої справи, оцінюються на загальних підставах як доказ зі справи, не вказує на неможливість брати до уваги їх зміст та оцінювати в сукупності з іншими доказами у справі. Крім того, для можливості оцінки такого висновку основним є те, чи він містить відповіді на питання, які стосуються предмету спору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги зазначені висновки експертиз, оскільки оцінивши їх у сукупності із наявними в матеріалах справи доказами, враховуючи те, що експертні дослідження проведені в рамках кримінального провадження, а експертів було попереджено про кримінальну відповідальність, дані висновки не викликають сумнівів щодо їх правильності.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 25.07.2019 р. у справі №914/194/17 та від 24.06.2019 р. у справі №910/4473/17.

Виходячи з викладеного та приймаючи до уваги висновки судових експертиз, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що станом на 28.03.2019 р. (дата вчинення реєстраційного запису №13771070016000393 про зміну складу засновників) ОСОБА_2 не продавав та не передавав за актом своєї частки ОСОБА_8 .

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні інші докази, які могли б підтвердити факт відчуження позивачем корпоративних прав на основі вільного волевиявлення, зокрема, укладений сторонами цивільно-правовий договір, спрямований на відчуження позивачем, як єдиним власником СТОВ Агрофірма Лугань , частки у статутному капіталі СТОВ Агрофірма Лугань на користь інших осіб, в тому числі на користь відповідача.

За таких обставин, у зв`язку зі встановленням судом факту відсутності волевиявлення та необхідного вираження волі позивача, як власника частки у статутному капіталі Товариства, на відчуження належної йому частки, апеляційний суд вважає доведеними факти належності права власності на частку позивачу та вибуття частки з володіння позивача не з його волі.

Повертаючись до оцінки обраного позивачем способу судового захисту, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зробила висновок про те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

У статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів викладений у статті 16 ЦК України.

Відповідно до норми ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів, відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17.02.2016 р. у справі № 6-2407цс15).

Враховуючи встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин щодо відсутності волевиявлення позивача на відчуження належного йому майна, факту вибуття належної позивачу частки у статутному капіталі СТОВ "Агрофірма Лугань" поза його волею, а також висновки суду про відсутність правових підстав для припинення права власності позивача на частку у статутному капіталі СТОВ "Агрофірма Лугань", колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим та ефективним обраний позивачем спосіб захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову до відповідача.

Відповідно до статті 13 Конвенції особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.11.2018 р. у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зробила висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Як вірно було зазначено судом першої інстанції, за приписами п.п. "е" п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" № 755-IV від 15.05.2003 р. (у редакції Закону № 835-VIII від 26.11.2015 р.) для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю подається, зокрема, судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства. На основі викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в разі витребування на користь ОСОБА_2 100 % частки у статутному капіталі СТОВ "Агрофірма Лугань" (код ЄДРПОУ 30332770, змінена назва - ТОВ "Босфора Агро") на підставі вказаної норми може бути поновлене право позивача на вказану частку, отже обраний позивачем спосіб захисту є ефективним у розумінні вищевикладеного.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції порядку оцінки доказів, зокрема, матеріалів кримінального провадження №12019130580000236 від 16.04.2019р., на предмет належності, допустимості, достовірності та достатності не підтверджуються матеріалами справи, оскільки більшість доказів, на яких ґрунтується рішення суду першої інстанції, містяться в матеріалах реєстраційної справи, оригінали якої надавались слідчим Старобільського ВП ГУ НП в Луганській області Настаченко Д.В. для огляду в судовому засідання 08.07.2019 р. на виконання ухвал господарського суду Луганської області від 29.05.2019 р. та від 24.06.2019 р. та вірність копій з якої засвідчувалась судом, про що містять відповідні відомості в протоколі судового засідання від 08.07.2019 р. у справі № 913/274/19. Вказаним також спростовуються твердження апелянта про безпідставність відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання про дослідження оригіналів доказів.

Посилання апелянта на хибність висновку суду про підтвердження відсутності відповідача за місцем реєстрації у період з 17.03.2019р. по 31.03.2019р. посадочними документами №395349 та №89ВС-001 від 17.03.2019р., адже вони не підтверджують факт використання позивачем послуг з перевезення, є вірними, між тим, з урахуванням наведеного вище в тексті даної постанови, не призводять до інших висновків по суті спору за результатами розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

З огляду на вищенаведене, судова колегія Східного апеляційного господарського суду визначила, що доводи, викладені відповідачем у апеляційній скарзі, жодною мірою не спростовують висновків суду першої інстанції.

Як зазначалося раніше, статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про витребування від ОСОБА_1 100 % (сто відсотків) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Босфора Агро", код ЄДРПОУ 30332770 (попередня назва СТОВ "Агрофірма Лугань"), вартість якої становить 174930,00 грн.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Луганської області від 01.08.2019р. у справі №913/274/19 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення рішення, що переглядається, із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м.Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 01.08.2019р. (повний текст складено та підписано 02.08.2019р.) у справі №913/274/19 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Луганської області від 01.08.2019р. (повний текст складено та підписано 02.08.2019р.) у справі №913/274/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 27.11.2019р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано після виходу з лікарняного судді-члена колегії Білецької А.М. 05.12.2019р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя А.М. Білецька (з окремою думкою)

Суддя Л.Ф. Чернота