Рішення

від 02.12.2019 по справі 903/601/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 грудня 2019 р. Справа № 903/601/19

Суддя Господарського суду Волинської області Костюк С. В., розглянувши матеріали по справі 903/601/19

за позовом Фізичної особи - підприємця Мельника Миколи Павловича

до відповідача: Приватного підприємства "Акватериторія-Волинь"

про стягнення 26900,00 грн.,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Ткачук О. В., ордер серія ВЛ № 000,061962 від 08.08.2019;

від відповідача: Дідушок А.М., директор, Коренга В. А., ордер серія ВЛ № 000,054402 від 10.09.2019.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

в с т а н о в и в:

позивач - Фізична особа - підприємець Мельник Микола Павлович звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Акватериторія-Волинь", в якому просить стягнути 26900,00 грн. попередньої оплати за товар: ROBUST 1000 (80л/ч) та установку водопровідну Екософт-ФК-1252-СЕ.

При обґрунтуванні заявленої вимоги вказує, що відповідачем було надано рахунок на оплату № 223 на суму 26900,00 грн, грошові кошти перераховано платіжним дорученням № 1 від 25.11.2016; 02.07.2019 відповідачу направлена вимога протягом 7-ми днів поставити оплачений товар, а у разі неможливості повернути кошти в сумі 26900,00 грн.; дана вимога вручена відповідачу 03.07.2019, що підтверджується інформацією із інтернет сайту сторінки Укрпошта , однак відповідачем не виконано. Заявлену вимогу обґрунтовує посилаючись на норми ч. 2 ст. 693 ЦК України, також просить стягнути витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн. та судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Ухвалою суду від 13.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.09.2019, зобов`язано відповідача надати відзив на позов, позивача - відповідь на відзив; ухвалою від 10.09.2019 підготовче засідання за клопотанням представника відповідача було відкладено на 07.10.2019.

07.10.2019 відповідачем було подано відзив на позов, в якому вимогу позивача вважає безпідставною, вказуючи, що договір поставки між сторонами не укладався і рахунок № 223 від 25.11.2016 відповідачем не виписувався; згідно фінансово-бухгалтерської документації рахунок за № 223 видавався 24.11.2016 ТзОВ ОМШ на суму 55045,00 грн і був оплачений платіжним дорученням № 39 від 29.11.2016; в платіжному дорученні № 1 від 25.11.2016 зазначено призначення платежу плата за товар зг дог. бн від 25.11.2016 , однак даний договір позивачем не надано, а тому вважає, що у відповідача відсутні зобов`язання за договором поставки оформленим рахунком і вимогою поставити товар або повернути попередню оплату.

Щодо судових витрат вказує, що відповідачем з адвокатським об`єднанням Правовий стандарт 10.09.2019 було укладено договір № 039 про надання правової допомоги, згідно якого її розмір становить 11000,00 грн., дані кошти сплачені платіжним дорученням № 1047 від 25.09.2019, які просить стягнути з позивача. У відзиві заявив клопотання витребувати у позивача оригінал рахунку № 223 від 25.11.2016, у випадку його пред`явлення призначити судово-технічну експертизу даного рахунку та зазначає перелік питань, які необхідно поставити експерту.

Ухвалою суду від 07.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження до 13.11.2019 та відкладено підготовче засідання на 23.10.2019.

Позивач 23.10.2019 подав відповідь на відзив в якому, зокрема вказує, що 25.11.2016 між ФОП Мельник М. П. та ПП Акватериторія-Волинь досягнуто усних домовленостей на поставку товару, згідно яких підприємство взяло на себе зобов`язання здійснити поставку та передати підприємцю товар: ROBUST 1000 (80л/ч) та установку водопровідну Екософт-ФК-1252-СЕ, загальною вартістю 26900,00 грн, а підприємець зобов`язався оплатити та прийняти даний товар; 25.11.2016 на електронну адресу підприємця було надіслано рахунок на оплату № 223 на суму 26900,00 грн; підприємець 25.11.2016 провів 100 % оплату на р/р приватного підприємства, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 25.11.2016; вказує, що на момент пред`явлення позову зобов`язання з поставки товару не виконані; при обґрунтуванні зазначеного у відповіді на відзив відповідача посилається на правову позицію Верховного Суду у справі № 916/1785/17 від 25.05.2019. Зазначає, що позивач не веде та не здійснює контролю за веденням бухгалтерського обліку відповідачем, не формує від його імені рахунки, у 2016-2017 роках між сторонами існували взаємовідносини щодо надання поворотної фінансової допомоги, в платіжному дорученні № 1 від 25.11.2016 позивачем використана шаблонна форма призначення платежу, однак ні до 25.11.2016, ні після між сторонами договорів з поставки товару не було.

В судовому засіданні 13.11.2019 оголошено перерву до 02.11.2019 на стадії дослідження доказів.

В судовому засіданні 02.12.2019 представник позивача підтримав заявлену вимогу з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, представник відповідача заперечив позов з підстав викладених у відзиві на позов.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З матеріалів справи вбачається наступне.

ФОП Мельник М. П. 25.11.2016 платіжним дорученням № 1 перерахував ПП Акватериторія-Волинь 26900,00 грн, призначення платежу оплата за товар зг.дог.бн від 25.11.2016 року без ПДВ (а.с.17).

Як з`ясовано в ході розгляду справи договір від 25.11.2016 між сторонами на поставку товару не укладався, представник позивача пояснив, що на електронну пошту підприємця 25.11.2016 від відповідача надійшов рахунок на оплату № 223 на суму 26900,00 грн за товар ROBUST 1000 (80л/ч) та установку водопровідну Екософт-ФК-1252-СЕ, яка і була перерахована позивачем, тому оригінал даного рахунку відсутній.

Факт отримання даних коштів відповідачем не заперечується, як з`ясовано дані кошти на даний час обліковуються на рахунку ПП Акватериторія-Волинь .

02.07.2019 позивач направив відповідачу вимогу в якій просив здійснити поставку товару, у разі неможливості повернути кошти в сумі 269000,00 грн, дана вимога отримана відповідачем 03.07.2019 (а.с.11-16).

Відповідач відповіді на вимогу не надав, грошові кошти не перерахував.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття174 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (стаття 205 ЦК України).

За приписами частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За твердженнями позивача правочин вчинено в письмовій (електронній) формі, на підставі рахунку на оплату № 223 від 25.11.2016, при зазначені підстав платежу в платіжному дорученні від 25.11.2016 використана шаблонна форма.

Суд враховуючи те, що копія рахунку містить печатку ПП Акватериторія-Волинь та підпис, зазначена в ньому сума (26900,00 грн) співпадає з сумою, яка перерахована відповідачу платіжним дорученням № 1 теж 25.11.2016, дата виписки рахунку також співпадає з датою перерахування коштів, вважає, що позивачем проведено перерахування коштів саме за товар зазначений в рахунку. Той факт, що в платіжному дорученні призначення платежу оплата за товар зг.дог.бн від 25.11.2016 року без ПДВ , а не рахунок № 223 від 25.11.2019 не спростовує виникнення між сторонами правочину в письмовій (електронній) формі на підставі рахунку на оплату.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до статті 8 даного закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Приписами частини першої статті 9 закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 закону).

Твердження відповідача про виписку рахунку за № 223 від 24.11.2016 іншій юридичній особі та на іншу суму не спростовує виникнення між сторонами по справі зобов`язань, що випливають з вчиненого між сторонами правочину по рахунку № 223 від 25.11.2016, оскільки факт отримання коштів в сумі 26900,00 грн та знаходження їх на теперішній час у відповідача не заперечується, а тому вимога позивача про їх стягнення з посиланням на ч. 2 ст. 693 ЦК України підставна.

За загальними нормами ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. ст.525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до чч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки, продавець (постачальник), який провадить підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення договору про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ст.631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і викопати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець мас право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем 03.07.2019 вимоги позивача від 02.07.2019 здійснити поставку або в разі неможливості повернути кошти.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві позивач вказує витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн, які просить стягнути з відповідача.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Матеріалами справи встановлено, що 26.06.2019 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням Статус був укладений договір про надання правової допомоги, за умовами якого (п. 1), адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених чим договором.

За змістом 126 ГПК України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Як слідує з матеріалів справи позивач сплатив на користь адвокатського об`єднання Статус грошові кошти в сумі 10000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 836 від 08.08.2019 з призначенням платежу: оплата послуг за дог. про надання правової допомоги №б/н від 26.06.2019 без ПДВ .

Дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

До матеріалів справи позивачем було долучено рахунок та калькуляцію вартості надання правової допомоги від 07.08.20149 на суму 10000,00 грн.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 07.08.2018 Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/1283/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оскільки відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правової допомоги, вимога про стягнення витрат на правову допомогу є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Акватериторія-Волинь (45045, Волинська область, Ковельський район, с.Шкурат Хутір Ставеччина, код ЄДРПОУ 20130087) на користь Фізичної особи-підприємця Мельника Миколи Павловича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 26900,00 грн. попередньої оплати, 1921,00 грн витрат по судовому збору та 10000,00 грн витрат на правову допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

05.12.2019.

Суддя С. В. Костюк