Рішення

від 16.10.2019 по справі 910/9549/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2019Справа № 910/9549/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Белукртеп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Агро Мікс"

про зобов`язання вчинити дії

Представники учасників справи:

Від позивача: Щудла А.М.;

Від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Белукртеп" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Агро Мікс" (далі - відповідач) про :

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо Агро Мікс" (01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, буд. 6/2 А, код ЄДРПОУ 39367199) вчинити дії щодо прийняття товару, поставленого за видатковими накладними №129 від 25.03.2019 р., №130 від 25.03.2019 р., №133 від 26.03.2019 р„ №134 від 26.03.2019 р., №131 від 27.03.2019 р. №132 від 27.03.2019 р., №135 від 03.04.2019 р., №136 від 03.04.2019 р., №137 від 05.04.2019 р., №138 від 05.04.2019 р., №140 від 07.04.2019 р., №143 від 07.04.2019 р., №139 від 10.04.2019 р., №141 від 11.04.2019 р., №142 від 11.04.2019 р. шляхом їх підписання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється від обов`язку прийняти поставлений та оплачений товар, що в свою чергу унеможливлює здійснення належного виконання зобов`язань позивача по поставці товару у відповідності до Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків.

У встановлені судом строки позивачем усунуто недоліки вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 04.09.2019 року.

Представник відповідача у судове засідання 04.09.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 04.09.2019 надав для огляду оригінали документів, копії, яких було долучено до позовної заяви.

Судом у судовому засіданні 04.09.2019 постановлено ухвалу про оголошення перерви у зазначеній справі до 07.10.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

04.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 07.10.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом у судовому засіданні 07.10.2019 постановлено ухвалу про оголошення перерви у зазначеній справі до 16.10.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

Представник позивача у судовому засіданні 16.10.2019 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 16.10.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвали Господарського суду міста Києва від 14.08.2019, 04.09.2019 та 07.10.2019 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, буд. 6/2 А.

Однак, конверти з ухвалами Господарського суду міста Києва були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням строку зберігання" свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою його місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвал суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідач, у строк, визначений законом, відзиву не надав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 16.10.2019 судом розглянуто справу по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Белукртеп (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кредо Агро Мікс (далі - покупець) було досягнуто домовленості щодо поставки товару, а саме: пінопласту 25 ФАСАД - ЕКО (1000*500*2 мм) у кількості 580 378, 6106 м3, вартістю 736 000, 00 грн. та плитки керамічної в асортименті на загальну вартість 300 643, 20 грн.

На виконання обов`язку щодо оплати товару покупцем було здійснено оплату вартості товару, а саме:

- 19.03.2019 на суму 534 000, 00 грн.;

- 19.03.2019 на суму 202 000, 00 грн.;

- 27.03.2019 на суму 300 643, 20 грн.

Як зазначає, позивач поставка товару була здійснена за адресою: м. Київ, вул. Заболотного, 150 А, за рахунок продавця в такому порядку:

- 25.03.2019 року здійснено поставку Пінопласту 25 ФАСАД-ЕКО об`ємом 87, 6106 мЗ на загальну вартість 59 400,00 грн. з ПДВ. (Видаткова накладна № 129 від 25.03.2019 року);

- 25.03.2019 року здійснено поставку Пінопласту 25 ФАСАД-ЕКО об`ємом 80 мЗ на загальну вартість 54 240,00 грн. з ПДВ. (Видаткова накладна № 130 від 25.03.2019 року);

- 26.03.2019 року здійснено поставку Пінопласту 25 ФАСАД-ЕКО об`ємом 80 мЗ на загальну вартість 54 240,00 грн. з ПДВ. (Видаткова накладна №133 від 26.03.2019 року);

- 26.03.2019 року здійснено поставку Пінопласту 25 ФАСАД-ЕКО об`ємом 80 мЗ на

загальну вартість 54 240,00 грн. з ПДВ. (Видаткова накладна №134 від 26.03.2019 року);

- 27.03.2019 року здійснено поставку Пінопласту 25 ФАСАД-ЕКО об`ємом 80 мЗ на загальну вартість 54 240,00 грн. з ПДВ. (Видаткова накладна №131 від 27.03.2019 року);

- 27.03.2019 року здійснено поставку Пінопласту 25 ФАСАД-ЕКО об`ємом 80 мЗ на загальну вартість 54 240,00 грн. з ПДВ. (Видаткова накладна №132 від 27.03.2019 року);

- 03.04.2019 року здійснено поставку Пінопласту 25 ФАСАД-ЕКО об`ємом 80 мЗ на загальну вартість 54 240,00 грн. з ПДВ. (Видаткова накладна №135 від 03.04.2019 року);

- 03.04.2019 року здійснено поставку Пінопласту 25 ФАСАД-ЕКО об`ємом 80 мЗ на загальну вартість 54 240,00 грн. з ПДВ. (Видаткова накладна №136 від 03.04.2019 року);

- 05.04.2019 року здійснено поставку Пінопласту 25 ФАСАД-ЕКО об`ємом 80 мЗ на загальну вартість 54 240,00 грн. з ПДВ. (Видаткова накладна №137 від 05.04.2019 року);

- 05.04.2019 року здійснено поставку Пінопласту 25 ФАСАД-ЕКО об`ємом 60 мЗ на загальну вартість 40 680,00 грн. з ПДВ. (Видаткова накладна №138 від 05.04.2019 року);

- 07.04.2019 року здійснено поставку Пінопласту 25 ФАСАД-ЕКО об`ємом 80 мЗ на загальну вартість 54 240, 00 грн. з ПДВ. (Видаткова накладна №140 від 07.04.2019 року);

- 07.04.2019 року здійснено поставку Пінопласту 25 ФАСАД-ЕКО об`ємом 57,9351 мЗ на загальну вартість 39 280,00 грн. з ПДВ. (Видаткова накладна №143 від 07.04.2019 року);

- 10.04.2019 року здійснено поставку керамічної плитки ( 40 найм. в асортименті) на загальну вартість 300 643,20 грн. з ПДВ. (Видаткова накладна №139 від 10.04.2019 року);

- 11.04.2019 року здійснено поставку Пінопласту 25 ФАСАД-ЕКО об`ємом 80 мЗ на загальну вартість 54 240,00 грн. з ПДВ. (Видаткова накладна №141 від 11.04.2019 року);

- 11.04.2019 року здійснено поставку Пінопласту 25 ФАСАД-ЕКО об`ємом 80 мЗ на загальну вартість 54 240,00 грн. з ПДВ. (Видаткова накладна №142 від 11.04.2019 року).

В свою чергу поставлений товар було набуто позивачем в наступному порядку:

- Пінопласт 25 ФАСАД-ЕКО 1000*500*2 мм в Товариства з обмеженою відповідальністю ВІК БУД ТРЕЙД на підставі Договору поставки № 78 від 27.03.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Вік буд Трейд та Товариством з обмеженою відповідальністю Белукртеп (видаткова накладна № 560 від 29.03.2018 та №1491 від 31.05.2018), копії яких долучено до матеріалів справи ;

- Керамічна плитка в ТОВ Епіцентр Кераміки (Видаткова накладна № 43 від 21.03.2019).

Загальна вартість товару, який, за доводами позивача був поставлений складала 1 036 643, 20 грн. Покупцю були надані видаткові накладні для їх підписання, проте, останній їх не підписав, та не повернув.

Позивач звертався до відповідача з заявою про здійснення дій щодо прийняття товару, згідно видаткових накладних шляхом їх підписання.

Заява від 24.05.2019 була направлена відповідачу на адресу: 01004, м. Київ, вул.. Крутий Узвіз, буд. 6/2 А.

Товариство з обмеженою відповідальністю Кредо Агро Мікс відповідь на заяву не надало.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, за приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, оскільки додані до матеріалів справи видаткові накладні №129 від 25.03.2019 р., №130 від 25.03.2019 р., №133 від 26.03.2019 р„ №134 від 26.03.2019 р., №131 від 27.03.2019 р.. №132 від 27.03.2019 р., №135 від 03.04.2019 р., №136 від 03.04.2019 р., №137 від 05.04.2019 р., №138 від 05.04.2019 р., №140 від 07.04.2019 р., №143 від 07.04.2019 р., №139 від 10.04.2019 р., №141 від 11.04.2019 р., №142 від 11.04.2019 р. містять найменування товару, його кількість, ціну, суд приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 689 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 4 статті 690 Цивільного кодексу України передбачено якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, зважаючи на те, що позивачем не надано замовлення покупця № 85 від 19.03.2019, № 86 від 19.03.2019 та № 106 від 27.03.2019, товарно - транспортних накладних на підтвердження поставки товару відповідно до підписаних лише з боку позивача видаткових накладних, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту поставки товару відповідачу.

Крім того, позивачем в позовній заяві зазначено, що до моменту поставки товар зберігався на складі постачальника, що розташований за адресою: Київська область, с. Крюківщина, вул. Парникова, 3 та належить постачальнику на підставі Договору № 74 від 15.01.2019 року, проте вказаного Договору не було долучено до матеріалів справи.

Суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін покладений обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами, як письмові, речові електронні докази.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, докази, надані стороною спору на підтвердження своїх вимог або заперечень, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Так, положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач, в порушення наведених приписів процесуального законодавства, не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що позивачем дійсно було поставлено товар відповідачу за видатковими накладними №129 від 25.03.2019 р., №130 від 25.03.2019 р., №133 від 26.03.2019 р„ №134 від 26.03.2019 р., №131 від 27.03.2019 р.. №132 від 27.03.2019 р., №135 від 03.04.2019 р., №136 від 03.04.2019 р., №137 від 05.04.2019 р., №138 від 05.04.2019 р., №140 від 07.04.2019 р., №143 від 07.04.2019 р., №139 від 10.04.2019 р., №141 від 11.04.2019 р., №142 від 11.04.2019 р.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Белукртеп відмовити.

2. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 04.12.2019 року.

Суддя М.Є.Літвінова