Рішення

від 02.12.2019 по справі 910/12359/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2019Справа № 910/12359/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЛОКА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ "ТОЛОКА"

про стягнення заборгованості у розмірі 13 000 000 рублів

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники

від позивача: Тетеря І.А. на підставі ордеру серії КВ № 381294 від 29.11.19

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОЛОКА" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ "ТОЛОКА" (відповідач) про стягнення заборгованості за Договором цільової позики № 78 від 14.07.2009 у розмірі 13000000,00 рублів.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач після сплину строку повернення позики не виконав своїх зобов`язань за Договором цільової позики № 75 від 14.07.2009 (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 24.07.2019 до цього договору) та не повернув суму позики позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЛОКА" без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

25.09.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 № 910/12359/19 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання у справі на 11.11.2019 о 11:00 год.

18.10.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

18.10.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання, призначене на 11.11.2019, з`явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання 11.11.2019 не з`явився.

У підготовчому засіданні, призначеному на 11.11.2019, суд розпочав вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Суд долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву, поданий 18.10.2019 через відділ діловодства суду.

Суд у підготовчому засіданні 11.11.2019 розглянув та задовольнив заяву відповідача, подану 18.10.2019 через відділ діловодства суду, про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У підготовчому засіданні 11.11.2019 представник позивача зазначив, що повідомив всі обставини справи, які йому відомі, та надав всі докази, на які він посилається у позові.

У підготовчому засіданні 11.11.2019 суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.12.2019 о 10:20 год.

У судове засідання, призначене на 02.12.2019, з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 02.12.2019, не з`явився, однак заявою від 15.10.2019 просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника відповідача. Заява судом задоволена у підготовчому засіданні 11.11.2019.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті у судовому засіданні 02.12.2019 за відсутності відповідача (його представника).

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 02.12.2019 судом заслухане вступне слово позивача.

Позивач повністю підтримав заявлені ним у позовній заяві вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні 02.12.2019 здійснювалось дослідження доказів, закінчено з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 02.12.2019 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались у позові та відзиві, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовують викладені у заявах по суті спору обставини, суд

УСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилався на таке:

14.07.2009 ТОВ ТОЛОКА В РОСІЇ , юридична особа, створена та зареєстрована за законодавством Російської Федерації (надалі також - позикодавець, позивач) та ТОВ ВИДАВНИЧИЙ ДІМ ТОЛОКА , юридична особа, створена та зареєстрована за законодавством України (надалі також - позичальник, відповідач) уклали Договір цільової позики № 75.

Рішенням єдиного учасника ТОВ ТОЛОКА В РОСІЇ від 14.05.2019 змінено найменування на ТОВ "ТОЛОКА".

Відповідно до умов Договору цільової позики № 75 від 14.07.2009 позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у сумі 14 000 000,00 рублів РФ, а позичальник зобов`язується повернути отриману грошову суму та сплатити за неї проценти відповідно до умов Договору.

Сума позики мала бути повернута позичальником не пізніше 14.07.2019.

Позикодавець 11.11.2009 перерахував на рахунок позичальника грошові кошти у сумі 13 000 000 рублів РФ, що підтверджується копією платіжного доручення № 843 від 11.11.2009.

Позивач стверджує, що після сплину строку повернення позики позичальник своїх зобов`язань за Договором не виконав, отримані грошові кошти не повернув.

24.07.2019 позикодавець звернувся до позичальника з листом, у якому запропонував підписати додаткову угоду до договору та продовжити строк повернення позики на 7 (сім) календарних днів з дати підписання додаткової угоди.

24.07.2019 позивач та відповідач уклали Додаткову угоду № 1 про внесення змін до Договору цільової позики № 75 від 14.07.2009, якою внесли зміни щодо назви позикодавця, встановили строк повернення суми позики - не пізніше, ніж через 7 календарних днів з дати підписання додаткової угоди № 1 та встановили, що при виникненні спору, він передається на розгляд до компетентного державного суду за місцезнаходженням відповідача .

Оскільки Додаткова угода № 1 підписана сторонами 24.07.2019, відповідач мав повернути суму позики позикодавцеві не пізніше 31.07.2019.

Сума позики станом на день подання позовної заяви відповідачем повернута не була, у звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за Договором цільової позики у розмірі 13 000 000,00 рублів Російської Федерації.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про таке.

Відповідач отримав від позивача у позику 13000000,00 рублів РФ на підставі укладеного між сторонами Договору цільової позики № 75 від 14.07.2009, які, з урахуванням укладеної між ними Додаткової угоди № 1 від 24.07.2019, повинен був повернути не пізніше 31.07.2019.

Відповідач визнає, що станом на день подання відзиву борг у сумі 13000000,00 рублів РФ залишається не повернутим позивачу, з огляду на поважні причини.

Враховуючи, що сума заборгованості відповідача становить 13000000,00 рублів РФ, що є досить значною для нього сумою, останній наразі не має змоги повернути вказані грошові кошти, що обумовлено несприятливою для відповідача фінансовою ситуацією.

Предметом доказування у даній справі є обставини надання позивачем відповідачу позики та наявність підстав для повернення наданої позики позикодавцю.

Відповідно до ч. 2 - 5 ст. 11 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Судом встановлено, що позивач та відповідач у п. 8.1 Договору цільової позики № 75 від 14.07.2009 визначили, що у всіх випадках до відносин сторін, що випливають із цього договору або у зв`язку з ним, правом, що застосовується, є законодавство Російської Федерації.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 5 Закону України Про міжнародне приватне право у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час, зокрема, при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо.

За приписами ст. 43 Закону України Про міжнародне приватне право сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що спір у даній справі підлягає розгляду Господарським судом міста Києва із застосуванням норм права Російської Федерації.

Відповідно до ст. 309 Цивільного кодексу Російської Федерації (далі - ЦК РФ) зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов зобов`язання і вимог закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов і вимог - у відповідності до звичаїв чи інших вимог, що звичайно пред`являються.

Згідно з ч. 1 ст. 807 ЦК РФ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає або зобов`язується передати у власність другій стороні (позичальнику) гроші, речі, визначені родовими ознаками або цінні папери, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики) або рівну кількість отриманих ним речей того ж роду і якості або таких же цінних паперів.

За приписами ч. 1 ст. 810 ЦК РФ позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві отриману суму позики у строк і в порядку, що передбачені договором позики.

Частиною 1 ст. 310 ЦК РФ передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна його умов не допускаються, за виключенням випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

14.07.2009 між позивачем та відповідачем укладено Договір цільової позики № 75.

Відповідно до п. 1.1 Договору позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 14 000 000,00 рублів РФ, а позичальник зобов`язується повернути отриману грошову суму та сплатити за неї відсотки на умовах цього Договору.

Наявною в матеріалах справи копію платіжного доручення № 843 від 11.11.2009 підтверджується факт перерахування позивачем на рахунок відповідача позики на підставі Договору № 75 від 14.07.2009 у сумі 13 000 000,00 рублів РФ.

Згідно п. 1.3 Договору позичальник зобов`язаний повернути передану йому суму позики не пізніше 14 липня 2019 року.

З наявного в матеріалах справи листа № 82 від 24.07.2019 вбачається, що з оглянуту на те, що станом на 24.07.2019 сума позики не була повернута, позивач звернувся до відповідача з пропозицією підписати додаткову угоду до договору, якою продовжити строк повернення позики на 7 календарних днів з дати підписання додаткової угоди шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позикодавця.

24.07.2019 позивач та відповідач уклали Додаткову угоду № 1 про внесення змін до Договору цільової позики № 75 від 14.07.2009.

Судом встановлено, що Додатковою угодою № 1 про внесення змін до Договору цільової позики № 75 від 14.07.2009 сторони погодили:

- у зв`язку зі зміною найменування позикодавця, змінити в преамбулі та розділі 9 Договору Адреси та платіжні реквізити сторін найменування позикодавця з ТОВ Толока в Росії на Товариство з обмеженою відповідальністю Толока ;

- пункт 1.3. Договору викласти в такій редакції: Позичальник зобов`язаний повернути передану йому суму позики не пізніше, ніж через 7 (сім) календарних днів від дати підписання Додаткової угоди № 1 до Договору ;

- пункт 7.1 Договору викласти в такій редакції: Усі спори та розбіжності, які можуть виникнути в ході виконання цього Договору, будуть вирішуватися Сторонами шляхом переговорів, а в разі неврегулювання спору шляхом переговорів, він передається на розгляд і вирішення компетентного державного суду за місцем знаходження відповідача за правилами та в порядку, встановленому процесуальним законодавством держави, в якій зареєстроване місцезнаходження відповідача ;

- Додаткова угода № 1 є невід`ємною частиною Договору.

З урахування Додаткової угоди № 1 про внесення змін до Договору цільової позики № 75 від 14.07.2009 сума позики мала бути повернута позикодавцеві не пізніше 31.07.2019.

Судом встановлено, що доказів повернення відповідачем суми позики у розмірі 13 000 000,00 рублів РФ матеріали справи не містять.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву проти наявності заборгованості перед позивачем у сумі 13000000 ,00 рублів РФ не заперечував, посилаючись на фінансове становище.

За наведених обставин, оскільки існування у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 13000000,00 рублів РФ наявними в матеріалах справи доказами не спростовується, відповідачем наявність зазначеної заборгованості не заперечується, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались у заявах по суті спору, надавши оцінку зібраним у справі доказам та аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЛОКА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ "ТОЛОКА" про стягнення заборгованості у розмірі 13 000 000 рублів РФ, що еквівалентно 3 420 152,59 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у позовній заяві виклав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який складається з суми судового збору - 51 302,30 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір в розмірі 51 302,30 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВИДАВНИЧИЙ ДІМ ТОЛОКА (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 4-В, оф. 131, ідентифікаційний код юридичної особи 34794859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОЛОКА (Російська Федерація, 214000, Смоленська область, м. Смоленськ, вул. Тенішевой, буд. 4, корп. А, ОДРН 1026701440523, ІПН НОМЕР_1 , КПП 672901001) 13 000 000,00 (тринадцять мільйонів 00 копійок) рублів Російської Федерації, та 51 302,30 грн (п`ятдесят одну тисячу триста дві гривні 30 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 05.12.2019.

Суддя Гумега О. В.