Ухвала

від 04.12.2019 по справі 910/14896/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.12.2019Справа № 910/14896/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВИМЕД"

про стягнення 1 284 699,25 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники: без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВО" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВИМЕД" (відповідач) про стягнення 1284699,25 грн на підставі Договору поставки № 276Н/2019 від 07.05.2019, з яких: 1096646,60 грн - основний борг, 49033,62 грн -12% річних, 139018,73 грн пені.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості товару, поставленого позивачем відповідачу відповідно до видаткової накладної № ЗД000002509 від 27.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 25.11.2019 о 10:00 год.

У підготовче засідання, призначене на 25.11.2019, з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 25.11.2019, суд оголив перерву до 02.12.2019 о 12:20 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.12.2019 о 15:20 год.

02.12.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову № б/н від 02.12.2019, згідно якої позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "АВИМЕД" у сумі 1 284 699,25 грн.

В обґрунтування наведеної заяви, поданої на підставі ст.ст. 136-139 Господарського процесуального кодексу України, позивач зазначив, що він звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 1284699,25 грн заборгованості за товар, поставлений відповідачу, проте ним не оплачений.

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання рішення суду у справі та істотно ускладнити ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Обгрунтовуючи необхідність забезпечення позову, позивач стверджує, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами, оскільки: відповідач підписав акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого визнав заборгованість перед позивачем на 04.07.2019, проте проігнорував претензії позивача повернути заборгованість; направлена відповідачу копія позовної заяви повернулась позивачу у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання; явка директора відповідача у підготовче судове засідання 25.11.2019 засвідчує його обізнаність із поданням позову, проте директор позивача просив суд оголосити перерву у підготовчому засіданні для надання відзиву та консультації з юристами; відповідач умисно не приймає кореспонденцію (листи) по даній справі, не ознайомлюється із матеріалами справи, щоб затягувати розгляд справи.

Позивач також стверджує, що відповідач отримав від позивача товар (апарати для штучної вентиляції легень у кількості 2 штуки), продав його Комунальній установі "Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня" і отримав за це 07.06.2019 кошти у розмірі 1188460 грн (платіжне доручення від 07.06.2019), проте маючи грошові кошти з 07.06.2019 заборгованість перед позивачем досі не погасив.

Крім того, на твердження позивача, відповідач систематично не виконує зобов`язання зі сплати коштів за укладеними договорами перед іншими контрагентами, про що свідчить судовий наказ Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 у справі № 910/15398/19 про стягнення з відповідача 100000,00 грн на користь ТОВ "АМ ІНТЕГРАТОР".

Позивач вважає, що існує велика ймовірність вчинення відповідачем дій, спрямованих на подальше затягування справи та зменшення коштів на його рахунках.

Тому позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача в сумі 1284699,25 грн, яка становить ціну позову.

У свою чергу, на думку позивача, невжиття зазначених заходів забезпечення позову може призвести до того, що відповідач унеможливить стягнення з нього заборгованості шляхом умисного зняття коштів із своїх рахунків з метою ухилення від виконання як судового наказу від 05.11.2019 у справі № 910/15398/19, так і рішення суду в даній справі.

На виконання приписів п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, згідно яких заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, позивач зазначив, що готовий внести кошти в розмірі 10000,00 гривень для покриття ймовірних збитків відповідача від заходів забезпечення позову на депозит суду як зустрічне забезпечення позову чи надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

У даному випадку необхідність вжиття визначених у заяві заходів забезпечення позову обґрунтовується позивачем зловживанням відповідачем своїми процесуальними правами, отриманням відповідачем коштів від третьої особи за поставлене обладнання, втім не сплатою заборгованості позивачу та систематичним невиконанням відповідачем зобов`язань зі сплати коштів за укладеними договорами перед іншими контрагентами.

Права та обов`язки учасників справи визначені статтею 42 Господарського процесуального кодексу України. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 Господарського процесуального кодексу України, статтею 46 цього Кодексу визначені процесуальні права та обов`язки сторін.

Однією з засад (принципів) господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Частина 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України містить перелік дій, що суперечать завданню господарського судочинства, які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами.

У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Проте, за змістом приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову не є заходом, який суд застосовує до учасника судового процесу у разі зловживання ним процесуальними правами.

Відтак, зловживанням відповідачем своїми процесуальними правами (у разі встановлення судом такого факту) не має наслідком забезпечення позову.

В той же час, саме лише посилання заявника у заяві на відповідні обставини (без зазначення та надання доказів на підтвердження відповідних обставин), не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписами статей 73-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вирогідними, ніж докази,надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підтвердження викладених у заяві про забезпечення позову обставин щодо необхідності вжиття визначеного позивачем заходу забезпечення позову, останнім в якості додатків до заяви про забезпечення позову додано такі докази: копію поштового конверту про повернення поштового відправлення, направленого на адресу ТОВ "АВИМЕД", копію платіжного доручення № 12 від 04.06.2019 на суму 1188460,00 грн щодо оплати КУ СМБЛ на користь ТОВ "АВИМЕД" "за апарати для штучн вентиляції в кількості 2 шт; видат накл. 4 03.06.2019 дог 111-3110 28.05.2019" та копію судового наказу від 05.11.2019 у справі № 910/15398/19. Крім того, позивач послався на акт звірки взаєморозрахунків станом на 04.07.2019, доданий ним до позовної заяви.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Здійснивши оцінку вищезазначених доказів в порядку статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що такі докази не є належними, допустимими та вірогідними у розумінні ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження доводів позивача про те, що існує велика ймовірність вчинення відповідачем дій, спрямованих на подальше затягування справи та зменшення коштів на його рахунках.

Крім того, сам лише факт підписання відповідачем акту звірки взаєморозрахунків станом на 04.07.2019, згідно якого відповідач визнав заборгованість перед позивачем у певній сумі, не є достатнім для висновку суду, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Жодні інші докази у розумінні ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження доводів позивача про те, що відповідач унеможливить стягнення з нього заборгованості шляхом умисного зняття коштів із своїх рахунків з метою ухилення від виконання рішення суду, останнім до заяви про забезпечення позову не додано. При цьому суд відзначає безпідставність посилань позивача в обґрунтування необхідності забезпечення позову у даній справі № 910/14896/19 на неможливість виконання судового наказу від 05.11.2019 у справі № 910/15398/19.

Таким чином, з огляду на подані позивачем докази, суду не доведено, що невжиття визначеного позивачем заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відтак, подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб та імовірності ускладнення чи унеможливлення виконання рішення господарського суду в разі невжиття відповідного заходу забезпечення позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВО" про забезпечення позову № б/н від 02.12.2019.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 136, 137, 139, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВО" про забезпечення позову № б/н від 02.12.2019 відмовити.

2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 04.12.2019 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253 - 259 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В.Гумега