Рішення

від 16.12.2019 по справі 910/14896/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2019Справа № 910/14896/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВИМЕД"

про стягнення 1 284 699,25 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники

від позивача: Сторонський Р.Я. за довіреністю б/н від 19.08.2019

від відповідача: Книшов І.Г. на підставі ордеру серії КВ №797364 від 10.12.2019

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВО" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВИМЕД" (відповідач) про стягнення 1284699,25 грн на підставі Договору поставки № 276Н/2019 від 07.05.2019, з яких: 1096646,60 грн - основний борг, 49033,62 грн -12% річних, 139018,73 грн пені.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості товару, поставленого позивачем відповідачу відповідно до видаткової накладної № ЗД000002509 від 27.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 25.11.2019 о 10:00 год.

У підготовче засідання, призначене на 25.11.2019, з`явилися представники позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.

У підготовчому засіданні, призначеному на 25.11.2019, суд розпочав вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 25.11.2019 просив відкласти розгляд справи для підготовки правової позиції у справі.

У підготовчому засіданні, призначеному на 25.11.2019, суд оголосив перерву до 02.12.2019 о 12:20 год.

У підготовче засідання, призначене на 02.12.2019, з`явився представник позивача.

Представник відповідача у підготовче засідання, призначене на 02.12.2019, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у підготовчому засіданні 02.12.2019 за відсутності відповідача (його представника).

У підготовчому засіданні 02.12.2019 представник позивача зазначив, що повідомив всі обставини справи, які йому відомі, та надав всі докази, на які він посилається у позові.

У підготовчому засіданні, призначеному на 02.12.2019, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.12.2019 о 15:20 год.

02.12.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову № б/н від 02.12.2019, згідно якої позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "АВИМЕД" у сумі 1 284 699,25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВО" про забезпечення позову № б/н від 02.12.2019 відмовлено.

10.12.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

У підготовче засідання, призначене на 16.12.2019, з`явилися представники позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 16.12.2019 судом здійснювався розгляд справи по суті, під час якого судом було заслухано вступне слово представників позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 16.12.2019 підтримав у повному обсязі позовні вимоги, викладені ним у позовній заяві.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначив, що 7 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Здраво та Товариством з обмеженою відповідальністю Авимед було укладено Договір поставки №2761-1/2019.

07.05.2019 сторони підписали специфікацію до Договору, згідно з якою позивач повинен був поставити відповідачу товар на загальну суму 1096 646,60 грн.

Позивач поставив відповідачу товар, визначений у специфікації, що підтверджується видатковою накладною № ЗД000002509 від 27 травня 2019, яка підписана обома сторонами і завірена печатками.

24 травня 2019 року позивач виставив відповідачу рахунок на оплату товару, який не був сплаченим у строк, встановлений п. 2.2 Договору.

Сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків, в якому зазначили, що станом на 04.07.2019 заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 096 646,60 грн.

16.08.2019 позивач звернувся до відповідача із претензією про сплату штрафних санкцій. Відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Крім того, позивач на підставі норм ст. 193, 216, 230, Господарського кодексу України, ст. 526, 530, 549, 551, 611 Цивільного кодексу України та умови п. 8.3. Договору, просить стягнути з відповідача на його користь 49033,62 грн -12% річних та 139018,73 грн пені.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не подав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

У судовому засіданні 16.12.2019 відповідач усно заперечував проти позовних вимог в частині нарахування 12% річних.

У судовому засіданні 16.12.2019 судом здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Представники позивача та відповідача виступили з промовами (заключним словом).

У судовому засіданні 16.12.2019 суд роз`яснив, що учасники справи з дозволу суду можуть обмінюватись репліками.

У судовому засіданні 16.12.2019 представники позивача та відповідача надали репліки.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.12.2019 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення заборгованості за невиконання умов договору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як свідчать матеріали справи, 07.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Здраво (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Авимед (далі - покупець, відповідач) було укладено Договір поставки №2761-1/2019 (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товари, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити їх відповідно до умов договору.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору поставки №2761-1/2019 від 07.05.2019 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 ГК України визначають права та обов`язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.2. Договору, товар може передаватися покупцю постачальником частинами - товарними партіями та/або окремими одиницями. Розмір товарної партії та/або одиниці товару визначається та погоджується сторонами у відповідній специфікації до договору, яка є невід`ємною частиною договору та на підставі погодженої специфікації постачальником складається видаткова накладна яка, надається покупцю при поставці товару.

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна Договору визначається сторонами загальною вартістю всього товару, що постачається і вказується у відповідній специфікації до Договору (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною Договору.

Матеріали справи № 910/14896/19 містять копію Специфікації до Договору поставки №2761-1/2019 від 07.05.2019 у якій сторони, зокрема, погодили вартість всього товару, що складає 1096 646, 60 грн та строк поставки товару протягом 10-ти календарних днів на умовах DDP після здійснення покупцем передплати згідно умов Договору відповідно правил Інкотермс в редакції 2010 року (Додаток №1).

Відповідно до п. 4.1 Договору, постачальник здійснює постачання товару на умовах та в строк на підставі узгодженої сторонами специфікації. Постачальник має право поставляти товар окремими одиницями.

Датою поставки є дата отримання товару покупцем, що підтверджується підписанням видаткової накладної уповноваженою особою покупця та/або підписання покупцем товаро-транспортної накладної у перевізника. Право власності на товар переходить з моменту (дати) його передачі покупцю (п. 2.3. Договору).

Судом встановлено, що відповідно до наявної в матеріалах справи Видаткової накладної № ЗД000002509 від 27.05.2019 ТОВ Здраво поставило, а ТОВ Авимед прийняло товар на загальну суму 1096 646, 60 грн. Зазначена Видаткова накладна підписана сторонами без зауважень щодо кількості та якості товару, скріплена печатками сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2.2. Договору, покупець сплачує постачальнику вартість товару протягом 7 календарних днів з дати поставки товару.

Враховуючи положення п. 2.2. Договору, відповідач мав сплатити позивачу вартість поставленого ним товару не пізніше 03.06.2019.

Згідно п. 2.4. - 2.6. Договору, порядок оплати товару покупцем здійснюється згідно умов Договору, шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Всі розрахунки за Договором проводяться в національній валюті України. Надання постачальником рахунку на оплату покупцю для оплати вартості товару може здійснюватися постачальником за допомогою електронного зв`язку на електронну адресу покупця.

Матеріали справи містять рахунок на оплату по замовленню № ЗД000002509 від 27.05.2019 з сумою до сплати у розмірі 1096 646,60 грн та Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019-04.07.2019 між ТОВ Здраво та ТОВ Авимед за Договором від 07.05.2019, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 1096 646,60 грн. Наведений Акт підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками.

Як стверджує позивач та не спростовується матеріалами справи, заборгованість за поставлений позивачем товар у розмірі 1096 646,60 грн, відповідачем сплачена не була, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з Претензію про сплату основаного боргу 1096 646,60 грн та штрафних санкцій 103 625,59 9 (вих. № 198 від 16.08.2019). В якості додатку до наведеної Претензії позивач долучив Акт звірки взаємних розрахунків від 15.08.2019 та розрахунок штрафних санкцій станом на 16.08.2019.

Матеріали справи відповіді на зазначену претензію не містять разом як і доказів оплати відповідачем заборгованості за поставлений позивачем товар у сумі 1096 646,60 грн.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та положення вищенаведених норм, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми основаного боргу у розмірі 1096 646,60 грн.

Відповідно до п. 8.1. Договору сторони погодили, що у випадку порушення своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, визначену Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання - є його невиконання та/або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За умовами п. 8.3. Договору, у разі невиконання зобов`язань покупцем щодо строку оплати, який вказаний у п.2.2 цього Договору, покупець повинен сплатити постачальнику наступні штрафні санкції: - за прострочку строку оплати визначеного у п. 2.2.: пеню розмір якої визначається подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період невиконання зобов`язань по оплаті від суми зобов`язань за кожний день прострочення строку оплати та за весь час такого прострочення, а також компенсацію за користування чужими коштами у розмірі 12% річних, та інфляційні втрати постачальника (п. 8.3.1 Договору).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГПК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, відповідач мав сплатити позивачу вартість поставленого ним товару не пізніше 03.06.2019.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 139 018,73 грн пені за період з 04.06.2019 по 17.10.2019.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь пені за період з 04.06.2019 по 17.10.2019 в сумі 139 018,73 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 12% річних за період з 04.06.2019 по 17.10.2019 у сумі 49 033,62 грн.

За приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 12% річних в сумі 49033,62 грн за період з 04.06.2019 по 17.10.2019, суд дійшов висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів в порядку статті 86 ГПК України, повно і всебічно з`ясувавши обставини даної справи, а також враховуючи положення п. 3 ч. 1 ст. 163 ГПК України, якою визначено, що ціна позову визначається у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВИМЕД" про стягнення 1096646,60 грн - основного боргу, 49033,62 грн -12% річних, 139018,73 грн пені підлягають задоволенню повністю. При цьому судом встановлено, що позивач при визначенні ціни позову допустився арифметичної помилки, оскільки 1096646,60 грн - основного боргу, 49033,62 грн -12% річних та 139018,73 грн пені складає 1284 698,95 грн, а не 1 284 699,25 грн як зазначив позивач.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, згідно якого зазначив, що поніс судові витрати в розмірі сплаченого судового збору у сумі 19 270,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 24026 від 18.10.2019, а також визначив орієнтовну суму витрат на професійну правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позову, судовий збір відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у сумі 19 270, 50 грн покладається на відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат на професійну правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн, у зв`язку з чим такі судові витрати позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 4, 13, 73 - 80, 86, 123, 124, 129, 232, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВИМЕД" (04205, м.Київ, вул. Маршала Тимошенко, буд. 18; ідентифікаційний код юридичної особи 42243946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВО" (04114, м.Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, літ.а, офіс; ідентифікаційний код юридичної особи 34603398) 1 096 646,60 грн (один мільйон дев`яносто шість тисяч шістсот сорок шість гривень шістдесят копійок) основного боргу, 49 033,62 грн (сорок дев`ять тисяч тридцять три гривні шістдесят дві копійки) 12% річних, 139 018,73 грн (сто тридцять дев`ять тисяч вісімнадцять гривень сімдесят три копійки) пені та 19 270,50 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят гривень п`ятдесят копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України)

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 18.12.2019.

Суддя О.В. Гумега