Рішення

від 26.11.2019 по справі 914/1474/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2019 справа № 914/1474/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б. розглянувши в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, м. Львів

до відповідача: Фермерського господарства "Яблунька", с. Ралівка, Самбірського району Львівської області

про стягнення боргу в розмірі 320 430,60 грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог - 549 718,61 грн.)

за участю представників:

від позивача: Равлюк Тарас Іванович- адвокат,

від відповідача: не з`явився

Представнику позивача роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

Суть заяви: Позов заявлено Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до Фермерського господарства "Яблунька" про стягнення боргу в розмірі 320 430,60 грн.

Ухвалою від 30.07.2019 р. відкрито провадження у справі № 914/1474/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 03.09.2019 р. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Позивач у судове засідання з`явився, підтримав заяву про збільшення позовних вимог ( вх. № 2842/19 від 21.10.2019) та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. № 43362/19 від 21.10.2019).

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, що долучені до справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу .

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Позивачем у позовній заяві зазначено адресу відповідача - с. Чуква, Самбірський район, Львівська область, на яку судом було відправлено ухвалу про відкриття провадження у справі від 30.07.2019 року, яка повернулася на адресу суду з поштовою довідкою за закінченням терміну зберігання . Разом з тим, на вказану адресу судом направлено ухвалу про виклик від 03.09.2019 року, яку відповідачем отримано 17.09.2019 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 04.09.2019 року, ухвалу від 24.09.2019 року - отримано 04.10.2019 року.

27.09.2019 року судом отримано витяг з ЄДРЮОФОПГФ, згідно якого вбачається, що ФГ Яблунька зареєстровано за адресою: 81473, Львівська область, Самбірський район, село Ралівка, вулиця Заводська,1.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 24.09.2019 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 81473, Львівська область, Самбірський район, село Ралівка, вулиця Заводська,1 та отримана відповідачем 02.10.2019 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 30.09.2019 року. За цією ж адресою судом направлено ухвалу від 08.10.2019 року, яка згідно повідомлення про вручення отримана відповідачем 11.10.2019 року

Як зазначено у постанові КГС від 19.09.2019 року № 922/1775/16: Посилання в касаційній скарзі на те, що рекомендовані повідомлення про невручення поштових відправлень з процесуальними документами з причин за не запитом та за закінченням строків зберігання не є доказом належного повідомлення ТОВ Альфа про розгляд справи, не беруться Касаційним господарським судом до уваги з огляду на те, що сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, яку суд з дотриманням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу .

Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення сторін про розглядуваний спір.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд у постановах від 16.05.2018р. № 910/15442/17, від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16, від 23.11.2018 у справі №10/17-3639-2011, від 22.08.2019 у справі № 922/85/18.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що лише ухвала про відкриття провадження повернулася до суду за закінченням терміну зберігання , інші були отримані відповідачем відтак, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача або його представника та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст.165 ГПК України, за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 26.11.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позивач з підстав порушення відповідачем виконання грошових зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, що виникли на підставі укладеного між сторонами договору про надання пільгового кредиту на реалізацію бізнес-плану «Вигідне вирощування фруктів у фермерському господарстві Яблунька в с. Чуква Самбірського району Львівської області» № 05 -0 9-16 від 08.09.2016р., просить суд стягнути з відповідача згідно заяви про збільшення позовних вимог заборгованість у сумі 549 718,61грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 415 368,50 грн., заборгованість за нарахованими відсотками - 17 903,10 грн., пеня за прострочення сплати тіла кредиту - 60 078,24 грн., пеня за прострочення плати відсотків за користування кредитом - 6 368,77 грн., штраф - 5 0 000,00 грн.

Аргументи відповідача .

Відповідач відзиву на позов не подав, щодо позовних вимог належним чином не заперечив та не спростував.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ .

08.09.2016 р. між Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (надалі по тексту - «Фонд підтримки» ) та Фермерським господарством Яблунька (надалі по тексту - «Позичальник» ) укладено договір про надання пільгового кредиту на реалізацію бізнес-плану « Вигідне вирощування фруктів у вермерському господарстві Яблунька № 05-09-16 (надалі по тексту - «Договір» ), відповідно до п.1.1. якого, Фонд підтримки на підставі протоколу Конкурсної комісії від 30.08.2016 р. №2 надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 5 00 000,00грн., під 5 відсотків річних від отриманої суми кредиту, терміном на три роки, з відтермінуванням повернення кредитних коштів на один рік з дати їх отримання.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору, кредит надається шляхом перерахування кредитних коштів Позичальнику на поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ Райффайзен Банк Аваль ; днем надання кредиту вважається день перерахування кредитних коштів з рахунку Фонду підтримки на рахунок Позичальника у банківській установі, вказаній в п. 2.1.

На виконання умов Договору, позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 5 00 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 26.09.2016 р .

Відповідно до визначеного у Додатку до Договору графіку повернення кредиту, відповідач був зобов`язаний здійснити у строки та розміри, вказані у додатку .

При цьому, відповідно до примітки, що міститься у Додатку до Договору, повернення частини кредитних коштів та сплата відсотків за користування ними здійснюються до останнього дня відповідного місяця кінця кварталу.

Отже, сторони погодили, що сплата відсотків за користування кредитними коштами здійснюється відповідачем у строки, аналогічні строкам, встановленим для повернення кредитних коштів.

Відповідно до п.2.4. Договору, відповідно до якого, у разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та несплачених відсотків, кошти в першу чергу направляються на сплату прострочених відсотків та інших платежів, що випливають з цього Договору.

Однак, позичальником було допущено прострочення по сплаті чергових платежів по поверненню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, що призвело до виникнення простроченої заборгованості в сумі 207 268,50 грн. тіла кредиту та 16 473,42 грн. відсотків за користування кредитом.

З метою досудового врегулювання спору, як зазначає позивач, на адресу відповідача було надіслано лист № 11 0 /1-/06-18 від 13.06.2018р. з вимогою термінового погашення заборгованості за кредитним договором. Проте, такий лист залишено відповідачем без відповіді .

Позивач подав заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 2842/19 від 21.10.2019 року), згідно якої просить суд стягнути з відповідача 415 368,50 грн. залишку непогашеного тіла кредиту, 50 000,00 грн. штрафу, 17 903,10 грн . відсотки за непогашення тіла кредиту, 60 078,24 грн. пені за непогашення тіла кредиту, 6 368,77 грн. пені за прострочення сплаті відсотків.

Враховуючи вищевказане, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у зазначеному розмірі .

ОЦІНКА СУДУ.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, 08.09.2016р. між Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та ФГ Яблунька укладено договір про надання пільгового кредиту на реалізацію бізнес-плану «Вигідне вирощування фруктів у фермерському господарстві Яблунька » № 05- 0 9-16, відповідно до п.1.1. якого, Фонд підтримки на підставі протоколу Конкурсної комісії від 30.08.2016р. № 2 надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 5 00 000,00 грн., під 5 відсотків річних від отриманої суми кредиту, терміном на три роки, з відтермінуванням повернення кредитних коштів на один рік з дати їх отримання.

Відповідно до п. 6.1. Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом та зазначено вище, на підставі Договору, відповідачу на поточний банківський рахунок перераховано кредитні кошти у розмірі 5 00 000,00грн., згдно платіжного доручення № 5 від 26.09.2016 року.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ч. ч.1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

З урахуванням п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» , моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з п.8.1 ст.8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

При цьому, відповідно до п.2.3. Договору, днем повернення Кредиту (або його частини) вважається день зарахування на відповідний банківський рахунок Фонду підтримки суми кредиту (або його частини).

За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до абз.2 п.1.1. Договору, повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними здійснюється згідно з графіком, який є невід`ємною частиною даного договору.

Суд звертає увагу на те, що графік повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними міститься у підписаному сторонами Додатку до Договору.

При цьому, відповідно до примітки, що міститься у Додатку до Договору, повернення частини кредитних коштів та сплата відсотків за користування ними здійснюються до останнього дня відповідного місяця кінця кварталу.

Отже, сторони погодили, що сплата відсотків за користування кредитними коштами здійснюється відповідачем у строки, аналогічні строкам, встановленим для повернення кредитних коштів.

Враховуючи наведене, відповідач був зобов`язаний здійснити сплату встановлених п.1.1. Договору 5 відсотків річних (надалі по тексту - «Проценти» ) розмір яких, з врахуванням вищевказаного пункту Договору визначається від суми отриманого кредиту (500000,00грн.).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, відповідач, передбачені Договором, грошові зобов`язання не виконав, відтак, відповідно до позовної заяви, позивачем, за спірний період нараховано проценти, загальна сума яких становить 17 903,10 грн.

Також, позивачем здійснено нарахування пені за спірний період, в загальному розмірі 60 078,24грн. - пеня за прострочення сплати тіла кредиту та 6 368,77 грн. пеня за прострочення сплати процентів .

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч.1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до примітки, що міститься у Додатку до Договору, за протермінування сплати нараховується пеня з розрахунку подвійної річної облікової ставки Національного Банку України, що діє на день виникнення боргу.

Розрахунки позивачем проведені вірно, відповідач контррозрахунку суду не подав.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 50 000,00 грн. штрафу.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до пп. 3.2.4. п. 3.2. Договору, Фонд підтримки має право вимагати дострокового повернення Кредиту в повній сумі, нарахованих відсотків та сплати штрафу в розмірі 10 (десять) відсотків від отриманої суми кредиту, зокрема, у випадку недотримання позичальником графіку погашення кредиту або несплати чергового платежу кредиту та/або відсотків за користування ним протягом 30 та більше робочих днів від дати кінцевого терміну, передбаченого графіком погашення кредиту.

Враховуючи наведене, у позивача наявне право на нарахування такого штрафу.

Таким чином, перевіривши правильність розрахунку суми штрафу, суд зазначає, що такий здійснено вірно, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 0 000,00 грн. штрафу підлягають задоволенню повністю.

Відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст.13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, в тому числі відсутність заперечень відповідача як проти самого факту отримання кредитних коштів у відповідності до умов Договору, так і щодо факту порушення ним встановленого Договором строку повернення кредиту, перевіривши правильність проведених розрахунків, заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 415 368,50 грн. залишку непогашеного тіла кредиту, 50 000,00 грн. штрафу, 17 903,10 грн . відсотки за непогашення тіла кредиту, 60 078,24 грн. пені за непогашення тіла кредиту, 6 368,77 грн. пені за прострочення сплаті відсотків .

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як доказ сплати судового збору позивач подав платіжне доручення № 455 від 25.07.2019р. про сплату 4 806,47 грн. судового збору, а також 3 439,33 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 566 від 21.10.2019 року за подання заяви про збільшення позовних вимог.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, сплачений судовий збір у розмірі 8 245,80 грн. підлягає покладенню на сторони пропорційно, а тому, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 8 245,80грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до Фермерського господарства "Яблунька" про стягнення боргу в розмірі 549 718,61 грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог) - задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Яблунька" (814 0 0, Львівська обл., Самбірський район, село Ралівка, вул. Заводська,1 код ЄДРПОУ-36400039) на користь Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (місцезнаходження: 79014, Львівська обл., місто Львів, вулиця Личаківська,128; ідентифікаційний код: 30477771) - 415 368,50 грн. залишку непогашеного тіла кредиту, 50 000,00 грн. штрафу, 17 903,10 грн . відсотки за непогашення тіла кредиту, 60 078,24 грн. пені за непогашення тіла кредиту, 6 368,77 грн. пені за прострочення сплаті відсотків та 8 245,80 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 05 грудня 2019 р.

Суддя Горецька З. В.