Рішення від 03.12.2019 по справі 918/645/19

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/645/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. за участі секретаря судового засідання Мельник В.Я., розглянувши в загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Кузнецовського міського комунального підприємства (34400, Рівненська область, м.Вараш, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 30536302)

до відповідача фізичної особи-підприємця Ковальчук Тетяни Романівни ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Вараська міська рада Рівненської області (34400, Рівненська область, м. Вараш, майдан Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 03315879)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - фізична особа-підприємець Калуш Наталія Василівна ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

про розірвання договору оренди

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Семенюк І.С.;

від відповідача: Ковальчук Т.М., адвокат Волощук П.С.;

від третьої особи на стороні позивача: Лазарчук Т.М.;

від третьої особи на стороні відповідача: Калуш Н.В.

ВСТАНОВИВ:

Кузнецовське міське комунальне підприємство (далі по тексту Позивач, КМКП) звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Ковальчук Тетяни Романівни (далі по тексту Відповідач, ФОП Ковальчук Т.М.) в якій просить розірвати договір оренди №1722 від 13.08.2001 року індивідуально визначеного нерухомого майна, що перебуває на балансі Кузнецовського міського комунального підприємства та зобов`язати ФОП Ковальчук Тетяну Романівну (ІНПП НОМЕР_1 ), повернути Кузнецовському міському комунальному підприємству (код ЄДРПОУ 30536302) індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлове приміщення №102 на першому поверсі та приміщення магазину №19 Тканини , загальною площею - 289,50 м2, що знаходиться за адресою: мікрорайон Будівельників, будинок 25, корпус 1, місто Кузнецовськ Рівненської області, за актом приймання-передачі.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на наступне. Між відособленим підрозділом Рівненська АЕС державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом та Фізичною особою-підприємцем Ковальчук Тетяною Романівною укладено договір оренди № 1722 від 13.08.2001року на об`єкт: магазин №19 Тканини , площею 307,70 м2, розміщене за адресою: м. Кузнецовськ (нині - Вараш), м-н Будівельників, 25/2 і перебуває на балансі ВП Рівненська АЕС . Відповідно до розпорядження міського голови Кузнецовської (Вараської) міської ради Рівненської області від 20.09.2002 року №240-р Про передачу об`єктів житлового фонду ВП Рівненська АЕС та об`єктів, призначених для його обслуговування на баланс Кузнецовського міського комунального підприємства було передано об`єкти відомчого житлового фонду згідно з переліком (додаток до розпорядження), в тому числі, приміщення магазину Тканини , вбудоване у житловий будинок №25 по м-ну Будівельників. Відтак зазначає, що Орендодавцем цього приміщення є саме КМКП.

Листами від 06.05.2019 р. №вих561/02.3-28/05 та від 10.05.2019 р. №вих578/02.3-28/05 Вараська міська рада повідомила Кузнецовське МКП, як балансоутримувача та Орендодавця, про необхідність дострокового розірвання Договору оренди у зв`язку з використанням орендованого приміщення для власних потреб під розміщення Центру надання адміністративних послуг Вараської міської ради. Листом від 17.05.2019 р. № 705 Кузнецовське МКП повідомило ФОП Ковальчук Т.Р. про необхідність дострокового розірвання Договору та повернення орендованого майна по акту приймання-передачі. Однак ФОП Ковальчук Т. Р. повідомила Кузнецовське МКП, що не погоджується на дострокове розірвання Договору оренди №1722 від 13.08.2001 року.

Крім того Позивач посилається на те, що Відповідачем, як орендарем, не належним чином виконуються умови договору оренди, а саме орендоване майно використовуються не за цільовим призначенням та не здійснюється його поточний ремонт. Зазначене підтверджує Актом обстеження комунального майна, яке передано в оренду від 08.08.2019 року, складеному робочою групою, створеною розпорядженням міського голови від 08.08.2019 року №236-р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 вересня 2019 року позовну заяву Кузнецовського міського комунального підприємства залишено без руху. Зобов`язано Кузнецовське міське комунальне підприємство у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області подати докази сплати судового збору за подання позовної заяви за кожну вимогу немайнового характеру у порядку та розмірі передбаченому Законом України "Про судовий збір".

27.09.2019 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Кузнецовського міського комунального підприємства надійшла заява із доказами сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні позивача Вараську міську раду Рівненської області (34400, Рівненська область м. Вараш, майдан Незалежності,1, код ЄДРПОУ 03315879).

Фізична особа-підприємець Ковальчук Тетяна Романівна надала суду відзив на позов в якому проти вимог Позивача заперечила пославшись при цьому на те, що ні Закон України Про оренду державного та комунального майна , ні ГК України та ЦК України, ні умови договору оренди №1722 від 13.08.2001 року не передбачають можливість дострокового розірвання укладеного договору з підстав наявності потреби у власника майна використовувати передане в оренду за договором нерухоме майно для інших власних цілей, зокрема і під реалізацію Центру надання адміністративних послуг. Відповідач зазначає, що надані Позивачем в додатках письмові докази, зокрема, листи Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області №561/02.3-28/05 від 06.05.2019 року, №578/02.3-28/05 від 10.05.2019 року та №823/02.3-28/05 від 26.06.2019 року свідчать про намір власника майна в односторонньому порядку відмовитись від договору оренди №1722 від 13.08.2001 року, що є порушенням укладеного між ним та Позивачем договору оренди, Закону України Про оренду державного та комунального майна , ГК України, ЦК України.

ФОП Ковальчук Т.Р. стверджує, що є належним орендарем, в неї відсутня заборгованість по сплаті орендної плати, орендоване майно використовується нею за цільовим призначення та утримується в належному стані. Зазначає, що Позивачем не доведено факту існування шкоди завданої її діями орендованому майну, а тому на її думку, вимоги Позивача зводяться лише до односторонньої відмови від договору, що суперечить положенням чинного договору №1722, Закону України Про оренду державного і комунального майна , ГК України та ЦК України.

Вараська міська рада надала суду письмові пояснення щодо позову в яких зазначила, що позовні вимоги КМКП підтримує в повній мірі.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - фізичну особу-підприємця Калуш Наталію Василівну ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Позивач 25.10.2019 року надав суду відповідь на відзив Відповідача в якому зазначив, що не погоджується із доводами Відповідача, викладеними у відзиві, з огляду на те, що подані Відповідачем докази на підтвердження проведення ремонтних робіт у 2002, 2005 та 2007 роках не спростовують встановленого за результатами обстеження акту значного погіршення стану орендованого майна, а відтак вважає, що Відповідач порушила умови договору оренди і Позивач вправі вимагати розірвання договору, оскільки таке право прямо передбачено його умовами.

Фізична особа-підприємець Калуш Наталія Василівна надала суду письмові пояснення на позовну заяву в яких проти вимог Позивача заперечила з тих же підстав, що і Відповідач.

Ухвалою суду від 12 листопада 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час судового розгляду справи по суті представники Позивача та третьої особи на стороні позивача позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях. Натомість представники Відповідача та третьої особи на стороні відповідача проти позовних вимог заперечили з підстав зазначених у відзивах та додаткових поясненнях.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Між відособленим підрозділом Рівненська АЕС державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом , як Орендодавцем та Фізичною особою-підприємцем Ковальчук Тетяною Романівною, як Орендарем укладено договір оренди № 1722 від 13.08.2001 року (далі по тексту - Договір, Договір оренди). За умовами вказаного Договору ВП "РАЕС" передає, а Орендар приймає в строкове платне користування магазин №19 Тканини , площею 307,70 м 2 , розміщене за адресою: м. Кузнецовськ (нині - Вараш), м-н Будівельників, 25/2 і перебуває на балансі ВП Рівненська АЕС . Пунктом 1.2. Договору визначено, що Орендар використовує орендовану площу наступним чином: 97,68 кв.м. - для здійснення торгівлі непродовольчими товарами, 50,48 кв.м. - для торгівлі продовольчими товарами, 159,54 кв.м. - для надання побутових послуг.

Цей Договір укладено строком до 31 грудня 2012 року.

Відповідно до розпорядження міського голови Кузнецовської (Вараської) міської ради Рівненської області від 20.09.2002 року №240-р Про передачу об`єктів житлового фонду ВП Рівненська АЕС та об`єктів, призначених для його обслуговування на баланс Кузнецовського міського комунального підприємства було передано об`єкти відомчого житлового фонду згідно з переліком (додаток до розпорядження), в тому числі, приміщення магазину Тканини , вбудоване у житловий будинок №25 по м-ну Будівельників.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов`язки за договором оренди.

Відтак права і обов`язки Орендодавця за Договором оренди № 1722 від 13.08.2001 року перейшли до Кузнецовської (Вараської) міської ради в особі Кузнецовського міського комунального підприємства, як балансоутримувача орендованого майна.

Згідно п. 2 Додаткової угоди №7 до Договору, пункт 1.1. розділу 1 Договору викладено в наступній редакції: Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме Майно - нежитлове приміщення №102 на першому поверсі та приміщення магазину №19 Тканини , загальною площею - 289,50 кв.м., що знаходиться за адресою: мікрорайон Будівельників, будинок 25, корпус 1, місто Кузнецовськ Рівненської області і перебуває на балансі Кузнецовського міського комунального підприємства, вартість якого визначена шляхом проведення незалежної оцінки і становить - 591700,00 грн. (додаток №1 до даної додаткової угоди) .

Відповідно до п. 2.1. Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акта приймання-передачі майна (Додаток №1).

Відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна №1 від 01.01.2002 р. Орендар прийняв у користування Майно у доброму стані.

Згідно п. 3 Додаткової угоди №7 до Договору, пункт 1.3. розділу 1 "Предмет договору" викладено в наступній редакції: "Орендар використовує орендовану площу підприємницької діяльності зокрема - торгівля непродовольчими товарами (138, 40 кв.м.); для розміщення майстерні з ремонту та пошиття одягу (103,70 кв.м.); інше використання майна (47,40 кв.м.)."

Відповідно до п. 21 Додаткової угоди №7 до Договору, пункт 10.1. розділу 10 Договору слова: ...31 грудня 2012 року... читати ...31 грудня 2022 року . Відповідно, термін дії договору було продовжено до 31.12.2022 року.

Листами від 06.05.2019 р. №вих561/02.3-28/05 та від 10.05.2019 р. №вих578/02.3-28/05 Вараська міська рада повідомила Кузнецовське МКП, як балансоутримувача та Орендодавця, про необхідність дострокового розірвання Договору оренди № 1722 від 13.08.2001 року у зв`язку з використанням орендованого приміщення для власних потреб під розміщення Центру надання адміністративних послуг Вараської міської ради. Листом від 17.05.2019 р. № 705 Кузнецовське МКП повідомило ФОП Ковальчук Т.Р. про необхідність дострокового розірвання Договору та повернення орендованого майна по акту приймання-передачі оскільки дане майно необхідне для розміщення Центру надання адміністративних послуг Вараської міської ради. Однак ФОП Ковальчук Т. Р. повідомила Кузнецовське МКП, що не погоджується на дострокове розірвання Договору оренди №1722 від 13.08.2001 року.

08 серпня 2019 року робочою групою по здійсненню контролю за використанням комунального майна, яке передано в оренду, створеною розпорядженням міського голови від 08.08.2019 року №236-р., було здійснено перевірку цільового використання комунального майна приміщення 102 по м-ну Будівельників 25/1 м. Вараш, орендарем ФОП Ковальчук Т. Р.. В ході обстеження приміщення було виявлено:

- при вході до приміщення покрівля з фасаду знаходиться в незадовільному стані, протікає;

- стеля в середині приміщення протікає (в залі де розміщені меблі та в коридорі між залою та швейною майстернею). Робоча група дійшла висновку, що ремонт фасаду, покрівлі та внутрішні ремонтні роботи в приміщенні протягом усіх років оренди не проводилися;

- орендар орендує приміщення площею 289,50 м.кв., в суборенду передано 89,30 м.кв. В ході обстеження виявлено, що суборендар використовує більшу площу для суборенди ніж зазначена в договорі (меблі для продажу розміщені на площі орендаря).

За результатами обстеження робоча група склала Акт - обстеження від 08.08.2019 року.

З огляду на наведене Кузнецовське МКП звернулося з позовом просить суд розірвати договір оренди №1722 від 13.08.2001 року індивідуально визначеного нерухомого майна, що перебуває на балансі Кузнецовського міського комунального підприємства та зобов`язати ФОП Ковальчук Тетяну Романівну (ІНПП НОМЕР_1 ) повернути Кузнецовському міському комунальному підприємству (код ЄДРПОУ 30536302) індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлове приміщення №102 на першому поверсі та приміщення магазину №19 Тканини , загальною площею - 289,50 м2, що знаходиться за адресою: мікрорайон Будівельників, будинок 25, корпус 1, місто Кузнецовськ Рівненської області, за актом приймання-передачі.

Однак вимоги Кузнецовського МКП не грунтуються на законі та є безпідставними з огляду на наступне.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є:

1) верховенство права;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) змагальність сторін;

5) диспозитивність;

6) пропорційність;

7) обов`язковість судового рішення;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках;

10) розумність строків розгляду справи судом;

11) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За нормами статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 162 ГПК України саме у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Пунктом 5 частини 3 вказаної статті передбачено, що позовна заява, зокрема, повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Як уже вказувалося вище предметом позову Кузнецовського МКП у позовній заяві є розірвати договір оренди №1722 від 13.08.2001 року індивідуально визначеного нерухомого майна, що перебуває на балансі Кузнецовського міського комунального підприємства та зобов`язати ФОП Ковальчук Тетяну Романівну (ІНПП НОМЕР_1 ) повернути Кузнецовському міському комунальному підприємству (код ЄДРПОУ 30536302) індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлове приміщення №102 на першому поверсі та приміщення магазину №19 Тканини , загальною площею - 289,50 м2, що знаходиться за адресою: мікрорайон Будівельників, будинок 25, корпус 1, місто Кузнецовськ Рівненської області, за актом приймання-передачі. Підставою ж позову у позовній заяві вказано те, що Договір оренди підлягає розірванню у зв`язку з використанням орендованого приміщення для власних потреб під розміщення Центру надання адміністративних послуг Вараської міської ради та неналежне виконання умов договору оренди зі сторони орендаря.

Відтак суд розглядає справу в межах заявлених Кузнецовським МКП предмету та підстав позову.

З предмету позову, змісту позовних вимог, та об`єкта оренди вбачається, що орендоване майно належить до комунальної власності територіальної громади міста Кузнецовськ (на даний час місто Вараш), тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України Про оренду державного та комунального майна (далі по тексту Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Частина 3 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлює, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до чинних умов договору оренди №1722 від 13.08.2001 року зміни або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання Договору та внесення змін не допускається. Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у випадках передбачених чинним законодавством - п.п. 10.2, 10.3 розділу 10 договору оренди №1722 від 13.08.2001 року.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю Орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Положення п. 10.5 розділу 10 договору оренди №1722 від 13.08.2001 року також встановлюють підстави для припинення чинності укладеного договору, а саме: закінчення строку на який його було укладено; приватизації орендованого майна (за участю Орендаря); загибелі орендованого майна; дострокового за взаємною згодою сторін або за рішення суду; банкрутства Орендаря; наявності заборгованості з орендної плати понад 3 місяці з дати її внесення, передбаченої цим договором.

Частинами 1-2, 6 ст. 283 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. З ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 773 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ч.ч. 1 і 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Таким чином ні Закон України Про оренду державного та комунального майна , ні Господарський та Цивільний кодекси України, ні умови Договору оренди №1722 від 13.08.2001 року не передбачають можливість дострокового розірвання укладеного договору оренди з підстав наявності потреби у власника майна використовувати передане в оренду за договором нерухоме майно для інших власних цілей, зокрема, під розміщення Центру надання адміністративних послуг.

Щодо позиції позивача про неналежне виконання умов договору оренди, що призвело до погіршення стану орендованого майна, як підставу для розірвання договору.

Загальні підстави розірвання договору визначені статтями 651, 652 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно норм вказаних статей договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

За загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

Аналогічні висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №916/1684/18.

Водночас, орендоване майно належить до комунальної власності, тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України Про оренду державного та комунального майна . Відповідно до ст. 26 вказаного Закону договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань і за інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Обґрунтовуючи підстави даного позову, КМКП, у тому числі, посилався на положення ч. 2 ст. 651 ЦК України вказуючи на порушення Відповідачем умов договору щодо не здійснення останнім ремонтних робіт в орендованому приміщенні.

Разом з тим, оцінювання порушення умов договору в контексті наведених обґрунтувань позовних вимог КМКП, має здійснюватися судом відповідно до критерію, встановленого абз. другим ч. 2 ст. 651 ЦК України, яким визначено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала під час укладення договору.

Так, Позивач посилається на те, що відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна №1 від 01.01.2002 року Орендар (Відповідач) прийняв у користування Майно у доброму стані.

При цьому, Позивач надає акт-обстеження комунального майна, яке передано в оренду від 08.08.2019 року. З цього акту, зокрема, вбачається, що на думку чотирьох осіб, які підписали даний документ, ремонт фасаду, покрівлі та внутрішні ремонтні роботи в приміщенні протягом усіх років оренди не проводились.

Разом з тим, вказаний акт від 08.08.2019 року не може слугувати доказом в справі оскільки не відповідає положенням ст.ст. 76-79 ГПК України - є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом, так як не підписаний двома членами робочої групи, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 32).

Суд звертає увагу суду на те, що Договір оренди №1722 був укладений у 2001 році. На підставі акту приймання-передачі №1 від 01.01.2002 року технічний стан прийнятого Відповідачем в оренду приміщення, зокрема, підлога, стеля, вентиляція, стан покрівлі, двері, вікна, електропровід зазначено в доброму стані.

Згідно акту №3 від 01.10.2013 року (додаток №1 до додаткової угоди №7 від 01.10.2013 року до договору оренди №1722 від 13.08.2001 року) приймання-передачі нерухомого майна, складеного після 11 років оренди, технічний стан та дизайн приміщення визначений, зокрема щодо підлоги, стелі, двері, вікна, електропровід, тепле системи та інженерне обладнання, як задовільний (копія акту додана Позивачем до позовної заяви).

Стосовно твердження Позивача про стан покрівлі фасаду орендованого приміщення, що відображений в акті обстеження від 08.08.2019 року, суд зазначає наступне.

19 липня 2013 року Відповідач звернулась до КМКП з листом (а.с. 66) в якому повідомляла Позивача про необхідність створення комісії по обстеженню покрівлі орендованого приміщення та вирішення питання з її ремонтом. Відповіді на вказаний лист Відповідач не отримала.

17 жовтня 2013 року Відповідач звернулась з листом (а.с. 67) до КМКП з проханням надати дозвіл на проведення капітального ремонту конструкції покрівлі орендованого нею нерухомого майна.

22 жовтня 2013 року до КМКП Відповідачем разом з листом (а.с. 68) було направлено для погодження кошторисні документи по проведенню капітального ремонту конструкції покрівлі орендованого відповідно до договору №1722 від 13.08.2001 року нерухомого майна.

28 жовтня 2013 року листом №1903 від 28.10.2013 року (а.с. 74) КМКП повідомило Відповідача про те, що ремонт покрівлі орендованого майна буде виконано власними силами КМКП.

Зазначене свідчить про те, що Відповідач вчиняла дії щодо врегулювання питання ремонту покрівлі орендованого нею нерухомого майна. Разом з тим, Позивач взяв на себе зобов`язання власними сила здійснити капітальний ремонт покрівлі орендованого майна, що не може бути покладено в основу висновку про неналежне виконання орендарем умов договору оренди та неналежне утримання нерухомого майна.

В наданому Позивачем акті обстеження від 08.08.2019 року зазначено припущення робочої групи про те, що ремонт фасаду, покрівлі та внутрішні ремонтні роботи в орендованому приміщенні протягом усіх років оренди не проводились. Таке не відповідає дійсності та спростовується наступним.

14 січня 2002 року Відповідачем було направлено лист до генерального директора ВП Рівненська АЕС (Орендодавець станом на 2002 рік) (а.с. 75) з проханням надати згоду на проведення капітального ремонту орендованого магазину. Листом від 22.01.2002 року №152/317 (а.с. 76) ВП Рівненська АЕС надала згоду на проведення ремонту, а листом від 14.03.2002 року №152/1213 (а.с. 77) погодила кошторис витрат на ремонт магазину Тканини і надало згоду на здійснення за рахунок власних коштів орендаря поліпшень орендованого майна На підставі договору підряду №14 від 02.04.2002 року (а.с. 84-88) такі ремонтні роботи були проведені ТОВ Авіс , що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робі з доказами оплати їх вартості.

Листом від 25.07.2003 року (а.с. 89) направленому міському голові Жданюку C. І та Директору КМКП Відповідач просила надати згоду на покращення (проведення ремонтних робіт) фасадної частини орендованого нерухомого майна. В подальшому були проведені ремонтні роботи на підставі договору №14 від 20.07.2005 року і по акту прийняті та погоджені міською радою (а.с. 90-101).

Листом від 29 листопада 2006 року (а.с.102) направленого до КМКП Відповідач просила надати згоду на проведення ремонтних робіт підсобних приміщень магазину Тканини , а саме: заміну вікон, дверей, монтаж підвісної стелі та світильників, заміну водопровідних труб, шпаклювання і покраска стін, дверних і віконних відкосів, влаштування підлоги з лінелеуму. Відповідні роботи були проведені на підставі договору №1 від 04.12.2006 року, погоджені та оплачені Відповідачем (а.с. 103-119).

Щодо позиції Позивача про нецільове використання орендованого майна, як підставу для розірвання договору.

Така позиція КМКП є надуманою, не підтвердженою належними і допустимими доказами. Розміщення меблів Суборендаря для продажу на площі орендаря не є таким, що свідчить про нецільове використання орендованої площі.

Згідно укладеного договору суборенди №1 від 01.08.2014 року, укладеного між ФОП Ковальчук Т. Р. та Фізичною особою-підприємцем Калуш Наталією Василівною за погодженням з КМКП, суборендар використовує орендовану площу для: здійснення торгівлі непродовольчими товарами - 67,70 м. кв., інше використання майна - 21,60 м. кв.. Всього в суборенді ФОП Калуш Н. В. знаходиться 89,30 м. кв..

Суд зазначає, що п. 20 додаткової угоди №7 від 01.10.2013 року до Договору оренди №1722 від 13.08.2001 року передбачено внесення змін до розділу 9 договору №1722 від 13.08.2001 року, зокрема, п. 9.5.2. розділу 9 договору викладено в наступній редакції, а саме: у випадку нецільового використання Орендарем об`єкта оренди передбачено штраф у розмірі сумарної орендної плати за весь період такого використання, що не звільняє Орендаря від обов`язку зміни використання об`єкта відповідно до цільового призначення.

Таким чином, умовами чинного договору передбачені наслідки нецільового використання Орендарем орендованого майна, а саме: штраф та обов`язок змінити цільове використання об`єкта оренди.

Однак до Відповідача не було застосовано штрафних санкції за нецільове використання орендованого майна, не пред`явлено вимог про приведення використання орендованого майна відповідно до його цільового призначення, а відтак твердження Позивача про нецільове використання орендованого майна є надуманим і не підтвердженим належними і допустимими доказами.

На підставі викладеного, надані Відповідачем докази підтверджують безпідставність заявлених до неї вимог. Відповідач є належним орендарем, в нього відсутня заборгованість по сплаті орендної плати, орендоване майно використовується нею за цільовим призначення та утримується в належному стані.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції №475/97-ВР від 17.07.1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Перший протокол та протоколи №2, 4, 7, 11 до Конвенції (далі по тексту - Конвенція).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах Мелахер та інші проти Австрії від 19.12.1998 р., Бурдов проти Росії від 07.05.2002 р., визначив, що під поняттям майно розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, активи , які можуть виникнути, правомірні очікування / законні сподівання особи.

Концепція майна в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності , а відтак, і майном . До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі Іатрідіс проти Греції від 25.03.1999 р., заява №311107/96, п. 54).

Отже, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно статті 1 Першого протоколу до означеної вище Конвенції та національного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982 року, Новоселецький проти України від 11.03.2003 року, Федоренко проти України від 01.06.2006року).

Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Вимоги позивача про дострокове розірвання договору оренди №1722 від 13.08.2001 року є по суті спробою позбавити Відповідача належного права власності, що в даному випадку включає правомірні очікуванні та законні сподівання на отримання благ від орендованого нерухомого майна в строк до 31.12.2022 року, а тому належне Відповідачу право підлягає захисту шляхом ухвалення судового рішення про відмову в задоволенні вимог КМКП.

Разом з тим, безпідставне дострокове розірвання договору матиме наслідком завдання Відповідачу збитків, позбавлення заробітку та звільнення найманих працівників через неможливість здійснення господарської діяльності. Такі ж збитки, від дострокового розірвання договору отримає і суборендар.

Крім того, щодо тверджень Позивача про нецільове використання орендованого майна в частині передачі його в суборенду суд зазначає наступне.

Дійсно, 01 серпня 2014 року за згодою Орендодавця - Кузнецовського міського комунального підприємства між ФОП Калуш Наталією Василівною та Фізичною особою-підприємцем Ковальчук Тетяною Романівною було укладено договір суборенди №1. За цим договором ФОП Калуш Н.В. отримала в користування частину приміщень магазину №19 Тканини розташованому в будинку на першому поверсі, загальною площею 89,30 м. кв., що знаходиться за адресою м-н Будівельників, буд. 25, корп. 1, місто Вараш Рівненської області. Строк дії цього договору визначено сторонами до 20.07.2017 року.

Після закінчення вказаного строку, в порядку передбаченому п. 7.4. розділ, Договору суборенди, останній був продовжений на такий самий строк але не довшестроку дії договору оренди.

По даний час суборендар використовує орендоване майно для здійснення торгівлі непродовольчими товарами.

Обґрунтовуючи свої вимоги Позивач надає акт-обстеження комунального майна, яке передано в оренду від 08.08.2019 року. З цього акту, на думку Позивав вбачається, що ремонт фасаду, покрівлі та внутрішні ремонтні роботи в приміщенні протягом усіх років оренди не проводились.

Разом з тим, таке не відповідає дійсності, а вказаний акт від 08.08.2019 року є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом в розумінні норм Господарського процесуального кодексу України.

Між Позивачем та Відповідачем укладено договір №57 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 14.01.2015 року. Копія такого договору з розрахунком вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій додано ФОП Калуш Н.В. до пояснень. Оригінали таких : документів наявні у Позивача та Відповідача.

Предметом зазначеного договору є забезпечення Позивачем надання послуг та утримання будинків і споруд та прибудинкових територій об`єкту по м-ну Будівельників 25/1, приміщення №19, 102, 1-й поверх (окремий вхід) м. Кузнецовськ (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.4. Договору №57 від 14.01.2015 року Виконавець (Позивач , справі) зобов`язаний: забезпечувати своєчасне надання послуг належної якості згідно із законодавством; утримувати внутрішньо будинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання житлових будинків приміщень; своєчасно проводити підготовку об`єкта та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.

Згідно розрахунку вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в п.п. 9 найменування послуг - проведення поточного ремонту конструктивних елементів і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, розташованих на закріпленій в установленому порядку, визначено по тарифу 0,7783 гри за м. кв. згідно рішення №269 від 04,12.2014 року.

Таким чином, не відповідають дійсності твердження Позивача про порушення Відповідачем умов договору в частині здійснення поточного та інших видів ремонтів орендованого майна, оскільки такі зобов`язання були взяті на себе самим же Позивачем на підставі договору №57 від 14.01.2015 року про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

За весь період суборенди суборендарем та Відповідачем в належному обсязі здійснюється утримання орендованого майна, проводяться поточні та інші види ремонтів необхідних для належного утримання орендованого майна.

Додатковою угодою №7 від 01.10.2013 року до Договору оренди №1722 від 13.08.2001 року п. 1.3. розділу 1 Предмет договору викладено в наступній редакції, а саме: Орендар використовує орендовану площу підприємницької діяльності зокрема: торгівля непродовольчими товарами (138,40 м. кв.); для розміщення майстерні з ремонту та пошиття одягу (103,70 м. кв.); інше використання майна (47,40 м. кв.) .

За укладеним між ФОП Калуш Н.В. та Відповідачем договором суборенди №1 від 01.08.2014 року суборендарем отримано в строкове платне користування індивідуально визначене нерухоме майно - частину приміщень магазину №19 Тканини (прим. №11, 14, 5 та частину прим. №2 (67,70 м. кв.) розташованого в будинку на першому поверсі, загальною площею 89,30 м. кв., що знаходиться за адресою: мікрорайон Будівельників, будинок 25, корпус 1, місто Кузнецовськ. Пунктом 1.2. договору суборенди визначено, що суборендар використовує площу для: здійснення торгівлі непродовольчими товарами (67,70 м. кв.); інше використання майна (21,60 м. кв.).

Таким чином, орендар (Відповідач) та суборендар (Третя особа) використовують орендоване (суборендоване) майно в межах його цільового призначення. При цьому, додатки до позовної заяви та інші матеріали справи не містять доказів чи відомостей про нецільове використання ними орендованого майна.

Вимоги позивача про дострокове розірвання договору оренди №1722 від 13.08.2001 року є по суті наміром в односторонньому порядку відмовитись від виконання укладеного договору та спробою позбавити орендаря та суборендаря права на правомірні очікуванні та законні сподівання на отримання благ від орендованого нерухомого майна в строк до 31.12.2022 року - строк дії основного договору оренди.

Матеріали позовної заяви - надані Позивачем в додатках письмові докази, зокрема, листи Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області №561/02.3-28/05 від 06.05.2019 року, №578/02.3-28/05 від 10.05.2019 року та №823/02.3-28/05 від 26.06.2019 року свідчать про намір власника майна в односторонньому порядку відмовитись від договору оренди №1722 від 13.08.2001 року, що є порушенням укладеного між Відповідачем та Позивачем договору оренди, Закону України Про оренду державного та комунального майна , Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України.

Згідно статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 13, 14, 526 Цивільного кодексу України цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд констатує, що права Позивача жодним чином не порушені, а його вимоги є зловживанням цивільними правами, використанням належних цивільним права на шкоду Відповідачу, Третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, а тому такі незаконні і необґрунтовані вимоги не підлягають до задоволення.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що Кузнецовське міське комунальне підприємство не довело належними та допустимими доказами факту порушення умов Договору оренди №1722 від 13.08.2001 року зі сторони Відповідача та наявності підстав для розірвання вказаного договору у судовому порядку, порушення його законних прав та інтересів, а відтак позовні вимоги Кузнецовського КМКП задоволенню не підлягають.

На підставі статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у господарському суді покладається на Позивача.

Що стосується заяви Відповідача про покладення на Позивача судових витрат понесених Відповідачем, заявленої у відзиві на позов, зокрема щодо витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5200, 00 грн., то суд зазначає наступне.

04 жовтня 2019 року між ФОП Ковальчук Т. Р. та Адвокатським бюро Волощука Петра укладено договір про надання адвокатом правової допомоги №04-10/19. За цим договором Адвокатське бюро Волощука Петра надає і буде надавати підприємцю правову допомогу, а саме:

- правовий аналіз договірних відносин оформлених договором оренди №1722 від 13.08.2001 року індивідуально визначеного нерухомого майна, що перебуває на балансі Кузнецовського міського комунального підприємства.

- підготовка і подання в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України відзиву Клієнта в справі №918/645/19, що перебуває в провадженні Господарського суду Рівненської області.

- підготовка і подання в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України заяви Клієнта про залучення суборендаря Фізичну особу-підприємця Калуш Н. В. до розгляду справи №918/645/19 в якості, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача.

- представництво та захист інтересів Клієнта у Господарському суді Рівненської області у справі за позовом Кузнецовського міського комунального підприємства до Клієнта про розірвання договору оренди №1722 від 13.08.2001 року індивідуально визначеного нерухомого майна.

Пунктом 2.1 розділу II укладеного договору про надання адвокатом правової допомоги розмір гонорару визначено в сумі 5200 гривень, що сплачуються Клієнтом на користь Адвокатського бюро на підставі отриманих від Адвокатського бюро рахунків на оплату правової допомоги. Згідно платіжного доручення №143 від 11.10.2019 року Відповідач здійснив оплату правової допомоги за договором про надання адвокатом правової допомоги №04-10/19 від 04.10.2019 року на підставі рахунку-фактури №СФ-26-0000013 від 09.10.2019 року.

Відповідно до положень ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 126 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч. ч. 3,4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто з огляду на вищезазначене сторона, яка заявляє про компенсацію адвокатських витрат, зобов`язана довести не тільки фактичну сплату цих витрат, а й обсягу наданих послуг і виконаних робіт.

Однак ні Відповідач, ні його представник - адвокат Волощук П.С., не надали суду доказів того, який обсяг послуг і виконаних робіт було фактично надано адвокатом Відповідачу, як то акт надання послуг, акт передачі-приймання робіт, тощо. Відповідач обмежився лише зазначенням того, надання яких послуг та який гонорар передбачено умовами договору, яка оплата здійснена адвокату.

Оскільки із доданих до відзиву документів не можливо встановити який перелік послуг (робіт) надав адвокат Волощук П.С. відповідачу, чи прийняв їх відповідач, суд на даному етапі розгляду справи, не вбачає за можливе стягнути з позивача на користь відповідача 5200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Суд звертає увагу Відповідача, що за нормами статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати у справі в частині судового збору за подання позову покласти на Позивача - Кузнецовське міське комунальне підприємство.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 05 грудня 2019 року

Суддя В.В. Марач