Рішення

від 03.12.2019 по справі 922/2956/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2956/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Л. В. С. " (38751, Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, 28) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТ-ТРАНС 19"(63503, Харківська область, м. Чугуїв, пров. Гагаріна, 2) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Л.В.С," звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТ-ТРАНС 19", в якому просить стягнути з відповідача борг за надані послуги з перевезення у розмірі 613 грн., пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в сумі 3284,21 грн., відсотки за користування чужими коштами в сумі 288,59 грн. Витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921, 00 грн. позивач просить також стягнути з відповідача.

В обгрунтування позовної заяви позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору № 06/06/1-3 про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні від 06.06.2019 в частині своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.09.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: відомостей щодо вірного коду ЄДРПОУ відповідача; уточнень щодо сум заявлених до стягнення, зокрема, суми основного боргу.

23.09.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №22721), в якій позивач:

- вказує код ЄДРПОУ ТОВ РОСТ-ТРАНС 19" - код ЄДРПОУ 42809786;

- уточнює суму основного боргу та зазначає, що сума основного боргу становить 61600,00 грн.;

- уточнює ціну позову, яка становить 65172,80 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду (з урахуванням уточнень) та відкрито провадження у справі № 922/2956/19. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на "17" жовтня 2019 р. о 11:20 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2019 відкладено підготовче засідання на 05.11.2019 о 11:40 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 19.11.2019 о 10:15 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2019 відкладено судове засідання по суті на 03.12.2019 об 12:00 год.

Позивач свого представника в судове засідання 03.12.2019 не направив, проте до канцелярії суду надав клопотання за вх. № 29429, в якому просить в порядку ст. 207 ГПК України долучити до матеріалів справи додаткові документи.

Клопотання з додатком долучено судом до матеріалів справи.

Відповідач також не направив свого представника в судове засідання, про причину неявки суд не повідомив. Ухвали суду, направлені на адресу відповідача, повернуті до суду з позначкою пошти "За письмовою відмовою одержувача" та "Не повна адреса".

Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТ-ТРАНС 19" є: 63503, Харківська область, м. Чугуїв, пров. Гагаріна, 2.

Ухвали суду у справі № 922/2956/19 були направлені відповідачу на адресу вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що є належним повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

06.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСТ-ТРАНС 19" (Замовник, Відповідач) та Приватним підприємством "Л.В.С." (Позивач, Виконавець) укладено Договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 06/06/19-3.

Відповідно до п. 1.1. Договору Перевізник зобов`язується прийняти в обумовлені строки та відповідно доставити, ввірений йому Замовником, або відправником, вказаним Замовником в пункт призначення та видати уповноваженій на отримання вантажу особі, а Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 2.1. Договору перевезення здійснюється перевізником на підставі заявок, оформлених Замовником в письмовій формі та відправлених за допомогою факсимільного зв`язку, електронною поштою, або переданих представнику Перевізника.

Згідно п. 2.3. Договору розмір оплати за перевезення встановлюється по узгодженій сторонами заявці, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору кінцевий розрахунок за перевезення здійснюється по факту відвантаження, якщо інше не передбачено у заявці.

На підставі вищевказаного Договору, відповідачем подано Заявку № 07/06/19-3 на перевезення вантажу - прокатної сталі, яка підписана сторонами Договору.

За вказаною Заявкою:

Адреса навантаження: Росія, Липецька область, м. Липецьк, Алмазна, б.8, Новолипецька металобаза.

Дата та час подачі під навантаження: 11.06.2019 о 8:00.

Адреса відвантаження: Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпро.

Ставка: 30800 грн. за кожен автомобіль 10-14 б/д по оригіналам СМR.

На підставі вказаної Заявки, автомобілями ДАФ НОМЕР_1 /АЕ2124ХО під керування водія ОСОБА_1 та ДАФ НОМЕР_2 /АЕ8759ХР під керування водія ОСОБА_2 , які були вказані у Заявці відповідача, позивачем в період 11.06.2019-19.06.2019 здійснено перевезення вантажу Росія (м. Липецьк) - Україна (м. Дніпро). Сума фрахту складає 61600,00 грн.

Надання послуг з перевезення вантажу підтверджується товарно -транспортними накладними та СМR.

Позивачем складено Акти надання послуг № 38 та № 40 від 20.06.2019, відповідно до яких перевізником виконано послуги на суму 61600, 00 грн.

Як вказує позивач у позові, 20.06.2019 на адресу відповідача були направлені рахунки на оплату № 38 та № 40, а також оригінали СМR, проте, відповідач не здійснив оплату за надані послуги.

30.07.2019 на адресу відповідача позивачем була направлена Претензія № 39 від 29.07.2019 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 61600, 00 грн. Направлення претензії на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у поштове відправлення та поштовими чеками.

Однак, відповідач відповіді на вимогу позивача не надав та заборгованість у розмірі 61600,00 грн. не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача суму боргу за надані послуги з перевезення у розмірі 61600,00 грн., пеню в розмірі 3284,21 грн., 3% річних в розмірі 288,59 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Судом встановлено, що на виконання Договору перевезення вантажу автомобільним транспортом № 06/06/19-3 та Заявки № 07/06/19-3, позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажу по маршруту Росія (м. Липецьк)- Україна (м. Дніпро). Факт отримання відповідачем послуг підтверджується товарно-транспортними накладними та СМR. Вартість послуг склала 61600,00 грн.

Як було вище зазначено, пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що кінцевий розрахунок за перевезення здійснюється по факту відвантаження, якщо інше не передбачено у заявці. Відповідно до Заявки 07/06/19-3 оплата здійснюється по оригіналам СМR на протязі 10-14 банківських днів.

Позивач вважає, що відповідач повинен був розрахуватися за надані послуги з перевезення у строк до 11.07.2019, виходячи з того, що оригінали СМR, за його твердженнями, були направлені на адресу відповідача 20.06.2019.

Проте, суд вважає, що в даному випадку для встановлення настання строку виконання зобов`язання щодо оплати за надані послуги з перевезення, слід керуватись положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки матеріали справи не містять доказів направлення та отримання відповідачем оригіналів СМR.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що Претензія № 39 від 29.07.2019 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 61600, 00 грн. була направлена на адресу відповідача 30.07.2019, а отже відповідач повинен був виконати обов`язок щодо сплати заборгованості у строк до 06.08.2019 (включно).

Проте, в порушення умов Договору відповідач у встановлений строк не здійснив оплату за надані послуги, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем рахується заборгованість у розмірі 61600,00 грн.

Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, відзив на позов та доказів оплати до суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги не надання відповідачем доказів на спростування обставин доведених позивачем, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 61600,00 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що правомірно заявлені, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного бант України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В пункті 6.9. Договору сторонами передбачено, що у разі несвоєчасної оплати або несплати винна сторона сплачує пеню у розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.

За розрахунком позивача сума пені за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором становить 3284,21 грн. за період з 11.07.2019 по 05.09.2019.

Однак, судом встановлено, що відповідач повинен був сплатити суму заборгованості до 06.08.2019, а отже прострочення зобов`язання щодо оплати за надані послуги з перевезення починається з 07.08.2019.

Здійснивши перерахунок суми пені за період з 07.08.2019 по 05.09.2019, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 1721,42 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 1562,79 грн. - слід відмовити.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 288,59 грн. за період 11.07.2019 по 05.09.2019.

Здійснивши перерахунок суми 3% річних за період з 07.08.2019 по 05.09.2019, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 151,89 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 136,70 грн. суд відмовляє в задоволенні.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1870,90 грн..

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТ-ТРАНС 19" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, пров. Гагаріна, 2, код ЄДРПОУ 42809796) на користь Приватного підприємства "Л.В.С." (38751, Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, буд. 28, код ЄДРПОУ 32016865) борг за надані послуги з перевезення у розмірі 61600, 00 грн., пеню у розмірі 1721,42 грн., 3% річних у розмірі 151,89 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1870,90 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 1562,79 грн. та 3% річних у розмірі 136,70 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне підприємство "Л.В.С." (38751, Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, буд. 28, код ЄДРПОУ 32016865).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТ-ТРАНС 19" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, пров. Гагаріна, 2, код ЄДРПОУ 42809796).

Повне рішення складено "03" грудня 2019 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/2956/19