Рішення
від 22.11.2019 по справі 280/2492/19
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2019 року (о 15 год. 35 хв.)Справа № 280/2492/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Півоварової В.П.,

представника позивача Єренка Д.В.,

представника відповідача Карленко Н.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-проектно-виробнича компанія Спецзахист

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерно-проектно-виробнича компанія Спецзахист (далі - ТОВ ІПВК Спецзахист , позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому з урахуванням уточнення (вх. №21746 від 28.05.2019) просить:

скасувати податкові повідомлення-рішення, видані відповідачем від 04.03.2019:

№ 0002751401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмір 15 635 183,75 грн., з яких 12 508 139.00 - за податковим зобов`язанням та 3 127 034,75 грн. - за штрафними санкціями;

№ 0002761401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмір 19 108 234,50 грн., з яких 12 738 823,00 - за податковим зобов`язанням та 6 369 411,50 грн. - за штрафними санкціями;

№ 0002771401, яким нараховано завищення від`ємного значення з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 247 529,00 грн., з яких: 577 034,00 грн. - сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного періоду, 831 686,00 грн. - сума завищення від`ємного значення, яку зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, 415 843,00 грн. - штрафні санкції;

№ 0002781401, яким нараховано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної у розмірі 42 386,50 грн.;

скасувати податкове повідомлення-рішення, видане відповідачем від 14.05.2019 № 0003571401, яким нараховано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної у розмірі 42 386,50 грн.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві (уточненій) зазначає, що висновки ГУ ДФС у Запорізькій області викладені в Акті про результати документальної планової виїзної перевірки позивача від 21.01.2019, на підставі яких у подальшому були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, зроблені з порушенням законодавства, які в цілому не відповідають фактичним обставинам справи. Саме зняття податкового кредиту та донарахування зобов`язань по доходу позивача проведено на підставах, які за твердженнями позивача, не відповідають нормам діючого законодавства, оскільки базуються лише на припущеннях контролюючого органу про нереальність виконання господарських операцій за відповідними укладеними договорами. Наголошує на тому, що всі господарські операції здійснені позивачем у взаємовідносинах з контрагентами ПП ТД МАКС , ТОВ ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД , ТОВ БУДСЕРВІС КОМПАНІ ПЛЮС , ТОВ БУД ГАРАНТ КОМПАНІ , ТОВ МЕХАГРОДІМ , ТОВ ЛАУРІСПЛЮС , ТОВ АЛЬМА-К , ТОВ ДАЛІМАУНТ , ТОВ ЛТД ВОЛОС , ТОВ ТД АФРОДІТА , ТОВ Лайф Сіті Груп , ТОВ ФЛАЙТ ТРЕЙДІНГ , ТОВ КРИСТАЛ ІНВЕСТ , ТОВ СПЕЦРЕСУРС 2015 , ФГ КІЛЬГАНА І.С. , ТОВ БЕСТ ФІНАНС , ТОВ ПРОФПІДРЯД , ТОВ ГРІН СІСТЕМС , ТОВ КОНСТАНТЕР ГРУП , ТОВ БУДПРОМТЕХ ПЛЮС , ТОВ ПРОЕКТ АКТИВ є реальними та такими, що здійснені на підставі договорів та належних первинно-бухгалтерських документів, на підтвердження чого до суду в якості доказів були надані: договори з додатками, акти прийому передачі робіт та матеріалів, копії платіжних доручень, податкові накладні, листи відповіді про підтвердження реальності господарських операцій, ТТН та ін. Вказує, що всі проведені господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер, а отримані послуги були використані ним в межах господарської діяльності за оподатковуваними операціями. Ураховуючи вищевикладене, просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення ГУ ДФС у Запорізькій області.

Ухвалою судді від 29.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 25 червня 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 25 червня 2019 року надав суду відзив (вх. №26010), у якому пояснює, що перевірка позивача була проведена у відповідності до законодавства, а за її наслідками складений Акт № 28/08-01-14-01/37778452 від 21.01.2019, згідно з яким встановлені порушення позивачем норм податкового законодавства, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань по податку на додану вартість, занижено податок на прибуток підприємства, не зареєстровані податкові накладні та не скориговано податкові зобов`язання. В підтвердження своїх доводів відповідач посилався на неможливість проведення перевірки господарських операцій з контрагентами позивача ПП ТД МАКС , ТОВ ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД , ТОВ БУДСЕРВІС КОМПАНІ ПЛЮС , ТОВ БУД ГАРАНТ КОМПАНІ , ТОВ МЕХАГРОДІМ , ТОВ ЛАУРІСПЛЮС , ТОВ АЛЬМА-К , ТОВ КРИСТАЛ ІНВЕСТ ТОВ ДАЛІМАУНТ , ТОВ ЛТД ВОЛОС , ТОВ ТД АФРОДІТА , ТОВ Лайф Сіті Груп , ТОВ ФЛАЙТ ТРЕЙДІНГ , ТОВ СПЕЦРЕСУРС 2015 , ФГ КІЛЬГАНА І.С. , ТОВ БЕСТ ФІНАНС , ТОВ ПРОФПІДРЯД , ТОВ ГРІН СІСТЕМС , ТОВ КОНСТАНТЕР ГРУП , ТОВ БУДПРОМТЕХ ПЛЮС , ТОВ ПРОЕКТ АКТИВ у зв`язку з відсутністю інформації про наявність основних засобів, достатньої кількості трудових ресурсів, наявністю вироків суду, наявністю кримінальних проваджень, відсутністю ланцюгу постачання товарів, порушення вимог реєстрації податкових накладних., а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Згідно із ухвалою від 25.06.2019 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 16 вересня 2019 року.

Представником відповідача надано до матеріалів справи пояснення проти адміністративного позову (вх. №31824 від 01.08.2018) разом із додатковими письмовими доказами.

Стороною позивача у справі надавався висновок № 157/08-19 від 14.08.2019 (вх №36730 від 05.9.2019) економічної експертизи.

16 вересня 2019 року провадження у справі поновлено.

Відповідно до хвали суду від 16.09.2019 вирішено продовжити строк підготовчого провадження у справі, підготовче засідання по справі відкласти на 23 жовтня 2019 року.

Згідно з ухвалою від 23.10.2019 закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 21 листопада 2019 року.

У судовому розгляді 21 листопада 2019 року була оголошена перерва до 22 листопада 2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та додаткові усні пояснення. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ ІПВК Спецзахист (код ЄДРПОУ 37778452) є юридичною особою, яка зареєстрована 14.07.2011, види діяльності: Код КВЕД 43.21 Електромонтажні роботи (основний); Код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; Код КВЕД 80.20 Обслуговування систем безпеки; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, про що свідчать офіційні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу, п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та затвердженого плану-графіка була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 та питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2018, за результатами якої ГУ ДФС у Запорізькій області складений відповідний акт від 21.01.2019 №28/08-01-14-01/37778452.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ ІПВК Спецзахист вимог, зокрема:

1) п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 з урахуванням пп. в пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13 903 250,00 грн., у тому числі: 2015 рік - 1 395 111,00 грн., півріччя 2016 року - 349 550,00 грн., 9 місяців 2016 року - 840 111,00 грн., 2016 рік - 2 926 783,00 грн., 1 квартал 2017 року - 82 336,00 грн., півріччя 2017 року - 328 355,00 грн., 9 місяців 2017 року - 2 112 001,00 грн., 2017 рік - 4 831 060,00 грн., 1 квартал 2018 року - 1 894 946,00 грн., півріччя 2018 року - 2 734 221,00 грн., 9 місяців 2018 року 4 750 296,00 грн.;

2) пп. 14.1.36, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість на загальну суму 14 286 643,00 грн., у тому числі: серпень 2015 року - 48 858,00 грн., вересень 2015 року - 60 641,00 грн., жовтень 2015 року - 603 580,00 грн., листопад 2015 року - 556 599,00 грн., грудень 2015 року - 124 876,00 грн., січень 2016 року - 2 502,00 грн., лютий 2016 року - 977,00 грн., березень 2016 року - 76 418,00 грн., квітень 2016 року - 69 075,00 грн., травень 2016 року - 16 659,00 грн., червень 2016 року - 140 172,00 грн., липень 2016 року - 252 172,00 грн., серпень 2016 року - 110 108,00 грн., вересень 2016 року - 417 527,00 грн., жовтень 2016 року - 66 192,00 грн., листопад 2016 року - 1 336 501,00 грн., грудень 2016 року - 567 195,00 грн., лютий 2017 року - 16 952,00 грн., березень 2017 року - 724 717,00 грн., квітень 2017 року - 3 580,00 грн., травень 2017 року - 223 554,00 грн., червень 2017 року - 273 585,00 грн., липень 2017 року - 159 412,00 грн., вересень 2017 року - 1 047 297,00 грн., жовтень 2017 року - 425 450,00 грн., листопад 2017 року - 103 712,00 грн., грудень 2017 року - 2 736 999,00 грн., січень 2018 року - 1 080,00 грн., березень 2018 року - 1 293 732,00 грн., квітень 2018 року - 420 978,00 грн., травень 2018 року - 684 054,00 грн., липень 2018 року - 124 951,00 грн., серпень 2018 року - 790 807,00 грн., вересень 2018 року - 805 733,00 грн.,

- завищено суми від`ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 831 686,00 грн., у тому числі: лютий 2017 року - 33 971,00 грн., травень 2018 року - 80 232,00 грн., липень 2018 року - 717 483,00 грн.;

3) п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме незареєстрована податкова накладна за вересень 2018 року, дата виписки 30.09.2018, дата реєстрації - відсутня, сума ПДВ 84 773,00 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем до відповідача подано письмові заперечення від 18.02.2019 №88, у зв`язку із чим листом-відповіддю на заперечення № 10/08-01-14-01-08 від 27.02.2019 висновки акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області викладені в наступній редакції:

1) п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 з урахуванням пп. в пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13 903 250,00 грн., у тому числі: 2015 рік - 1 395 111,00 грн., півріччя 2016 року - 349 550,00 грн., 9 місяців 2016 року - 840 111,00 грн., 2016 рік - 2 926 783,00 грн., 1 квартал 2017 року - 82 336,00 грн., півріччя 2017 року - 328 355,00 грн., 9 місяців 2017 року - 2 112 001,00 грн., 2017 рік - 4 831 060,00 грн., 1 квартал 2018 року - 1 894 946,00 грн., півріччя 2018 року - 2 734 221,00 грн., 9 місяців 2018 року 4 750 296,00 грн.;

2) пп. 14.1.36, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість на загальну суму 14 297 167,00 грн., у тому числі: серпень 2015 року - 48 858,00 грн., вересень 2015 року - 60 641,00 грн., жовтень 2015 року - 603 580,00 грн., листопад 2015 року - 556 599,00 грн., грудень 2015 року - 124 876,00 грн., січень 2016 року - 2 502,00 грн., лютий 2016 року - 977,00 грн., березень 2016 року - 76 418,00 грн., квітень 2016 року - 69 075,00 грн., травень 2016 року - 16 659,00 грн., червень 2016 року - 140 172,00 грн., липень 2016 року - 252 172,00 грн., серпень 2016 року - 110 108,00 грн., вересень 2016 року - 417 527,00 грн., жовтень 2016 року - 66 192,00 грн., листопад 2016 року - 1 336 501,00 грн., грудень 2016 року - 567 195,00 грн., лютий 2017 року - 27 476,00 грн., березень 2017 року - 724 717,00 грн., квітень 2017 року - 3 580,00 грн., травень 2017 року - 223 554,00 грн., червень 2017 року - 273 585,00 грн., липень 2017 року - 159 412,00 грн., вересень 2017 року - 1 047 297,00 грн., жовтень 2017 року - 425 450,00 грн., листопад 2017 року - 103 712,00 грн., грудень 2017 року - 2 736 999,00 грн., січень 2018 року - 1 080,00 грн., березень 2018 року - 1 293 732,00 грн., квітень 2018 року - 420 978,00 грн., травень 2018 року - 684 054,00 грн., липень 2018 року - 124 951,00 грн., серпень 2018 року - 790 807,00 грн., вересень 2018 року - 805 733,00 грн.,

- завищено суми від`ємного значення у розмірі 577 034,00 грн., у тому числі: вересень 2018 року - 717 483,0577 034,000 грн.;

- не підтверджено суму від`ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 831 686,00 грн., у тому числі: лютий 2017 року - 33 971,00 грн., травень 2018 року - 80 232,00 грн., липень 2018 року - 717 483,00 грн.;

3) п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме незареєстрована податкова накладна за вересень 2018 року, дата виписки 30.09.2018, дата реєстрації - відсутня, сума ПДВ 84 773,00 грн.

На підставі Акту та вказаних порушень відповідачем 04.03.2019 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0002751401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмір 15 635 183,75 грн., з яких 12 508 139,00 - за податковим зобов`язанням та 3 127 034,75 грн. - за штрафними санкціями;

№ 0002761401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмір 19 108 234,50 грн., з яких 12 738 823,00 - за податковим зобов`язанням та 6 369 411,50 грн. - за штрафними санкціями;

№ 0002771401, яким нараховано завищення від`ємного значення з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 247 529,00 грн., з яких: 577 034,00 грн. - сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного періоду, 831 686,00 грн. - сума завищення від`ємного значення, яку зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, 415 843,00 грн. - штрафні санкції;

№ 0002781401, яким нараховано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної у розмірі 42 386,50 грн.

Позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 07.03.2019 №07/03, проте відповідно до Рішення про результати розгляду скарги № 21157/6/99-99-11-04-01-25 від 08.05.2019 було залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача, а скаргу - без задоволення.

Крім того, 14.05.2019 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003571401, яким позивачу нараховано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної у розмірі 42 386,50 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

За приписами пункту 187.1 статті 187 цього Кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції.

- установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З зазначено слідує, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв`язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об`єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, проведеною податковим органом перевіркою встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства.

Аналізуючи висновки відповідача, викладені в акті перевірки, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до такого.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ ІПВК Спецзахист (Покупець) та ПП Торговий дім Макс (Постачальник) був укладений договір № 04/15/16-5 від 15.04.2016, за умовами якого на адресу ТОВ ІПВК Спецзахист були поставлені вогнезахисні матеріали, уайт-спіріт, шліф папір та інші матеріали. Поставка товару, окрім виписаних та зареєстрованих податкових накладних № 110 від 22.04.2016, № 111 від 22.04.2016, № 113 від 23.05.2016 підтверджується наступними первинним документами: Видаткові накладні № 042212 від 22.04.2016, № 052306 від 23.05.2016; Акт здачі - прийняття робіт № 042211 від 24.04.2016, Банківські виписки щодо оплати товару.

Зауважень стосовно оформлення первинної документації, як вбачається з тексту акту перевірки з боку контролюючого органу не було.

Всього товару та послуг було надано ПП ТД МАКС на загальну суму 580 140,06 грн. в т.ч. ПДВ 96 690,01 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними господарськими операціями включено до податкового кредиту у квітні 2016 року у сумі 69 075 грн., у травні 2016 року - 1 460,00 грн., червні 2016 року - 26 155,00 грн., які відповідають даним податкових декларацій з ПДВ та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Операція з перевезення, а саме доставка товару з м. Запоріжжя до м. Енергодар, відповідно до акту дачі - приймання робіт № 042211 від 24.04.2016 підтверджена належним чином оформленою товарно-транспортною накладною № ВН-042211 від 22.04.2016, про що зазначено й в самому акті перевірки.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що вказана господарська операція є нереальною в зв`язку з тим, що відсутні паспорти якості товару адже, умовами договору № 04/15/16-5 від 15.04.2016, не передбачений обов`язок постачальника надавати паспорти або сертифікати якості на товар. Зазначено, що якість товару повинна відповідати вимогам чинного законодавства, встановленим для даного виду товару. Окрім того, ПП ТД МАКС не є безпосереднім виробником товару. Також, суд зазначає, що жодним законодавчим актом не передбачено обов`язок наявності паспортів якості для формування витрат або податкового кредиту. Таке посилання податкового органу жодним чином не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та ПП ТД МАКС .

Остаточний розрахунок за поставлений товар позивач здійснив іншому контрагентові, а саме ТОВ СІМАНТЕК ЛТД (сума 423 208,92 грн.) та ТОВ КОМПАНІЯ ІБЕРІС (сума 156 931,14 грн.).

Суд також не приймає до уваги посилання податкового органу на наявність кримінального провадження № 420160000000000201 від 12.01.2016, в якому зазначені ТОВ СІМАНТЕК ЛТД та ТОВ КОМПАНІЯ ІБЕРІС , таким, що взагалі не стосується обставин господарської операції між ТОВ ІПВК Спецзахист та ПП ТД МАКС у зв`язку з наступним.

Відповідно до частини першої статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно чинного законодавства, боржник має бути тільки письмово повідомлений про заміну кредитора. Відповідно, ТОВ ІПВК Спецзахист не мало правових підстав щодо перевірки нового кредитора, або заперечення стосовно укладеного договору відступлення права вимоги.

Відповідно, позивач правомірно здійснив дії щодо погашення заборгованості перед новим кредитором у відповідності до приписів чинного законодавства. ТОВ ІПВК Спецзахист не звільняється, згідно з приписами цивільного законодавства від обов`язку виконати свої зобов`язання щодо сплати грошових коштів, у зв`язку із наявністю кримінального провадження, в якому новий кредитор, фігурує або ні, окрім того, відповідачем не надано до суду жодного вироку, який набрав законної сили стосовно ТОВ СІМАНТЕК ЛТД та ТОВ КОМПАНІЯ ІБЕРІС в якому б були встановлені обставини, що свідчать про нереальність операцій стосовно конкретних господарських операцій.

Також, судом не приймаються доводи відповідача стосовно відсутності ланцюга постачання товарів та неподання звітності ПП ТД МАКС адже дані обставини жодним чином це стосується здійснення господарської діяльності ТОВ ІПВК Спецзахист , оскільки юридична відповідальність особи, згідно зі статтею 61 Конституції України має індивідуальний характер.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина перша статті 19 Конституції України).

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями.

ТОВ ІПВК Спецзахист не може нести відповідальність за дотримання вимог податкового та іншого законодавства посадовими особами наших контрагентів.

Також суд не приймає до уваги вирок Жовтневого районного суду від 15.11.2017, на який звертає увагу відповідач та зазначає, що вказаний вирок підтверджує нереальність операцій між контрагентом позивача та позивачем по справі. Так, вказаний вирок було винесено на підставі укладеної угоди проте, відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише у питанні, чи були здійснені дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідно, усі інші обставини підлягають доказуванню в загальному порядку.

Вирок був винесений на підставі угод у кримінальному провадженні щодо усіх обвинувачених. При цьому, згідно позиції Верховного суду, сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили (постанова ВС від 17.04.2018 у справі № 808/2459/17).

Окрім того, посилання на даний вирок є недоречним ще й з тієї позиції, що в даному випадку дане рішення не стосується предмету доказування в даній адміністративній справі, оскільки фактично, предметом доказування в даній адміністративній справі є дійсність або нікчемність договорів, укладених між ТОВ ІПВК Спецзахист та ПП Торговий дім МАКС та, відповідно, законність формування податкового кредиту та витрат.

Між ТОВ Промкапіталтрейд (Постачальник) та ТОВ ІПВК Спецзахист (Покупець) був укладений договір поставки товару № 02/06/2016 від 02.06.2016, за умовами якого на адресу ТОВ ІПВК Спецзахист був поставлений дренчер, реле протока, реле промежуточні, засувка Батерфляй . Постачання товару підтверджується видатковою накладною № 060211 від 02.06.2016р., податковою накладною № 25 від 02.06.2016, платіжним дорученням щодо оплати № 1084 від 07.06.2016. Заборгованості за поставлений товар, ТОВ ІПВК Спецзахист немає. Усі документи складені із збереження змісту і форми, що не заперечується й в акті перевірки. Товару було поставлено ТОВ Промкапіталтрейд на загальну суму 59 965,44 грн. в т.ч. ПДВ - 9 994,24 грн.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями.

ТОВ ІПВК Спецзахист не може нести відповідальність за дотримання вимог податкового та іншого законодавства посадовими особами наших контрагентів.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача стосовно відсутності товарно - транспортної документації як підстави нереальності господарської операції.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Отже, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Так, з урахуванням наведеного, слід зазначити, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, має підтверджуватись видатковою накладною (Вказана позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а).

Аналогічна позиція підтримується й самим податковим органом, в листі ГУ Міндоходів у м. Києві у листі від 08.05.2014 № 4151/10/26-15-11-01-06, де зазначено, що відсутність товарно-транспортної накладної за наявності правильно оформленої податкової накладної не може впливати на податковий кредит платника податків.

Що стосується вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2017 року по справі № 331/2945/17, на який посилається контролюючий орган, як на доказ нереальності господарських операцій, вчинених між ТОВ ІПВК Спецзахист та ПП Торговий дім МАКС , ТОВ Промкапіталтрейд суд зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише у питанні, чи були здійснені дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідно, усі інші обставини підлягають доказуванню в загальному порядку.

Окрім того, посилання на даний вирок є недоречним ще й з тієї позиції, що в даному випадку дане рішення не стосується предмету доказування в даній адміністративній справі, оскільки фактично, предметом доказування в даній адміністративній справі є дійсність або нікчемність договорів, укладених між ТОВ ІПВК Спецзахист та ТОВ Промкапіталтрейд та, відповідно, законність формування податкового кредиту та витрат.

Крім того, необґрунтованим є висновок про нереальність господарських операцій ТОВ ІПВК Спецзахист з контрагентами на підставі вироку, в якому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності господарських операцій.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 805/649/15-а, від 12.04.2018 у справі № 826/1571/16.

Окрім того, у постанові від 12.04.2018 по справі № 826/1571/16 Верховний Суд вказав, що вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником та контрагентом тільки якщо він містить посилання саме на ці операції.

Між ТОВ БУДСЕРВІС КОМПАНІ ПЛЮС (Постачальник) та ТОВ ІПВК Спецзахист (Покупець) був укладений договір поставки № 23/05-2016 від 23.05.2018, за умовами якого на адресу ТОВ ІПВК Спецзахист були поставлені вогнезахисні матеріали, уайт-спіріт, шліф, папір та інші матеріали. Постачання товару підтверджується наступними первинним документами: Видаткові накладні № 052309 від 23.05.2016, № 052303 від 24.05.2016, № 052514 від 06.06.2016, № 052513 від 06.06.2016, № 052512 від 06.06.2016, № 052511 від 06.06.2016, № 052510 від 06.06.2016, № 052509 від 06.06.2016, № 052508 від 06.06.2016, № 052507 від 06.06.2016, № 052506 від 06.06.2016, № 052505 від 06.06.2016, № 052504 від 06.06.2016, № 052503 від 06.06.2016, № 052502 від 06.06.2016, № 052501 від 06.06.2016; Податкові накладні № 128 від 23.05.2016, № 56 від 23.05.2016, № 101 від 25.05.2016, № 88-100 від 25.05.2016; Платіжні доручення № 1148 від 22.07.2016, № 1066 від 23.05.2016, № 612 від 25.05.2016,, № 1077 від 25.05.2016, № 1079 від 26.05.2016.

Усі документи оформлені у відповідності до чинного законодавства, зауваження з боку контролюючого органу відсутні. Загальний обсяг поставок склав суму 713 830,75 грн., в т.ч. ПДВ 118 971,79 грн.

Також, суд критично ставиться до тверджень відповідача, стосовно сплати позивачем за надані послуги ТОВ БУДСЕРВІС КОМПАНІ ПЛЮС іншому підприємству на підставі угоди переуступки боргу по відношенню до кого існує кримінальне провадження, а саме ТОВ Компанія Іберіс .

Як суд вже зазначав сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо контрагента не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для платника податків (Постанова Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 809/1139/17.

Щодо посилання відповідача на наявність ухвали Печерського районного суду м. Києва від 27.07.2017 по справі № 757/42799/17-к суд зазначає, що дана ухвала стосується тільки надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів, які знаходяться у володінні певної юридичної особи, в даному випадку АТ Укрсиббанк . Тобто це один із заходів забезпечення кримінального провадження, що свідчить про відсутність будь - яких вироків, які б могли свідчить про протиправні дії ТОВ БУДСЕРВІС КОМПАНІ ПЛЮС , та відповідно не є належним доказом фіктивності господарської діяльності вказаного товариства.

Між ТОВ БУД ГАРАНТ КОМПАНІ (Постачальник) та ТОВ ІПВК Спецзахист був укладений договір поставки товару № 01/11/2017-1 від 01.11.2017р., у відповідності до якого на адресу нашого підприємства було поставлено товари вогнезахисного призначення, а також уайт-спіріт, шліф, папір та інші матеріали.

Постачання товару підтверджується наступними документами: Видаткові накладні № РН-1204-1, РН-1201-5, РН-1201-6, РН-1201-7, РН-1201-8, РН-1201-9, РН-1201-10 від 01.12.2017, № РН-1204-2, РН-1204-3, РН-1204-4, РН-1204-5, РН-1204-6 від 04.12.2017, РН-1206-1, РН-1206-2, РН-1206-3, № РН-1206-4, РН-1206-5, РН-1206-6, РН-1206-7 від 06.12.2017, № РН-1211-3 від 11.12.2017, № РН-1215-1 від 15.12.2017, № РН-1216-2 від 16.12.2017; Податкові накладні № 16, 17, 20, 21, 22, 23, 58 від 01.12.2017, № 46, 47, 48,49,57 від 04.12.2017, № 50, 51,52, 53, 54, 55, 56 від 06.12.2017, № 59, 62, 63, 64 від 11.12.2017, № 60 від 15.12.2017, № 115 від 16.12.2017; платіжними дорученнями щодо оплати № 969 від 26.12.2017, № 993 від 03.01.2018, № 1000 від 05.01.2018, № 1008 від 10.01.2018, № 1019 від 12.01.2018, № 1021 від 15.01.2018, № 1128 від 31.01.2018.

Загальна сума поставки товару складає 14 731 525, 17 грн., в т.ч. ПДВ 2 455 254,19 грн. Усі документи не мають дефекту змісту чи форми, жодних зауважень також немає й в акті перевірки.

Стосовно посилання в акті перевірки та у відповіді на заперечення на наявність заблокованих податкових накладних від 11.12.2017 від ТОВ БУД ГАРАНТ КОМПАНІ на загальну суму 3 671 797,20 грн. в т.ч. ПДВ 611 966,40 грн. зазначаємо, що ТОВ ІПВК Спецзахист з цього приводу інформації не має, товару на таку суму отримано не було, відповідно не формувалися витрати та податковий кредит на вказані суми.

Окрім того, реальність господарської операції було досліджено рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.11.2018 по справі № 908/1527/18 та судовим наказом від 10.12.2018, відповідно до якого ТОВ БУД ГАРАНТ КОМПАНІ стягнуло з позивача по справі за вказаним правочином несплачену суму грошових коштів. ТОВ ІПВК Спецзахист станом на 2019 рік, погасило заборгованість та виконало рішення суду.

Суд вважає, що посилання відповідача на наявні кримінального провадження взагалі не є доказом, оскількив Єдиному реєстрі судових рішень відсутні будь-які процесуальні документи з номером кримінального провадження та датою, яка вказана в акті, в якому фігурує ТОВ БУД ГАРАНТ КОМПАНІ . Жодного рішення компетентного суду, яке б підтверджувало протиправні дії ТОВ БУД ГАРАНТ КОМПАНІ , їх пов`язаність із господарською операцією постачання товару на адресу ТОВ ІПВК Спецзахист , податковий орган не має, а сам по собі факт наявності кримінального провадження стосовно контрагента не позбавляє платника податку права на формування витрат та податкового кредиту.

Відповідно висновки податкового органу стосовно нереальності господарської операції щодо постачання товару на адресу ТОВ ІПВК Спецзахист від ТОВ БУД ГАРАНТ КОМПАНІ є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються рішенням суду.

Сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо контрагента не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для платника податків (Постанова Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 809/1139/17).

Між ТОВ ІПВК Спецзахист (Покупець) та ТОВ Мехагродім (Постачальник) був укладений договір поставки товару № 04-ПТ від 04.09.2017, відповідно до якого на адресу ТОВ ІПВК Спецзахист були поставлені товари протипожежного призначення. До договору були укладені 5 (п`ять) специфікацій, якими було узгоджено асортимент, кількість та ціна товару, який постачався. Загальна вартість договору склала 1 228 201,61 грн., в т.ч. ПДВ - 204 700,27 грн.

Господарська операція підтверджується наступними документами: Договір поставки товару № 04-ПТ від 04.09.2017 та 5 (п`ять) Специфікацій до нього (В акті перевірки не відображений текст Специфікації № 2 від 20.09.2017; Рахунки - фактури № 1527 від 19.09.2017, №1531 від 20.09.2017, №1517 від 22.09.2017, № 1449 від 22.09.2017, № 1548 від 02.10.2017, № 1594 від 19.10.2017, № МА-1696 від 31.10.2017, № МА-1720 від 03.11.2017, № МА-1743 від 07.11.2017, № МА-1717 від 02.11.2017); Видаткові накладні № 0803 від 19.09.2017, № 0804 від 20.09.2017, № 0799 від 22.09.2017, № 0843 від 09.10.2017, № МА-0978 від 16.11.2017, № 0820 від 02.10.2017, № МА-0973 від 27.11.2017, № МА-0974 від 27.11.2017, № МА-0975 від 27.11.2017, № МА-0976 від 27.11.2017, № МА-0985 від 01.12.2017; платіжні доручення щодо оплати № 585 від 22.09.2017, № 602 від 26.09.2017, № 609 від 28.09.2017, № 678 від 19.10.2017, № 691 від 24.10.2017, № 690 від 24.10.2017, № 719 від 31.10.2017.

За умовами договору поставки товару № 04-ПТ від 04.09.2017 постачання товару здійснювалося на умовах самовивозу склад Постачальника, відповідно товар вивозився транспортом ТОВ ІПВК Спецзахист .

Окрім того, реальність господарської операції підтверджується рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.10.2018 по справі № 908/1346/18, яким було вирішено стягнути з ТОВ ІПВК Спецзахист на користь ТОВ Мехагродім суму заборгованості за договором поставки товару № 04-ПТ від 04.09.2017 в загальній сумі 678 408,91 грн. Господарським судом Запорізької області були досліджені усі документи, які стосуються вказаного договору та зроблено висновок про ї реальність та, відповідно, наявність підстав для задоволення позову. Вказані обставини відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України не доказуються.

Стосовно ланцюгу постачальників ТОВ Мехагродім суд зазначає, що це не стосується ТОВ ІПВК Спецзахист . У разі наявності питань, щодо формування податкового кредиту ТОВ Мехагродім є сенс звертатися з перевіркою безпосередньо до цього підприємства. Юридична відповідальність особи носить індивідуальний характер.

Посилання ж в акті перевірки на компанії, які нібито незаконно формували податковий кредит для постачальників ТОВ Мехагродім жодним чином не відноситься до позивача по справі.

Що стосується чисельності працюючих у контрагента суд звертаємо увагу, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності) (Постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17).

Відповідно, щодо наявності кримінального провадження № 42017040000001461 від 10.11.2017, суд зазначає, що станом на день підписання акту перевірки, у податкового органу відсутня інформація стосовно хоча б передачі цієї справи до суду, що підтверджує відсутність обґрунтованих доказів у слідчих органів.

В будь-якому випадку, наявність кримінального провадження без будь - яких наслідків не може слугувати доказом нереальності господарських операцій.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовно відсутності у контрагента наявності науково-технічного персоналу для виконання поставлених завдань по договору, адже чинним законодавством не передбачено що позивач має зобов`язання перевіряти наявність персоналу на підприємстві контрагента. Результатом виконання робіт були зроблені звіти та дослідження, які були передані позивачу, що було кінцевою метою взаємовідносин та за що були перераховані грошові кошти.

Стосовно оформлення працівників, суд зазначає, що це питання перевірки ТОВ Мехагродім щодо дотримання законодавства про працю.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що усі доводи контролюючого органу є такими, що не враховують фактичні обставини справи та не ґрунтуються на безпосередньому аналізі документів та матеріалів, які були надані під час перевірки.

Взаємовідносини з ТОВ ЛАУРІСПЛЮС (код ЄДРПОУ 41072108) 2018 рік.

Загальний обсяг грошових коштів за усіма господарськими взаємовідносинами з ТОВ ЛАУРІСПЛЮС складає 23 881 854,29 грн., в т.ч. ПДВ 3 980 309,05 грн.

Податковий орган вказує в акті перевірки про не підтвердження первинними документами поставки товару від ТОВ ЛАУРІСПЛЮС .

Факт здійснення господарської операції по поставці товарів за договором постачання № 153 від 26.02.2018, зокрема, підтверджується Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 по справі № 908/1343/18, якою було затверджено мирову угоду між ТОВ ЛАУРІСПЛЮС та ТОВ ІПВК Спецзахист щодо розстрочення боргу за господарським договором постачання № 153 від 26.02.2018.

В процесі судового розгляду справи, господарським судом було детально досліджено обставини господарської операції та зроблено висновок про наявність підстав для задоволення позову та затвердження мирової угоди сторін.

Відповідно дійсність господарського договору постачання № 153 від 26.02.2018 підтверджено в судовому порядку, що окрім первинної документації, є доказом реальності господарських операцій, що повинно було бути враховане податковим органом.

Вказані обставини відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України не доказуються.

Щодо неможливості підтвердження джерел походження товару суд зазначає, що це відображення дій працівників податкового органу, що жодним чином не спростовує та не підтверджує реальність господарських операцій між ТОВ ІПВК Спецзахист та ТОВ ЛАУРІСПЛЮС .

Відповідно, щодо наявності кримінального провадження № 42017040000001461 від 10.11.2017, яке було відкрито за частиною другою статті 364 КК України, суд зазначає, що станом на день підписання акту перевірку, у податкового органу відсутня інформація стосовно хоча б передачі цієї справи до суду, що підтверджує відсутність обґрунтованих доказів у слідчих органів.

Таким чином суд робить висновок, що господарські операції між ТОВ ІПВК Спецзахист та ТОВ ЛАУРІСПЛЮС є такими, що відбулися, підтверджуються документально та спричинили зміни в майновому стані нашого Товариства, відповідно твердження, викладені в Акті перевірки є такими, що не відповідають дійсності.

Між ТОВ АЛЬМА-К (Постачальник) та ТОВ ІПВК Спецзахист (Покупець) був укладений договір поставки товару № 01/12/15-1 від 01.12.2015, відповідно до умов якого на адресу ТОВ ІПВК Спецзахист були поставлені вогнезахисні матеріали, кабель вогнестійкій, електричне обладнання, ґрунт, розчинник та інші матеріали. Постачання товару підтверджується договором поставки № 01/12/15-1 від 01.12.2015, видатковими накладними № 151203 від 18.12.2015, № 121001 від 10.12.2015, № 121003 від 10.12.2015, № 81201 від 08.12.2015, зареєстрованими податковими накладними № 125 від 15.12.2015, № 48 від 10.12.2015, № 54 від 10.12.15, № 15 від 08.12.15.

Загальний обсяг поставки за договором становить 576 665,64 грн., в т.ч. ПДВ 96 110,94 грн.

Також між ТОВ ІПВК Спецзахист як Замовником та ТОВ АЛЬМА-К як Субпідрядником був укладений договір субпідряду № 01/12/15-2 від 01.12.2015, відповідно до якого ТОВ АЛЬМА-К виконувало монтаж автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу, охоронну сигналізація, телефонію, вогнезахисну обробка металоконструкцій, блискавкозахист котельної, монтаж протипожежних дверей.

Виконання робіт підтверджується копією договірної ціни, підсумковою відомістю ресурсів, актом виконаних робіт за формою КБ-2в № 121002 від 10.12.2015. Робіт виконано на загальну суму 536 097,89 грн, в т.ч. ПДВ 107 219,58 грн.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача стосовно неподання звітів контрагента позивача стосовно нарахування заробітної плати в якості підтвердження нереальності операції, адже невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Вказана правова позиція також підтримується й Верховним судом.

Відсутність чи наявність працюючих у контрагента людей, також, не є підставою для зняття податкового кредиту. ТОВ ІПВК Спецзахист , як Замовник не повинен перевіряти наявність трудового ресурсу та звітування контрагента до контролюючого органу. Роботи за договором були виконані, що й було кінцевою метою договірних відносин.

Ненадання товарно-транспортних накладних до перевірки не може слугувати підтвердженням фіктивності господарської операції з постачання, оскільки документами, що підтверджують отримання товару та право на податковий кредит є видаткова та податкова накладна, які в повному обсязі були надані перевіряючим.

Щодо ланцюга постачання суд зазначає ще раз, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право ТОВ ІПВК Спецзахист на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість.

Відсутність товарів по ланцюгу постачання не є доказом нереальності господарських операцій.

Стосовно твердження податкового органу про відсутність права на податковий кредит у зв`язку із відсутністю коду УКТ ЗЕД на імпортований товар в податкових накладних № 15 від 08.12.2015 та № 48 від 10.12.2015, які виписані від ТОВ АЛЬМА-К на адресу ТОВ ІПВК Спецзахист суд зазначає наступне.

ТОВ ІПВК Спецзахист , як Покупець не може знати, чи є імпортером є постачальник ТОВ АЛЬМА-К чи ні. Позивач, як Покупець отримав зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від ТОВ АЛЬМА-К та мав право на включення сум, зазначених в даних податкових накладних до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент реєстрації податкових накладних, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Така податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1. статті 201 та/або пунктом 192.1. статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно, податковий орган, в Акті перевірки та у відповіді на заперечення не наводить інформації стосовно відсутності реєстрації податкових накладних № 15 від 08.12.15 та № 48 від 10.12.15 або наявності квитанцій про їх неприйняття в електронному вигляді.

Відповідно, у зв`язку із наявністю належним чином зареєстрованих податкових накладних, ТОВ ІПВК Спецзахист мав право на віднесення зазначених в них сум до податкового кредиту, відповідно до норм чинного законодавства.

Окрім того, саме податковий орган має в наявності інформацію щодо імпортованого товару та обов`язковості вказання коду УКТ ЗЕД в податкових накладних, відповідно, саме податковий орган, в такому випадку не виконав свої повноваження щодо моніторингу податкових накладних, оскільки за змістом вказаних норм обов`язок перевірки податкових накладних на відповідність пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при їх реєстрації покладений на контролюючий орган.

Зазначаємо, що подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.06.2018 по справі № 819/1383/17.

Що стосується податкової інформації та кримінального провадження № 42017080000000564 від 31.10.2017 року, суд зазначає, що у податкового органу немає чіткої інформації та подробиць вказаного кримінального провадження, оскільки немає вироку, а отже немає підстав для використання податкової інформації та інформації про кримінальне провадження в якості доказу фіктивності ТОВ АЛЬМА-К .

Посилання на вирок стосовно постачальника ТОВ АЛЬМА-К - ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія взагалі не має відношення до взаємовідносин позивача з ТОВ АЛЬМА-К .

Відповідно, усі наведені аргументи контролюючого органу не є беззаперечними, як того вимагає законодавство, так фактично не має жодного належного доказу нереальності господарських операцій, що були вчинені між ТОВ ІПВК Спецзахист та ТОВ АЛЬМА-К .

Між ТОВ ІПВК Спецзахист (Покупець) та ТОВ ДАЛІМАУНТ був укладений договір поставки товару № 10/02-05 від 01.02.2016 відповідно до якого на адресу позивача було посталено розчинник для фарб на основі Уайт-Спіріт та плівка поліетиленова на загальну суму 8654,40 в т.ч. ПДВ 1442,40 грн.

Заборгованості за поставлений товар немає. Реальність та фактичність поставки товару підтверджується наступними документами:Договір поставки № 10/02-05 від 01.02.2016; Видаткова накладна № 20903 від 09.02.2016; Податкова накладна № 41 від 02.02.2016; Банківська виписка № 974 від 02.02.2016.

Суд не бере до уваги пояснення відповідача стосовно відсутності товарно-транспортних накладних, як доказу нереальності господарської операції, адже наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, має підтверджуватись видатковою накладною (Вказана позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а).

Більш того позивач зазначив, що товар було перевезено силами позивача використовуючи при цьому власні транспортні засоби, що не потребує складання ТТН.

Суд не приймає доводи відповідача стосовно відсутності ланцюга постачання товару, адже це не стосується здійснення господарської діяльності ТОВ ІПВК СПЕЦЗАХИСТ , оскільки юридична відповідальність особи, згідно зі статтею 61 Конституції України має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями.

Позивач не може нести відповідальність за дотримання вимог податкового та іншого законодавства посадовими особами контрагентів.

Також, слід звернути увагу на практику ЄСПЛ, яка в свою чергу містить певні висновки з цього питання, а саме Рішення по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії (заява №6689/03); у пункті 23 якого вказано, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника

Рішення по справі Федорченко та Лозенко проти України (заява №387/03); у п. 53 якого вказано, що при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом ; тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Рішення по справі Інтерсплав проти України (заява № 803/02); у п. 38 якого визначено, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача стосовно неподання звітітв контрагента позивача стосовно нарахування заробітної плати в якості підтвердження нереальності операції, адже невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Вказана правова позиція також підтримується й Верховним судом.

Відсутність чи наявність працюючих у контрагента людей, також, не є підставою для зняття податкового кредиту. ТОВ ІПВК Спецзахист , як Замовник не повинен перевіряти наявність трудового ресурсу та звітування контрагента до контролюючого органу. Роботи за договором були виконані, що й було кінцевою метою договірних відносин.

У постанові від 12.04.2018 по справі № 826/1571/16 Верховний Суд вказав, що вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником та контрагентом тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. У зв`язку з тим, що відповідач взагалі не наводить інформації про вироки у справах, то в даному випадку взагалі відсутні належні та допустимі докази, якими можливо використовувати як підставу своїх вимог та заперечень на які суд зобов`язаний звернути увагу та надати таким доказам правову оцінку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковий орган не має належних доказів нереальності господарських операцій між ТОВ Далімаунт та ТОВ ІПВК Спецзахист .

Між ТОВ ТД Афродіта (Постачальник) та ТОВ ІПВК Спецзахист (Покупець) був укладений договір поставки товару № 29/07/16-1 від 29.07.2016, за умовами якого на адресу ТОВ ІПВК Спецзахист було поставлено сповіщувачі, тримачі, муфти та інше.

Постачання товару підтверджується: видатковими накладними № 80112 від 01.08.2016, № 80212 від 02.08.2016, № 80211 від 02.08.2016, № 80303 від 03.08.2016, податковими накладними № 30 від 03.08.2016, № 28 від 02.08.2016, № 29 від 02.08.2016, № 27 від 01.08.2016. Товару було поставлено на загальну суму 116 912,87 грн. в т.ч. ПДВ 19 485,48 грн.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача стосовно відсутності товарно-транспортної документації як підстави нереальності господарської операції із підстав висновків, викладених вище.

Суд не приймає також доводи відповідача стосовно відсутності ланцюга постачання товару, адже це не стосується здійснення господарської діяльності ТОВ ІПВК СПЕЦЗАХИСТ , оскільки юридична відповідальність особи, згідно зі статтею 61 Конституції України має індивідуальний характер.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача стосовно неподання звітів контрагента позивача стосовно нарахування заробітної плати в якості підтвердження нереальності операції, адже невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Вказана правова позиція також підтримується й Верховним судом.

Відсутність чи наявність працюючих у контрагента людей, також, не є підставою для зняття податкового кредиту. ТОВ ІПВК Спецзахист , як Замовник не повинен перевіряти наявність трудового ресурсу та звітування контрагента до контролюючого органу. Роботи за договором були виконані, що й було кінцевою метою договірних відносин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковий орган не має належних доказів нереальності господарських операцій між ТОВ Афродіта та ТОВ ІПВК Спецзахист .

Між ТОВ ЛТД ВОЛОС (Постачальник) та ТОВ ІПВК Спецзахист (Покупець) був укладений договір поставки товару № 26/07/16-1 від 26.07.2016, відповідно до якого на адресу позивача були поставлені вогнезахисні матеріали. Всього товару було поставлено на суму 228 544,37 грн., в т.ч. ПДВ 38 090,73 грн. Твердження податкового органу про відсутність документального підтвердження поставки спростовується самим текстом Актом перевірки, де зазначено, що до перевірки були надані наступні первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ ЛТД ВОЛОС : Видаткові накладні № 072601 від 26.07.2016, № 072701 від 27.07.2016; Податкові накладні № 115 від 27.07.2016, № 107 від 26.07.2016; Платіжні доручення № 1167 від 27.07.2016, № 1166 від 27.07.2016, № 1180 від 05.08.2016.

Усі первинні документи складені із збереженням змісту та форми. Розрахунок за поставлений товар проведений у повному обсязі.

Щодо ненадання товарно-транспортних накладних, то суд критично ставиться до тверджень відповідача стосовно відсутності товарно - транспортної документації як підстави нереальності господарської операції.

Стосовно порушення вимог податкового кодексу при складенні податкових накладних ТОВ ЛТД ВОЛОС суд зазначає, що податковий орган, не наводить інформації стосовно відсутності реєстрації податкової накладної № 115 від 27.07.16 або наявності квитанцій про її неприйняття в електронному вигляді, відповідно, у зв`язку із наявністю належним чином зареєстрованої податкової накладної, ТОВ ІПВК Спецзахист мав право на віднесення зазначеної в ній суми до податкового кредиту, відповідно до норм чинного законодавства.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача стосовно неподання звітів контрагента позивача стосовно нарахування заробітної плати в якості підтвердження нереальності операції, адже невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Вказана правова позиція також підтримується й Верховним судом.

Відсутність чи наявність працюючих у контрагента людей, також, не є підставою для зняття податкового кредиту. ТОВ ІПВК Спецзахист , як Замовник не повинен перевіряти наявність трудового ресурсу та звітування контрагента до контролюючого органу. Роботи за договором були виконані, що й було кінцевою метою договірних відносин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковий орган не має належних доказів нереальності господарських операцій між ТОВ ЛТД Волос та ТОВ ІПВК Спецзахист .

Між ТОВ Лайф Сіті Груп (Постачальник) та ТОВ ІПВК Спецзахист був укладений договір поставки товару № 17/08/15-1 від 17.08.2015, за умовами якого контрагентом було поставлено на адресу позивача вогнезахисні матеріали (фенікс СЕ вогнезахисна фарба в відрах, фенікс ПВУ мастика, вогнезахисний склад). Загальна вартість товару, який був поставлений на адресу ТОВ ІПВК Спецзахист - 152 994,00 грн., в т.ч. ПДВ - 25 499,00 грн.

Так, ТОВ ІПВК Спецзахист було здійснено передплату за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 914 від 21.08.2015, № 924 від 02.09.2015, № 922 від 02.09.2015.

ТОВ Лайф сіті Груп було відвантажено товар згідно видаткових накладних від № 18 від 07.09.2015 та № 25 від 15.10.2015, зареєстровано податкові накладні № 12 від 16.10.2015 та № 16 від 20.10.2015.

Стосовно дат виписки податкових накладних та зазначення коду УКТ ЗЕД суд зазначає, що ТОВ ІПВК Спецзахист є Покупцем товару. При цьому, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент реєстрації податкових накладних, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладні, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно, податковий кредит у сумі 25 499,00 грн. був включений позивачем в місяці виписки та реєстрації податкових накладних (жовтень 2015 року). Оскільки податкові накладні були виписані та зареєстровані ТОВ Лайф Сіті Груп , що підтверджується відсутністю квитанцій та інформації про їх неприйняття, ТОВ ІПВК Спецзахист мало право на включення їх сум до складу свого податкового органу. Окрім того, усі події на основі яких виписується податкові накладні в будь - якому випадку були здійснені позивачем, а саме сплачено грошові кошти та отримано товар, а це є також в свою чергу підставою для віднесення сплачених сум до податкового кредиту.

При цьому, податковий орган знімає суму у розмірі 152 994,00 грн., яка була сплачена ТОВ ІПВК Спецзахист за товар, зі складу витрат позивача та донараховує на вказану суму податок на прибуток. Вказане є неправомірним з огляду на наступне.

Порядок обчислення податку на прибуток регулюються Податковим кодексом України.

Так, відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають, відповідно до положень цього кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому випадку відбувається: Зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); Збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: Збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); Зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За правилами пункту 6. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку Витрати (далі - ПсБО Витрати ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 11. ПсБО Витрати собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно з пунктом 12. ПсБО Витрати до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, грошові кошти у розмірі 152 994,00 грн., які були сплачені ТОВ ІПВК Спецзахист за товар, отриманий від ТОВ Лайф Сіті Груп відносяться до витрат позивача, що підтверджено первинними документами, зокрема видатковими накладними.

При цьому, як вже зазначалось вище, сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо контрагента не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для платника податків

Суд критично ставиться до тверджень відповідача стосовно неподання звітів контрагента позивача стосовно нарахування заробітної плати в якості підтвердження нереальності операції, адже невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Вказана правова позиція також підтримується й Верховним судом.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача стосовно відсутності товарно-транспортної документації як підстави нереальності господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковий орган не має належних доказів нереальності господарських операцій між ТОВ Лайф Сіті Груп та ТОВ ІПВК Спецзахист

Стосовно взаємовідносин з ТОВ ФЛАЙТ ТРЕЙДІНГ відповідач зазначає, що порушення виникло внаслідок не підтвердження первинними документами поставки товару/виконання робіт, послуг від ТОВ ФЛАЙТ ТРЕЙДИНГ .

Суд зазначає, що вказані твердження відповідача не відповідають обставинам справи та спростовуються наступним.

ТОВ ІПВК Спецзахист замовляло у ТОВ ФЛАЙТ ТРЕЙДИНГ виконання вогнезахисних підрядних робіт на ВП Запорізька АЕС . Виконання робіт підтверджено необхідною документацією, що відображено й в самому акті перевірки, а саме: договірною ціною, локальним кошторисом, підсумковими відомостями ресурсів, актами приймання виконаних будівельних робіт № 0381 від 30.11.2016, № 0379 від 30.11.2016, № 0379 від 30.11.2016, № 0380 від 30.11.2016. Роботи були виконані на загальну суму 1 540 368,58 грн., в т.ч. ПДВ 256 728,10 грн.

Відповідно, первинна документація, яка підтверджує виконання робіт була надана контролюючому органу. При цьому, ТТН, на не надання яких посилається контролюючий орган - не є первинним документом, та вичерпно не підтверджує операцію з постачання товару або виконання послуг, у випадку виконання послуг/робіт, ТТН взагалі не потрібні. Отже таке посилання контролюючого органу є суто формальним та не несе доказової сили.

ТОВ ФЛАЙТ ТРЕЙДИНГ звітувало до податкових органів, немає інформації стосовно будь - яких відкритих кримінальних проваджень, в яких би фігурувало дане підприємство.

ТОВ ІПВК Спецзахист також замовляло у ТОВ ФЛАЙТ ТРЕЙДИНГ матеріали для виконання підрядних робіт, що підтверджується видатковими накладними, перелік яких наведений у Додатку 9 до Акту. Матеріалів поставлено на загальну суму 13 301 252,24 грн. в т.ч. ПДВ 2 216 875,37 грн. Розрахунок за отриманий товар проведений у повному обсязі, а саме 6 982 593,14 грн. сплачено на адресу ТОВ ФЛАЙТ ТРЕЙДИНГ , та 7 859 027,60 грн. на адресу ТОВ МЕХАГРОДІМ , згідно договору про відступлення права вимоги від 03.01.2017.

Щодо ланцюга постачання суд зазначає ще раз, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право ТОВ ІПВК Спецзахист на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість.

Відсутність товарів по ланцюгу постачання не є доказом нереальності господарських операцій.

Стосовно твердження податкового органу про відсутність права на податковий кредит у зв`язку із відсутністю коду УКТ ЗЕД на імпортований товар в податкових накладних № 131 від 27.12.2016, № 57 від 01.12.2016, № 97 від 28.10.2016, № 93 від 20.10.2016, № 17 від 03.10.2016, № 109 від 20.09.2016, які виписані від ТОВ ФЛАЙТ ТРЕЙДИНГ на адресу ТОВ ІПВК Спецзахист суд зазначає наступне.

ТОВ ІПВК Спецзахист , як Покупець отримав зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від ТОВ ФЛАЙТ ТРЕЙДІНГ та мав право на включення сум, зазначених в даних податкових накладних до складу податкового кредиту.

Отже, у зв`язку із наявністю належним чином зареєстрованих податкових накладних, ТОВ ІПВК Спецзахист мав право на віднесення зазначених в них сум до податкового кредиту, відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно, усі наведені аргументи контролюючого органу не є беззаперечними, як того вимагає законодавство, так, не має жодного належного доказу нереальності господарських операцій, що були вчинені між ТОВ ІПВК Спецзахист та ТОВ ФЛАЙТ ТРЕЙДИНГ .

Між ТОВ Спецресурс 2015 (Постачальник) та ТОВ ІПВК Спецзахист (Покупець) були укладені договори постачання товару № 1001-2015 від 01.10.2015 та № 1026-2015 від 26.10.2015.

Так, до первинної документації договору поставки товару № 1001-2015 від 01.10.2015 відносяться: Видаткові накладні № 100903 від 09.10.2015, № 101604 від 16.10.2015. № 101903 від 19.10.2015, № 103008 від 30.10.2015, № 103009 від 30.10.2015, № 103010 від 30.10.2015, № 110905 від 09.11.2015; Податкові накладні №59 від 09.10.2015, № 72 від 16.10.2015, № 75 від 19.10.2015, № 106 від 30.10.2015, №107 від 30.10.2015, № 108 від 30.10.2015 № 40 від 09.11.2015.

Загальна сума постачання, згідно з вищевказаними первинними документами становить 767 730,64 грн., що відповідає бухгалтерському обліку та здійсненими оплатами згідно з бухгалтерськими виписками № 941 від 22.10.2015, № 945 від 29.10.2015, № 952 від 13.11.2015, № 317 від 17.11.2015, № 953 від 17.11.2015, № 328 від 18.11.2018.

ТОВ ІПВК Спецзахист було правомірно сформовано витрати у сумі 76 730,64 грн. та податковий кредит у розмірі 127 955,11 грн. за договором поставки № 1001-2015 від 01.10.2015.

Грошові кошти у розмірі 1 128 993,18 грн., які були сплачені ТОВ ІПВК Спецзахист за товар, отриманий від ТОВ Спецресурс-2015 відносяться до витрат позивача, що підтверджено необхідним первинним документами, зокрема видатковими накладними.

Між ТОВ ІПВК Спецзахист та ТОВ Спецресурс-2015 були укладені договори субпідряду:

- № 0608-2015 від 08.06.2015 на загальну суму 2 030 544,28 грн. в т.ч. ПДВ 338 424,05 грн.;

- № 1102-2015 від 02.11.2015 на загальну суму 403 730,40 грн. в т.ч. ПДВ 67 288,40 грн.

Усі первинні документи, що підтверджують виконання робіт були надані податковому органу, жодних зауважень щодо оформлення - не виявлено. Розрахунок за отримані товари та виконанні роботи здійснений у повному обсязі.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями.

ТОВ ІПВК СПЕЦЗАХИСТ не може нести відповідальність за дотримання вимог податкового та іншого законодавства посадовими особами наших контрагентів.

Наявність кримінальних проваджень, в яких фігурує ТОВ Спецресурс-2015 , без наявності рішень по ним, не може бути доказовою базою нереальності господарських операцій між нашими підприємствами.

Між ФГ ОСОБА_1 та ТОВ ІПВК Спецзахист був укладений договір поставки товару № 29/07/16-1 від 29.07.2016 та специфікації до нього, за умовами якого на адресу позивача були поставлені будівельні матеріали, кабельна продукція та матеріал для покриття в асортименті. Постачання товару підтверджується наявністю договору, специфікацій до нього із зазначенням усіх істотних умов постачання, видатковими накладними № №32, 33, 34 від 29.07.2016, податковими накладними № № 32, 33, 34 від 29.07.2016, довіреностями на отримання товару.

10 січня 2017 року ТОВ ІПВК Спецзахист було отримано від Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області довідку № 3/08-29-14-00/37778452 про результати зустрічної звірки ТОВ ІПВК Спецзахист щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ФГ ОСОБА_1 за період липень 2016 року (далі по тексту - Довідка). Зустрічна звірка була проведена на підставі тих самих документів, що й були надані перевіряючим під час проведення даної перевірки. При цьому, за текстом вказаної довідки, посадові особи ГУ ДФС у Запорізькій області дійшли висновку про наявність правових відносин з ФГ ОСОБА_1 .

Таким чином, період співпраці з ФГ ОСОБА_2 С. вже був перевірений податковим органом, було підтверджено взаємовідносини, відповідно відсутні підстави для повторної перевірки, та протилежних висновків.

Щодо посилання податкового органу на ненадання товарно-транспортних документів, то вже було зазначено, що товарно-транспортна накладна не є документом, що виключно та обов`язково підтверджує постачання товару.

Щодо посилання податкового органу на порушення ТОВ ІПВК Спецзахист пункт 201.1. статті 201 Податкового кодексу України внаслідок зазначення ФГ ОСОБА_1 замість номенклатури товару, що значиться у видаткових накладних, в податкових накладних зазначено будівельні матеріали згідно специфікації , кабельна продукція згідно специфікації , матеріали для покриття згідно специфікації суд зазначає, що по перше, податковому органу до перевірки були надані специфікації, на які робиться посилання у податкових накладних, де вказана відповідна номенклатура товару. Тобто інформація, вказана у податковій накладній піддається ідентифікації.

Податкові накладні, виписані від імені ФГ ОСОБА_1 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечується податковим органом, відповідно, враховуючи п.201.10 ст. 201 ПКУ, ТОВ ІПВК Спецзахист мало право на включення сум, вказаних в них до податкового кредиту.

Окрім того, якщо податковий орган вважає заповнення вищевказаних податкових накладних невірним - це свідчить, що останній не виконав свої повноваження щодо моніторингу податкових накладних, оскільки за змістом вказаних норм обов`язок перевірки податкових накладних на відповідність пункту 201.10 ст. 201 при їх реєстрації покладений на контролюючий орган.

Суд зауважує, що при перевірці у 2017 році, посадовими особами також були вивчені податкові накладні, та відсутній висновок про порушення їх заповнення, що підтверджується довідкою.

Що стосується посилання податкового органу на наявність кримінального провадження. Суд зазначає, що кримінальне провадження, порушене відносно ТОВ Альфа Біо Енерджі взагалі не може бути доказом обставин господарської операції між ТОВ ІПВК Спецзахист та ФГ ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що в довідці з посиланням на статтю 78 Податкового кодексу України зазначено про можливість проведення позапланової податкової перевірки у разі отримання матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб`єкта господарювання. З 2017 року не було проведено позапланової перевірки, що підтверджує відсутність підстав для спростування вже зроблених висновків.

Стаття 78 Податкового кодексу України передбачає порядок проведення саме позапланових перевірок та можливість включення до їх предмету періоду, що вже був перевірений за наявності певних підстав.

Однак, Податковий кодекс України, в статті 77 не встановлює можливість перевірки вже перевіреного періоду повторно. Відповідно, включення правовідносин з ФГ ОСОБА_1 та відповідні висновки щодо них в рамках даної перевірки взагалі протизаконні.

Підсумовуючи вищевикладене, висновки Акту про не підтвердження взаємовідносин між ТОВ ІПВК Спецзахист та ФГ Кільгана І. ОСОБА_3 є необґрунтованими, спростовуються попередніми висновками ГУ ДФС у Запорізькій області, викладеними в довідці, а також відсутністю обґрунтованих доказів.

Між ТОВ БЕСТ ФІНАНС та ТОВ ІПВК Спецзахист були укладені наступні договори поставки: № 01/09/15-1 від 01.09.2015; № 16/09/15-2 від 16.09.2015. Заборгованість ТОВ ІПВК Спецзахист перед ТОВ БЕСТ ФІНАНС відсутня.

При цьому, господарська операція з постачання товару за договором № 01/09-15-1 від 01.09.2015, правомірність формування податкового кредиту у розмірі 374 069,00 грн. та валових витрат, підтверджено постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.07.2016 року по справі № 808/1484/16 та ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2016.

Відповідно, судове рішення, яким встановлено правомірність та реальність господарських операцій між ТОВ ІПВК Спецзахист та ТОВ БЕСТ ФІНАНС є обов`язковим для врахування, у тому числі і відповідачем.

Що стосується чисельності працюючих то суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції

Суд критично ставиться до тверджень відповідача стосовно неподання звітів контрагента позивача стосовно нарахування заробітної плати в якості підтвердження нереальності операції.

Відсутність чи наявність працюючих у контрагента людей, також, не є підставою для зняття податкового кредиту.

Наявність кримінального провадження, в яких фігурує ТОВ БЕСТ ФІНАНС , без оголошення вироку, наявність податкової інформації не є доказом, який підтверджує неправомірне формування податкового кредиту та витрат та не є нововиявленою обставиною, яка дає можливість податковому органу знову робити висновки щодо нереальності господарської операції.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Кристал Інвест то суд зазначає, що Запорізькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено перевірку позивача щодо здійснення фінансово господарської діяльності з ТОВ Кристал Інвест за результатами якої було складено Акт № 109/08-29-14-00/3778452 від 03.11.2016. Тобто, відповідач вже проводив перевірку як позивача так і його контрагента по взаємовідносинам на підставі чого було складено акт та винесено ППР. Отже, в даному випадку вбачається подвійна відповідальність позивача по одному й тому самому контрагенту, що є порушенням вимог Конституції України, щодо недопустимості притягнення двічі за одне і те саме правопорушення. Ст 61 Конституції України.

Між ТОВ Профпідряд та ТОВ ІПВК Спецзахист був укладений договір поставки товару № 02/03/15-1 від 02.03.2015, відповідно до якого на адресу ТОВ ІПВК Спецзахист був поставлений папір, дрантя, шліф папір, плівка, уайт-спіріт на загальну суму з ПДВ 113 595,34 грн.

При цьому, сума ПДВ у розмірі 18 932,56 грн. не була включена ТОВ ІПВК Спецзахист до складу податкового кредиту.

До перевірки були надані усі первинні документи, а саме податкова накладна № 104 від 30.03.2015, видаткова накладна № 3003/108 від 30.03.2015, платіжні доручення № 700 від 10.04.2015, № 758 від 08.05.2015. Заборгованість перед ТОВ Профпідряд відсутня.

Згідно з актом перевірки вказано, що ТОВ Профпідряд перебуває на обліку в ГУ ДФС в місті Києві із станом 0 - платник за основним місцем обліку. На момент проведення господарської операції, підприємство було платником ПДВ, свідоцтво було анульовано тільки 25.06.2015, при цьому, операція з постачання була у березні 2015 року.

Окрім того, ТОВ Профпідряд подавало звітність з податку на додану вартість за період співпраці з нашим Товариством. Також на підприємстві працювало 7 осіб, згідно з поданою звітністю.

Фігурування постачальника ТОВ Профпідряд в кримінальному провадженні, жодним чином не стосується ТОВ ІПВК Спецзахист , оскільки позивач безпосередньо з ТОВ АБСОЛЮТ-7 відносно якого було винесено вирок у господарських взаємовідносинах не перебувало.

Що стосується вироку по справі № 757/44864/15-К зазначаємо, що в Акті відсутня інформація про набрання ним законної, при цьому в Єдиному реєстрі судових рішень також немає інформації стосовно набрання вказаним вироком законної сили, що свідчить про процес його оскарження, відповідно даний документ ще не має сили доказового.

Вирок по вказаній справі був прийнятий на підставі угоди.

Судова практика виходить з того, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Відповідно, за відсутності інформації про набрання вироком законної сили, посилання на нього є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, податковий орган не має достатньої інформації стосовно однозначного податкового порушення ТОВ ІПВК Спецзахист в частині формування витрат з операції по постачанню товару від ТОВ Профпідряд , а отже висновки в цій частині також підлягають скасуванню.

Згідно позиції Верховного суду, сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили (постанова ВС від 17.04.2018 у справі № 808/2459/17).

За текстом вироку, немає жодного доказу нереальності господарських операцій між ТОВ ІПВК Спецзахист та його контрагентами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

В Податковому кодексі України відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників податків права на податковий кредит або право на формування витрат у випадку, коли постачальники такого платника податків не виконують якісь вимоги діючого законодавства, а платник податку в свою чергу виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Висновки про те, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, транспортні засоби, складські приміщення не підтверджені відповідачем та не приймаються судом, з огляду на той факт, що чинним законодавством для контрагентів не передбачено необхідної кількості кваліфікованого персоналу, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей, власного чи орендованого нерухомого майна, транспортних засобів, тощо, що була би достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов укладених з позивачем договорів, що в свою чергу виключає залежність реальності виконання договірних зобов`язань від даних умов.

Суд звертає увагу відповідача, що Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що аналізом задекларованих податкових накладних встановлено невідповідність придбаних контрагентами товарів товарам, придбаним позивачем. Однак, при проведенні вказаного аналізу контролюючий орган обмежився лише операціями контрагента позивача за період виписування позивачу податкових накладних та не з`ясував можливість придбання такого товару в іншому періоді. Доказів з цього приводу відповідачем до матеріалів справи також не надано.

Щодо доводів відповідача, про неможливості встановлення походження товару, який в подальшому реалізований позивачу, суд зазначає про те, що позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.

Враховуючи наявність господарської мети при укладанні договорів, надання первинних документів, які свідчать про виконання правочинів та використання їх результатів у господарській діяльності позивачем, суд дійшов висновку щодо реальності вчинених правочинів з контрагентом.

Що стосується не визнання позивачем кредиторської заборгованості безнадійною суд зазначає наступне.

Податковий орган в акті перевірки зазначає про заниження доходів всього у сумі 6 562 522 грн. у т.ч.: 2017 рік на суму 469 921,00 грн.; Півріччя 2018 року на суму 5 023 424,00 грн.; 9 місяців 2018 року на суму 6 092 602,00 грн.

Підставою для таких висновків є твердження податкового органу про обов`язок ТОВ ІПВК Спецзахист віднести заборгованість перед ТОВ ГРІН СІСТЕМС у розмірі 442 020,37 грн., перед ТОВ КОНСТАНТЕР ГРУП у розмірі 24 604,77 грн., перед ТОВ БУДПРОМТЕХ ПЛЮС у розмірі 1 698 702,59 грн., перед ТОВ ПРОЕКТ АКТИВ у розмірі 4 397 194,80 грн. до складу безнадійної кредиторської заборгованості у зв`язку із закінченням строку позовної давності.

Проте, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Між ТОВ Грін Сістемс та ТОВ ІПВК Спецзахист був укладений договір субпідряду № 19/11-2014 від 19.12.2014.

За вказаним договором за ТОВ ІПВК Спецзахист рахується заборгованість у загальному розмірі 442 020,37 грн.

При цьому, рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.07.2015 було задоволено позовні вимоги ТОВ Грін Сістемс та вирішено стягнути з ТОВ ІПВК СПЕЦЗАХИСТ заборгованість за договором субпідряду № 19/11-2014 від 19.12.2014 в сумі 97 364,44 грн.

Вказана сума боргу, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 10.08.2015 була відступлена ТОВ ГРІН СІСТЕМС на адресу ПП ГРАНДБУД-К (код ЄДРПОУ 35642506).

Підтвердженням заміни стягувача у зобов`язанні є ухвала Господарського суду Запорізької області від 19.01.2016.

Разом з тим, листом вих. № 2511/4 від 25.11.2015 ТОВ ІПВК Спецзахист було повідомлено про відступлення залишку боргу за договором субпідряду № 19/11-2014 від 19.12.2014 у розмірі 344 655,90 грн. також на адресу ПП ГРАНДБУД-К .

Відповідно до підпункту а) 14.1.11. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно з пункту 5 П(с)БО 11 Зобов`язання підприємство відображає зобов`язання якщо його оцінка може бути достовірно визначена й існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його суму включають у дохід звітного періоду.

У відповідності до частини першої статті 256 Цивільного кодексу України під терміном позовна давність розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду. Загальний строк позовної давності - три роки, згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями строк яких не визначений, або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності, починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

При цьому, відповідно до частини другої статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного чи кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

ТОВ ГРІН СІСТЕМС було подано позов до Господарського суду Запорізької області за частиною вимоги за договором субпідряду № 19/11-2014 від 19.12.2014. Рішення Господарського суду Запорізької області винесено 16 липня 2015 року.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

За приписами пункту 4.4.1. Постанови Пленуму ВСУ № 10 від 29.05.2013, діями особи, що свідчать про визнання нею боргу або іншого обов`язку є:

- Визнання боржником пред`явленої претензії;

- Зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає наявність боргу, а також прохання боржника про таку зміну договору;

- Письмове прохання відстрочити сплату боргу;

- Підписання уповноваженою посадовою особою боржника разом з кредитором акту звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, за якою виникла суперечка;

- Письмове звернення боржника до кредитора про гарантування сплати суми боргу;

- Часткова сплата боржником (або за його згодою іншою особою) основного боргу та/або сум санкцій.

Листом, вих. № 25/02/16 від 25.02.2016 ТОВ ІПВК Спецзахист звернулося до ПП ГРАНДБУД-К із проханням розстроченням сплати боргу у розмірі 442 020,37 грн. та запевненням у його сплаті.

Відповідно, позовна давність відраховується з дати надсилання листа (визнання боргу, стаття 264 Цивільного кодексу України) - тобто її закінчення відбудеться 25 лютого 2019 року. Таким чином, жодного порушення податкового законодавства не відбулося.

Отже, фактично, у позивача на дату складення акту перевірки та винесення ППР були відсутні порушення щодо не визнання позивачем кредиторської заборгованості безнадійною.

Що стосується заборгованості перед ТОВ КОНСТАНТЕР ГРУП у розмірі 24 604,77 грн.

Вказана заборгованість сформувалася у зв`язку із нарахуванням штрафних санкцій за несвоєчасну сплату за виконані роботи за договорами субпідряду, а саме:

- Договір субпідряду № 30/06-1 від 30.06.2014. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.07.2015 по справі № 908/3805/15 вирішено стягнути на користь ТОВ КОНСТАНТЕР ГРУП загальний обсяг грошових коштів у розмірі 15 287,23 грн. Відповідно до договору відступлення права вимоги № 5 від 03.08.2015, вказана сума боргу була відступлена на адресу ПП ГРАНДБУД-К . В свою чергу, ПП ГРАНДБУД-К подав заяву до Господарського суду Запорізької області про заміну кредитора по справі № 908/3805/15, яка була задоволена ухвалою від 26.01.2016.

- Договір субпідряду № 25/06-2 від 25.06.2014. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.08.2015 по справі № 908/3807/15 вирішено стягнути на користь ТОВ КОНСТАНТЕР ГРУП загальний обсяг грошових коштів у розмірі 2691,45 грн. Відповідно до договору відступлення права вимоги № 6 від 25.08.2015, вказана сума боргу була відступлена на адресу ПП ГРАНДБУД-К . В свою чергу, ПП ГРАНДБУД-К подав заяву до Господарського суду Запорізької області про заміну кредитора по справі № 908/3807/15, яка була задоволена ухвалою від 26.01.2016.

- Договір субпідряду № 25/06-1 від 25.06.2014. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.07.2015р. по справі № 908/3808/15 вирішено стягнути на користь ТОВ КОНСТАНТЕР ГРУП загальний обсяг грошових коштів у розмірі 6626,09 грн. Відповідно до договору відступлення права вимоги вказана сума боргу була відступлена на адресу ПП ГРАНДБУД-К . В свою чергу, ПП ГРАНДБУД-К подав заяву до Господарського суду Запорізької області про заміну кредитора по справі № 908/3808/15, яка була задоволена ухвалою від 14.01.2016.

Листом, вих. № 25/02/16-2 від 25.02.2016 ТОВ ІПВК Спецзахист звернулося до ПП ГРАНДБУД-К із проханням розстроченням сплати боргу у розмірі 24 604,77 грн. та запевненням у його сплаті.

Відповідно, позовна давність відраховується з дати надсилання листа (визнання боргу, стаття 264 Цивільного кодексу України) - тобто її закінчення відбудеться 25 лютого 2019 року. Таким чином, жодного порушення податкового законодавства не відбулося.

Заборгованість ТОВ ІПВК Спецзахист перед ТОВ БУДПРОМТЕХ ПЛЮС у розмірі 1 698 702,59 грн. сформувалася внаслідок наступного:

- за договором субпідряду № 18/08-1 від 18.08.2014. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.07.2015 по справі № 908/3799/15 було задоволено позов ТОВ БУДПРОМТЕХ ПЛЮС до ТОВ ІПВК Спецзахист про стягнення заборгованості в загальному обсязі 118 138,07 грн. Судовий наказ видано 03.08.2015. При цьому, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 07.08.2015 вказана сума заборгованості була відступлена на адресу ПП ГРАНДБУД-К . В свою чергу, ПП ГРАНДБУД-К подало до Господарського суду Запорізької області заяву про заміну сторони, а саме кредитора, яка була задоволена ухвалою від 03.02.2016;

- за договором субпідряду № 18/08-2 від 18.08.2014. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.07.2015 по справі № 908/3802/15 було задоволено позов ТОВ БУДПРОМТЕХ ПЛЮС до ТОВ ІПВК Спецзахист про стягнення заборгованості в загальному обсязі 484 413,86 грн. Судовий наказ видано 03.08.2015. При цьому, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 07.08.2015 вказана сума заборгованості була відступлена на адресу ПП ГРАНДБУД-К . В свою чергу, ПП ГРАНДБУД-К подало до Господарського суду Запорізької області заяву про заміну сторони, а саме кредитора, яка була задоволена ухвалою від 10.02.2016;

- за договором субпідряду № 19/08-1 від 19.08.2014. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.07.2015 по справі № 908/3800/15 було задоволено позов ТОВ БУДПРОМТЕХ ПЛЮС до ТОВ ІПВК Спецзахист про стягнення заборгованості в загальному обсязі 140 964,99 грн. Судовий наказ видано 03.08.2015. При цьому, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 05.08.2015р. вказана сума заборгованості була відступлена на адресу ПП ГРАНДБУД-К . В свою чергу, ПП ГРАНДБУД-К подало до Господарського суду Запорізької області заяву про заміну сторони, а саме кредитора, яка була задоволена ухвалою від 09.02.2016. Вказана справа стосується стягнення штрафних санкцій за несвоєчасний розрахунок. Існує ще основна заборгованість у розмірі 955 185,67 грн.

Листом, вих. № 25/02/16-3 від 25.02.2016, ТОВ ІПВК Спецзахист звернулося до ПП ГРАНДБУД-К із проханням розстроченням сплати боргу у розмірі 1 698 702,59 грн. та запевненням у його сплаті.

Відповідно, позовна давність відраховується з дати надсилання листа (визнання боргу, стаття 264 Цивільного кодексу України) - тобто її закінчення відбудеться 25 лютого 2019 року. Таким чином, жодного порушення податкового законодавства не відбулося.

Між ТОВ ПРОЕКТ АКТИВ та ТОВ ІПВК Спецзахист був укладений договір поставки товару № 17/04-2015 від 17.04.2015. Загальний розмір заборгованості ТОВ ІПВК Спецзахист перед ТОВ ПРОЕКТ АКТИВ складає 4 397 194,80 грн.

Листом, вих. № 18/03/16 від 18.03.2016, ТОВ ІПВК Спецзахист звернулося до ТОВ ПРОЕКТ АКТИВ із проханням розстроченням сплати боргу у розмірі 4 397 194,80 грн. та запевненням у його сплаті.

Відповідно, позовна давність відраховується з дати надсилання листа (визнання боргу, стаття 264 Цивільного кодексу України) - тобто її закінчення відбудеться 18 березня 2019 року. Таким чином, жодного порушення податкового законодавства не відбулося.

Проте, у судовому засіданні представник позивача зазначив, що позивач самостійно відніс, після закінчення строків позовної давності, суми безнадійної заборгованості до доходу позивача, та підприємство сплатило податки про що надано суду відповідні докази.

Щодо коригування податкового кредиту чи нарахування податкових зобов`язань при визнанні кредиторської заборгованості безнадійною суд зазначає наступне.

Доводи податкового органу про завищення податкового кредиту на суму 439 522 грн. у червні та вересні 2018 року не приймається судом у зв`язку з наступним.

Підставою для таких висновків є посилання відповідача на необхідність коригування податкового кредиту у зв`язку із списанням кредиторської заборгованості перед ТОВ БЕСТ ФІНАНС у розмірі 508 640,11 грн, ТОВ Мотор-Сервіс у розмірі 33 288,43 грн., ТОВ СТО КАХОВСЬКА у розмірі 8 170,00 грн., та ТОВ ЛАЙФ СІТІ ГРУП у розмірі 2 595 671,88 грн.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За таких підстав, якщо платник податків отримав товари, роботи, послуги на підставі договору поставки, купівлі - продажу (надання робіт/послуг), посилання органу ДФС на пункт 198.3 статті 198 Кодексу є недоречним.

Разом із тим, у пункті 198.5 статті 198.5 Податкового кодексу України перелічені випадки, коли платник ПДВ податку повинний нарахувати податкові зобов`язання. Однак, серед підстав, встановлених пунктом 198.5 відсутнє така підстава, як списання простроченої кредиторської заборгованості.

Разом із тим, стаття 192 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для коригування податкового кредиту. Серед вказаного переліку відсутня така підстава для коригування податкового кредиту, як списання безнадійної кредиторської заборгованості.

Дана норма не регулює операції визнання заборгованості безнадійною. Так, при визнанні заборгованості безнадійною не відбувається зміна компенсації за товари/послуги та у продавця не виникає обов`язку виписати покупцю розрахунок коригування з наступним зменшенням у продавця податкових зобов`язань та зменшенням у покупця податкового кредиту.

Твердження відповідача про необхідність коригування податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості суперечить статті 192 Податкового кодексу України.

Слід наголосити, що відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Окремо, суд зауважує, що згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пунктом 5 П(с)БО "Зобов`язання" визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Отже, у відповідності до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України сума списаної кредиторської заборгованості буде оподатковуватися податком на прибуток підприємства. При цьому, сума податкового кредиту з ПДВ не підлягає коригуванню.

Що стосується податкового повідомлення рішення від 14.05.2019 № 0003571401, то воно було винесено відповідачем по справі в зв`язку з тим, що за результатами проведення перевірки дотримання вимог податкового законодавства під час реєстрації податкових накладних складених та зареєстрованих продавцем товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2017 по 30.09.2018, встановлено, що ТОВ ІПВК Спецзахист було порушено граничні терміни реєстрації податкової накладної.

Суд наголошує, що дане порушення стосується контрагента позивача, а саме списанням кредиторської заборгованості перед ТОВ БЕСТ ФІНАНС у розмірі 508 640,11 грн. Проте, з вказаними висновками суд не може погодитись у зв`язку з вищенаведеними обставинами про які суд вже зазначив раніше

Також, суд приймаючи до уваги надані сторонами по справі докази, дослідив висновок економічної експертизи, який було надано позивачем по справі та зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: висновками експертів;

Частинами першою, другою статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частинами третьою, шостою, сьомою статті 101 КАС України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Отже, з огляду на вищезазначені норми, суд приходить до висновку, що наданий позивачем висновок експерта відповідає вимогам, які ставляться до даного виду доказу.

Так, з висновку експерта, зокрема, вбачається, що на вирішення експертизи поставлені питання:

1. Чи підтверджується документально згідно наданих документів ТОВ ІПВК Спецзахист порушення вимог підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(с)БО 15 Дохід , пункту 5 П(с)БО 11 Зобов`язання ,, заниження доходу в результаті не включення до їх складу вартості активу за рахунок надходження товарів (робіт, послуг) з джерела невідомого походження, у сумі 70 677 757 грн., заниження податку на прибуток за період 2015, 2016, 2017 у сумі 12 721 996,00 грн. ТОВ ІПВК Спецзахист при взаємовідносинах з контрагентами: ПП ТД МАКС ; ТОВ ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД ; ТОВ БУДСЕРВІС КОМПАНІ ПЛЮС ;ТОВ БУД ГАРАНТ КОМПАНІ ; ТОВ МЕХАГРОДІМ ; ТОВ ЛАУРІСПЛЮС ; ТОВ АЛЬМА К ; ТОВ ДАЛІМАУНТ ; ТОВ ЛТД ВОЛОС ; ТОВ ТД АФРОДІТА ; ТОВ ЛАЙФ СІТІ ГРУП ; ТОВ ФЛАЙТ ТРЕЙДИНГ ; ТОВ СПЕЦРЕСУРС-2015 ; ФГ КІЛЬГАНА І. С. ; ТОВ БЕСТ ФІНАНС ; ТОВ ПРОФПІДРЯД ; ТОВ КРИСТАЛ-ІНВЕСТ , яке викладено у акті перевірки № 28/08-01-14-01/37778452 від 21.01.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області?

2. Чи підтверджується документально згідно наданих документів ТОВ ІПВК Спецзахист порушення вимог підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункт 187.1. статті 187, пункт 192.1 статті 192, пункт 198.1, пункт 198.3 статті 198, пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, заниження податку на додану вартість у розмирі 14 038 682,00 грн. за період серпень 2015 - вересень 2018 при взаємовідносинах ТОВ ІПВК Спецзахист з контрагентами: ПП ТД МАКС ; ТОВ ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД ; ТОВ БУДСЕРВІС КОМПАНІ ПЛЮС ;ТОВ БУД ГАРАНТ КОМПАНІ ; ТОВ МЕХАГРОДІМ ; ТОВ ЛАУРІСПЛЮС ; ТОВ АЛЬМА К ; ТОВ ДАЛІМАУНТ ; ТОВ ЛТД ВОЛОС ; ТОВ ТД АФРОДІТА ; ТОВ ЛАЙФ СІТІ ГРУП ; ТОВ ФЛАЙТ ТРЕЙДИНГ ; ТОВ СПЕЦРЕСУРС-2015 ; ФГ КІЛЬГАНА І. С. ; ТОВ БЕСТ ФІНАНС ; ТОВ ПРОФПІДРЯД ; ТОВ КРИСТАЛ-ІНВЕСТ , яке викладено у акті перевірки № 28/08-01-14-01/37778452 від 21.01.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області?

У своїх висновках експерт зазначив, що в межах дослідження наданих документів, ТОВ ІПВК СПЕЦЗАХИСТ не відповідність вимог пункту 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, порушення вимог підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(с)БО 15 Дохід , пункту 5 П(с)БО, заниження доходу в результаті не включення до їх складу вартості активу за рахунок надходження товарів (робіт, послуг) з джерела невідомого походження, у сумі 70 677 757,00 грн., заниження податку на прибуток за період 2015,2016,2017, у сумі 12 721 996 грн. ТОВ ІПВК Спецзахист при взаємовідносинах з вищевказаними контрагентами, яке викладено у акті перевірки № 28/08-01-14-01/37778452 від 21.01.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області документально не підтверджується.

В межах дослідження наданих документів ТОВ ІПВК СПЕЦЗАХИСТ не відповідність вимог підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту 187.1. статті 187, пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198. пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України, заниження податку на додану вартість у розмирі 14 038 682,00 грн. за період серпень 2015 - вересень 2018 при взаємовідносинах ТОВ ІПВК Спецзахист з вищевказаними контрагентами, яке викладено у акті перевірки від 21.01.2019 № 28/08-01-14-01/37778452 ГУ ДФС у Запорізькій області документально не підтверджується.

Оцінюючи згадані документи в сукупності та кожен зокрема, суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-проектно-виробнича компанія Спецзахист (69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 9, кв./офіс 69, код ЄДРПОУ 37778452) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) від 04.03.2019:

- № 0002751401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмір 15 635 183,75 грн., з яких 12 508 139,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 3 127 034,75 грн. - за штрафними санкціями;

- № 0002761401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмір 19 108 234,50 грн., з яких 12 738 823,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 6 369 411,50 грн. - за штрафними санкціями;

- № 0002771401, яким нараховано завищення від`ємного значення з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 247 529,00 грн., з яких: 577 034,00 грн. - сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного періоду, 831 686,00 грн. - сума завищення від`ємного значення, яку зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, 415 843,00 грн. - штрафні санкції;

- № 0002781401, яким нараховано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної у розмірі 42 386,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, видане Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) від 14.05.2019, № 0003571401, яким нараховано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної у розмірі 42 386,50 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-проектно-виробнича компанія Спецзахист суму судового збору у розмірі 19 210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 02.12.2019.

Суддя І.В. Батрак

Дата ухвалення рішення22.11.2019
Оприлюднено06.12.2019
Номер документу86129954
СудочинствоАдміністративне
Сутьскасування податкових повідомлень-рішень

Судовий реєстр по справі —280/2492/19

Ухвала від 19.10.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Постанова від 14.09.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Бишевська Н.А.

Постанова від 14.09.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Бишевська Н.А.

Ухвала від 04.09.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Бишевська Н.А.

Ухвала від 14.08.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Бишевська Н.А.

Ухвала від 14.08.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Бишевська Н.А.

Ухвала від 30.06.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Бишевська Н.А.

Ухвала від 07.06.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Бишевська Н.А.

Рішення від 19.04.2023

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Садовий Ігор Вікторович

Рішення від 19.04.2023

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Садовий Ігор Вікторович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні