Рішення

від 04.12.2019 по справі 400/2979/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2019 р. Справа № 400/2979/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Держгеокадастру в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 третя особа:Фермерське господарство "Агро Сенс", вул. Жовтнева, 88, с. Новопетрівське, Новоодеський район, Миколаївська область, 56650 про:визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Держгеокадастру в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, викладену у листі за вих. № Л-6471/0-3250/0/20-19-СГ від 19.08.2019 року у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 5,91 га умовних кадастрових гектарів середньою вартістю земельної частки (паю) з урахуванням коефіцієнта індексації 4,796 - 83455,19 грн. за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка згідно з пунктом 15 Договору оренди землі від 05.11.2014 року надана в оренду для ведення фермерського господарства (кадастровий номер 4824883900:02:000:0185 раніше 4824883900:02:000:0148) із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області;

- зобов`язати Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 5,91 га умовних кадастрових гектарів середньою вартістю земельної частки (паю) з урахуванням коефіцієнта індексації 4,796 - 83455,19 грн. за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка згідно з пунктом 15 Договору оренди землі від 05.11.2014 року надана в оренду для ведення фермерського господарства (кадастровий номер 4824883900:02:000:0185 раніше 4824883900:02:000:0148) із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Ухвалою від 19.09.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що лист відповідача за результатами розгляду клопотання позивача про безоплатну приватизацію земельної ділянки не є рішенням, яке за законом має бути прийнято за результатами розгляду такого клопотання. Крім того, позивач вважає, що наявні усі підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Відповідач надав відзив на позов, в якому в задоволенні вимог позивача просив відмовити. В своєму відзиві відповідач вказав на те, що позивачем до його заяви щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не надано усіх, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) доказів, а саме: на викопіюваннях вказано земельний масив площею 59,615 га, а не бажана земельна ділянка розміром 5,91 умовних кадастрових га. Крім того, повноваження щодо надання земельної ділянки у власність у даному випадку є виключною компетенцією відповідача, а тому примусити його через судове рішення реалізувати свої повноваження є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

23.07.2019 року позивач звернулась до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 5,91 га умовних кадастрових гектарів середньою вартістю земельної частки (паю) з урахуванням коефіцієнта індексації 4,796 - 83455,19 грн. за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка згідно з пунктом 15 Договору оренди землі від 05.11.2014 року надана в оренду для ведення фермерського господарства (кадастровий номер 4824883900:02:000:0185 раніше 4824883900:02:000:0148) із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Листом від 19.08.2019 року № К-Л-6471/0-3250/0/20-19-СГ Про розгляд заяви відповідач повідомив позивача, що на графічних матеріалах, доданих до заяви, зазначено масив, а не бажане місце розташування земельної ділянки, орієнтовною площею 5,91 умовних га. Враховуючи викладене, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області відмовило позивачу у наданні відповідного дозволу.

Не погоджуючись з листом-відмовою Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Згідно з ч. 1-2 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району (п. а ч. 1 ст. 121 ЗК України).

Відповідно до вимог ч. 6 - 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Суд зазначає, що відмова може бути визнана обґрунтованою (вмотивованою) лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, на законодавчому рівні зобов`язано орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Аналогічна правова позиція по застосуванню даних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 545/808/17.

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відмовляючи позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач зазначив, що на графічних матеріалах, доданих до заяви, зазначено масив, а не бажане місце розташування земельної ділянки, орієнтовною площею 5,91 умовних га.

Як слідує із змісту ч. 6 ст. 118 ЗК України, даною нормою в імперативній формі встановлено, що для отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності заінтересована особа повинна подати клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, а також обов`язково додати графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Будь-яких винятків з цього правила чи альтернативних варіантів дана норма не містить. Необхідність подання таких матеріалів випливає із самого змісту наведених норм, оскільки, як передбачено частиною сьомою цієї статті, підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

З цього випливає, що графічні матеріали, які додаються до клопотання повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 802/159/17-а.

Одночасно з цим, лист відповідача від 19.08.2019 року № Л-6471/0-3250/0/20-19-СГ не є рішенням, що прийнято за належним розглядом клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки, не містить викладення мотивів прийняття рішення за результатом розгляду поданого клопотання з посиланням на норми чинного законодавства.

При цьому, вирішуючи питання щодо дотримання відповідачем форми та порядку прийняття такої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає наступне.

Правовий статус, повноваження Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29.09.2016 року (далі - Положення № 333).

Пунктом 8 Положення № 333 встановлено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з п. 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру № 600 від 15.10.2015 року, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому, п.123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому, листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Аналогічна правова викладена Верховним Судом в постановах від 10.01.2019 року у справі № 820/4555/17, від 06.03.2019 року у справі № 1640/2594/18, від 23.04.2019 року у справі № 818/965/16.

Як свідчать матеріали справи, у межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача з заявою, за наслідками розгляду якого суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, натомість, останній протиправно направив позивачу відмову у формі листа.

Отже, наданий відповідачем лист від 19.08.2019 року № Л-6471/0-3250/0/20-19-СГ, не може сприйматися судом як належна відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

Вказані висновки суду повністю узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 року у справі № 815/905/17.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 5,91 га умовних кадастрових гектарів, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи відсутні будь-які графічні матеріали, з яких би суд міг встановити місце розташування земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність.

За таких обставин, суд позбавлений можливості дослідити та надати оцінку рішенню відповідача за наслідками перевірки цих документів. Це означає, що вимога про зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є передчасною.

Водночас, ч. 2 ст. 9 КАС України надає суду право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає за необхідне для повного захисту прав та законних інтересів позивача зобов`язати відповідача повторно розглянути по суті клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 5,91 га умовних кадастрових гектарів середньою вартістю земельної частки (паю) з урахуванням коефіцієнта індексації 4,796 - 83455,19 грн. за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка згідно з пунктом 15 Договору оренди землі від 05.11.2014 року надана в оренду для ведення фермерського господарства (кадастровий номер 4824883900:02:000:0185 раніше 4824883900:02:000:0148) із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У разі часткового задоволення позовних вимог судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Держгеокадастру в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, викладену у листі № Л-6471/0-3250/0/20-19-СГ від 19.08.2019 року у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 5,91 га умовних кадастрових гектарів середньою вартістю земельної частки (паю) з урахуванням коефіцієнта індексації 4,796 - 83455,19 грн. за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка згідно з пунктом 15 Договору оренди землі від 05.11.2014 року надана в оренду для ведення фермерського господарства (кадастровий номер 4824883900:02:000:0185 раніше 4824883900:02:000:0148) із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) повторно розглянути по суті клопотання ОСОБА_1 від 23.07.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 5,91 га умовних кадастрових гектарів середньою вартістю земельної частки (паю) з урахуванням коефіцієнта індексації 4,796 - 83455,19 грн. за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка згідно з пунктом 15 Договору оренди землі від 05.11.2014 року надана в оренду для ведення фермерського господарства (кадастровий номер 4824883900:02:000:0185 раніше 4824883900:02:000:0148) із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.12.2019 року.

Суддя О.В. Малих