Повістка

від 23.12.2019 по справі 400/2979/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2019 р. Справа № 400/2979/19

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження заяву позивача про ухвалення додаткового рішення по справі

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 доДержгеокадастру в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 треті особиФермерське господарство "Агро Сенс", вул. Жовтнева, 88, с. Новопетрівське, Новоодеський район, Миколаївська область, 56650 провизнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Держгеокадастру в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, викладену у листі за вих. № Л-6471/0-3250/0/20-19-СГ від 19.08.2019 року у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 5,91 га умовних кадастрових гектарів середньою вартістю земельної частки (паю) з урахуванням коефіцієнта індексації 4,796 - 83455,19 грн. за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка згідно з пунктом 15 Договору оренди землі від 05.11.2014 року надана в оренду для ведення фермерського господарства (кадастровий номер 4824883900:02:000:0185 раніше 4824883900:02:000:0148) із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області;

- зобов`язати Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 5,91 га умовних кадастрових гектарів середньою вартістю земельної частки (паю) з урахуванням коефіцієнта індексації 4,796 - 83455,19 грн. за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка згідно з пунктом 15 Договору оренди землі від 05.11.2014 року надана в оренду для ведення фермерського господарства (кадастровий номер 4824883900:02:000:0185 раніше 4824883900:02:000:0148) із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Рішенням від 04.12.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

13.12.19 року від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому с-кладі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 2 та 3 ст. 252 КАС України).

Вирішуючи заяву позивача про винесення додаткового судового рішення, суд виходить із наступного:

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вивчивши заяву позивача судом встановлено, що при ухваленні рішення від 04.12.2019 року Миколаївським окружним адміністративним судом не вирішено питання про судові витрати.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано копію договору з адвокатом про надання правової (юриличної) допомоги від 16.08.2019 року, акт при`ому-передачі виконаних робіт за договором з адвокатом від 16.09.2019 року, квитанцію до прибуткового-касового ордера № 16/09/19-01 на суму 15000,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

У відповідності до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на вищезазначені норми, суд дійшов висновку, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі Меріт проти України (Заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.

Дослідивши надані позивачем докази, суд зазначає, що адвокатом не зазначено час, затрачений на ним на подання позову.

Крім того, враховує що дана справа є справою незнаї складності, а ціна позову складає 768,40 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст. 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи ціну позову, яка майже значно менша ніж розмір заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 15000,00 грн. є надмірною.

Проте, з урахуванням принципу справедливості і складності справи, обсяг опрацьованого матеріалу, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає наявними підстави для прийняття додаткового рішення, у зв`язку із чим заява позивача підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 134, 139, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Малих