Рішення

від 21.11.2019 по справі 440/2983/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2983/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лайко О.В.,

представника позивача - Балабанова Г.Л.,

представника відповідача - Черненко Я.О.,

представника третьої особи - Тимченко К.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: Варварівська сільська рада Карлівського району Полтавської області, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

12 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до до Міністерства юстиції України, треті особи: Варварівська сільська рада Карлівського району Полтавської області, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу від 17.07.2019 №2178/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора Варваріваської сільської ради Карлівського району Полтавської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуваним наказом позивачу було заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на чотири місяці. Позивач стверджує, що довідку, яка була підставою для винесення спірного наказу він не отримував до проведення камеральної перевірки та прийняття спірного рішення не залучався. Вказав, що вжитий Міністерством юстиції України захід є неспівмірним з виявленим порушенням та фактично блокує всю законну реєстраційну діяльність, а також створює необґрунтовані ускладнення для інших осіб, які вже звернулися або звертаються до позивача за реєстраційними діями, що вимагають роботи з указаним реєстром. Крім того, Міністерством юстиції при прийнятті спірного наказу не було дотримано принципів обґрунтованості, неупередженості добросовісності, розсудливості та пропорційності.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14.08.2019 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цій справі.

Ухвалою суду від 01.10.2019 продовжено строк проведення підготовчого засідання на тридцять днів.

Протокольною ухвалою від 07.11.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

23.08.2019 до суду надійшли пояснення ДП "Національні інформаційні системи" на позов у яких третя особа зазначала, що у відповідності до вимог чинного законодавства ДП "Національні інформаційні системи" є технічним адміністратором Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим не уповноважений приймати владно-управлінські рішення, а лише їх виконує.

Стверджував, що 19.07.2019 до ДП "Національні інформаційні системи" надійшов лист від Міністерства юстиції України про тимчасове блокування доступу державного реєстратора Варварівської сільської ради Карлівського району Товстоліт Л.Н. та наказ Міністерства юстиції України від 17.07.2019 №2178/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора Варваріваської сільської ради Карлівського району Полтавської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", у зв`язку з чим позивачу заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказував на те, що відновлення доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно можливо після спливу строку блокування доступу та подання сертифіката про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації.

02.09.2019 до суду надійшли письмові пояснення від Варваріваської сільської ради, у яких третьою особою підтримано позовні вимоги у повному обсязі.

11.09.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому вказано, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2019 №379/7 "Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" проведено моніторинг реєстраційних дій державних реєстраторів Варваріваської сільської ради Карлівського району Полтавської області, у тому числі й ОСОБА_1 . За результатами якої складено довідку від 05.07.2019, якою зафіксовано порушення позивачем вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно. У зв`язку з виявленими порушеннями комісією запропоновано заблокувати доступ державного реєстратора Товстоліт Л.Н. до Державного реєстру прав на нерухоме майно строком на 4 місяці, що реалізовано у наказі Міністерства юстиції України від 17.07.2019 №2178/5.

Стверджував, що тимчасове блокування доступу до Державного реєстру прав є найлегшою із санкцій, яка застосовується до державних реєстраторів, передбачених чинним законодавством.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Представник ДП "Національні інформаційні системи" при прийнятті рішення поклався на розсуд суду.

Заслухавши представників позивача, відповідача, та третьої особи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 05.07.2019 комісією у складі начальника управління акредитації, контролю та моніторингу суб`єктів державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату; начальником відділу контролю к сфері державної реєстрації Управління акредитації, контролю та моніторингу суб`єктів державної реєстрації та нотаріату Михайлової Тетяною Сергіївною та головним спеціалістом відділу контролю у сферах державної реєстрації Управління акредитації, контролю та моніторингу суб`єктів державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Клочком Тарасом Петровичем відповідно до ст. 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №990 проведено перевірку дотримання законодавства при проведенні реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державними реєстраторами Варварівської сільської ради Карлівського району Полтавської області та складено довідку за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Варварівської сільської ради Карлівського району Полтавської області.

В довідці зазначено, що у камеральної перевірки реєстраційних дій державного реєстратора Варварівської сільської ради Карлівського району Полтавської області Товстоліт Людмили Наумівни виявлено порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно.

10.01.2019 за результатами розгляду заяви №32096384 державним реєстратором Товстоліт Л.Н. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №44998411, на підставі якого у Державному реєстрі прав відкрито розділ №1739692653216 та зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 за відсутності договору про поділ спільного майна, або договору про виділ у натурі частки із спільного майна, або відповідного рішення суду , оскільки житловий будинок за вказаної адресою знаходиться у спільній частковій власності, що є порушенням вимог статей 3, 10, 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктів 12, 14, 56 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

Крім того у ході камеральної перевірки комісією встановлено, що за заявою №30510030 державним реєстратором Товстоліт Л.Н. порушено вимог статей 3, 10, 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктів 12, 14 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, оскільки не зупинено розгляд заяви з метою направлення до суду запиту про отримання інформації.

За результатами перевірки Комісією запропоновано тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора Варварівської сільської ради Карлівського району Полтавської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на чотири місяці.

Наказом Міністерства юстиції України від 17.07.2019 №2178/5 тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора Варварівської сільської ради Карлівського району Полтавської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на чотири місяці. Виконання пункту 1 наказу покладено на Державне підприємство "Національні інформаційні системи".

Не погоджуючись із рішенням відповідача щодо тимчасового блокування доступу, позивач оскаржила його до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (надалі - Закон № 1952-IV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав визначаються статтею 7 Закону № 1952-IV.

Так, відповідно до положень статті 7 Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України: 1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; 2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; 3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; 4) організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; 5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; 7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; 9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів; 9-1) надає узагальнені роз`яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Так, повноваження Міністерства юстиції України щодо здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав визначаються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком № 990.

Згідно з положеннями частини першої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав.

За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про, зокрема, тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав (частина друга, пункти 2, 4 статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до частини четвертої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Кабінетом Міністрів України розроблено Порядок № 990, який визначає процедуру здійснення Мін`юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 2 Порядку № 990 встановлено, що контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом розгляду скарг, поданих відповідно до Закону України "Про звернення громадян", і обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту, а також моніторингу реєстраційних дій в реєстрах.

У разі виявлення під час розгляду скарг відповідно до Закону України "Про звернення громадян" і обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту чи моніторингу реєстраційних дій в реєстрах порушень порядку державної реєстрації контроль здійснюється шляхом проведення камеральної перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації з прийняттям обов`язкових до виконання рішень, передбачених Законами.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що підставою для призначення Міністерством юстиції України камеральної перевірки державного реєстратора є виявлення у реєстрах порушень порядку державної реєстрації під час: 1) розгляду скарг відповідно до Закону України "Про звернення громадян"; 2)обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту; 3) за результатами моніторингу реєстраційних дій.

Аналогічний висновок викладений Верховним судом у постанові від 10.07.2018 у справі № 825/1808/17.

Щодо виявлених порушень суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №990 моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення за такими критеріями: 1) порушення строків, визначених Законами; 2) проведення реєстраційних дій в неробочий час; 3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування; 4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень; 5) скасування (видалення) записів з реєстрів; 6) державні реєстратори та/або суб`єкти державної реєстрації, визначені Мін`юстом.

Періодичність моніторингу реєстраційних дій за окремими зазначеними критеріями, перелік державних реєстраторів та/або суб`єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг за критерієм, визначеним у підпункті 6 цього пункту, а також строк, протягом якого проводиться такий моніторинг, визначаються (затверджуються) Мін`юстом з розміщенням відповідної інформації на офіційному веб-сайті.

За результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін`юсту, що проводила такий моніторинг.

У разі виявлення на підставі акта моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб`єктів державної реєстрації.

Судом встановлено, що за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державних реєстраторів Варварівської сільської ради Карлівського району Полтавської області головним спеціалістом відділу контролю у сфері державної реєстрації Управління акредитації, контролю та моніторингу суб`єктів державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Рябоконь О.І. складно акт від 10.06.2019. Яким зафіксовано порушення позивачем вимог статті 21 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 22 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 та пункту 61 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.10.2011 №1141 при розгляді заяв №27537290, №27969562, №27969640, №27971324, №27971693, № 28794928, №28800578, №28806494, а саме не сформовано витяги про державну реєстрацію.

Разом із тим, у критеріях встановлених п.4 Порядку №990, такого критерію, за яким можливий контроль при проведенні моніторингу реєстраційних дій, як перевірка формування витягів про державну реєстрацію не значиться.

Крім того, відповідачем в ході розгляду справи суду не надано судом доказів того, що позивачем не сформовано витяги про державну реєстрацію під час розгляду заяв №27537290, №27969562, №27969640, №27971324, №27971693, № 28794928, №28800578, №28806494, отже обставини викладенні у акті моніторингу не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом.

Таким чином, при проведенні моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав державних реєстраторів Варварівської сільської ради Карлівського району Полтавської області оформлених актом від 10.06.2019 відповідачем було допущено порушення процедури та порядку його проведення.

Згідно з пунктами 6, 7 Порядку №990 камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін`юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін`юсту.

Копія наказу Мін`юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб`єкту державної реєстрації.

Пунктом 10 частини першої статті 2 Закону №1952-IV визначено, що камеральна перевірка - перевірка, що проводиться у приміщенні Міністерства юстиції України виключно на підставі даних Державного реєстру прав.

Згідно з пунктами 8-10 Порядку №990 під час проведення камеральної перевірки комісія має право:

1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів;

2) витребувати у суб`єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах;

3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб`єктів державної реєстрації надання пояснень.

Результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії.

У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік); прізвище, ім`я та по батькові посадових осіб Мін`юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів; пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки.

За результатами проведеної камеральної перевірки Мін`юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1).

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав (пункт 2).

Реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі (пункт 8).

Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав (пункт 9).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1952-IV державним реєстратором є, зокрема, громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав.

Положеннями частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 37-1 Закону №1952-IV за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення, зокрема про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.

У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора, акредитованого суб`єкта державної реєстрації прав.

Згідно з пунктом 14 Порядку № 990 рішення, дії або бездіяльність Мін`юсту можуть бути оскаржені до суду.

Частиною першою статті 38 Закону №1952-IV визначено, що державні реєстратори, суб`єкти державної реєстрації прав за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.

Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного наказу є довідка за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державних реєстраторів Варварівської сільської ради Карлівського району Полтавської області.

За результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлені такі порушення:

- за заявою №32096384 прийнято рішення про реєстрацію права власності за відсутності договору про поділ спільного майна, або договору пор виділ у натурі частки із спільного майна, або відповідного рішення суду, оскільки житловий будинок знаходиться у спільній частковій власності;

- за заявою №30510030 не зупинено розгляд заяви з метою направлення до суду запиту про отримання інформації.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону №1952-IV перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно зі статтею 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Частиною першою статті 23 Закону №1952-IV встановлено, розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках:

1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;

2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у пункті 3 частини третьої статті 10 цього Закону, інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно, якщо наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 12 Порядку № 1127, розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

Згідно з п. 14 Порядку №1127 у разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що під час державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов`язаний зупиняти розгляд заяви про Державну реєстрацію у разі: подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, а також неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону, інформації про зареєстровані до 01.01.2013 речові права на відповідне нерухоме майно.

Пунктом 56 Порядку №1127 встановлено, що для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються: договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду.

В ході розгляду справи судом не встановлено, а відповідачем не доведено проведення державним реєстратором ОСОБА_3 Н. права власності на майно за відсутності договору про поділ спільного майна, або договору про виділ у натурі частки із спільного майна, або відповідного рішення суду. Також відповідачем суду не надано доказів перебування майна, яке на підставі заяви №32096384 зареєстровано за ОСОБА_2 у спільній частковій власності.

Судом встановлено, що громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до заяви №30510030 додано належним чином завірену копію рішення Ленінського районного суду м. Полтава від 19.07.1995 у справі №2-318/1995, а тому проведення реєстрації права власності без направлення запиту до Ленінського районного суду м. Полтава не призвело до порушення чиїх-небудь прав.

В ході розгляду справи, судом встановлено та не заперечується відповідачем по справі, що реєстраційні справи не витребовувалися, пояснення у позивача не відбиралися, а перевірка була проведена на підставі відомостей наявних в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Суд зазначає, що порушення на які посилається відповідач не можливо встановити на підставі інформації наявної у витягах із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом із тим, довідка за результатами проведення перевірки державних реєстраторів Варварівської сільської ради Карлівського району Полтавської області не містить відомостей про негативні наслідки встановлених у ній порушень, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб.

Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено, що жодних скарг на дії позивача не надходило.

Суд зазначає, що відповідно до абзацу 2 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 990 від 21.12.2016, комісія має право:

- витребувати у суб`єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах;

- вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб`єктів державної реєстрації надання пояснень.

Однак, судом в ході розгляду даної справи, встановлено, що відповідачем не тільки не було своєчасно повідомлено про проведення камеральної перевірки, але й комісія не скористалась наданим їй правом щодо витребування конкретних документів, що в подальшому призвело до неправильного встановлення комісією обставин порушення позивачем норм чинного законодавства при здійсненні реєстраційних дій.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення камеральної перевірки позивача були досліджені лише документи, на підставі яких проводилися реєстраційні дії, та зроблені відповідні висновки про порушення позивачем вимог законодавства.

Водночас, Комісія для проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно мала повноваження витребувати у суб`єкта державної реєстрації надання пояснень, що передбачено пунктом 8 Порядку № 990.

Однак, відповідач не скористався своїм правом отримати від позивача пояснення щодо вчинених дій.

Невикористання відповідачем наявних у нього повноважень на витребування пояснень у позивача вплинуло на висновки Комісії, оскільки не дозволило повно та всебічно надати оцінку причинам допущених порушень, врахувати відсутність їх можливих негативних наслідків тощо.

Як зазначено вище, згідно з пунктом 1 частини другої статті 37-1 Закону 1952-IV за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.

Суд зазначає, що для прийняття рішення відповідно до Закону 1952-IV, підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Судом встановлено, що довідка за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, складена за результатами камеральної перевірки, містить пропозицію тимчасово заблокувати доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 місяці, а отже за своїм змістом і правовим визначенням має рекомендаційний характер та не є обов`язковою для прийняття Міністерством юстиції України наказу саме відповідно до цієї пропозиції.

При цьому, з аналізу змісту оскаржуваного наказу вбачається, що відповідач у справі не здійснив дослідження або перевірки фактів, викладених у довідці за результатами проведення камеральної перевірки позивача, не зазначив норми, які порушено позивачем у справі.

Встановлюючи такий тривалий термін блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як 4 місяці, Міністерство юстиції України відповідно до принципу обґрунтованості рішення мало навести мотиви, з яких виходить, обираючи саме такий строк.

Оскаржуваний наказ не тільки не містить викладення фактів порушення позивачем законодавства у сфері державної реєстрації прав, а також не містить відомостей про негативні наслідки цих порушень, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, а також мотивів застосування до державного реєстратора саме такої санкції, як блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 місяці, що свідчить про порушення принципу пропорційності.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що застосування до позивача несприятливих наслідків у вигляді блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на 4 місяці є неспівмірним порушенням виявленим відповідачем за наслідками перевірки.

При цьому суд бере до уваги правову позицію Верховного суду, висловлену у постанові Верховного суду від 02.05.2018 по справі № 826/15847/17 та постанови Верховного суду від 31.05.2019 року, у яких колегія суддів зазначила, що шляхом видачі оскарженого наказу позивача фактично позбавлено можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності. При тому, що позивач має зобов`язання перед державою у вигляді сплати податків, не зважаючи на фактичне зупинення його діяльності.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» , зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, "Тошкуца та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Отже, з урахуванням викладеного, слід визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 17.07.2019 №2178/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора Варварівської сільської ради Карлівського району Полтавської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не доказав правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у загальному розмірі сумі 1344,70 грн, (у тому числі 768,40 за подання позовної заяви та 576,30 за забезпечення позову).

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 1344,70 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, вул. Городецького, буд. 13, м. Київ 1, 01001), третя особа: Варварівська сільська рада Карлівського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21046638, вул. Лесі Українки, 11, с. Варварівка, Карлівського району, Полтавської області, 39512), Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (код ЄДРПОУ 39787008, вул. Бульварно-Кудррявська, 4, м. Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 17 липня 2019 року "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора Варварівської сільської ради Карлівського району Полтавської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, вул. Городецького, буд. 13, м. Київ 1, 01001) на користь приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Товстоліт Людмили Наумівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1344,70 грн (одна тисяча триста сорок чотири гривні сімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 грудня 2019 року.

Суддя С.С. Бойко