Рішення

від 02.12.2019 по справі 500/2079/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2079/19

02 грудня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.

позивача: ОСОБА_1 ;

представника позивача: Кузьменко І.О.;

третьої особи: Веселовського Б.Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Новосільська сільська рада Підволочиського району Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі-позивач) із адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації (далі-відповідач), третя особа Новосільська сільська рада Підволочиського району Тернопільської області про визнання протиправним та скасувати рішення управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації від 12 серпня 2019 року про припинення виплати компенсації ОСОБА_1 по догляду за громадянкою ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка здійснювала догляд за ОСОБА_3 , яка досягла 80 років, та отримувала щомісячні компенсаційні виплати непрацюючій працездатній особі. Жодних зауважень, незадоволення ОСОБА_3 з приводу виконання позивачкою обов`язків по догляду не виявляла. 01 вересня 2019 року позивачка отримала від управління праці та соціального захисту населення Підволочиської РДА довідку, у якій вказано про припинення виплати компенсації з 01 серпня 2019 року у зв`язку з неналежним доглядом згідно акту обстеження №228 від 06 серпня 2019 року, виданого Новосільською сільською радою. Відповідно до п.15 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуг фізичні особи, які одержують компенсацію, зобов`язані повідомити органи праці та соціального захисту населення, що призначають ці виплати, про обставини, які можуть вплинути на умови їх призначення. У разі виявлення таких обставин виплата компенсації припиняється з дня, що настає за днем виникнення таких обставин. Позивачка вважає, що такої обставини не наступило, а тому припинення виплати компенсації є незаконним. Крім того, у своєму рішенні відповідач вказав, що причиною припинення компенсації є неналежний догляд згідно листа №228 від 06 серпня 2019 року Новосільської сільської ради. Однак вказані відомості не відповідають дійсності, є надуманими, оскільки гр. ОСОБА_3 задоволена доглядом. Цей догляд позивачкою не припинявся і вона його продовжує на час звернення до суду.

Ухвалою від 18 вересня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

27 вересня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечив та пояснив, що відповідно до Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради, що призначають та виплачують щомісячну компенсацію, здійснюють контроль за діяльністю фізичних осіб, які надають соціальні послуги. В листі Міністерства праці та соціальної політики України від 15 листопада 2005 року № 9278/0/14-05/014-4 вказано, що відділення соціальної допомоги вдома подає пропозиції висновки районному управлінню праці та соціального захисту населення щодо причин, що впливають на припинення компенсаційних виплат. Враховуючи лист виконавчого комітету Новосільської сільської ради про неналежне виконання обов`язків ОСОБА_1 управлінням було припинено нарахування компенсації з 01 серпня 2019 року. Призначення компенсації можливе після звернення заявника з відповідними документами.

У відзиві відповідач просив суд розглянути справу без участі представника.

Ухвалами від 16 жовтня 2019 року та від 22 жовтня 2019 року розгляд справи відкладався за клопотанням представника позивача з метою ознайомлення з відзивом та долучення додаткових доказів.

Ухвалою суду від 19 листопада 2019 року розгляд справи відкладено у зв`язку із залученням до розгляду справи, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 .

В судовому засіданні позивач, представник позивача та Веселовський Б.Р. позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та третьої особи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

17.05.2019 року ОСОБА_1 , звернулася до відповідача із заявою, у якій просила призначити компенсацію, як фізичній особі, що надає соціальні послуги.

З листа Новосільської сільської ради від 25 червня 2019 року № 200 слідує, що при проведенні обстеження матеріально-побутових умов проживання жительки села Гнилиці ОСОБА_3 встановлено, що вона потребує постійного стороннього догляду. Такий догляд може здійснювати ОСОБА_1 .

Необхідність постійного стороннього догляду за ОСОБА_3 підтверджується також довідкою Підволочиської комунальної центральної районної лікарні від 13 травня 2019 року № 773.

Рішенням відповідача від 25 липня 2019 року позивачці було призначено компенсацію фізичній особі, яка надає соціальні послуги на період з 13 травня 2019 року у зв`язку із доглядом за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Листом від 06 серпня 2019 року № 228 Новосільська сільська рада просила відповідача зняти з постійного догляду за престарілою ОСОБА_3 Володимирівною позивачку у зв`язку із неналежним виконанням обов`язків з 01 серпня 2019 року.

У зв`язку із зверненням Новосільської сільської ради відповідачем прийнято рішення від 12 серпня 2019 року про припинення виплати компенсації позивачці з 01 серпня 2019 року.

Непогоджуючись з таким рішенням позивачка звернулася до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 7 Закону України Про соціальні послуги фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Серед основних принципів надання соціальних послуг, передбачених статтею 3 Закону України Про соціальні послуги , зокрема, передбачено принцип добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг.

Аналіз зазначених приписів законодавства свідчить про те, що виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, мають компенсаційний (заохочувальний характер) і не відносяться до соціальних гарантій.

На виконання вимог частини восьмої статті 7 Закону України Про соціальні послуги Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29 квітня 2004 року № 558 про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги (далі - Порядок №558, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 Порядку №558 непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата (далі - компенсація).

У відповідності до пункту 5 Порядку №558 компенсація призначається і виплачується структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради за місцем проживання, перебування особи, якій надаються соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, заяв разом з документами, зазначеними у пункті 6 цього Порядку.

Згідно з п. 14 Порядку №558 виплата компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, і покриття витрат на її доставку провадяться за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Відповідно до п. 15 Порядку №558 фізичні особи, які одержують компенсацію, зобов`язані повідомити структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради, що призначають ці виплати, про обставини, які можуть вплинути на умови їх призначення та виплати. У разі виявлення таких обставин виплата компенсації припиняється з дня, що настає за днем виникнення таких обставин. У разі одержання у зв`язку з цим зайвих сум компенсації одержувачі повинні відшкодувати структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради надміру виплачені суми за весь період, коли фізична особа не мала права на одержання компенсації.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року № 345 затверджено Інструкцію щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги.

Згідно з п. 5.1 Інструкції №345 надання соціальної допомоги припиняється та поновлюється у випадках, передбачених відповідними нормативно-правовими актами, а також згідно із заявою отримувача допомоги.

З відзиву на позовну заяву слідує, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення став лист Новосільської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області від 06 серпня 2019 року № 228 про неналежне здійснення позивачкою догляду за ОСОБА_3 .

З пояснень Новосільського сільського голови в судовому засіданні 19 листопада 2019 року вбачається, що сільська рада дійшла такого висновку у зв`язку із повідомленням чоловіка дочки ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_2 пояснив, що він такого сільській раді не повідомляв, оскільки позивачка належним чином здійснює догляд за ОСОБА_3 , а питання припинення виплати позивачці компенсації пов`язано із недостатністю коштів у місцевому бюджеті.

Суд бере до уваги лист ОСОБА_3 від 12 вересня 2019 року про те, що позивачка належним чином здійснювала догляд за нею.

Крім того, суд також бере до уваги рішення Новосільської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області від 04 жовтня 2019 року № 706 з якого слідує, що сільською радою створено Центр надання соціальних послуг Новосільської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, який теж надає соціальні послуги, від яких ОСОБА_3 відмовилась.

Цим рішенням сільська рада відмовила дочці ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в задоволенні заяви про догляд ОСОБА_3 та вирішила не давати погодження управлінню праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації для оформлення догляду за ОСОБА_3 будь-якої особи, тому що органи місцевого самоврядування не зобов`язані встановлювати за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткові гарантії соціального захисту громадян похилого віку.

Тобто, мотивом для відмови у задоволенні цього звернення було створення сільською радою Центру надання соціальних послуг, а також питання витрачання коштів місцевого бюджету.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідач не надав суду достатніх та достовірних доказів невиконання позивачкою своїх обов`язків. З пояснень учасників справи та досліджених доказів суд вважає, що висновок відповідача про те, що позивачка здійснює догляд за ОСОБА_3 неналежним чином не відповідає дійсним обставинам справи, а оскаржуване рішення відповідача прийнято без врахування цих обставин та належного обґрунтування.

При розгляді заяви про стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України ).

Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, в силу приписів ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

03 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та адвокатом Кузьменко Іриною Олександрівною укладено договір про надання правової допомоги. Згідно п.1.1 даного договору, позивачка зобов`язана оплатити правову допомогу.

Відповідно до акта про виконання робіт за договором про надання правової допомоги від 02 грудня 2019 року та розрахунку витрат адвокатом були надані клієнту послуги згідно наступного переліку:

- написання та подання позовної заяви -1000,00 грн;

- участь у двох судових засіданнях по 800,00 грн. кожне.

Всього - 2600,00 грн.

Як слідує із матеріалів справи, а саме квитанцій до прибуткового касового ордеру від 10 вересня 2019 року, 22 жовтня 2019 року та 02 грудня 2019 року позивачка сплатила за надання послуг з правової допомоги 2600,00 грн, відтак, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та витрати понесені позивачем, суд приходить до висновку, що сума в розмірі 2600,00 грн, за надану правничу допомогу, підлягає поверненню.

Відповідно до положень частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації від 12 серпня 2019 року про припинення виплати компенсації ОСОБА_1 по догляду за громадянкою ОСОБА_3 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати на надання правової допомоги у розмірі 2600 (дві тисячі вісімсот) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації (вул. Лисенка, 2, смт Підволочиськ, Тернопільська область, 47800, код ЄДРПОУ 03195530).

Повне судове рішення складено 05 грудня 2019 року.

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.