Ухвала

від 04.12.2019 по справі 480/398/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/398/19

У Х В А Л А

04 грудня 2019 року

Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Терентьєва Г.В., за участю: секретаря судового засідання Куртась К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві, без повідомлення учасників справи, заяву представника позивача - Приватного підприємства фірма Інтер-В Порошиної Н.Г. про забезпечення позову,

встановив:

У березні 2019 року Приватне підприємство фірма Інтер-В звернулося до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопродукт-2016» , про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію.

Ухвалою суду від 01 квітня 2019 року позовну заяву Приватного підприємства фірма Інтер-В прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі № 480/398/19 за позовом Приватного підприємства фірма «Інтер-В» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопродукт-2016» , про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію . У справі призначено підготовче судове засідання.

18 листопада 2019 року у справі проведено підготовче судове засідання та ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

03 грудня 2019 року представник позивача - Приватного підприємства фірма Інтер-В Порошина Н.Г. (далі - заявник) звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з заявою про забезпечення позову шляхом:

1) накладення арешту на земельні ділянки з кадастровим номером 4824286000:01:000:0135, площею 2,67 га та з кадастровим номером 4824286000:05:000:0087, площею 4,34 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Яснополянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області;

2) заборони відповідачу ОСОБА_1 укладати договори, вчиняти інші правочини щодо земельних ділянок з кадастровим номером 4824286000:01:000:0135, площею 2,67 га та з кадастровим номером 4824286000:05:000:0087, площею 4,34 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Яснополянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, а також заборонити вчиняти дії спрямовані на зміну цільового призначення вказаних земельних ділянок, їх виділ, поділ, об`єднання;

3) заборонити суб`єктам державної реєстрації Миколаївської області, у тому числі Миколаївській районній державній адміністрації, Нечаянській сільській раді, Ольшанській сільській раді здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровим номером 4824286000:01:000:0135, площею 2,67 га та з кадастровим номером 4824286000:05:000:0087, площею 4,34 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Яснополянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову заявник вказує на те, що у провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ Екопродукт-2016 про визнання договір оренди землі недійсними. Також посилається на те, що до 2023 року є чинними договори оренди земельної ділянки від 01.02.2008 та 10.06.2008, які укладені з ППФ Інтер-В та ОСОБА_2 (спадкоємцем якого є ОСОБА_1 ); перехід прав до спадкоємця - ОСОБА_1 не припинив дію укладених договорів, а тому вказані договори є чинними, не розірваними та не припиненими. Відповідач ОСОБА_1 04.09.2017 уклала нові договори оренди цих же земельних ділянок з ТОВ Екопродукт-2016 . Крім цього, 22.11.2019 Нечаянською сільською радою було зареєстровано право оренди ТОВ Ніколь Агрозем на земельну ділянку з кадастровим номером 4824286000:01:000:0135, площею 2,67, розташованої на території Яснополянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 та до 2023 року перебуває в оренді ППФ Інтер-В на підставі договору, який зареєстрований у встановленому законом порядку. Посилаючись на вказані обставини заявник вказує на те, що ОСОБА_1 за наявності раніше укладених та чинних договорів, продовжує укладати договори оренди землі з новими орендарями, що вимагає від позивача змінювати склад сторін у справі та призводить до затягування розгляду справи, а отже заявник вважає, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частина 1 статті 150 ЦПК України передбачає види заходів забезпечення позову, у тому числі і накладення арешту та заборона вчиняти певні дії.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року в пункті четвертому роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У відповідності до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вказав Верховний Суд у постанові по справі № 826/10936/18 від 25 квітня 2019 року співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер (постанова Верховного Суду у справі № 755/1357/18 від 13.03.2019).

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження можливих труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду у справі № 308/2237/17 від 24.10.2018).

Дослідивши матеріали цивільної справи та розглянувши заяву про забезпечення позову суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Розглядаючи вимогу про накладення арешту на дві земельні ділянки, які належать відповідачу ОСОБА_1 , суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття саме арешту майна, співрозмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам, зіставляє рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог. Наявність самого по собі позову про визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом арешту майна, з огляду на те, що право власності відповідача ОСОБА_1 на земельні ділянки позивачем не оспорюється, а предметом спору є лише виключно договірно-правові відносини стосовно дійсності договорів оренди.

Суд вважає, що з клопотання заявника про забезпечення позову, а також з доказів доданих на обґрунтування позиції заявника не вбачається, достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття арешту земельних ділянок може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Крім того, вказаний засіб забезпечення позову унеможливлює вчинення будь-яких дій з земельними ділянками і безпідставне звернення до вказаних заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, у тому числі і учасників процесу.

За викладених обставин суд дійшов до висновку, що застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки не є розмірним із вимогами позивача у позовній заяві про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, а отже у забезпеченні позову в цій частині слід відмовити.

У той же час, здійснення відповідачем ОСОБА_1 дій спрямованих на передання земельних ділянок в оренду іншому підприємству, яке не є стороною у справі, після звернення позивача ПП фірма Інтер-В до суду з позовом про визнання договорів оренди земельних ділянок укладеним з відповідачем ТОВ Екопродукт-2016 недійсними про що ОСОБА_1 було достеменно відомо, що підтверджується заявою ОСОБА_1 про відкладення судового засідання 25.09.2019 та Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку про оренду земельної ділянки з кадастровим номером 4824286000:01:000:0135 ТОВ Ніколь Агрозем , має для суду очевидний та об`єктивний характер, що вказує на імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, а тому суд вважає, що для забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, захід забезпечення позову у виді заборони вчиняти дії є спроможним забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, і є достатнім для запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів сторін та осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У зв`язку з викладеним вище, суд вважає достатнім заходом забезпечення позову заборону відповідачу ОСОБА_1 укладати договори, вчиняти інші правочини щодо земельних ділянок, а також дій спрямованих на зміну цільового призначення земельної ділянки та заборону суб`єктам державної реєстрації здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, і такий засіб забезпечення позову захистить законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно, що унеможливить невиконання рішення суду.

Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву представника позивача - Приватного підприємства фірма Інтер-В Порошиної Н.Г. про забезпечення позову, - задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , укладати договори та вчиняти інші правочини щодо земельних ділянок з кадастровим номером 4824286000:01:000:0135, площею 2,67 га та з кадастровим номером 4824286000:05:000:0087, площею 4,34 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Яснополянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, а також заборонити вчиняти дії спрямовані на зміну цільового призначення вказаних земельних ділянок, їх виділ, поділ, об`єднання.

Заборонити органам державної реєстрації прав здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровим номером 4824286000:01:000:0135, площею 2,67 га та з кадастровим номером 4824286000:05:000:0087, площею 4,34 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Яснополянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

В іншій частині заяви - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Копію ухвали направити для відома заявнику та відповідачу ТОВ Екопродукт-2016 , а відповідачу ОСОБА_1 , для виконання.

Копію ухвали направити Управлінню державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, для виконання.

Ухвалу про забезпечення позовуможе бути оскарженобезпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Г.В. Терентьєв

04.12.2019