Постанова

від 05.12.2019 по справі 320/1872/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 05.12.2019 Справа № 320/1872/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 320/1872/19 Головуючий у 1 інстанції: Бахаєв І.М.

№ 22-ц/807/3248/19 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 грудня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Полякова О.З.

Бєлки В.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягнутих аліментів на утримання неповнолітньої дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ

В березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягнутих аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він не працевлаштований, у нього на утриманні є ще одна неповнолітня дитина, яка також потребує матеріальної допомоги, його матеріальне становище не дозволяє сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробііку (доходу). Цей розмір аліментів є занадто великим для нього і ставить його в дуже скрутне матеріальне становище.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд, зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього, ОСОБА_1 , на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, по справі № 320/9646/17 на користь ОСОБА_2 на у тримання їхньої неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ј частки до 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що всі витрати на доньку, вона сплачує особисто, оскільки відповідач відмовляється приймати участь у додаткових витратах на дитину. Їхня донька - ОСОБА_3 , дуже розвинена та талановита дитина, навчається в КЗ Костянтинівська мистецька школа МРР ЗО в класі фортепіано та хореографії з 2013 року по теперішній час вартість навчання разом складає 1 656,00 грн. за рік, разом з колективом постійно приймає участь у Всеукраїнських та міжнародних конкурсах, витрати на участь у конкурсах несуть батьки в середньому 250-500 грн. з людини, але це не враховуючи проїзду до місця проведення конкурсів. Також їхня донька - ОСОБА_3 , відвідує курси англійської мови в приватній школі, вартість навчання в рік складає 2 160,00 грн. про, що відповідачу відомо, оскільки він декілька разів відвозив її на навчання. Вона працює бухгалтером у ФОП ОСОБА_4 , та отримує заробітну плату в розмірі 3 370,02 грн., маючи при цьому на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає разом із матір`ю, у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення, зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі адвоката Діденко В.Є. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

ОСОБА_2 скористалась своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . З цих підстав просила рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову залишити без змін , а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

ОСОБА_2 , яка є відповідачем в справі та позивачем за зустрічним позовом, рішення суду першої інстанції не оскаржує.

ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні первісного позову.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 і лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду запорізької області від 05 червня 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи стягувати з 29 грудня 2017 року, до досягнення дитиною повноліття. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено./а.с.8-9/

22 серпня 2014 року ОСОБА_1 зареєстровано шлюб з ОСОБА_5 , прізвище чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 .

Від даного шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_7 мають малолітню дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб та копією свідоцтва про народження./а.с.5,6/

22 лютого 2019 року судовим наказом Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_7 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 лютого 2019 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 ./а.с.10/

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявності підстав для зменшення розміру аліментів.

Розмір стягуваних аліментів є справедливим і таким, що забезпечує необхідну участь батька в утримання дітей, які проживають разом із позивачем та відповідачем і є достатнім для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами законодавства та відхиляє аргументи, викладені в апеляційній скарзі з таких мотивів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст.51 Конституції України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сторони в рівних частках повинні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить належне їх утримання.

При цьому, з аналізу статті 192 СК України й наданих Пленумом Верховного Суду України роз`яснень вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов`язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч.2 ст. 182 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У розумінні статті 81 ЦПК України та наведеної вище норми СК України саме позивач повинен доводити обставини змін в його особистому житті, зокрема у матеріальному становищі, сімейного стану, здоров`я або ж вказати на інші випадки, що виникли після винесення судового рішення або досягнення домовленості між батьками про способи виконання своїх обов`язків щодо дітей, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.

Як убачається з матеріалів справи, позивач на незадовільний стан здоров`я не посилається, є працездатною особою.

Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1 фактично не вказав обставин, що мають істотне значення для зменшення розміру аліментів, як і не надав доказів про погіршення його матеріального стану.

Посилання апелянта на те, що у нього є ще одна дитина на яку він сплачує аліменти, суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки доказів про те, що його матеріальний стан погіршився суду надано не було, а дитина, яка, як зазначає позивач, перебуває на його утриманні, народилася у вересні 2016 року, тобто на час ухвалення рішення про стягнення аліментів на доньку ОСОБА_9 4.4.2008 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач вже мав іншу дитину.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів для спростування висновків суду першої інстанції, які б мали доказове значення, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки зазначені позивачем докази не свідчать про погіршення його матеріального стану.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального закону, підстав для його скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 серпня 2019 рокупо цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 5 грудня 2019 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: О.З. Поляков

В.Ю. Бєлка