Рішення

від 25.11.2019 по справі 640/16292/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2019 року № 640/16292/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Хомишин М.А., Довбиш О.О., від відповідача - Скрибка І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Далекий Схід ТПТ доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Далекий Схід ТПТ (далі-позивач/ ТОВ Далекий Схід ТПТ ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ( далі - відповідач/ ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.08.2019 №10712615140105, №10702615140105, №10722615140105.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Далекий схід ТПТ , результати якої оформлені актом від 26.07.2019 №436/26-15-14-01-05/30552790 (далі -акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки, перевіркою ТОВ Далекий схід ТПТ встановлено порушення:

- п. 44.1, ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 6000 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 6000 грн., занижено суму податку на прибуток , що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 65346 грн., у тому числі за 2016 рік а загальну суму 65346 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 8899 грн., в тому числі за червень 2016 року - 4168 грн., липень 2016 року - 4731 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки, Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 15.08.2019 №107022615140105, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 81683 грн., з яких 65346 грн. нараховано за податковими зобов`язаннями та 16337 грн. - за штрафними санкціями;

- від 15.08.2019 №10722615140105, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 5914 грн., з яких 4731 грн. нараховано за податковим зобов`язанням, 1183 грн. - штрафні санкції;

- від 15.08.2019 №10712615140105, яким позивачу зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 вік в розмірі 6000 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та відзиву відповідача, висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю Далекий Схід ТПТ приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом та ТОВ Житлобудмонтаж (попередня назва ТОВ Будівельна компанія Альтор ).

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено вказані висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом з урахуванням умов спірних правовідносин.

Взаємовідносини між ТОВ Далекий Схід ТПТ (замовник) та ТОВ Будівельна компанія Альтор (підрядник) здійснювались на підставі договорів підряду:

- від 17.02.2016 №17-02-16, відповідно до умов якого підрядник в межах договірної ціни, проіндексованої з урахуванням рівня інфляції, виконує на свій ризик власними силами всі передбачені замовленням роботи по ремонту приміщень магазинів Континент м. Києва, здає в обумовлені строки роботу замовнику, усуває на протязі гарантійного строку експлуатації об`єкту недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт, замовник зобов`язується прийняти й оплатити підрядником роботи у порядку, передбаченим ст. 2 Договору. Договірна ціна робіт, що доручені для виконання підряднику складає 109488,00 грн., в тому числі ПДВ 20%- 18248,00 грн.;

- від 01.03.2016 №01-03-16, відповідно до умов якого підрядник в межах договірної ціни, проіндексованої з урахуванням рівня інфляції, виконує на свій ризик власними силами всі передбачені замовленням роботи по ремонту приміщень магазинів Континент м. Києва, здає в обумовлені строки роботу замовнику, усуває на протязі гарантійного строку експлуатації об`єкту недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт, замовник зобов`язується прийняти й оплатити підрядником роботи у порядку, передбаченим ст. 2 Договору. Договірна ціна робіт, що доручені для виконання підряднику складає 279960,00 грн., в тому числі ПДВ 20%- 46660,00 грн.;

- від 01.06.2016 №01-06-16, відповідно до умов якого підрядник в межах договірної ціни, проіндексованої з урахуванням рівня інфляції, виконує на свій ризик власними силами всі передбачені замовленням роботи по ремонту приміщень магазинів Континент м. Києва, здає в обумовлені строки роботу замовнику, усуває на протязі гарантійного строку експлуатації об`єкту недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт, замовник зобов`язується прийняти й оплатити підрядником роботи у порядку, передбаченим ст. 2 Договору. Договірна ціна робіт, що доручені для виконання підряднику складає 25008,00 грн., в тому числі ПДВ 20%- 4168,00 грн.;

- від 01.07.2016 №01-07-16, відповідно до умов якого підрядник в межах договірної ціни, проіндексованої з урахуванням рівня інфляції, виконує на свій ризик власними силами всі передбачені замовленням роботи по ремонту приміщень магазинів Континент м. Києва, здає в обумовлені строки роботу замовнику, усуває на протязі гарантійного строку експлуатації об`єкту недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт, замовник зобов`язується прийняти й оплатити підрядником роботи у порядку, передбаченим ст. 2 Договору. Договірна ціна робіт, що доручені для виконання підряднику складає 28383,60 грн., в тому числі ПДВ 20%- 4730,60 грн.

Сторонами підписані акти приймання виконаних робіт: акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2016 року; акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2016 року; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2016 року; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2016 року; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року;.

Контрагентом виписані та зареєстровані податкові накладні від 30.06.2016 №451 на суму 25008 грн. (ПДВ 4168 грн.); від 28.07.2016 №321 на суму 28383,6 (ПДВ 4730,60 грн.).

Також, до матеріалів справи позивачем надані копії роздруківок оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361, фототаблиця виконаних робіт, копія Ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30.04.2014 серія АЕ №290420, виданої ТОВ Будівельна компанія Альтор на провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури.

На обґрунтування ділової доцільності відповідних взаємовідносин, позивачем надані до матеріалів справи копії договорів з відповідною первинною документацію, що підтверджує використання придбаних робіт/послуг в господарській діяльності позивача, а саме: договір про проведення ремонтно-відновлювальних робіт від 14.01.2016 №14-01-2016, укладений між ТОВ Далекий Схід ТПТ (підрядник) та Науково-виробничою фірмою Континент (замовник).

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено, що вказані документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.

Натомість, контролюючий орган, обґрунтовуючи фіктивність вказаних господарських операцій, посилається на протокол допиту свідка від 07.06.2017 ОВС ОУ ГУ ДФС у Київській області та протокол допиту свідка від 10.06.2017 СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві керівника, головного бухгалтера та засновника ТОВ Житлобудмонтаж (попередня назва Будівельна компанія Альтор гр. ОСОБА_1 , яка повідомила про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ Будівельна компанія Альтор та реєстрацію товариства за грошову винагороду.

Розглядаючи такі доводи відповідача, суд зауважує наступне.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

У ч.1 ст.23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст.95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

З наведеного вбачається, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, про наявність кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів надано не було.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №816/809/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Також суд відхиляє посилання відповідача на недоліки в актах прийняття робіт, оскільки відсутність певних відомостей в оформлених первинних документах не спростовує наявність у підприємства відповідних господарських операцій. Тобто відсутність окремих реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Разом з цим, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, відповідач під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

При цьому, згідно п. 36.1 , 36.5 ст. 36 , п. 38.1 ст. 38 , п. 44.1 ст. 44 , п. 47.1 ст. 47 , п. 49.2 ст. 49 ПК України , обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Суд враховує, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України .

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення від 15.08.2019 №10712615140105, №10702615140105, №10722615140105 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Далекий Схід ТПТ" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 15.08.2019р. №№10712615140105, 10702615140105, 10722615140105.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн. відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (вул.Шолуденка, 33/19,Київ,04655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Далекий Схід ТПТ" (вул.Михайлівська 22Б,Київ 1,01001, код ЄДРПОУ30552790)

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 04.12.2019.

Суддя С.К. Каракашьян