Постанова

від 04.12.2019 по справі 320/2289/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2289/19 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Сорочка Є.О.,

Шурка О.І.,

за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білгородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 487/4 від 29.03.2019 Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_2 ; зобов`язання вчинити певні дії - затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1793 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222480401:01:084:5322), яка розташована в с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область, та передати її безоплатно у власність позивачу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

23.09.2019 представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

02.10.2019 представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони Білогородській сільській раді Києво-Святошииського району Київської області приймати будь-які рішення щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3222480401:01:084:5102 загальною площею 0,5347 га; 3222480401:01:084:5103 загальною площею 0,4388 га; 3222480401:01:084:5104 загальною площею 0,2058 га. тимчасово, до набранням законної сили рішенням суду по справі № 320/2289/19.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Мартиненко С.В. про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, просить скасувати ухвалу про відмову в забезпеченні позову та прийняти нову постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

У судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду апеляційної скарги..

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, заява про забезпечення позову, обгрунтована тим, що 02.10.2019 представником позивача в ході отримання доступної публічної інформації з Державного земельного кадастру стосовно трьох земельних ділянок, сформованих в результаті поділу земельної ділянки 3222480401:01:084:5322, на яку претендує ОСОБА_1 , виявлено, що: одна з трьох земельних ділянок, сформованих в результаті поділу земельної ділянки 3222480401:01:084:5322, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 3222480401:01:084:5103 загальною площею 0,4388 га належить ОСОБА_3 , про що свідчать Відомості про суб`єкта права власності на земельну ділянку із Інформації з ДЗК про право власності та речові права на земельну ділянку , а по іншій з трьох земельних ділянок, сформованих в результаті поділу земельної ділянки 3222480401:01:084:5322, а саме: земельній ділянці з кадастровим номером 3222480401:01:084:5102 база Публічної кадастрової карти України повідомляє наступні дані: Інформація про земельну ділянку з вказаним Вами кадастровим номером (3222480401:01:084:5102) не знайдена в Державному земельному кадастрі . Заявник переконаний, що зазначене призведе до неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з наступного:

- заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких представник позивач вважає, що захист прав позивача, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені;

- не наведено також будь-яких конкретних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Слід зазначити, що забезпечення позову - це, насамперед, вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Так, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо та достатньо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Також, за жодних умов заходи забезпечення позову не можуть бути використані як санкція для відповідача або як спосіб примусити відповідача діяти певним чином під загрозою заподіяння збитків шляхом вжиття заходів забезпечення позову, а також не можуть бути наслідком зловживання позивачем своїми правами на шкоду відповідачеві із санкціонованого дозволу суду.

Застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте, суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем.

Так, перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та обставинам, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення на даному етапі, оскільки, запропонований заявником спосіб забезпечення адміністративного позову в даному випадку є необгрунтованим, заява не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких представник позивач вважає, що захист прав позивача, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені. Крім того, не наведено також будь-яких конкретних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

Колегія суддів вважає, вказані в заяві доводи не містять тих положень, реалізація яких може мати саме невідворотні наслідки для позивача, що слугують підставою для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу приймати будь-які рішення щодо земельних ділянок.

Посилання заявника на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства. Заявником не наведено належних та переконливих аргументів у чому саме може полягати неможливість або ускладнення виконання рішення суду.

Суд апеляційної інстанції не вбачає достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Інші ж доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову.

Крім того, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 адміністративний позов задоволено частково.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, в її задоволенні необхідно відмовити, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Є.О. Сорочко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено 04.12.2019.