Постанова

від 25.02.2020 по справі 320/2289/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Журавель В.О.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року Справа № 320/2289/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представника відповідача Кулинич А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Білогородської сільської ради

Києво-Святошинського району Київської області

про визнання протиправним та скасування рішення,

зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Білогородської сільської ради від 29.03.2019 № 487/4 Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 ;

- зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1793 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222480401:01:084:5322), яка розташована в с. Білогородка, Києво- Святошинський район , Київська область , та передати її безоплатно у власність позивачу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Білогородської сільської ради від 29.03.2019 № 487/4 Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 , скасовано рішення Білогородської сільської ради від 19.07.2019 № 536 Про надання дозволу на розподіл земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.03.2019 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1793 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222480401:01:084:5322), яка розташована в с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано жодних обставин, які свідчать про виявлені ним порушення при розгляді проекту землеустрою позивача, не зазначено мотивів та підстав для відмови, які обумовили прийняття відповідачем спірного рішення, а також з того, що відповідачем має бути повторно належним чином, відповідності з вимогами законодавства, розглянута заява позивача та прийнято за результатами її розгляду вмотивоване рішення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

Позивач у своїй скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву та ухвалити в цій частині постанову про задоволення позову повністю.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог позивач посилається на те, що суд повинен був, на його думку, зобов`язати відповідача вчинити конкретні дії (затвердити проект землеустрою та відвести земельну ділянку), що суд не повинен був залишати відповідачу можливість діяти на власний розсуд, що відповідач вже реалізував свої повноваження та прийняв нічим не обґрунтоване та протиправне рішення.

Крім того, апелянт - позивач наполягає на тому, що охоронно-санітарна зона кладовища дозволяє використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства і що такі обставини не перешкоджають відведенню йому ним земельної ділянки у власність.

Відповідач у своїй скарзі скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову повністю, наполягаючи на тому, що зазначення підстав для відмови в рішенні ради є необов`язковим, що постійні комісії ради попередньо розглядають відповідні питання та проекти рішень, що виносяться на розгляд ради, що такою комісією було розглянуто й клопотання позивача перед його винесенням на сесію ради та прийнято рішення, оформлене протоколом.

Крім того, апелянт - відповідач зазначає, що акті прийому-передачі межових знаків на зберігання в проекті землеустрою відсутня дата його складання, що від гр. ОСОБА_3 надійшла заява про підроблення підписів суміжних землекористувачів у вказаному акті, а також, що запитувана позивачем земельна ділянка знаходиться в охоронно-санітарній зоні кладовища та безпосередньо межує з ним.

Також апелянт вважає, що судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин статтю 186-1 Земельного кодексу України, що регламентує питання погодження проекту землеустрою, а не норму статті 118 цього кодексу, якою визначено процедуру затвердження проекту землеустрою.

Відповідач також звертає увагу на те, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог та скасував рішення ради від 19.07.2019 № 536, яким надано дозвіл на розподіл земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності село Білогородка, на три окремі ділянки, що в подальшому на підставі такого рішення утворено нові земельні ділянки, право власності які вже зареєстровано, що на переконання відповідача свідчить про неможливість вирішення цього питання в порядку адміністративного судочинства.

З цих та інших підстав апелянти вважають, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповного та неправильного з`ясування обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2020 відкрито апеляційне провадження, установлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачами подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він просить залишити її без задоволення, наполягаючи на необґрунтованості доводів відповідача, стверджуючи про обов`язок відповідача затвердити поданий ним проект землеустрою та про відсутність підстав для відмови у вчиненні таких дій.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він просить залишити її без задоволення, наголошуючи на тому, що заявлена позивачем земельна ділянка повністю знаходиться в охоронно-санітарній зоні кладовища, а також, що в проекті землеустрою позивача зазначено неправдиві відомості.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню частково, рішення суду - скасуванню, а провадження у справі - закриттю з наступних підстав.

Обставини, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.12.2010 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,4 га для ведення особисто селянського господарства у межах села Білогородка.

03.03.2011 рішенням п`ятої сесії шостого скликання Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 49/20 позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,4 га для ведення особистого селянського господарства в межах с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.

02.06.2017 на виконання цього рішення позивачем розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,4 га для ведення особистого селянського господарства в межах с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.

Зазначений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки був погоджений представником територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та складено висновок від 27.09.2017 № 9815/82-17 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки експертом державної експертизи ОСОБА_4

Під час виготовлення проекту землеустрою земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 3222480401:01:084:5322.

26.04.2018 позивач звернуся до відповідача із заявою про розгляд та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.

23.05.2018 на двадцять шостій сесії VII скликання Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області прийнято рішення №358/24 Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 . Цим рішенням клопотання гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,1793 га для ведення особисто селянського господарства на території с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області залишено без задоволення.

26.03.2019 представник позивача ОСОБА_7 звернувся до відповідача із заявою (клопотанням) про розгляд та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в межах с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.

29.03.2019 на тридцять шостій сесії VII скликання Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області прийнято рішення №487/4 Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 . Цим рішенням клопотання гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,1793 га для ведення особисто селянського господарства на території с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області залишено без задоволення.

19.07.2019 після відкриття провадження в цій справі відповідач прийняв рішення тридцять дев`ятої сесії VII скликання Білоцерківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 536 Про надання дозволу на розподіл земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності .

Зазначеним рішенням відповідачем надано дозвіл на розподіл земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади с. Білогородка, Білогородської сільської ради, кадастровий номер 3222480401:01:084:5322, площею 1,1793 га, для ведення особистого селянського господарства, у с. Білогородка, на наступні земельні ділянки: ділянка № 1 площею 0,2058 га, ділянка № 2 площею 0,5347 га та ділянка № 3 площею 0,4388 га.

Нормативно-правове регулювання.

Так, у частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закріплено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням ним владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 826/367/16.

Перевіряючи доводи апеляційних скарг, колегія суддів встановила, що предметом спору в цій справі є рішення відповідача про відмову в затвердженні проекту землеустрою та відведенні земельної ділянки у власність.

При цьому, земельна ділянка, щодо якої позивачем розроблено проект землеустрою і з приводу відведення якої у власність він звернувся до відповідача із заявою від 26.03.2019, на підставі рішення ради від 19.07.2019 № 536 розподілена на три окремі земельні ділянки, щодо яких 20.08.2019 до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про реєстрацію прав власності (зареєстровано право комунальної власності сільської ради).

Крім того, вказаним утвореним земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери: 3222480401:01:084:5102, 3222480401:01:084:5103, 3222480401:01:084:5104 і одну з них передано у постійне користування КП Ритуал .

Отже, в даному випадку існує спір про право, який має приватно-правовий характер і підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Аналогічний правовий підхід застосовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.10.2019 у справі 504/1438/14-а.

З огляду на це та враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що цей спір не підсудний адміністративному суду, а підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

При цьому, апеляційний суд також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.07.2006 р. у справі Сокуренко і Стригун проти України , в якому Суд, зокрема зазначив, що фраза судом встановленим законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а в рішенні Комісії Ради Європи від 12.10.1978 р. у справі Zand v. Austria ( Занд проти Австрії ) визначено, що термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 передбачає усю організаційну структуру судів .

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді цієї справи було неповно встановлено обставини справи та порушено правила предметної юрисдикції, регламентовані статтею 19 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 319 КАС України, порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Отже, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області підлягають задоволенню частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення ухвалено 25.02.2020 об 11:25 год., повний текст судового рішення виготовлено 26.02.2020.

Головуючий суддя

Судді: