Постанова

від 27.11.2019 по справі 640/4684/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4684/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенко Я. М., Ганечко О. М.,

за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ватерпасс до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2019, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2018 року № 0065761404.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що всі первинні документи, які супроводжували господарські операції відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит за наслідками здійснення таких господарських взаємовідносин.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2019 адміністративний позов задоволений повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав скаргу та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні просив залишити без змін рішення суду першої інстанції посилаючись на доводи, викладені в письмовому відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено під час апеляційного розгляду справи, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 07.11.2018 № 16516 та відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами і доповненнями, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ ВАТЕРПЛСС з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з TOB CIATEЛ КОМПАНІ (код 39646750) за жовтень, листопад 2015 року та з ТОВ СИСТЕМ ЛАЙН (код 39807280) за лютий 2016 року та березень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 27 листопада 2018 року № 1171/26-15-14-0405/36282262.

У висновках до акту зазначається про наявність в діяльності позивача можливих ознак порушень:

1) п.44.1 ст. 44, п.185 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200,п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) за листопад 2015 року на загальну суму 10 000,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 39 379,00 грн., в тому числі: за лютий 2016 року на суму 26 281,00 грн. та за березень 2016 року на суму 13 098,00 грн.

На підставі зазначеного Акту, відповідачем було сформовано податкове повідомлення-рішення № 0065761404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 49 224,00 грн.

ППР № 0065761404 позивач оскаржив в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. Рішенням про результат розгляду скарги від 22 лютого 2019 року № 8739/6/99-99-11-04-01-25 Державною фіскальною службою України ППР № 0065761404 залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № 0065761404, вважаючи його протиправними та такими, що підлягає скасуванню позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено жодних обставин та не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із вказаними контрагентами цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що в даному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Аналізом інформаційних баз не встановлено у ТОВ Сіател Компані будь-яких основних фондів та виробничих потужностей, номенклатура та обсяг наданих послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності, проте, колегія суддів вважає що це не підтверджує фіктивність господарських операцій.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

В розумінні ст. 1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту судам належить з`ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У ході апеляційного розгляду встановлено, що між ТОВ Ватерпасс (Замовник) та ТОВ Сіател Компані (Виконавець) укладено договір про виконання робіт та надання послуг від 30 вересня 2015 року № 1/3009, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати у відповідності до умов цього Договору наступний комплекс робіт, послуг, що стосуються комплектації насосного обладнання, а саме: збірки (складання) обладнання та комплектації додатковим устаткуванням.

Виконання вказаних робіт підтверджується: актом здачі-прийняття (надання робіт) СФ -0000312 від 30 жовтня 2015 року, податковою накладною № 153010 від 30 жовтня 2015 року на загальну суму 60 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 10 000,00 грн.

Проведення розрахунків за даним договором підтверджуються платіжними дорученнями № 415 від 11 листопада 2015 року на суму 30 000,00 грн. в тому числі ПДВ 5 000,00 грн. та № 651 від 18 березня 2016 року на суму 30 000,00 грн. в тому числі ПДВ 5 000,00 грн.

Крім того, між ТОВ Ватерпасс (Покупець) та ТОВ Сістем Лайн (Продавець) укладено договір поставки від 19 лютого 2016 року № 19/02, згідно умов якого Продавець зобов`язується передавати у власність, а Покупець приймати та сплачувати електродвигуни, редуктори та інше обладнання, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, у лютому-березні 2016 року ТОВ Сістем Лайн на адресу ТОВ Ватерпасс оформлено (зареєстровано) наступні податкові накладні: № 122602 від 26 лютого 2016 року на загальну суму 83 287, 20 грн. в тому числі ПДВ 13 881,20 грн., № 222902 від 29 лютого 2016 року на загальну суму 74 400,00 грн. в тому числі ПДВ 12 400,00 грн. та № 92103 від 21 березня 2016 року на загальну суму 78 585,60 грн. в тому числі 78 585, 60 грн. в тому числі ПДВ 13 097, 60 грн.

На підставі вищезазначеного договору були видані наступні документи:

-видаткові накладні СЧ 0000200 від 26 лютого 2016 року, СЧ 0000201 від 29 лютого 2016 року та СЧ 0000241 від 21 березня 2016 року на загальну суму 236 272,80 грн. в тому числі ПДВ 39 378,80 грн.;

-рахунки фактури СЧ 0000200 від 26 лютого 2016 року, СЧ 0000201 від 29 лютого 2016 року та СЧ 0000241 від 21 березня 2016 року на загальну суму 236 272,80 грн. в тому числі ПДВ 39 378,80 грн.

На підтвердження господарських відносин, позивачем також надано товарно-транспортні накладні № 26/02 від 26 лютого 2016 року на загальну суму з ПДВ 83 287,20 грн., № 29/02 від 29 лютого 2016 року на загальну суму з ПДВ 74 400,00 грн. та № 21/03 від 21 березня 2016 року на загальну суму з ПДВ 78 585,60 грн.

Проведення розрахунків за договором підтверджуються платіжними дорученнями № 635 від 15 березня 2016 року на суму 83 287,20 грн. в тому числі ПДВ 13 881,20 грн. та № 838 від 10 червня 2016 року на суму 338 757,40 в тому числі ПДВ 56 459,57 грн.

На момент здійснення господарських операцій та складення згаданих вище первинних документів контрагенти позивача мали статус платників податків та були зареєстровані як юридичні особи у встановленому законодавством порядку.

Твердження, сформоване у акті перевірки щодо неможливості відстежити ланцюг постачання до виконавця послуг є таким, що не відповідає чинним вимогам податкового законодавства, так як відстеження послуг по ланцюгу постачання саме по собі є неможливим та таким, що не відповідає суті господарських відносин.

Не є обов`язковою передумовою для визнання операції з надання послуг реальною, попереднє отримання аналогічних (ідентичних) послуг їх виконавцем. На противагу здійсненню реалізації товару, надання послуг не є матеріальною річчю, відтак попередня закупівля ідентичних послуг виконавцем не вимагається ні нормами податкового законодавства, ні будь-якими іншими існуючими актами.

Безпосередньо під час перевірки встановлено, що у ТОВ Сіател Компані були наявні працівники у кількості 5 осіб, що належним чином дозволяло підприємству виконати роботи, передбачені договором, укладеним з ТОВ Ватерпасе .

Фактично, підставами для формування оспорюваних висновків щодо взаємовідносин з ТОВ Сістем Лайн податковим органом визнано: можливі недоліки в оформлені товарно-транспортної накладної та не надання документів, що підтверджують якість товару.

Колегія суддів враховує, що сертифікати (посвідчення) якості не належать до документів, зберігання та надання яких під час перевірок передбачене правилами податкового обліку, а тому їх ненадання на вимогу контролюючого органу не може свідчити про їх відсутність на час одержання товару.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, або ж наявність певних недоліків у її заповненні, не може беззаперечно свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Податкове законодавство не ставить право платника на формування податкових вигод у залежність від наявності таких документів, а тому їх ненадання, за умови підтвердження поставки продукції іншими первинними документами, не є підставою для висновку про нездійснення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справі № 808/2519/15 від 04.04.2018.

В свою чергу надані підприємством документи у повній мірі розкривають суть господарських відносин ТОВ Ватерпасе з ТОВ Сістем Лайн , зокрема: договір поставки № 19/02 від 19.02.2016; додаткова угода № 1 до Договору поставки № 19/02 від 19.02.2016; видаткова накладна № СЧ-0000200 від 26.02.2016; рахунок-фактура № СЧ-0000200 від 19.02.2016; видаткова накладна № СЧ-0000201 від 29.02.2016; рахунок-фактура № СЧ-0000201 від 19.02.2016; видаткова накладна № СЧ-0000241 від 21.03.2016; рахунок-фактура № СЧ СЧ-0000241 від 21.03.2016; платіжне доручення № 635 від 15.03.2016; платіжне доручення № 838 від 10.06.2016; картка рахунка 631 по контрагенту ТОВ Сістем Лайн ; договір перевезення вантажу № 01-07 від 01.07.2016; товарно-транспортна накладна № 26/02 від 26.02.2016; товарно-транспортна накладна № 29/02 від 29.02.2016; товарно-транспортна накладна № 21/03 від 21.03.2016.

Зазначені документи у своїй сукупності свідчать про належне дотримання ТОВ Ватерпассс вимог податкового законодавства.

Апелянт також вказує на порушення кримінальних справ за фактом вчинення злочину, передбачених ч.2. ст. 205, ч.5. ст. 27, ч.3. ст. 212 Кримінального кодексу України щодо ТОВ Сіател Компані та ч.3. ст. 212 Кримінального кодексу України щодо ТОВ Сістем Лайн .

Відтак, вважає операції, здійснені ТОВ Сістем Лайн не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт реалізації вищезазначених послуг від контрагента ТОВ Сістем Лайн на адресу ТОВ Ватерпасс , що свідчить про те, що право чини між ТОВ Ватерпасс та ТОВ Сістем Лайн здійснені без мети настання реальних наслідків.

При наданні оцінки щодо кримінального провадження колегія суддів враховує, що за правовою позицією Верховного суду викладеної у постанові від 26.06.2018 № 826/5522/14, факт порушення кримінальної справи не доводить складу податкового правопорушення за наявності факту подальшого використання придбаного товару.

Обставини, встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно фізичної особи, не може бути покладено в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами.

Така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є доказом протиправного формування витрат чи податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача.

В свою чергу, надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із ТОВ Сіател Компані та ТОВ Сістем-Лайн первинні документи, копії яких містяться у матеріалах справи, повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій, відповідають господарським цілям та завданням статутної діяльності підприємств, що є свідченням добросовісності дій позивача при здійсненні вказаних операцій.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 КАС України не було доведено та надано доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

Враховуючи викладене у сукупності, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги. Інші доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі вказаного не спростовують, тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ватерпасс до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2019 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови виготовлено 04.12.2019