Постанова

від 04.12.2019 по справі 760/16747/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/14565/2019

Справа № 760/16747/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 грудня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Богдан І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва в складі судді Букіної О.М., постановлену в м. Київ 26 липня 2019 року за заявою про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-Виробниче підприємство - Фірма Будіндсервіс про стягнення коштів,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення коштів. Позов обґрунтовував тим, що 01 серпня 2018 року ОСОБА_2 надав йому розписку про отримання від позивача коштів у розмірі 260000 грн. в якості авансу для організації ним та підписання договору оренди земельної ділянки пл. 1,6848 га. між ДП Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха та ТОВ НВП-Фірма Будіндсервіс , яка знаходиться за адресою Київська область м. Вишгород вул. Шкільна 6, згідно умов домовленості та змісту розписки дані послуги повинні були бути надані у строк до 01 листопада 2018 року. У випадку невиконання відповідачем даних зобов`язань останній зобов`язувався повернути суму отриманих коштів в повному обсязі, станом на день звернення до суду вищезазначені послуги відповідачем не були надані. Просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 260000 грн. сплаченого авансу та судові витрати.

Разом із позовом ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій зазначав, що дії відповідача свідчать про намагання ухилитися від обов`язку повернення коштів згідно розписки та дають обґрунтовану підставу вважати, що за час судового розгляду відповідач вживатиме заходів для утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, в тому числі шляхом відчуження зареєстрованого за ним майна та майнових прав, що істотно утруднить або зробить взагалі неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог щодо стягнення суми коштів. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач є засновником та співзасновником декількох господарських товариств. Однак в зв`язку з тим, що розміри внесків до статутного фонду товариств є значно меншим ніж ціна позову, то ймовірний примусовий продаж даних часток не забезпечить повне стягнення суми згідно позовних вимог. З огляду на наведене відповідач аналогічним чином матиме намір відчужити своє рухоме або нерухоме майно задля утруднення або взагалі унеможливлення реального виконання рішення суду щодо стягнення суми авансу.

Просив забезпечити позов шляхом заборони відчуження усього рухомого і нерухомого майна ОСОБА_2 , шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо усього рухомого та нерухомого майна ОСОБА_2 , а також шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо часток ОСОБА_2 у статутному капіталі (фонді) ТОВ ІНСАЙТ-ТОП , ТОВ ТПК СВАРОГ , ТОВ Х.О.Р.С. , ТОВ САНБАЗ .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 26 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення.

Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, просив скасувати ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 26 липня 2019 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що висновки суду про ненадання доказів наявності у відповідача рухомого чи нерухомого майна і що саме такий вид забезпечення позову необхідно застосувати і він буде співмірним із заявленими позивачем вимогами, не відповідають обставинам справи, оскільки позивачем були надані докази перебування у власності відповідача часток у чотирьох різних товариствах. Позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо часток ОСОБА_2 у статутному капіталі (фонді) цих товариств, водночас суд ніяк не мотивував відмову у вжитті заходів забезпечення позову у цій частині.

Крім того, протягом усього тексту позову та заяви позивач наводив ті недобросовісні дії, які вчинялись відповідачем, зокрема ігнорування усних вимог про повернення коштів.

Доводи суду щодо вартості майна, щодо якого вживаються заходи забезпечення позову, та визначення співмірності вимог щодо забезпечення позову з самими позовними вимогами є безпідставними, адже до заяви про забезпечення позову долучені виписки по кожному товариству, в яких визначені розміри статутного капіталу кожного товариства. У даному випадку вартість майна не є визначальним, адже відсутність такої заборони відчуження щодня призводить до можливості відчуження майна відповідача та унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Вказував, що другим доводом суду було те, що позивач жодним чином не обґрунтував, яке відношення він має до юридичних осіб. Дані висновки не відповідають обставинам справи, оскільки у позові чітко зазначено, що позивач є засновником та керівником підприємства ТОВ НВП-Фірма Будіндсервіс , що підтверджується детальною інформацією про вказану юридичну особу, розміщеною на сайті Мінюсту. Водночас в позові наголошено на тому, що відповідачеві він надав власні кошти як фізична особа, а не як керівник товариства та без залучення коштів товариства, і таким чином саме позивачу він і повинен повернути ці кошти. Окрім того дані доводи суду стосуються вже стадії розгляду справи по суті, а не забезпечення позову.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що 01 серпня 2018 року ОСОБА_2 надав йому розписку про отримання від нього коштів у розмірі 260000 грн. в якості авансу для організації ним та підписання договору оренди земельної ділянки пл. 1,6848 га. між ДП Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха та ТОВ НВП-Фірма Будіндсервіс , яка знаходиться за адресою Київська область, м. Вишгород вул. Шкільна 6. Згідно умов домовленості та змісту розписки дані послуги повинні були бути надані у строк до 01 листопада 2018 року, у випадку невиконання відповідачем даних зобов`язань останній зобов`язувався повернути суму отриманих коштів в повному обсязі. Станом на день звернення до суду вищезазначені послуги відповідачем не були надані, про що свідчить відповідне повідомлення ТОВ НВП-Фірма Будіндсервіс , позивач вимагав повернення вищевказаної суми коштів відповідачем, однак такі вимоги були залишені без задоволення.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ОСОБА_1 вказував, що дії відповідача свідчать про намагання ухилитися від обов`язку повернення коштів згідно розписки та дають обґрунтовану підставу вважати, що за час судового розгляду відповідач вживатиме заходів для утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, в тому числі шляхом відчуження зареєстрованого за ним майна та майнових прав, що істотно утруднить або зробить взагалі неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог щодо стягнення суми коштів. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач є засновником та співзасновником декількох господарських товариств. Однак в зв`язку з тим, що розміри внесків до статутного фонду товариств є значно меншим ніж ціна позову, то ймовірний примусовий продаж даних часток не забезпечить повне стягнення суми згідно позовних вимог. З огляду на наведене відповідач аналогічним чином матиме намір відчужити своє рухоме або нерухоме майно задля утруднення або взагалі унеможливлення реального виконання рішення суду щодо стягнення суми авансу.

В матеріалах справи наступні докази, якими позивач доводить наявність підстав для забезпечення позову: копія паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копія розписки ОСОБА_2 , виданої ОСОБА_1 01 серпня 2018 року про отримання авансового платежу в розмірі 260000 грн. (а. с. 6), довідка ТОВ НВП-Фірма Будіндсервіс від 05 червня 2019 року № 05/06-19 про непідписання договору оренди (а. с. 7), роздрукована інформація з ЄДРПОУ щодо юридичних осіб ТОВ Х.О.Р.С. , ТОВ ІНСАЙТ-ТОП , ТОВ ТПК СВАРОГ (а. с. 13 - 18).

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову роз`яснено судам, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів в обґрунтування поданої заяви, які є необхідними для вирішення питання про застосування заходу забезпечення позову, зокрема що такий вид забезпечення позову необхідно застосувати і він буде співмірним із заявленими позивачем вимогами. Також судом звернуто увагу позивача на відсутність будь-якого обґрунтування, яке відношення позивач має до юридичних осіб ДП Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха та ТОВ НВП-Фірма Будіндсервіс , та які саме правовідношення виникли між позивачем та відповідачем як фізичними особами, в обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову.

Разом із тим, дані висновки суду є безпідставними та не узгоджуються із предметом позову і доказам, наявним в матеріалах справи, оскільки ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 260000 грн. на підставі складеної відповідачем на його ім`я розписки від 01 серпня 2018 року із кінцевим строком виконання зобов`язання 01 листопада 2018 року, копія якої наявна в матеріалах справи, що вказує на наявність майнового спору між сторонами.

Крім того, доводи суду щодо відсутності обґрунтування ОСОБА_1 юридичної природи правовідносин між позивачем, відповідачем та юридичними особами стосуються стадії розгляду справи по суті і не повинні вирішуватися під час забезпечення позову.

Посилаючись на відсутність доказів належності відповідачу майна, судом першої інстанції не надано будь-якої оцінки інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якої ОСОБА_2 є співзасновником ТОВ Х.О.Р.С. із розміром внеску до статутного фонду 1045 грн., ТОВ ІНСАЙТ-ТОП із розміром внеску до статутного фонду 33250 грн., ТОВ ТПК СВАРОГ із розміром внеску до статутного фонду 31250 грн.

Враховуючи майновий характер позовних вимог, відповідач має об`єктивну можливість розпорядитися вказаними частками у статутному капіталі на власний розсуд, зокрема, відчужити їх в будь-який спосіб, що призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду про стягнення грошових коштів в разі задоволення позову.

За таких обставин не можна вважати, що судом першої інстанції в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду про недоведеність необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову та наявності майна у відповідача не ґрунтуються на оцінці доказів, наявних в матеріалах справи.

Таким чином, ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 26 липня 2019 року не можна вважати законною та обґрунтованою, вона не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Вирішуючи по суті заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, апеляційний суд враховує, що предметом позову по даній справі є стягнення із відповідача на користь позивача грошових коштів, і у разі задоволення позову із ОСОБА_2 на користь позивача може бути стягнуто 240000 грн.

З огляду на викладене невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо майна відповідача, докази наявності якого є в матеріалах справи (частка в статутному капіталі господарських товариств), може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в разі задоволення заявлених позовних вимог, оскільки ризик відчуження майна відповідача, за рахунок якого може бути виконане судове рішення, є постійним.

Виходячи із аналізу наданих заявником документів та враховуючи наведені вимоги закону, апеляційний суд приходить до висновку, що із врахуванням предмету спору є обґрунтованими вимоги позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо часток ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ Х.О.Р.С. із розміром внеску до статутного фонду 1045 грн., ТОВ ІНСАЙТ-ТОП із розміром внеску до статутного фонду 33250 грн., ТОВ ТПК СВАРОГ із розміром внеску до статутного фонду 31250 грн., і такий вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Апеляційний суд враховує, що заборона вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо часток ОСОБА_2 у статутному капіталі юридичних осіб не перешкоджатиме їх господарській діяльності, оскільки забороною вчинення реєстраційних дій обмежується лише право власника на розпорядження майном, і діє до вирішення спору по суті.

В частині заборони вчинення реєстраційних дій щодо часток ОСОБА_2 у статутному фонді ТОВ САНБАЗ заява задоволенню не підлягає, оскільки інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачем надана не була, а принцип диспозитивності цивільного судочинства, закріплений у ст. 13 ЦПК України, забороняє суду збирати докази самостійно.

З урахуванням цього ж принципу апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в частині заборони відчуження і вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо усього рухомого та нерухомого майна, належного ОСОБА_2 , оскільки позивачем не вказано ані чіткого переліку майна відповідача, ані будь-яких відомостей про наявність такого майна у відповідача, а також приблизної вартості такого майна, а отже позивач не довів співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Враховуючи інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких підлягають обмеженню й можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, суд позбавлений можливості за відсутності відомостей про наявність у відповідача рухомого і нерухомого майна надати оцінку співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, а отже і застосувати такі заходи.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11 липня 2018 року в справі № 757/22291/17-ц.

Посилання позивача на ухилення відповідача від повернення грошових коштів не може бути єдиним обґрунтуванням застосуванням судом заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем.

При цьому позивач не позбавлений права в подальшому звернутися із заявою про накладення арешту на конкретне майно, належне ОСОБА_2 , орієнтовною вартістю у межах ціни позову.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України - скасуванню, оскільки викладені у ній висновки не відповідають обставинам справи, та оскільки вона постановлена із порушенням норм процесуального права, із прийняттям нової постанови про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 26 липня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-Виробниче підприємство - Фірма Будіндсервіс про стягнення коштів задовольнити частково.

Заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо часток ОСОБА_2 у статутному капіталі (фонді) Товариства з обмеженою відповідальністю ІНСАЙТ-ТОП (ТОВ ІНСАЙТ-ТОП ), код 33883565, місцезнаходження 03022 м. Київ пров. Охтирський, будинок 3; Товариства з обмеженою відповідальністю ТПК СВАРОГ (ТОВ ТПК СВАРОГ ), код 36582108, місцезнаходження 03124 м. Київ вул. Василенка, будинок 13-а кв. 76, Товариства з обмеженою відповідальністю Х.О.Р.С. (ТОВ Х.О.Р.С. ), код 38746264, місцезнаходження 03022 м. Київ, пров. Охтирський будинок 3.

В іншій частині заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2019 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.