Постанова

від 27.11.2019 по справі 502/806/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 502/806/18

провадження № 61-13901св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Кілійська районна державна адміністрація,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 06 листопада 2018 року в складі судді Масленикова О. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 12 червня 2019 року в складі колегії суддів: Черевка П. М., Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У травні 2018 року Кілійська районна державна адміністрація Одеської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

У липні 2018 року Кілійська районна державна адміністрація звернулася до суду з уточненою позовною заявою до ОСОБА_1 про позбавлення останньої батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 має малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відомості про батька дітей ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_7, ОСОБА_6 вказані зі слів матері відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Відомості про батька ОСОБА_3 записані відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України, який вироком Кілійського районного суду від 15 вересня 2017 року засуджений до позбавлення волі строком на 3 роки.

У березні 2016 року до служби у справах дітей Кілійської районної державної адміністрації надійшло повідомлення служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради про те, що на підставі розпорядження Ізмаїльського міського голови від 02 березня 2016 року № 86 Про негайне відібрання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діти вилучені з сім`ї у зв`язку із загрозою їх життю та здоров`ю. Службою у справах дітей Кілійської районної державної адміністрації встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 влаштовані до Центру соціально-психологічної реабілітації, ОСОБА_3 - до будинку дитини. ОСОБА_7 вилучити із сім`ї не вдалось у зв`язку з тим, що під час відібрання дітей мати разом із ним втекла.

Також встановлено, що ще одна дитина ОСОБА_4 разом з матір`ю на той час не проживав, а перебував у родичів на території Кілійського району.

Після відібрання дітей ОСОБА_5 переїхала в с. Приозерне Кілійського району де винайняла житло, придатне для проживання разом з дітьми, у зв`язку з чим діти були повернуті в сім`ю для спільного проживання. Сім`я була під контролем Приозерненської сільської ради, з матір`ю дітей постійно проводились профілактичні бесіди щодо належного утримання дітей у сім`ї, створення їм належних умов для проживання, забезпечення належного догляду, харчування та необхідності проходження дітьми медичного огляду.

За період перебування ОСОБА_5 у с. Приозерне вона тричі змінювала місце проживання, влітку 2016 року з дітьми переїхала до м. Кілії, оскільки мала заборгованість перед мешканцями села, а в грудні 2016 року, з тієї ж причини, переїхала до с. Василівка Кілійського району. Сім`я знаходилася під контролем Василівської сільської ради, з матір`ю постійно проводились профілактичні бесіди, але мати безвідповідально відносилась до виконання своїх батьківських обов`язків.

У серпні 2017 року до служби у справах дітей Кілійської районної державної адміністрації надійшло усне повідомлення Кілійського районного центру первинної медико-санітарної допомоги про те, що за адресою: АДРЕСА_1, проживає хлопчик, який часто буває голодний та без нагляду дорослих.

Представниками служби у справах дітей проведено перевірку за вищевказаною адресою, але на той час вдома нікого не було. В ході проведення перевірки з`ясовано, що за цією адресою проживає ОСОБА_2 разом з малолітнім сином ОСОБА_5 - ОСОБА_4 .

До служби у справах дітей Кілійської районної державної адміністрації була запрошена ОСОБА_5 для з`ясування вищевказаного факту. Мати повідомила, що вона залишила сина на тимчасове проживання у ОСОБА_2 для підготовки дитини до школи в гуртку АБВГДейка , але на теперішній час ОСОБА_2 категорично відмовляється віддавати їй сина та налаштовує дитину проти неї. ОСОБА_5 були роз`яснені її права та обов`язки, рекомендовано вжити негайних заходів щодо повернення дитини в сім`ю та оформлення сина до Василівського НВК ЗОШ I-IІ ст. - дитячий садок . Але мати не вжила жодних заходів щодо повернення сина для спільного проживання та не надала документи для влаштування дитини до Василівського НВК ЗОШ I - II ст.- дитячий садок .

Питання щодо виконання батьківських обов`язків ОСОБА_5 винесено на засідання комісії з питань захисту прав дитини Кілійської районної державної адміністрації. Мати хлопчика на засідання комісії була запрошена, але не з`явилась, пояснивши це тим, що не було з ким залишити молодших дітей. Рішенням комісії з питань захисту прав дитини райдержадміністрації ОСОБА_5 було рекомендовано вжити заходів щодо повернення сина ОСОБА_4 в сім`ю та створення належних умов для проживання та навчання дітей. Натомість ОСОБА_5 12 вересня 2017 року звернулась до Кілійської районної державної адміністрації з заявою щодо тимчасового влаштування її малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Ізмаїльського міського центру соціально-психологічної реабілітації та ОСОБА_3 , ОСОБА_7 до Ізмаїльського будинку дитини у зв`язку із тяжким матеріальним становищем.

Також до Кілійської районної державної адміністрації звернувся ОСОБА_8 із заявою про тимчасове влаштування його малолітньої доньки ОСОБА_3 до Ізмаїльського будинку дитини у зв`язку з тяжким матеріальним становищем.

Згідно з інформацією КБУ Кілійська ЦРЛ ОСОБА_3 та ОСОБА_7 були доставлені до педіатричного відділення Центру ПМСД та оглянуті сімейним лікарем. Малолітні діти мали діагноз: Педикульоз , Мікроспорія , Гострий бронхіт , стан дітей був середньої важкості, діти пройшли необхідний курс лікування, після чого влаштовані до Ізмаїльського спеціалізованою будинку дитини.

За інформацією Ізмаїльського міського центру соціально-психологічної реабілітації, куди були влаштовані ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , діти потрапили до Центру в тяжкому психологічному стані - замкнені, нетовариські, соціально-побутові навички не відповідали віковому розвитку. Стан здоров`я дітей так само був незадовільним, діти були недоглянутими з діагнозом: Педикульоз , Мікроспорія .

Після влаштування дітей до державних закладів мати не вжила жодних заходів щодо поліпшення житлово-побутових умов, не влаштувалась на роботу та не зверталась до служби у справах дітей райдержадміністрації з питання щодо повернення дітей для спільного проживання.

За час перебування дітей у Центрі соціально психологічної реабілітації мати відвідала дітей лише один раз в грудні 2017 року, згідно з актом Ізмаїльського спеціалізованого будинку дитини про результати відвідування ОСОБА_3 та ОСОБА_7 мати ОСОБА_5 жодного разу не відвідувала дітей та не цікавилась станом їх здоров`я. Таке ставлення матері до виконання своїх батьківських обов`язків стосовно дітей спричиняє суттєву шкоду їх правам, а також складає загрозу їх фізичному та духовному розвитку.

Враховуючи наведене, Кілійська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд позбавити ОСОБА_5 батьківських прав стосовно малолітніх дітей, стягнути з неї аліменти на утримання ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у твердій грошовій сумі щомісячно на кожну дитину по 780,00 грн, а також аліменти на утримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в твердій грошовій сумі по 980,00 грн на кожну дитину на особові рахунки дітей, починаючи з дати подання позову до суду до досягнення дітьми повноліття, та передати дітей органам опіки та піклування.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 06 листопада 2018 року позов задоволено у повному обсязі.

Позбавлено ОСОБА_5 батьківських прав стосовно її неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та передано дітей органу опіки та піклування.

Стягнуто з ОСОБА_5 на утримання неповнолітніх дітей:

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щомісячно аліменти у розмірі 780,00 грн, починаючи з дати звернення органу опіки та піклування до суду - 18 травня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_7;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно аліменти у розмірі 780,00 грн, починаючи з дати звернення органу опіки та піклування до суду - 18 травня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_8;

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , щомісячно аліменти у розмірі 780,00 грн, починаючи з дати звернення органу опіки та піклування до суду - 18 травня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_9;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно аліменти у розмірі 980,00 грн, починаючи з дати звернення органу опіки та піклування до суду - 18 травня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_10;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно аліменти у розмірі 980,00 грн, починаючи з дати звернення органу опіки та піклування до суду - 18 травня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_11.

Вказані кошти перераховувати на особистий рахунок кожної дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач фактично самоусунулась від належного утримання та виховання дітей і не бажає змінити своє ставлення до їх виховання, що свідчить свідоме нехтування ОСОБА_5 своїми батьківськими обов`язками.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції була подана ОСОБА_2 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_2 на час ухвалення оскаржуваного рішення не був і не міг бути учасником справи, оскільки не мав жодних законних підстав стверджувати про порушення судом його прав чи інтересів, з огляду на те, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2018 року , яким визнано його батьківство щодо малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , набрало чинності 26 листопада 2018 року, тобто після ухвалення оскаржуваного ним судового рішення Кілійським районним судом Одеської області. При цьому оскаржуване ним судове рішення стосується позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 , яка є матір`ю неповнолітніх дітей, та стягнення з неї аліментів на утримання дітей, і цим рішенням не вирішувалися його права як батька ОСОБА_4 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У липні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині передачі органу опіки та піклування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ухвалити нове рішення, яким в цій частині позовних вимог відмовити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що суди неповно з`ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, з огляду на те, що на момент відібрання його сина ОСОБА_4 він виглядав охайно, був доглянутий та нічим не хворів. У порушення норм процесуального права суд першої інстанції не залучив його як батька ОСОБА_4 до участі у справі як третю особу, а апеляційний суд залишив вказане порушення без належного реагування. Всі наявні у матеріалах справи докази та наведені ним доводи підтверджують незаконність передачі його сина органу опіки та піклування, наслідком чого є тривале протиправне розлучення дитини з батьком.

У вересні 2019 року Кілійська районна державна адміністрація подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу відхилити, рішення судів залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

За частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховним Судом переглядаються рішення судів попередніх інстанцій у межах доводів касаційної скарги, а саме в частині задоволення позовних вимог про передачу органу опіки та піклування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Виклад фактичних обставин справи

Судом установлено, що відповідач у справі - ОСОБА_5 є матір`ю неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до інформаційного листа Кілійського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 12 вересня 2017 року № 1798/65-25 відомості про батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вказані зі слів матері відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, відомості про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України.

Вироком Кілійського районного суду Одеської області від 15 вересня 2017 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 15, частинами другою та третьою статті 185, частиною другою статті 190 КК України та призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

14 вересня 2017 року ОСОБА_5 звернулася до Кілійської районної державної адміністрації з заявою щодо тимчасового влаштування її малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до Ізмаїльського міського центру соціально-психологічної реабілітації та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до Ізмаїльського будинку дитини у зв`язку із тяжким матеріальним становищем.

ОСОБА_8 , який є батьком ОСОБА_3 , 14 вересня 2017 року також звернувся до Кілійської районної державної адміністрації із заявою щодо тимчасового влаштування його дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Ізмаїльського будинку дитини у зв`язку із тяжким матеріальним становищем.

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Кілійської районної державної адміністрації від 07 вересня 2017 року № 4 Про виконання батьківських обов`язків ОСОБА_5 стосовно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 рекомендовано райдержадміністрації зобов`язати ОСОБА_5 вжити заходів щодо повернення у свою родину та створити умови проживання дитини.

Відповідно до рішення комісії з питань захисту прав дитини Кілійської районної державної адміністрації від 14 вересня 2017 року малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , влаштовано до Ізмаїльського міського центру соціально-психологічної реабілітації, а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - до Ізмаїльського будинку дитини терміном на 3 місяці.

Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 14 вересня 2017 року № 397 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , влаштовано до Ізмаїльського будинку дитини терміном на шість місяців на повне державне забезпечення.

21 вересня 2018 року Кілійською районною державною адміністрацією надано висновок Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2018 року (справа № 512/15138/18), позов ОСОБА_5 про встановлення батьківська задоволено, ОСОБА_2 визнано батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Нормативно-правове обґрунтування

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За змістом пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі Савіни проти України зазначається, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини .

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у міжнародному праві та національному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У статті 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто, саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди дійшли помилкових висновків про передачу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , органу опіки та піклування, не надавши при цьому оцінки тому факту, що на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення ОСОБА_2 відповідно до рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2018 року вже був визнаний батьком ОСОБА_4 , а тому передача останнього органу опіки та піклування за наявності батька є порушенням прав та інтересів дитини.

Ухвалюючи оскаржуване рішення в частині передачі ОСОБА_4 органу опіки та піклування, суд першої інстанції вирішив питання про права та обов`язки батька дитини - ОСОБА_2 , але останній не був залучений до участі у справі, внаслідок чого був позбавлений можливості подати свої заперечення на позов.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції в межах наданих йому повноважень не усунув зазначені порушення, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, а також залучати осіб, права та інтереси яких порушені ухваленими рішеннями, судові рішення підлягають скасуванню в частині передачі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , органу опіки та піклування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання залучення до участі у справі осіб, права яких порушені ухваленими у справі рішеннями, та встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, з огляду на те, що першочергова увага має приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 06 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 червня 2019 року в частині передачі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , органу опіки та піклування, скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська