Постанова

від 06.12.2019 по справі 906/754/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року Справа № 906/754/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Норинський щебзавод" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23 вересня 2019 року (повний текст складено 30.09.2019) у справі №906/754/19 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Трейд Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Норинський щебзавод"

про стягнення 60705,60 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23 вересня 2019 року у справі №906/754/19 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Норинський щебзавод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Трейд Україна" 48831,91 грн інфляційних нарахувань, 11873,69 грн відсотків річних, 1921,00 грн судового збору та 2600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2019 року у справі №906/754/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Норинський щебзавод" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23 вересня 2019 року у справі №906/754/19. Встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів до 10 листопада 2019 року. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Норинський щебзавод" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23 вересня 2019 року за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, просить суд відшкодувати позивачу понесені судові витрати за надану адвокатом професійну правничу допомогу на суму 2 000,00 грн.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08 квітня 2013 року між ТОВ "Метал-Трейд Україна" (орендодавець/позивач) та ПАТ "Норинський щебзавод" (орендар/відповідач) був укладений договір оренди № 08-04.13/ДА тепловоза з екіпажем (а.с. 12-14), згідно п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування тепловоз серії ТГМ-4Б № 0520 в кількості 1(однієї) одиниці (а.с. 12-14).

Розмір орендної плати за календарний місяць складає 110000,00 грн., в т.ч. 18333,33 грн. ПДВ (п.4.1 договору).

Відповідно до п.4.3 договору, плата за користування майном сплачується орендодавцю щомісячно, не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця, наступним за звітним місяцем на підставі актів виконаних робіт, підписаних обома сторонами, та рахунків, виставлених орендодавцем.

Згідно п.5.3 договору орендар, зокрема, зобов`язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідач в порушення умов укладеного договору виконав свої зобов`язання щодо розрахунків з позивачем за отриману техніку (майно) частково.

Факт неналежного виконання ПАТ "Норинський щебзавод" умов п.п. 4.3, 5.3 договору оренди тепловоза № 08-04.13/ДА від 08.04.2013 в частині розрахунків з ТОВ "Метал-Трейд Україна" за отриману техніку (майно) в сумі 143772,88 грн встановлений рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.12.2014 у справі №906/1536/14, з урахуванням постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 у справі № 906/1536/14 (а.с. 15-26).

Присуджена до стягнення з ПАТ "Норинський щебзавод" сума 190572,95 грн була сплачена останнім у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: № 266 від 09.02.2016, № 595 від 15.03.2016, № 253 від 01.02.2018, № 3835 від 13.06.2019 (а.с. 27-30).

Оскільки відповідач несвоєчасно виконав зобов`язання щодо орендної плати за отриману техніку та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 у справі № 906/1536/14 позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до ПАТ "Норинський щебзавод" про стягнення 48831,91 грн інфляційних втрат та 11873,69 грн відсотків річних за період з 01.07.2016 по 14.06.2019.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1,4 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судами обох інстанцій, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди тепловоза № 08-04.13/ДА від 08.04.2013.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.12.2014 у справі №906/1536/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Трейд Україна" до Публічного акціонерного товариства "Норинський Щебзавод" про стягнення 203673,89 грн задоволено. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Норинський Щебзавод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Трейд Україна" - 196803,49 грн, з яких: 143772,88 грн - основний борг, 14735,64 грн - пеня, 6071,88 грн - 3% річних, 32223,09 грн - інфляційні, а також 3936,07 грн сплаченого судового збору. (а.с. 15-21).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 у справі №906/1536/14 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Норинський Щебзавод" задоволено частково. Рішення Господарського суду Житомирської області від 22.12.2014 року у справі № 906/1536/14 в частині стягнення пені та судового збору змінено. Викладено пункти 1, 2 рішення Господарського суду Житомирської області від 22.12.2014 року у справі № 906/1536/14 в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Норинський Щебзавод" (11154, Житомирська область, Овруцький район, с. Норинськ, код ЄДРПОУ 04865033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Трейд Україна" (83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1, код ЄДРПОУ 33320312) - 190572,95 грн., з яких: 143772,88 грн. - основний борг, 8505,10 грн. - пеня, 6071,88 грн. - 3% річних, 32223,09 грн. - інфляційні, а також 3811,46 грн. сплаченого судового збору.

В решті позову відмовити." (а.с. 22-26).

Вищевказаними рішеннями встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору оренди тепловоза № 08-04.13/ДА від 08.04.2013 в частині розрахунків з позивачем в сумі 143772,88 грн.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішення господарського суду Житомирської області від 22.12.2014 у справі № 906/1536/14, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 у справі № 906/1536/14 в частині встановлення факту неналежного виконання відповідачем умов договору оренди тепловоза № 08-04.13/ДА від 08.04.2013 на суму 143772,88 грн, має преюдиціальне значення для вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, що кореспондується зі статтею 193 ГК України - зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому, статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними для сплати кредиторові.

Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Визначаючи правову природу грошового зобов`язання, необхідно, перш за все виходити з правил частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Однією з підстав припинення зобов`язання, в тому числі грошового, є його виконання проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, заборгованість відповідача перед позивачем згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 у справі №906/1536/14 була сплачена в повному обсязі лише 13.06.2019, тобто прострочення виконання зобов`язання з боку відповідача має місце, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для нарахування та відповідно стягнення з відповідача 48831,91 грн інфляційних втрат та 11873,69 грн відсотків річних.

При цьому, посилання скаржника на те, що норми, які передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, оскільки з матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли не у зв`язку з виконанням судового рішення, а у зв`язку з невиконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором оренди тепловоза №08-04.13/ДА від 08.04.2013 за період з 01.07.2016 по 14.06.2019.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 6300,00 грн судових витрат за надану адвокатом професійну правничу допомогу, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо їх часткового задоволення з огляду на таке.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Так, судами обох інстанцій встановлено, що 21.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал-Трейд Україна" (клієнт/позивач) та адвокатом Яковлєвим А.В. укладений договір № Ю/МТ/02 про надання правничої допомоги (а.с. 35-38).

Згідно умов п.2.1 договору, адвокат приймає доручення клієнта надати правничу допомогу з приводу стягнення з Приватного акціонерного товариства "Норинський щебзавод" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04865033, місцезнаходження: 11154, Житомирська область, Овруцький район, село Норинськ, вул. Шкільна, буд. 16, надалі - "Боржник") у зв`язку з чим, клієнт доручає адвокату:

а) підготувати позов для звернення до суду з позовною вимогою боржника щодо стягнення заборгованості інфляційних та трьох відсотків річних, здійснити іншу підготовку справи до її розгляду;

б) після прийняття позову до розгляду здійснювати підготовку заяв по суті справи або заяв з процесуальних питань;

в) здійснювати представництво інтересів клієнта в судових установах системи судоустрою України під час розгляду справи в письмовому провадженні, готуючи заяви по суті справи (ст. 161 ГПК України) або заяви з процесуальних питань (ст. 169 ГПК України) та направляє їх засобами електронної пошти клієнту на підпис та подання до суду.

Пунктом 5.1 договору визначено, що вартість правничої допомоги адвоката за представництво в суді, іншої правничої допомоги, пов`язаною зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката та вартість представництва визначається за погодинною ставкою у розмірі 700 (сімсот) гривень за одну годину надання правничої допомоги з підготовки справи до розгляду.

Частиною 8 ст.129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач при зверненні до суду подав попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести, згідно якого розмір витрат на правничу допомогу становить 3300,00 грн (а.с. 39).

Відповідно до ч.3 ст.124 ГПК України, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Позивач у відповіді на відзив від 03.09.2019 № 350, зокрема, просив відшкодувати йому понесені витрати за надану адвокатом професійну правничу допомогу у загальному розмірі 6300,00 грн (а.с. 74-77). При цьому, до відповіді на відзив позивач долучив попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести, станом на 03.09.2019 (а.с. 85).

На підтвердження понесених витрат позивач подав: договір № Ю/МТ/02 про надання правничої допомоги від 21.06.2019 (а.с. 35-38), акт приймання - передачі наданих послуг від 30.06.2019 з описом переліку та обсягу наданих послуг адвокатом (а.с. 40), акт приймання - передачі наданих послуг від 02.09.2019 з описом переліку та обсягу наданих послуг адвокатом (а.с. 81,82), платіжні доручення: № 1224 від 30.08.2019 про сплату 3300,00 грн за надання правничої допомоги (а.с. 80), № 1225 від 30.08.2019 про сплату 3000,00 грн за надання правничої допомоги (а.с. 83).

Згідно акту приймання - передачі наданих послуг від 30.06.2019 (а.с. 40), адвокат надав наступні послуги на загальну суму 3300,00 грн :

- збір та ознайомлення з документами, на підставі яких подано позов (наведені у додатку до позову), що було виконано адвокатом за 30 хв. та визначено у грошовому еквіваленті на суму 500,00 грн. (виходячи з того, що вартість однієї години згідно договору № Ю/МТ/02 про надання правничої допомоги від 21.06.2019 становить 700,00 грн.). У подальшому позивач у відзиві від 03.09.2019 № 350 на відзив зазначив про помилкове визначення кількості витраченого часу у даному акті та уточнено час виконання даної послуги, який становить 45 хв., замість 30 хв. (а.с. 74-77,85);

- складання проекту позовної заяви з розрахунком, де: складання тексту позову зайняло 3 години, а складання розрахунку позовних вимог зайняло 1 годину та визначено у грошовому еквіваленті на загальну суму 2800,00 грн

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 02.09.2019 (а.с. 81-82) адвокат надав наступні послуги на загальну суму 3850,00 грн.:

- надання правничої допомоги з аналізу відзиву на позов, яка полягала в перевірці судової практики з питань нарахування інфляційних та річних на суму заборгованості за договором за період, що слідував після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, яка була виконана за 1 годину та визначена у грошовому еквіваленті на суму 700,00 грн.;

- формування правової позиції за відповіддю на доводи відповідача та узгодження її з клієнтом (позивачем), яка була виконана за 30 хв. та визначена у грошовому еквіваленті на суму 350,00 грн.;

- складання відповіді на відзив відповідача, яка була виконана за 4 години та визначена у грошовому еквіваленті на суму 2800,00 грн.

Згідно даного акту сторони домовились, що клієнт сплачує адвокату 3000,00 грн., а на суму 850,00 грн. адвокат надає знижку.

Також у акті приймання - передачі наданих послуг від 02.09.2019 сторони (позивач та адвокат) погодили, що станом на 02.09.2019 загальна вартість наданих за договором № Ю/МТ/02 про надання правничої допомоги від 21.06.2019 послуг з правничої допомоги складає 6300,00 грн., з яких 3300,00 грн. згідно акту приймання - передачі наданих послуг від 30.06.2019 та 3000,00 грн. згідно акту приймання - передачі наданих послуг від 02.09.2019.

Дослідивши надані позивачем документи на підтвердження понесених ним судових витрат за надану адвокатом професійну правничу допомогу у розмірі 6300,00 грн, колегія суддів прийшла до висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума є явно завищеною, а відтак погоджується з судом першої інстанції, що справедливим і співмірним є зменшення розміру судових витрат позивача за надану адвокатом професійну правничу допомогу від заявленої суми до 2600,00 грн, з огляду на таке.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України).

Відповідно до ст.11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Європейський суд з прав людини у п. 95 рішення від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", пунктах 34-36 рішення від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інші проти України", п. 80 рішення від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", п. 88 рішення від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" неодноразово наголошував, про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно зі статтею 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У додатковій постанові від 25.06.2019 у справі № 909/371/18 Верховний Суд дійшов висновку, що виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Слід зазначити, що в даній справі правнича допомога адвоката фактично зводилась тільки до написання позовної заяви та відповіді на відзив, що в свою чергу, не потребувало складних юридичних консультацій, не призводило до значного витрачання часу для будь-яких інших дій з боку адвоката, вказаних у актах приймання - передачі наданих послуг. Предмет спору в даній справі не вимагав від адвоката значного обсягу юридичної і технічної роботи, оскільки спір стосувався лише нарахування 3% річних та інфляційних на несвоєчасно сплачену основну заборгованість, яка вже підтверджена судовим рішенням. При цьому, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося.

Крім того, відповідь на відзив позивача не містить нового обґрунтування позовних вимог, що вказує на те, що адвокат додатково не витрачав часу на нормативне обґрунтування позовних вимог. Більше того, основна частина відповіді на відзив стосується заперечення відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги принципи співрозмірності та розумності судових витрат, враховуючи, що справа не є складною, за своєю суттю є малозначною, не містить значного обсягу доказів, що підлягали оцінці, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відшкодуванню позивачу підлягають судові витрати за надану адвокатом професійну правничу допомогу у розмірі 2600,00 грн, оскільки адвокатом фактично були надані послуги зі складення процесуальних документів.

При цьому, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6300,00 грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також принципу розподілу таких витрат.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Щодо вимоги позивача у відзиві на апеляційну скаргу про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн, то колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи (постанови Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі №906/194/18, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18).

Так, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги. Такими документами можуть бути, зокрема, квитанції про оплату послуг адвоката; видаткові касові ордери; платіжні доручення про передачу коштів адвокату; виписки з рахунків тощо.

У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача зазначено, що розрахунок витрат, пов`язаних з розглядом даної справи у вигляді оплати послуг професійної правничої допомоги становить 2 000,00 грн. При цьому, до відзиву на апеляційну скаргу додано копію Акту приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 21.06.2019 та розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести.

Натомість, до суду апеляційної інстанції не надано, а в матеріалах справи відсутні, докази перерахування позивачем - ТОВ "Метал-Трейд Україна" коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правничої допомоги (квитанції про оплату послуг адвоката, видаткові касові ордери, платіжні доручення про передачу коштів адвокату, виписки з рахунків тощо), з огляду на що колегія суддів відмовляє ТОВ "Метал-Трейд Україна" у задоволенні клопотання про відшкодування судових витрат за розгляд справи №906/754/19 в Північно - західному апеляційному господарському суді.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Норинський щебзавод" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 23 вересня 2019 року у справі №906/754/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

4. Справу №906/754/19 повернути Господарському суду Житомирської області.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.