Рішення

від 02.12.2019 по справі 906/849/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/849/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Нерода В.Ю., адвокат, ордер КС №650975 від 30.09.2019;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" (Київська область, Києво-Святошинський район, с.Княжичі)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лесник" Агро" (Житомирська область, Баранівський район, смт.Мар`янівка)

про стягнення 1280997,38 грн.

Мале приватне підприємство фірма "Ерідон" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лесник" Агро" про стягнення 1280997,38грн з яких: 837308,62грн основного боргу, 220544,80грн пені, 61937,90грн 10% річних, 111488,22грн 18% за користування товарним кредитом та 49717,84грн інфляційних втрат, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 10.09.2019.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.09.2019 відкладено підготовче засідання на 30.09.2019.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 30.09.2019 продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 23.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.10.2019 відкладено підготовче засідання на 08.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.12.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 02.12.2019 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач повноважного представника в судове засідання 02.12.2019 не направив, відзиву на позов не подав. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення №1000231271400 про вручення поштового відправлення (а.с.183).

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З огляду на те, що неявка відповідача в засідання суду, не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Дослідивши подані документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2018 між Малим приватним підприємством фірмою "Ерідон" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лесник" Агро" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №1640/18/189 (далі - договір) (а.с.14-15).

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1.1 договору, в порядку та на умовах цього договору постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - "товар"), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.

Відповідно до пункту 1.2 договору, найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються додатках, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у додатках до цього договору.

Згідно з пунктом 2.2 договору, ціна товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати товару на умовах цього договору. Еквівалент ціни товару в іноземній валюті, який зазначено в додатку до цього договору, і незмінним на весь період дії цього договору.

Загальна вартість товару, що постачається за цим договором (ціна договору), визначається додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. договору. У випадку розбіжності даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна (пункт 2.3 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору, оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Згідно пункту 3.2 договору, сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару (надалі - "курс міжбанку"). Для визначення "курсу міжбанку" сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfm.com.ua/currencv/mb/archive/. якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в додатках до цього договору (надалі - "джерело курсу іноземних валют").

Оплата товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється покупцем на підставі рахунку на оплату, сформованого постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1. та 3.2. договору. Термін дії рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється постачальником, виходячи з курсу міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Оплата товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.5 цього договору (пункт 3.3 договору).

Пунктом 3.6 договору сторони домовились, що товар, який був отриманий покупцем, в межах цього договору тільки за видатковими накладними (без підписання додатку та без здійснення попередньої оплати), підлягає повній оплаті з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.3. цього договору, не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту його отримання.

Здійснюючи оплату товару, покупець зобов`язаний зазначати у платіжному дорученні за яким саме додатком до цього договору та/або рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також, у разі необхідності, за який саме товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення покупцем грошових зобов`язань за цим договором, отриманий платіж зараховується постачальником на власний розсуд (пункт 3.7 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору, умови та строки поставки товару зазначаються у додатках до цього договору або у рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2018 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 9.2 договору).

Відповідач у клопотаннях про витребування доказів від 30.09.2019 вимоги позивача вважає передчасними з огляду на недоведеність їх належними доказами. Зокрема вказує, що договір поставки, за яким виникли спірні правовідносини підписаний не директором підприємства, а Щербаком С.В. на підставі довіреності №1922 від 20.12.2017, яка в матеріалах справи відсутня.

Як встановлено судом, договір поставки №1640/18/189 від 21.03.2018 від імені постачальника підписано Щербаком Сергієм Володимировичем, який діє на підставі довіреності №1922 від 20.12.2017 та від покупця - Конюховим Сергієм Олександровичем, який діє на підставі Статуту.

Судом досліджено та встановлено, що згідно з п.4.9 Статуту Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" генеральний директор здійснює, зокрема, видачу наказів, розпоряджень і доручень з питань діяльності підприємства.

В матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена довіреність №1922 від 20.12.2017, якою генеральний директор Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" Омельчук Святослав Володимирович уповноважив ОСОБА_1 , серед іншого, укладати на умовах на свій розсуд від імені довірителя, змінювати, розривати, підписувати та скріплювати печаткою договори та інші документи щодо організації та забезпечення діяльності підприємства, зокрема: договори купівлі-продажу (крім договорів купівлі-продажу нерухомого майна та земельних ділянок), поставки товарів (у тому числі на умовах товарного кредиту) (а.с.126-127).

З огляду на наведене, договір поставки №1640/18/189 від 21.03.2018 від імені постачальника підписано уповноваженою особою.

Судом встановлено, що до договору поставки №1640/18/189 від 21.03.2018 між сторонами 21.03.2018 було підписано Додатки №1640/18/189/1-ЗЗР, №1640/18/189/2-П.Д., №1640/18/189/3-Н, №1640/18/189/4-Н (далі Додатки) (а.с.16,18,20,22).

Пунктом 1 зазначених Додатків до договору поставки №1640/18/189 від 21.03.2018 сторони погодили асортимент, кількість та вартість товару який підлягає поставці, а згідно пунктів 3 Додатків погоджено, що оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цих Додатків, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2.-3.3. договору поставки в наступному порядку: 100,00% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 01.11.2018.

Договір та Додатки до договору поставки №1640/18/189 від 21.03.2018 підписані представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.

Позивачем на виконання умов договору поставки №1640/18/189 від 21.03.2018, відповідно до Додатків №1640/18/189/1-ЗЗР, №1640/18/189/2-П.Д., №1640/18/189/3-Н, №1640/18/ 189/4-Н від 21.03.2018 до договору, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 837308,62грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №36090 від 24.04.2018 на суму 357891,60грн, №36100 від 24.04.2018 на суму 47355,84грн, №36107 від 24.04.2018 на суму 205817,38грн, №36111 від 24.04.2018 на суму 226243,80грн (а.с.17,19,21,23)

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до умов договору поставки №1640/18/189 від 21.03.2018, строків оплати, узгоджених сторонами в Додатках №1640/18/189/1-ЗЗР, №1640/18/189/2-П.Д., №1640/18/189/3-Н, №1640/18/189/4-Н від 21.03.2018 до договору та положень ч.1 ст.530 ЦК України, відповідач зобов`язаний був оплатити отриманий від позивача товар: за видатковими накладними: №36090 від 24.04.2018, №36100 від 24.04.2018, №36107 від 24.04.2018, №36111 від 24.04.2018 у строк до 01.11.2018.

Проте, станом на час розгляду справи, відповідач зобов`язання щодо проведення розрахунків з позивачем за отриманий товар у встановлений строк не виконав, доказів сплати заборгованості в сумі 837308,62грн суду не надав.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 837308,62грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 220544,80грн пені, 61937,90грн 10% річних, 49717,84грн інфляційних втрат та 111488,22грн 18% за користування товарним кредитом.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, 10% річних, інфляційних втрат та 18% за користування товарним кредитом, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 договору, за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього договору.

Пунктом 6.2 договору сторони домовились, що крім відповідальності, встановленої п.6.1 цього договору покупець:

- за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення;

- за необґрунтовану відмову від отримання товару, сплачує штраф в розмірі 10% (десять) відсотків від вартості такого товару.

Приписами з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У даному випадку, пунктом 6.8 договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, з огляду на умови п.6.8 договору, сторонами погоджено здійснення нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання або несвоєчасне виконання зобов`язань за договором поставки №1640/18/189 від 21.03.2018 без застосування обмежень, передбачених положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та застосування загальної позовної давності (три роки) до вимог про стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, що відповідає принципу свободи договору.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, відповідачу нарахована пеня за період з 02.11.2018 по 29.07.2019 в сумі 220544,80грн (розрахунок а.с.7).

Перевіривши проведені позивачем нарахування заявленої до стягнення з відповідача суми пені, господарський суд встановив, що вказані нарахування проведено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства і умов договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 220544,80грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 6.7 договору сторони домовились, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару чи невиконання зобов`язань передбачених пунктами 3.2.та 3.3. цього договору, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника 10% (десять відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Відповідно до зазначеної норми та умов п.6.7 договору, згідно з якими покупець зобов`язаний сплатити постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10% річних від простроченої суми, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 49717,84грн, а також 10% річних від суми заборгованості у сумі 61937,90грн (розрахунок а.с.5-6).

Згідно з розрахунком позивача 10% річних нараховано за період з 02.11.2018 по 29.07.2019 на суму заборгованості 837308,62грн та становлять 61937,90грн.

Судом перевірено та встановлено правильність проведених нарахувань 10% річних, з огляду на це, господарський суд вважає їх обґрунтованими, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10% річних в сумі 61937,90грн правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань інфляційних втрат, суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних втрат у період з 02.11.2018 по 29.07.2019 на суму боргу 837308,62грн в сумі 44395,68грн.

Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 44395,68грн. В частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 5322,16грн (49717,84-44395,68=5322,16) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованості вимог позивача щодо стягнення з відповідача 18% за користування товарним кредитом у сумі 111488,22грн, господарський суд враховує таке.

Частиною 5 статті 694 ЦК України передбачено, що у разі якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

В свою чергу відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до пунктів 4 Додатків №1640/18/189/1-ЗЗР, №1640/18/189/2-П.Д., №1640/18/189/3-Н, №1640/18/189/4-Н від 21.03.2018 до договору поставки, у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк понад 30 (тридцять) календарних днів, покупець, відповідно до вимог ст.536 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 18% (вісімнадцять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару.

Пунктом 5 Додатків №1640/18/189/1-ЗЗР, №1640/18/189/2-П.Д., №1640/18/189/3-Н, №1640/18/189/4-Н від 21.03.2018 до договору сторони передбачили, що нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

При цьому господарський суд враховує, що проценти річних, про які йдеться у частині 2 статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами.

Положення ж частини 2 статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 по справі №908/639/18).

Враховуючи вищенаведене, перевіривши проведені позивачем нарахування 18% за користування товарним кредитом, господарський суд вважає їх обґрунтованими, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 18% за користування товарним кредитом за період з 02.11.2018 по 29.07.2019 в сумі 111488,22грн правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судом також встановлено, що в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки між сторонами 30.03.2018 було підписано фінансову аграрну розписку №1 (а.с.128-135).

Відповідач посилається на те, що умовами фінансової аграрної розписки №1 від 30.03.2018 позивач міг передати (відступити) за нею права новому кредитору шляхом передачі прав по договору поставки, з огляду на що позивач буде неналежним у даній справі.

З приводу даних тверджень судом враховується, що відповідно до статті 11 Закону України "Про аграрні розписки" передбачено, що передання прав кредитора за аграрною розпискою здійснюється шляхом здійснення на ній або на її невід`ємному додатку передавального напису "Відступлено" із зазначенням нового кредитора за аграрною розпискою. Такий напис скріплюється підписом попереднього кредитора за аграрною розпискою. Передання прав за аграрною розпискою підлягає нотаріальному посвідченню в порядку, передбаченому Законом України "Про нотаріат" для правочинів, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Передання прав за аграрною розпискою, не посвідчене нотаріально, не спричиняє переходу до іншої особи прав кредитора за аграрною розпискою.

Наявна в матеріалах справи копія фінансової аграрної розписки №1 від 30.03.2018, оригінал якої оглянуто судом в судовому засіданні 23.10.2019, не містить напису "Відступлено" із зазначенням нового кредитора за аграрною розпискою, який би достеменно свідчив про перехід до іншої особи прав кредитора за аграрною розпискою, а тому доводи відповідача з даного приводу суд вважає необґрунтованими.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 837308,62грн основного боргу, 220544,80грн пені, 61937,90грн 10% річних, 44395,68грн інфляційних втрат, 111488,22грн 18% за користування товарним кредитом є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 5322,16грн суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лесник" Агро" (12725, Житомирська область, Баранівський район, смт. Мар`янівка, вулиця Романівська, буд.16; ідентифікаційний код 40619180) на користь Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, село Княжичі, вулиця Воздвиженська, буд. 46; ідентифікаційний код 19420704):

- 837308,62грн основного боргу,

- 220544,80грн пені,

- 61937,90грн 10% річних,

- 44395,68грн інфляційних втрат,

-111488,22грн 18% за користування товарним кредитом,

- 19135,13грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.12.19

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу

2,3 - позивачу за двома адресами:

- 03191, м.Київ, а/с 50 (рек. з пов.),

- 08143 АДРЕСА_1 ., Києво-Святошинський р-н, с.Княжичі, вул.Воздвиженська, буд.46 (рек. з пов.),

4 - відповідачу (рек. з пов.).