Рішення

від 21.11.2019 по справі 910/12385/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2019Справа № 910/12385/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук`янчук Д.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик"

до Приватного підприємства "ВАУ-11"

про стягнення 704 057,68 грн.

за участю представників:

від позивача: Гісунова Н.В.

від відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик" (далі - ТОВ "Айен Лоджистик", позивач) з позовом до Приватного підприємства "ВАУ-11" (далі - ПП "ВАУ-11", відповідач) про стягнення авансового платежу за договором оренди у сумі 704 057,68 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ "Айен Лоджистик" обґрунтовує тим, що на виконання умов договору оренди нерухомого майна № 19/С4 від 28.03.2019 р. відповідачу був перерахований авансовий платіж у сумі 704 057,68 грн. в рахунок орендної плати за останній місяць оренди. У подальшому вказаний договір був розірваний за взаємною згодою сторін, при цьому заборгованість за ним у позивача відсутня, тому позивач вважає, що кошти авансового платежу мають бути йому повернуті, оскільки правова підстава, за якою відповідач набув вказані кошти, відпала.

У позові ТОВ "Айен Лоджистик" просить суд стягнути з ПП "ВАУ-11" авансовий платіж у сумі 704 057,68 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2019 р. за вказаним позовом було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

У строк, встановлений законом, відповідач надав відзив на позов, у якому не заперечуючи факту розірвання договору оренди № 19/С4 від 28.03.2019 р. та відсутності боргу у відповідача за договором, вказав про відсутність підстав для повернення авансового платежу, оскільки, на думку відповідача, сплачена сума є завдатком, який забезпечував належне виконання орендарем умов договору. Однак, оскільки розірвання договору відбулось у зв`язку із порушенням орендарем умов договору, то сума авансового платежу була використана відповідачем у якості компенсації збитків, понесених внаслідок розірвання договору відповідно до п. 7.3 договору. Просив відмовити у задоволенні позову.

Під час розгляду справи по суті позивач свої вимоги підтримав та обгрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 202 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 28.03.2019 р. між ТОВ "Айен Лоджистик" (орендар) та ПП "ВАУ-11" (орендодавець) був укладений договір оренди нерухомого майна № 19/С4 (далі - договір оренди). Відповідно до умов цього договору орендар передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) протягом строку оренди складські приміщення, загальною площею 6 791,4 м.кв., які знаходяться за адресою: Київська обл., с. В.Олександрівка, вул. Київській шлях, 121 (п. 1.1).

Приймання-передача приміщення підтверджується шляхом підписання акту приймання-передачі приміщення між сторонами, складеного не пізніше 01.04.2019 р. (п. 2.1 договору оренди). Строк оренди починається в день підписання акту прийому-передачі і закінчується 28.02.2022 р., або у день дострокового розірвання договору (п. 4.1 договору оренди).

Згідно з умовами договору орендар сплачує орендодавцю суми грошових коштів у вигляді наступних платежів:

- разовий платіж - забезпечувальний (авансовий) платіж;

- щомісячні платежі - орендна плата та компенсація витрат орендодавця у зв`язку з утриманням та експлуатацією комплексу та приміщення, і витрат на комунальні послуги (п. 5.1 договору оренди).

Пунктом 6.2 договору оренди визначений розмір орендної плати за один місяць та формула його обчислення. Орендна плата сплачується щомісячно авансом, не пізніше 20-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю (п. 6.4 договору оренди).

Відповідно до п. 7.1 договору орендар перераховує орендодавцю суму у розмірі орендної плати за останній місяць (з розрахунку повного місяця) строку оренди, що є забезпечувальним (авансовим) платежем, не пізніше семи календарних днів з дати укладання цього договору.

Відповідно до п. 7.3 договору у разі дострокового розірвання договору, у зв`язку з порушенням умов договору або з ініціативи орендаря, забезпечувальний (авансовий) платіж за останній місяць строку оренди не зараховується до орендної плати, а використовується орендодавцем в якості компенсації збитків понесених внаслідок дострокового розірвання договору.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та закінчується в день закінчення строку оренди (п. 18.1).

З матеріалів справи вбачається, що ПП "ВАУ-11" на виконання умов договору оренди передало в оренду ТОВ "Айен Лоджистик" приміщення загальною площею 6 791,4 м.кв., яке знаходиться за адресою: Київська обл., с. В. Олександрівка, вул. Київській шлях, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.04.2019 р.

Також встановлено, що на виконання п. 7.1 договору позивач сплатив відповідачу авансовий платіж у сумі 704 057,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 423 від 08.04.2019 р.

Отже, між сторонами виникли відносини оренди, до яких застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" закріплений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" одним з видів житлово-комунальних послуг є комунальні послуги, до яких відносяться централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів тощо.

Таким чином, зобов`язання відповідача з оплати оренди, вартості спожитих комунальних послуг виникли на підставі вказаних нормативних актів, а також відповідно до укладеної між сторонами угоди.

Відповідно до п.п. 18.2, 18.3 договору орендодавець має право достроково розірвати цей договір письмово повідомивши про це орендаря за 20 календарних днів до дати розірвання договору, у випадку неналежного розірвання орендарем зобов`язань по сплаті будь-яких платежів, передбачених цим договором, яке виразилось в прострочці, що перевищує 10 календарних днів. При цьому, договір буде вважатись розірваним з дати, вказаної в такому письмовому повідомленні, і підписання сторонами додаткових документів для розірвання договору не вимагається.

Із матеріалів справи вбачається, що 25.07.2019 р. орендодавець - ПП "ВАУ-11" направив позивачу повідомлення про наявність заборгованості за договором оренди у сумі 745 288,84 грн. Цим же листом відповідач повідомив орендаря про розірвання договору у зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків позивачем за договором з дати, вказаної у даному повідомленні - з 31.07.2019 р.

Отже, судом встановлено, що хоча відповідач і не дотримався строку повідомлення ТОВ "Айен Лоджистик" про розірвання договору (за 20 календарних днів до дати розірвання договору), однак, враховуючи, що 31.07.2019 р. ТОВ "Айен Лоджистик" повернуло орендоване майно відповідачу та сторони підписали акт приймання-передачі від 31.07.2019 р., строк дії договору припинився 31.07.2019 р.

Також з матеріалів справи вбачається, що станом на момент розірвання договору (31.07.2019 р.) у позивача була наявна заборгованість за спожиту у липні 2019 р. електроенергію, яку ТОВ "Айен Лоджистик" сплатило 03.09.2019 р., що підтверджується платіжним дорученням № 654 від 03.09.2019 р.

Таким чином, на час розгляду справи заборгованість за договором оренди № 19/С4 від 28.03.2019 р., як з орендної плати, так і комунальних платежів, у позивача перед ПП "ВАУ-11" була відсутня. У той же час, встановлено, що після розірвання договору оренди у відповідача залишилась сума сплаченого позивачем авансового платежу у розмірі 704 057,68 грн., яка не була повернута ТОВ "Айен Лоджистик".

Як свідчать матеріали справи, 12.08.2019 р. позивач звертався до ПП "ВАУ-11" з вимогою № 67, у якій просив повернути позивачу авансовий платіж у сумі 704 057,68 грн. протягом 7 днів з моменту отримання вимоги.

У відповідь на вказану вимогу ПП "ВАУ-11" повідомило позивача (лист від 27.08.2019 р.) про відмову у поверненні авансового платежу, посилаючись на ст. 571 ЦК України, де зазначило, що сплачена позивачем сума є завдатком, яка має залишитись у кредитора у зв`язку із неналежним виконанням орендарем своїх зобов`язань за договором.

Проте, суд з такою позицією відповідача не погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту п. 7.1 договору орендар перераховує орендодавцю суму у розмірі орендної плати за останній місяць (з розрахунку повного місяця) строку оренди, що є авансовим платежем, не пізніше семи календарних днів з дати укладання цього договору.

Відповідно до п. 7.4 договору для уникнення непорозумінь, сума авансового платежу ні в якому разі не обмежує відповідальності орендаря у випадку неналежного виконання орендарем своїх обов`язків по цьому договору. Орендодавець має право, не удаючись до інших засобів, використовувати авансовий платіж для покриття будь-яких витрат, понесених орендодавцем у зв`язку з неналежним виконанням орендарем своїх обов`язків по цьому договору, включаючи не сплату орендної плати або інших платежів, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Проте, згідно з ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, відповідно до положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Дослідивши в цій частині умови договору, суд зазначає, що перерахована на виконання п. 7.1 договору ТОВ "Айен Лоджистик" сума 704 057,68 грн. (у якості майбутнього платежу за останній місяць оренди), є авансовим внеском (а не завдатком, як вважав відповідач), оскільки вона була сплачена не в рахунок забезпечення зобов`язання.

У разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила (аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07.02.2018 р. у справі № 910/10931/17).

За правилами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 193 Господарського кодексу України, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Виходячи з указаних норм чинного законодавства, авансова сума, сплачена позивачем за договором, має бути йому повернута.

Щодо доводів відповідача про те, що авансовий платіж не може бути повернутий позивачу, оскільки він був використаний орендодавцем у якості компенсації за збитки відповідно до п. 7.3 договору, суд зазначає настуне.

Так, згідно з п. 7.3 договору у разі дострокового розірвання договору, у зв`язку з порушенням умов договору або з ініціативи орендаря, забезпечувальний (авансовий) платіж за останній місяць строку оренди не зараховується до орендної плати, а використовується орендодавцем в якості компенсації збитків понесених внаслідок дострокового розірвання договору.

Відповідач вказує, що внаслідок дострокового розірвання договору оренди ним були понесені збитки, заподіяні діями ТОВ "Айен Лоджистик", яке систематично порушувало умови договору, що призвело до негативних наслідків для ПП "ВАУ-11".

Так, відповідач вказує, що дії позивача потягли пошук майбутніх орендарів для подальшого укладення договору оренди. На підтвердження цих обставин відповідач надав договір про надання послуг № 2019-03/18 від 18.03.2018 р., укладений з ФОП Арбузовою А.О., предметом якого був пошук потенційних орендарів майна відповідача з подальшим укладанням строкового договору оренди.

Проте, встановлено, що указаний договір надання послуг пошуку потенційних орендарів був укладений до підписання відповідачем із ТОВ "Айен Лоджистик" договору оренди № 19/С4 від 28.03.2019 р., тобто потенційним орендарем фактично виступив позивач, із яким і був укладений договір оренди. Докази того, що після розірвання договору № 19/С4 від 28.03.2019 р. вчинялись будь-які дії з пошуку інших потенційних орендарів, відповідачем не надано.

При цьому, встановлено, що вже на наступний день після розірвання договору оренди № 19/С4 від 28.03.2019 р. (31.07.2019 р.) - 01.08.2019 р. ПП "ВАУ-11" уклало новий договір оренди № 01/08/19 приміщень, розташованих за адресою: Київська обл., с. В.Олександрівка, вул. Київській шлях, 121, із ТОВ Арітейл , якому того ж дня (01.08.2019 р.) відповідач передав указані приміщення в оренду, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі від 01.08.2019 р.

Також суд відхиляє доводи відповідача про те, що внаслідок порушення строків оплати орендодавцю завдано непередбачуваних витрат на утримання майна, оскільки будь-яких доказів таким обставинам відповідачем не надано, як і не дано доказів погіршення його фінансово-господарської діяльності внаслідок неналежних дій позивача.

При цьому встановлено, що під час дії договору неналежне виконання своїх зобов`язань позивачем хоча і мало місце (станом на 30.06.2019 р. у нього виникла заборгованість у сумі 1 478 476,62 грн.), однак, у подальшому указана заборгованість за договором оренди ТОВ "Айен Лоджистик" була повністю погашена.

Щодо посилань відповідача про понесені ним витрати на виконання ПП ВК Нафтогазпромбуд реконструкції електромережі складських приміщень, то судом встановлено, що вони виконувались вже після припинення відносин із ТОВ "Айен Лоджистик" (майже через 4 місяці), що підтверджується договором виконання робіт № 1510-2/19 від 06.11.2019 р., актом прийому-передачі технічної документації від 06.11.2019 р. та платіжним дорученням № 504 від 08.11.2019 про оплату цих робіт. Крім того, як зазначив у своїх письмових поясненнях відповідач, указані роботи були виконані на вимогу нового орендаря - ТОВ Арітейл .

Тобто, доводи ПП "ВАУ-11" про понесення ним витрат, пов`язаних із пошуком потенційних орендарів після розірвання договору оренди № 19/С4 від 28.03.2019 р. чи будь-яких інших збитків не підтверджені належними доказами.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Про таку позицію вказав Верховний Суд України у постановах від 18 травня 2016 року у справах № 3-194гс16 та № 3-271гс16.

У даному випадку, суд установивши фактичні обставини, вважає, що відповідач не довів наявності складу цивільного правопорушення про завдання йому збитків, а тому положення пункту 7.3 договору у спірних відносинах не можуть бути застосовані.

На підставі викладеного, вимога ТОВ "Айен Лоджистик" про стягнення з ПП "ВАУ-11" авансового платежу у сумі 704 057,68 грн. є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню на підставі ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 610 ЦК України.

Водночас, суд не погоджується з доводами позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зокрема, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України). Тобто зобов`язання з безпідставного набуття та збереження майна можуть бути наслідком таких юридичних фактів: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Отже, стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.

У даному випадку, суд встановив, що грошові кошти у сумі 704 057,68 грн. були перераховані позивачем на підставі договору оренди нерухомого майна № 19/С4 від 28.03.2019 р., а відтак - набуті стороною зобов`язання на відповідній правовій підставі та у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

За таких обставин суд вважає, що спірні правовідносини сторін у даній справі не регулюються статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач, а тому позов задовольняється на підставі норм зобов`язального права.

Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Суд виходить з того, що зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.06.2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду").

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 202, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик" до Приватного підприємства "ВАУ-11" про стягнення 704 057,68 грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "ВАУ-11" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30В, ідентифікаційний код 37923103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик" (08343, Київська обл., с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, 72, ідентифікаційний код 37905278) авансовий платіж у сумі 704 057 (сімсот чотири тисячі п`ятдесят сім) грн. 68 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 10 560 (десять тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 87 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 21 листопада 2019 року.

Повний текст рішення складений 3 грудня 2019 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.