Постанова

від 10.03.2020 по справі 910/12385/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2020 р. Справа№ 910/12385/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

За участю секретаря судового засідання Прохорової Г.С.

Представників сторін:

Від позивача: Гісунова Н.В. довіреність від 07.08.19

Від відповідача: Дишлюк О.О., ордер серія КС №072544 від 19.12.2019

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "ВАУ-11"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 21.11.2019

у справі № 910/12385/19 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик"

до Приватного підприємства "ВАУ-11"

про стягнення 704 057,68 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик" (далі - ТОВ "Айен Лоджистик", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ВАУ-11" (далі - ПП "ВАУ-11", відповідач) про стягнення авансового платежу за договором оренди у сумі 704 057,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди нерухомого майна № 19/С4 від 28.03.2019 р. відповідачу був перерахований авансовий платіж у сумі 704 057,68 грн. у рахунок орендної плати за останній місяць оренди. У подальшому вказаний договір був розірваний за взаємною згодою сторін, при цьому заборгованість за ним у позивача відсутня, тому позивач вважає, що кошти авансового платежу мають бути йому повернуті, оскільки правова підстава, за якою відповідач набув вказані кошти, відпала.

Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/12385/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик" до Приватного підприємства "ВАУ-11" про стягнення 704 057,68 грн задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства "ВАУ-11" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик" авансовий платіж у сумі 704 057,68 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 10 560,87 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимога ТОВ "Айен Лоджистик" про стягнення з ПП "ВАУ-11" авансового платежу у сумі 704 057,68 грн. є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню на підставі ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 610 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Приватне підприємство "ВАУ-11" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі № 910/12385/19 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик" - відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки ухвалено з неповним з`ясуванням обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ВАУ-11"та призначено справу до розгляду на 18.02.2020.

Враховуючи перебування головуючого судді Ткаченка Б.О. з 10.02.2020 на лікарняному, розгляд справи 18.02.2020 не відбувся.

Після виходу головуючого судді Ткаченка Б.О. з лікарняного, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 призначено справу до розгляду на 10.03.2020.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2020, у зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/12385/19 колегію суддів у складі головуючий суддя: Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Позиції учасників справи

Представник Приватного підприємства "ВАУ-11" у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВАУ-11" задовольнити, скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/12385/19 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик" - відмовити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик" у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просила рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/12385/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВАУ-11" - без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

28.03.2019 р. між ТОВ "Айен Лоджистик" (далі - орендар) та ПП "ВАУ-11" (далі - орендодавець) був укладений договір оренди нерухомого майна №19/С4 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) протягом строку оренди складські приміщення, загальною площею 6 791,4 м.кв., які знаходяться за адресою: Київська обл., с. В.Олександрівка, вул. Київській шлях, 121.

Згідно з п. 2.1 договору приймання-передача приміщення підтверджується шляхом підписання акту приймання-передачі приміщення між сторонами, складеного не пізніше 01.04.2019 р. Строк оренди починається в день підписання акту прийому-передачі і закінчується 28.02.2022 р., або у день дострокового розірвання договору (п. 4.1 договору).

Сторони договору погодили, що орендар сплачує орендодавцю суми грошових коштів у вигляді наступних платежів:

- разовий платіж - забезпечувальний (авансовий) платіж;

- щомісячні платежі - орендна плата та компенсація витрат орендодавця у зв`язку з утриманням та експлуатацією комплексу та приміщення, і витрат на комунальні послуги (п. 5.1 договору оренди).

Пунктом 6.2 договору визначений розмір орендної плати за один місяць та формула його обчислення. Орендна плата сплачується щомісячно авансом, не пізніше 20-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю (п. 6.4 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору орендар перераховує орендодавцю суму у розмірі орендної плати за останній місяць (з розрахунку повного місяця) строку оренди, що є забезпечувальним (авансовим) платежем, не пізніше семи календарних днів з дати укладання цього договору.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі дострокового розірвання договору, у зв`язку з порушенням умов договору або з ініціативи орендаря, забезпечувальний (авансовий) платіж за останній місяць строку оренди не зараховується до орендної плати, а використовується орендодавцем в якості компенсації збитків понесених внаслідок дострокового розірвання договору.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та закінчується в день закінчення строку оренди (п. 18.1).

Згідно з матеріалами справи ПП "ВАУ-11" на виконання умов договору передало в оренду ТОВ "Айен Лоджистик" приміщення загальною площею 6 791,4 м.кв., яке знаходиться за адресою: Київська обл., с. В. Олександрівка, вул. Київській шлях, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.04.2019 р.

При цьому на виконання п. 7.1 договору позивач сплатив відповідачу авансовий платіж у сумі 704 057,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 423 від 08.04.2019 р.

У подальшому договір був розірваний за взаємною згодою сторін, при цьому заборгованість за ним у позивача відсутня, тому позивач вважає, що кошти авансового платежу мають бути йому повернуті, оскільки правова підстава, за якою відповідач набув вказані кошти, відпала.

З урахуванням наведених обставин, у зв`язку із відмовою відповідача повернути позивачу авансовий платіж у сумі 704 057,68 грн, останній звернувся до суду із даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" закріплений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" одним з видів житлово-комунальних послуг є комунальні послуги, до яких відносяться централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів тощо.

Таким чином, зобов`язання відповідача з оплати оренди, вартості спожитих комунальних послуг виникли на підставі вказаних нормативних актів, а також відповідно до укладеної між сторонами угоди.

Відповідно до п.п. 18.2, 18.3 договору орендодавець має право достроково розірвати цей договір письмово повідомивши про це орендаря за 20 календарних днів до дати розірвання договору, у випадку неналежного розірвання орендарем зобов`язань по сплаті будь-яких платежів, передбачених цим договором, яке виразилось у прострочці, що перевищує 10 календарних днів. При цьому, договір буде вважатись розірваним з дати, вказаної в такому письмовому повідомленні, і підписання сторонами додаткових документів для розірвання договору не вимагається.

Матеріалами справи підтверджується, що 25.07.2019 відповідач направив позивачу повідомлення про наявність заборгованості за договором оренди у сумі 745 288,84 грн. Цим же листом відповідач повідомив орендаря про розірвання договору у зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків позивачем за договором з дати, вказаної у даному повідомленні - з 31.07.2019 р.

Отже, незважаючи на недотримання відповідачем строку повідомлення позивача про розірвання договору (за 20 календарних днів до дати розірвання договору), 31.07.2019 р. позивач повернув орендоване майно відповідачу та сторони підписали акт приймання-передачі від 31.07.2019 р..

Таким чином, строк дії договору припинився 31.07.2019 р.

Разом із тим, згідно з матеріалами справи станом на момент розірвання договору (31.07.2019 р.) у позивача була наявна заборгованість за спожиту у липні 2019 р. електроенергію, яку він сплатив 03.09.2019 р., що підтверджується платіжним дорученням № 654 від 03.09.2019 р.

Отже, на момент розгляду даної справи судом першої інстанції заборгованість за договором оренди № 19/С4 від 28.03.2019 р., як з орендної плати, так і комунальних платежів, у позивача перед відповідачем була відсутня. Водночас, після розірвання договору у відповідача залишилась сума сплаченого позивачем авансового платежу у розмірі 704 057,68 грн., яка не була повернута позивачу.

Як свідчать матеріали справи, 12.08.2019 р. позивач звертався до відповідача з вимогою № 67, у якій просив повернути авансовий платіж у сумі 704 057,68 грн. протягом 7 днів з моменту отримання вимоги.

У відповідь на вказану вимогу відповідач листом від 27.08.2019 р повідомив позивача про відмову у поверненні авансового платежу, посилаючись на ст. 571 ЦК України, стверджуючи, що сплачена позивачем сума є завдатком, яка має залишитись у кредитора у зв`язку із неналежним виконанням орендарем своїх зобов`язань за договором.

Колегія суддів не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Проте, згідно з ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, відповідно до положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Дослідивши в цій частині умови договору, суд зазначає, що перерахована на виконання п. 7.1 договору ТОВ "Айен Лоджистик" сума 704 057,68 грн. (у якості майбутнього платежу за останній місяць оренди), є авансовим внеском (а не завдатком, як вважав відповідач), оскільки вона була сплачена не в рахунок забезпечення зобов`язання.

У разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила (аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07.02.2018 р. у справі № 910/10931/17).

Як вбачається зі змісту п. 7.1 договору, орендар перераховує орендодавцю суму у розмірі орендної плати за останній місяць (з розрахунку повного місяця) строку оренди, що є авансовим платежем, не пізніше семи календарних днів з дати укладання цього договору.

Відповідно до п. 7.4 договору для уникнення непорозумінь, сума авансового платежу ні в якому разі не обмежує відповідальності орендаря у випадку неналежного виконання орендарем своїх обов`язків по цьому договору. Орендодавець має право, не удаючись до інших засобів, використовувати авансовий платіж для покриття будь-яких витрат, понесених орендодавцем у зв`язку з неналежним виконанням орендарем своїх обов`язків по цьому договору, включаючи не сплату орендної плати або інших платежів, обумовлених цим договором.

Згідно з приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, авансова сума, сплачена позивачем за договором, має бути йому повернута.

Щодо доводів відповідача про те, що авансовий платіж не може бути повернутий позивачу, оскільки він був використаний орендодавцем у якості компенсації за збитки відповідно до п. 7.3 договору, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Пунктом 7.3 договору визначено, що у разі дострокового розірвання договору, у зв`язку з порушенням умов договору або з ініціативи орендаря, забезпечувальний (авансовий) платіж за останній місяць строку оренди не зараховується до орендної плати, а використовується орендодавцем в якості компенсації збитків понесених внаслідок дострокового розірвання договору.

Відповідач вказував, що внаслідок дострокового розірвання договору оренди ним були понесені збитки, заподіяні діями позивача, який систематично порушував умови договору, що призвело до негативних наслідків для відповідача.

Зокрема, відповідач стверджував, що дії позивача потягли пошук майбутніх орендарів для подальшого укладення договору оренди. На підтвердження цих обставин відповідач надав договір про надання послуг №2019-03/18 від 18.03.2018 р., укладений з ФОП Арбузовою А.О., предметом якого був пошук потенційних орендарів майна відповідача з подальшим укладанням строкового договору оренди.

Проте, як свідчать матеріали справи, вказаний договір про надання послуг пошуку потенційних орендарів був укладений ще до підписання відповідачем із позивачем договору оренди № 19/С4 від 28.03.2019 р., тобто потенційним орендарем фактично виступив позивач, із яким і був укладений договір оренди. Доказів того, що після розірвання договору № 19/С4 від 28.03.2019 р. вчинялись будь-які дії з пошуку інших потенційних орендарів, матеріали справи не містять.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що наступного дня після розірвання договору оренди № 19/С4 від 28.03.2019 р. (31.07.2019 р.) - 01.08.2019 р. відповідач уклав новий договір оренди № 01/08/19 приміщень, розташованих за адресою: Київська обл., с. В.Олександрівка, вул. Київській шлях, 121, із ТОВ Арітейл , якому того ж дня (01.08.2019 р.) відповідач передав указані приміщення в оренду, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі від 01.08.2019 р.

Колегія суддів також не погоджується з доводами відповідача про те, що внаслідок порушення строків оплати орендодавцю завдано непередбачуваних витрат на утримання майна, оскільки будь-яких доказів таким обставинам відповідачем не надано, як і не дано доказів погіршення його фінансово-господарської діяльності внаслідок неналежних дій позивача.

Хоча, матеріалами справи підтверджується, що під час дії договору неналежне виконання своїх зобов`язань позивачем мало місце (станом на 30.06.2019 р. у нього виникла заборгованість у сумі 1 478 476,62 грн.), однак, у подальшому указана заборгованість за договором оренди позивачем була повністю погашена.

Щодо посилань відповідача про понесені ним витрати на виконання ПП ВК Нафтогазпромбуд реконструкції електромережі складських приміщень, то судом встановлено, що вони виконувались вже після припинення відносин із позивачем (майже через 4 місяці), що підтверджується договором виконання робіт № 1510-2/19 від 06.11.2019 р., актом прийому-передачі технічної документації від 06.11.2019 р. та платіжним дорученням № 504 від 08.11.2019 про оплату цих робіт.

Тобто, доводи відповідача про понесення ним витрат, пов`язаних із пошуком потенційних орендарів після розірвання договору оренди № 19/С4 від 28.03.2019 р. чи будь-яких інших збитків не підтверджені належними доказами.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Про таку позицію вказав Верховний Суд України у постановах від 18 травня 2016 року у справах № 3-194гс16 та № 3-271гс16.

У даному випадку, зважаючи на фактичні обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів наявності складу цивільного правопорушення про завдання йому збитків, а тому положення пункту 7.3 договору у спірних відносинах не можуть бути застосовані.

З урахуванням наведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача авансового платежу у сумі 704 057,68 грн. є правомірною, обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки місцевого господарського суду відповідають встановленим обставинам справи, рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі № 910/12385/19 є законним і обґрунтованим.

Інших доводів та доказів, які б могли бути підставою для скасування судового рішення у даній справі апелянтом не наведено.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/12385/19 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВАУ-11" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі № 910/12385/19 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/12385/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повне судове рішення складене 20.03.2020.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім