Рішення

від 04.11.2019 по справі 910/4507/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2019Справа № 910/4507/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуки - Гарантбуд

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Байт Фрі"

2. Фізичної особи - підприємця Сюткіної Наталії Іванівни

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про відшкодування шкоди у розмірі 603 430,83 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача: Карпенко В.К.;

Від відповідача-1: не з`явився;

Від відповідача-2: не з`явився;

Від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прилуки - Гарантбуд" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бас Ін Тайм" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди у розмірі 603 430, 83 грн., з яких 598 630, 83 грн. розмір страхового відшкодування та 4 800, 00 грн. вартість експертного дослідження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що транспортному засобу Mazda CX-5, д.н.з НОМЕР_1 , який належить позивачу на праві власності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 21.12.2018 завдано шкоди автобусом марки "NEOPLAN-116". д.н.з. НОМЕР_2 , який перебував у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Бас Ін Тайм", під керуванням ОСОБА_1 .

Позивач вказує на те, що відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України відповідачі - 1, 2 мають відшкодувати позивачу збитки у розмірі 603 430, 83 грн.

У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про залучення до участі у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСТРУБ ТУР".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , підготовче засідання призначено на 22.05.2019.

08.04.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про залучення до участі у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСТРУБ - ТУР".

Представник відповідача у підготовче засідання 22.05.2019 не з`явився,

Судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСТРУБ - ТУР".

Судом у підготовчому засіданні 22.05.2019 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 05.06.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

22.05.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи надійшла заява про проведення судового розгляду без участі третьої особи.

Судом у підготовчому засіданні 05.06.2019 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 01.07.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

10.06.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у підготовче засідання 01.07.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 01.07.2019 представник позивача підтримав клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 задоволено клопотання позивача про витребування доказів та відкладено підготовче засідання на 31.07.2019.

15.07.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про залучення в якості співвідповідача власника транспортного засобу Сюткіну Наталію Іванівну .

Представники учасників справи у підготовче засідання 31.07.2019 не з`явились.

Судом відкладено розгляд клопотання про залучення в якості співвідповідача власника транспортного засобу Сюткіну Наталію Іванівну до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 підготовче засідання відкладено на 28.08.2019, повторно в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Територіального сервісного центру МВС України у м. Києві інформацію про власника автобусу NEOPLAN, 1985 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 .

23.08.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві надійшла інформація щодо власника автобусу NEOPLAN, 1985 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 .

Представник позивача у підготовчому засіданні 28.08.2019 підтримав клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача ФОП Сюткіну Наталію Іванівну.

Представники відповідача та третьої особи у підготовче засідання 28.08.2019 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 залучено до участі у справі співвідповідача ФОП Сюткіну Наталію Іванівну та відкладено підготовче засідання на 02.10.2019.

02.09.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло повідомлення по справі.

26.09.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до справи.

Представники відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи у підготовче засідання 02.10.2019 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується конвертами, які були повернуті за закінченням встановленого строку зберігання .

Представник позивача заявив усне клопотання про зміну назви та адреси відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання по справі № 910/4507/19 на 16.10.2019.

07.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача.

Представники сторін у підготовче засідання 16.10.2019 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Про дату та час підготовчого засідання відповідачі 1, 2 були повідомлені належним чином, що підтверджується конвертами, які були повернуті за закінченням встановленого строку зберігання .

Судом у підготовчому засіданні 16.10.2019 розглянуто клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача та вирішено залишити його без розгляду. Проте судом змінено найменування відповідача-1 із Товариства з обмеженою відповідальністю "Бас Ін Тайм" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ред Байт Фрі" (60000, Чернівецька обл., Хотинський район, місто Хотин, вулиця Українська, будинок 59).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 04.11.2019 року.

04.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на автобус NEOPLAN д.н.з. НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_3 .

У судовому засіданні 04.11.2019 представник позивача надав пояснення щодо поданого клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 позивачу відмовлено в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені ним у позовній заяві.

Представники відповідачів 1, 2 та третьої особи у судове засідання 04.11.2019 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103052069630, № 0103052067999.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідачі 1, 2 у строк, визначений законом, відзивів не надали.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 04.11.2019 судом розглянуто справу суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2018 в с. Поляниця Івано -Франківської області неподалік паркінгу № 2 сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля марки Mazda CX -5, державний номерний знак НОМЕР_1 , належного Товариству з обмеженою відповідальністю Прилуки - Гарантбуд на підставі свідоцтва про державну реєстрацію та автобуса марки NEOPLAN -116, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобіль позивача отримав ряд механічних пошкоджень.

Згідно полісу № АМ/6121571 від 21.08.2018, виданого ТДВ СК Альфа - Гарант , страхувальником автобусу марки NEOPLAN -116, державний номерний знак НОМЕР_2 значиться ТОВ БІТ , загальна сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - сто тисяч, за шкоду заподіяну майну - двісті тисяч; розмір франшизи - дві тисячі, поліс діє до 20.08.2019 року включно.

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28.01.2019 року у справі № 279/142/19 водія автобуса марки NEOPLAN -116 ОСОБА_1

визнано винним у порушення п. 15.7 ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Для визначення розміру збитків, завданих внаслідок ДТП, позивач звернувся до експерта - автотоварознавця ОСОБА_3.

14.02.2019 експертом ОСОБА_3 проведено експертне дослідження за результатами якого складено висновок експерта № 012/19, відповідно до якого розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Mazda CX -5, державний номерний знак НОМЕР_1 в результаті ДТП становить 696 630, 83 грн.

Позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю Бас ін Тайм із претензією № 39 від 14.03.2019, в якій просив протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання претензії відшкодувати збитки завдані внаслідок ДТП 21.12.2018 у розмірі 603 430, 83, з яких: 598 630, 83 грн. різниця між розміром збитків, завданих ТОВ Прилуки - Гарантбуд відповідно висновку експерта № 012/19 від 14.02.2019 та сумою страхового відшкодування, що підлягає виплаті страховою компанією ТДВ СК Альфа - Гарант та 4 800, 00 грн. вартість експертного автотоварознавчого дослідження.

Відповідач - 1 відповіді на претензію не надав, не сплатив позивачу завдані збитки у розмірі 603 430, 83 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України відповідачі - 1, 2 мають відшкодувати позивачу збитки у розмірі 603 430, 83 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Загальні положення щодо відшкодування позадоговірної шкоди визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В Україні запроваджено інститут обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, що регулюється Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України Про страхування ).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України Про страхування ). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України Про страхування ). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України Про страхування . До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Великою Палатою Верховного Суду у справі №755/18006/15-ц від 4 липня 2018 року (провадження №14-176 цс 18) зроблені наступні висновки.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).

Як встановлено судом вище, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля автобуса марки NEOPLAN -116, державний номерний знак НОМЕР_2 , на час події - ДТП була застрахована у ТДВ СК Альфа -Гарант , що підтверджено полісом № АМ/6121571 від 21.08.2018.

З відповіді Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві № 31/26-13040 від 23.08.2019 вбачається, що власником автобуса марки NEOPLAN -116, державний номерний знак НОМЕР_2 є Сюткіна Наталія Іванівна , свідоцтво - НОМЕР_5 , дата видачі свідоцтва - 25.07.2018.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до страховика відповідача, отримав його відмову у виплаті страхового відшкодування або ж страховиком виплачено страхове відшкодування, яке не покрило фактичні витрати позивача.

Позивач відразу пред`явив позовні вимоги до відповідачів 1-2 як до власників автобуса марки NEOPLAN -116 про стягнення різниці між завданими збитками та сумою страхового відшкодування.

Як передбачено ст. 1194 ЦК України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок щодо страхового відшкодування.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

За наведених фактичних обставин справи та положень чинного законодавства суд приходить до висновку, що позивач передчасно звернувся до відповідачів 1,2, як власників транспортного засобу, щодо відшкодування шкоди розмірі 603 430, 83 грн., не звернувшись до страховика відповідача за відшкодуванням цієї шкоди.

Крім того, позивачем до матеріалів справи не додано доказів на підтвердження здійснення ремонту автомобіля Mazda CX -5, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуки - Гарантбуд відмовити.

2. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 06.12.2019 року.

Суддя М.Є.Літвінова