Постанова

від 08.07.2020 по справі 910/4507/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2020 р. Справа№ 910/4507/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Гуцал О.В.

за участю представників

від позивача: не з`явились

від відповідача: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуки - Гарантбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва 04.11.2019 р.

у справі № 910/4507/19 (суддя М.Є.Літвінова)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуки - Гарантбуд"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Байт Фрі"

2. Фізичної особи - підприємця Сюткіної Наталії Іванівни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. ОСОБА_1

2. Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова

компанія "Альфа-Гарант"

про відшкодування шкоди у розмірі 603 430,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прилуки - Гарантбуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бас Ін Тайм" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди у розмірі 603 430, 83 грн., з яких 598 630, 83 грн. розмір страхового відшкодування та 4 800, 00 грн. вартість експертного дослідження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що транспортному засобу Mazda CX-5, д.н.з НОМЕР_1 , який належить позивачу на праві власності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 21.12.2018 завдано шкоди автобусом марки "NEOPLAN-116". д.н.з. НОМЕР_2 , який перебував у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Бас Ін Тайм", під керуванням ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України відповідачі - 1, 2 мають відшкодувати позивачу збитки у розмірі 603 430, 83 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 року у справі №910/4507/19 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуки - Гарантбуд" відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прилуки - Гарантбуд", звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 року у справі №910/4507/19 та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2020 року, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуки - Гарантбуд" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді - Калатай Н.Ф., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Прилуки - Гарантбуд", на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 року у справі №910/4507/19, розгляд справи призначено на 12.02.2020 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.03.2020 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 року розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуки - Гарантбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 р. призначено на 13.05.2020 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.05.2020 року. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант".

25.05.2020 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.

28.05.2020 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов рахунок понесених витрат по справі.

У судове засідання 28.05.2020 року не з`явилися уповноважені представники відповідача 1, відповідача 2, третьої особи 1 та третьої особи 2.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 08.07.2020 року

08.07.2020р. представники сторін у судове засідання не з`явились. Причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 21.12.2018 в с. Поляниця Івано-Франківської області неподалік паркінгу № 2 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Mazda CX -5, державний номерний знак НОМЕР_1 , належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Прилуки - Гарантбуд" на підставі свідоцтва про державну реєстрацію та автобуса марки NEOPLAN -116, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобіль позивача отримав ряд механічних пошкоджень.

Згідно полісу № АМ/6121571 від 21.08.2018, виданого ТДВ "СК "Альфа - Гарант", страхувальником автобусу марки NEOPLAN -116, державний номерний знак НОМЕР_2 значиться ТОВ "БІТ", загальна сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - сто тисяч, за шкоду заподіяну майну - двісті тисяч; розмір франшизи - дві тисячі, поліс діє до 20.08.2019 року включно.

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28.01.2019 року у справі № 279/142/19 водія автобуса марки NEOPLAN -116 ОСОБА_1 визнано винним у порушення п. 15.7 ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Для визначення розміру збитків, завданих внаслідок ДТП, позивач звернувся до експерта-автотоварознавця Даценка Григорія Дмитровича .

14.02.2019 експертом Даценком Г.Д. проведено експертне дослідження за результатами якого складено висновок експерта № 012/19, відповідно до якого розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Mazda CX -5, державний номерний знак НОМЕР_1 в результаті ДТП становить 696 630, 83 грн.

Позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бас ін Тайм" із претензією № 39 від 14.03.2019, в якій просив протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання претензії відшкодувати збитки завдані внаслідок ДТП 21.12.2018 у розмірі 603 430,83, з яких: 598 630,83 грн. різниця між розміром збитків, завданих ТОВ "Прилуки - Гарантбуд" відповідно висновку експерта № 012/19 від 14.02.2019 та сумою страхового відшкодування, що підлягає виплаті страховою компанією ТДВ "СК "Альфа - Гарант" та 4 800, 00 грн. вартість експертного автотоварознавчого дослідження.

Відповідач - 1 відповіді на претензію не надав, не сплатив позивачу завдані збитки у розмірі 603 430,83 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України відповідачі - 1, 2 мають відшкодувати позивачу збитки у розмірі 603 430, 83 грн.

Приймаючи рішення у даній справі про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд керувався тим, що позивач передчасно звернувся до відповідачів 1,2, як власників транспортного засобу, щодо відшкодування шкоди розмірі 603 430,83 грн., не звернувшись до страховика відповідача за відшкодуванням цієї шкоди.

Однак, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо передчасного звернення позивача до відповідачів 1,2, як власників транспортного засобу, про відшкодування шкоди розмірі 603 430,83 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України ю ? або відшкодовує шкоду, завдану їхнім під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. , ?, . , ? , ? () .

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).

Як встановлено судом вище, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля автобуса марки NEOPLAN -116, державний номерний знак НОМЕР_2 , на час події - ДТП була застрахована у ТДВ "СК "Альфа -Гарант", що підтверджено полісом № АМ / 6121571 від 21.08.2018.

З відповіді Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві № 31/26-13040 від 23.08.2019 вбачається, що власником автобуса марки NEOPLAN -116, державний номерний знак НОМЕР_2 є Сюткіна Наталія Іванівна , свідоцтво - НОМЕР_4 , дата видачі свідоцтва - 25.07.2018.

Колегією суддів було залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант".

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" надав в апеляційній інстанції письмові пояснення, в якому останній зазначає, що 14.02.2019р. ТДВ СК "Страхова компанія "Альфа-Гарант" було отримано від позивача заяву про страхове відшкодування за полісом № АМ/6121571. Ліміт страхового відшкодування за полісом № АМ/6121571 за шкоду завдану майну становить 100 000,00 грн.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, яка відповідно до полісом № АМ/6121571 2000,00 грн.

28.02.2019р. ТДВ СК "Страхова компанія "Альфа-Гарант" було сплачено на користь ТОВ "Прилуки - Гарантбуд" 98 000,00 грн. (100 000,00 - 2 000,00), що підтверджується платіжним дорученням № ID-116666 від 28.02.2019р.

Як передбачено ст. 1194 ЦК України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався з претензією від 14.03.2019р. вих. № 39 до відповідача-1 про відшкодування збитків, завданих внаслідок пошкодження автомобіля Mazda СХ-5 (державний номер НОМЕР_1 ) в результаті ДТП 21.12.2018р. у розмірі 603 430,83 грн.

Відповіді на дану претензію не надав, на момент розгляду справи збитки позивачу не сплатив.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла до висновку, що висновок суду першої інстанції про передчасне звернення позивача до відповідачів 1,2, як власників транспортного засобу, щодо відшкодування шкоди в розмірі 603 430,83 грн., не відповідає обставинам справи.

Крім того, позивач зазначає, що за полісом встановлена страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілого у розмірі 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.) та франшиза в розмірі 2 000 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.). отже за фактом настання ДТП розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті позивачу страховою компанією, становить 98 000,00 грн. (дев`яносто вісім тисяч гривень 00 коп.).

Враховуючи дану обставину, зазначений в полісі ОСЦПВ № АМ/612151 розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну в розмірі 200 000,00 грн., за шкоду заподіяну життю чи здоров`ю - 100 000,00 грн. є помилкою оператора, який здійснював заповнення даного полісу.

Відповідно до Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 29.12.2015р. № 3470 установлено розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням:

за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 100000 гривень на одного потерпілого;

за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 200000 гривень на одного потерпілого."

Дане твердження підтверджується письмовими пояснення Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант".

За таких обставин колегія суддів погоджується з вищевикладеними поясненнями щодо помилки в полісі і необхідності врахування зазначеного в полісі розміру відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, 100000 гривень.

Позивач пред`явив позовні вимоги до відповідачів 1-2 як до власників автобуса марки NEOPLAN -116 про стягнення різниці між завданими збитками та сумою страхового відшкодування.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок щодо страхового відшкодування.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник довів обґрунтованість апеляційної скарги, отже рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2019 року у справі № 910/4507/19 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог. На користь позивача з відповідача підлягає стягненню 598 630,83 грн., як різниця між розміром збитків, завданих ТОВ "Прилуки - Гарантбуд" відповідно до висновку експерта № 012/19 від 14.02.2019р. 696 630,83 грн. та сумою страхового відшкодування, що підлягає виплаті страховою компанією ТДВ СК "Страхова компанія "Альфа-Гарант" 98 000,00 грн., та вартість експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 4 800,00 грн.

Також, 26.09.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Прилуки - Гарантбуд" до суду першої інстанції та апеляційної інстанції була подана заява про відшкодування витрат на професійну правову допомогу за розгляд справ в суді першої інстанції.

Частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву Товариством з обмеженою відповідальністю "Прилуки - Гарантбуд" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн., колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача під час розгляду справи в суді першої інстації були заявлені витрати на правову/правничу допомогу, сплачені позивачем.

Відповідно до змісту ст. 126 ГПК до суду позивачем було надано:

- копія акту про надання правових послуг від 11.06.2019р., згідно договору про надання правової допомоги № 320-Г від 15.04.2019р.;

- копія платіжного доручення № 2115 від 14.06.2020р. на суму 14 000,00 грн.;

- копія акту про надання правових послуг від 11.06.2019р., згідно договору про надання правової допомоги № 320-Г від 29.08.2019р.;

- копія квитанції до прибуткового касового ордеру №50 від 29.08.2019р. на суму 6 000,00 грн.;

Враховуючи наведені вимоги закону та наявні докази в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню в розмірі 20 000,00 грн.

Колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 500,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуки - Гарантбуд" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 р. у справі №910/4507/19 скасувати.

3.Прийняти нове рішення.

4. Позовні вимоги задовольнити повністю.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Байт Фрі" (60000, м. Хотин, Хотинський район, вул. Українська, буд. 59, код ЄДРПОУ 42137354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуки - Гарантбуд" (17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Дружби народів, 34, код ЄДРПОУ 35221672) 603 430,83 грн.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Байт Фрі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуки - Гарантбуд" 3788,35 грн. судового збору за подання позовної заяви та 5682,52 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Байт Фрі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуки - Гарантбуд" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

8. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

9. Матеріали справи № 910/4507/19 повернути до Господарського суду м. Києва.

10. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 17.07.2020р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

Н.Ф. Калатай