Рішення

від 03.12.2019 по справі 914/1807/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2019 справа № 914/1807/19

Господарський суд Львівської області в складі:

судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судових засідань Кравець О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом : Акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» , м.Київ

до відповідача: Міського державного комунального підприємства

«Миколаївтеплокомуненерго» , м.Миколаїв

про стягнення 361 234,23 грн,

за участю представників:

від позивача: Конопліцький І.В.

від відповідача: Яцук Г.М.

Обставини справи.

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Міського державного комунального підприємства «Миколаївтеплокомуненерго» про стягнення 361 234,23 грн.

Ухвалою від 06.09.2019р. суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив справу до розгляду в підготовчому засіданні на 08.10.2019р.

В підготовчому засіданні 08.10.2019р. оголошувалась перерва до 29.10.2019р.

В підготовче засідання 29.10.2019р. представники сторін не з`явилися, у зв`язку із чим, суд відклав підготовче засідання на 06.11.2019р.

Ухвалою від 06.11.2019р. суд закрив підготовче провадження у справі №914/1807/19 та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні на 26.11.2019р.

В судове засідання 26.11.2019р. представник відповідача не з`явився, у зв`язку із чим, розгляд справи було відкладено на 03.12.2019р.

В судове засідання 03.12.2019р. з`явилися представники сторін, надали пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 03.12.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він на виконання умов укладеного із відповідачем договору купівлі-продажу природного газу від 21.09.2017р. № 6139/1718-БО-21, передав у власність відповідача природній газ на загальну суму 3 298 042,49грн,

За умовами договору відповідач повинен був здійснювати оплату за отриманий природній газ до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Однак відповідач неналежно виконував взяті на себе договірні зобов`язання, оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі. Так, станом на дату подання позову до суду, заборгованість по оплаті за поставлений газ становить 300 000,00грн.

Окрім того, за неналежне виконання договірних зобов`язань по оплаті газу отриманого протягом лютого -квітня 2018 року, відповідачу було нараховано пеню в розмірі 24755,00 грн, 3% річних в сумі 10 068,74грн, та інфляційні нарахування в сумі 26 410,49грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Заперечення відповідач проти позову.

Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву у якому підтвердив, що згідно актів приймання - передачі природного газу МДКП Миколаївтеплокомуненерго отримало від позивача природного газу на загальну суму 3 298 042,49грн., який не був оплачений у повному обсязі, і на даний час сума основного боргу складає 300 000,00 грн.

Порушення порядку та строків розрахунків, відповідач пояснює несвоєчасними розрахунками споживачів за спожиті послуги та значною заборгованістю державного професійно-технічного навчального закладу Миколаївський професійний ліцей перед відповідачем.

Відповідач просить суд зменшити розмір пені на 80% та розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців рівними частинами. Подане клопотання відповідач аргументує скрутним фінансовим становищем підприємства, частковою оплатою заборгованості та недоведеністю понесення збитків позивачем внаслідок прострочення оплати, а також тим, що заборгованість виникла не з вини відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Постачальник) та Міським державним комунальним підприємством «Миколаївтеплокомуненерго» (споживач), було укладено договір № 6139/1718-БО-21 на постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов`язався постачити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а споживач зобов`язався оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п.п.1.1., 1.4Договору). Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/ організаціями (п.1.2.Договору).

Відповідно до п.12.1 Договору, він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін,з а їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно додаткової угоди від 18.04.2018р. до договору постачання природного газу від 21.09.2017р. № 6139/1718-БО-21, строк дії договору було визначено з 01 жовтня 2017 року до 31 травня 2018року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Планові обсяги газу, який мав поставлятися за даним договором в період із жовтня 2017р. по березень 2018р., сторони погодили в п.2.1 Договору. У зв`язку із продовженням строку дії договору до 31.05.2019р., додатковою угодою від 18.04.2018р. до договору постачання природного газу від 21.09.2017р. № 6139/1718-БО-21, сторони визначили обсяги природного газу, який мав поставлятися протягом квітня- травня 2018 року.

Відповідно до п.5.2 Договору, сторони визначили, що ціна за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ становить 9488,64 грн.

Відповідно до ст. ст. 525 , 526 , 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України , де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На виконання умов Договору за період жовтень 2017року - квітень 2018р., позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 3 298 042,49грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання передачі природного газу, та підтверджується відповідачем у поданому відзиві.

Відповідно до п.6.1 Договору, сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із ст. 530 ЦК України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, відповідач неналежно виконував взяті на себе договірні зобов`язання, оплачував отриманий природний газ несвоєчасно та не в повному обсязі.

Станом на дату подання позову до суду, за відповідачем числиться заборгованість по оплаті за поставлений позивачем газ, в сумі 300 000,00грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України , порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст.611 ЦК України , у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із положеннями ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України : боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 цього Договору, Покупець зобов`язується крім суми заборгованості сплатити продавцю пеню у розмірі 16,4% річних (15,3% річних в редакції додаткової угоди від 15.01.2018р.), але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо оплати поставленого газу, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 24755,00 грн, 3% річних в сумі 10 068,74грн, та інфляційні нарахування в сумі 26 410,49грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Судом проведено перевірку правильності здійснених позивачем розрахунків.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 80%, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.233 ГК України , у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

З огляду на викладені положення законодавства, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, тому суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р ., про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У клопотанні про зменшення розміру пені відповідач зазначає, що порушення порядку та строків розрахунків за отриманий від позивача природний газ, зумовлено несвоєчасними розрахунками споживачів за спожиті послуги та значною заборгованістю державного професійно-технічного навчального закладу Миколаївський професійний ліцей по договору про постачання теплової енергії

Також відповідач посилається на часткову оплату боргу та недоведеність позивачем понесення збитків внаслідок прострочення оплати відповідачем платежів за отриманий природний газ.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру пені у даній справі, суд бере до уваги наступні обставини:

- залишок боргу відповідача за поставлений позивачем природний газ, становить менше 10% від загальної вартості поставленого природного газу;

- основним різновидом господарської діяльності відповідача є постачання теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (у т.ч. в учбові заклади, дитячі садки, оздоровчі санаторії, лікарні та ін.), тому господарська діяльність відповідача є суспільно необхідною та відіграє особливу соціальну роль;

- невиконання зобов`язань зумовлено порушенням строків розрахунків за надані відповідачем послуги зі сторони населення, підприємств, установ, організацій;

- позивач не подав суду доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.

Окрім того, суд вважає, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з МДКП "Миколаївтеплокомуненерго" пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України , а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, статус відповідача, який має стратегічне значення для регіону, а також те, що відповідач сплатив суму основного боргу, беручи до уваги, що окрім пені позивач нараховує 3% річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, а також те, що сплата пені у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість постачання теплової енергії населенню, суд вважає за можливе застосувати ч.3 ст.551 ЦК України і ч.1 ст.233 ГК України та зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 6000,00грн. Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 342 479,23грн з яких: 300 000,00грн основного боргу, 6000,00 грн пені, 10 068,74грн 3% річних, 26410,49грн інфляційних втрат.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців рівними частинами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України , за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч.3 ст.331 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відповідно до п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.01.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому, відповідно до частин 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України , підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру спору, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Оскільки Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами норм Господарського процесуального кодексу України .

Враховуючи викладене, розстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, при наявності доказів та обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

В той же час, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання ним рішення суду.

Відтак суд не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, як просить відповідач.

В той же час, суд доводить до відома відповідача, що він не позбавлений можливості звернутись із заявою про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду після набрання ним законної сили.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.129 ГПК України , у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначив Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 21.02.2013 № 7, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 5 419,00 грн сплачений позивачем при поданні позову до суду.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського державного комунального підприємства

«Миколаївтеплокомуненерго» (81600, Львівська область, м.Миколаїв, проспект Грушевського,1, ідентифікаційний код 30492187) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул.Б Хмельницького,6, ідентифікаційний код 20077720) - 342 479,23грн ( з яких: 300 000,00грн основного боргу, 6000,00грн пені, 10068,74грн 3% річних, 26410,49грн інфляційних втрат), та 5 419,00 грн судового збору

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного

господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2019р.

Суддя Запотічняк О.Д.