Постанова

від 09.04.2020 по справі 914/1807/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2020 р. Справа №914/1807/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Федорів Н.В.

розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 28.12.2019 за № 14/4-1937-19

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.12.2019 (повний текст рішення складено 06.12.2019, суддя Запотічняк О.Д.)

у справі № 914/1807/19

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

до Міського державного комунального підприємства «Миколаївтеплокомуненерго» , м.Миколаїв

про стягнення 361234,23 грн.

представники сторін в судове засідання не з`явилися

30.08.2019 до Господарського суду Львівської області звернулося Акціонерне товариство (надалі - АТ) «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» із позовом про стягнення з відповідача Міського державного комунального підприємства «Миколаївтеплокомуненерго» 300000,00 грн. заборгованості з оплати за поставлений газ, а також 24755,00 грн. пені, 10068,74 грн. трьох процентів річних 26410,49 грн. інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 6139/1718-БО-21 від 21.09.2017, за яким позивач передав у власність відповідача природній газ на загальну суму 3298042,49 грн., а відповідач, натомість, неналежно виконував взяті на себе договірні зобов`язання і несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату за переданий газ.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.12.2019 позов у даній справі задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 300000,00 грн. основного боргу, 6000,00 грн. пені, 10068,74 грн. трьох процентів річних та 26410,49 грн. інфляційних втрат; в решті позовних вимог - відмовлено.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими, однак, при вирішенні спору, врахував клопотання відповідача та, на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України та ч.1 ст. 233 ГК України, зменшив пеню, яку просив стягнути позивач, до 6000,00 грн.

Позивач, не погодившись з вказаним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій послався на те, що вирішуючи спір, місцевий господарський суд порушив норми матеріального права та процесуального права, не дослідив усі істотні обставини справи, у зв`язку з чим рішення в частині зменшення розміру пені просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задоволити повністю.

У своїй апеляційній скарзі скаржник зазначив, що суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, не з`ясувавши усіх обставин, з`ясування яких передбачене цими нормами, а також не врахував інтереси позивача та особливі обставини його діяльності і ухвалив рішення без врахування того, що матеріалами справи не доведено важкого фінансового стану відповідача. Відсутність вини відповідача у виникненні боргу та його важкий фінансовий стан не вважає винятковими обставинами, тому, відповідно, зазначив, що вони не можуть бути підставою для зменшення пені.

Відповідач не виконав вимог ухвали суду від 10.02.2020 та не подав відзиву на апеляційну скаргу, хоча належним чином був повідомлений судом про даний судовий розгляд.

В судове засідання 09.04.2020 сторони не з`явилися. Неявка сторін відбулася після запровадження на території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 .

У зв`язку із запровадженням карантину та з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, 07.04.2020 на офіційній сторінці Західного апеляційного господарського суду (wag.court.gov.ua) було розміщено оголошення про те, що розгляд справи № 914/1807/19, призначеної на 09.04.2020 о 10 год. 20 хв., буде відбуватись без участі представників, участь яких суд не визнавав обов`язковою. Судом було проінформовано представників сторін про можливість подання будь-яких пояснень на електронну адресу суду inbox@wag.court.gov.ua (посилання на оголошення: https://wag.court.gov.ua/sud4870/pres-centr/news/921160/).

Водночас, 07.04.2020 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване встановленням карантину та бажанням безпосередньої участі в судовому засіданні для забезпечення принципу змагальності сторін. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне:

1) позиція позивача чітко та зрозуміло викладена у апеляційній скарзі. Позивачем не подано суду нових доказів чи доводів, які би потребували розгляду їх безпосередньо в судовому засіданні;

2) ухвалою суду від 13.03.2020 явка сторін була визнана необов`язковою, а позивач у своєму клопотанні не обґрунтував мотивів, з яких його участь слід вважати обов`язковою;

3) колегія суддів враховує особливості даної справи, а саме, рівень її складності та оскарження судового рішення лише в частині зменшення судом першої інстанції заявленої до стягнення суми пені;

4) дане судове засідання відбувається під час карантину, оголошеного Кабінетом Міністрів України, без участі жодної зі сторін, що, на думку суду, не порушує права жодної сторін на доведення перед судом власної позиції та на спростування позиції іншої сторони.

З огляду на вищенаведене, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги позивача по суті, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо здійснити без представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

21.09.2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Міським державним комунальним підприємством «Миколаївтеплокомуненерго» (споживач) було укладено договір № 6139/1718-БО-21 на постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов`язався постачати споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а споживач зобов`язався оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п. 1.1, 1.4 договору). Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п.1.2 договору).

Відповідно до п.6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.12.1 договору, він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно додаткової угоди від 18.04.2018, строк дії договору було визначено з 01 жовтня 2017 року до 31 травня 2018року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Планові обсяги газу, який мав поставлятися за даним договором в період із жовтня 2017 року по березень 2018 року, сторони погодили в п.2.1 договору. У зв`язку із продовженням строку дії договору до 31.05.2019, додатковою угодою від 18.04.2018 сторони визначили обсяги природного газу, який мав поставлятися протягом квітня- травня 2018 року.

Відповідно до п.5.2 договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ становить 9488,64 грн.

На виконання умов договору за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 3 298 042,49 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу, які підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін договору

Відповідач взяті на себе договірні зобов`язання виконував неналежно, оплачував отриманий природний газ несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим станом на дату подання позову до суду у даній справі, у нього виникла заборгованість по оплаті за поставлений позивачем газ в розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, довідкою по операціях ПАТ НАК Нафтогаз України та МДКП «Миколаївтеплокомуненерго» та довідкою про сальдо.

Як було зазначено вище, предметом судового розгляду у даній справі є стягнення з відповідача основної заборгованості у вищеназваному розмірі, а також 24755,00 грн. пені, 10068,74 грн. трьох процентів річних 26410,49 грн. інфляційних нарахувань.

МДКП Миколаївтеплокомуненерго не заперечувало проти вказаного позову, проте на підставі ст.551 ЦК України та ст.223 ГК України, під час розгляду справи в суді першої інстанції, просило суд зменшити розмір пені на 80%.

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, а також ту обставину, що факт прострочення оплати та розмір заборгованості за договором № 6139/1718-БО-21 від 21.09.2017 не заперечується відповідачем, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 300000,00 грн. основного боргу.

В п. 8.1 договору, сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних (15,3% річних в редакції додаткової угоди від 15.01.2018), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У пункті 10.3 договору сторони встановили спеціальну позовну давність тривалістю 5 років для захисту прав сторін за цим договором, у тому числі щодо спорів про стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних.

В позовній заяві ПАТ НАК Нафтогаз України надало розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за відповідні періоди прострочення.

Відповідно до вказаного розрахунку, позивач просив стягнути:

- за зобов`язаннями лютого 2018 року: 1585,65 грн. пені (за період з 27.03.2018 по 18.04.2018); 310,91 грн. 3% річних (за аналогічний період);

- за зобов`язаннями березня 2018 року: 19056,37 грн. пені (за період з 26.04.2018 до 30.05.2019); 8136,13 грн. 3% річних (за аналогічний період); 21715,92 грн. інфляційних нарахувань (за період з 01.05.2018 по 30.04.2019);

- за зобов`язаннями квітня 2018 року: 4112,98 грн. пені (за період з 26.05.2018 по 30.05.2019); 1631,70 грн. 3% річних (за аналогічний період); 4694,57 грн. інфляційних нарахувань (за період з 01.06.2018 по 30.04.2019).

Перевіривши правильність розрахунку вказаних сум, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем вірно нараховано вказані суми, а місцевим господарським судом правомірно присуджено стягнення таких.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Керуючись ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість зменшити розмір пені із заявлених 24755 грн. до 6000 грн. При цьому, з матеріалів справи вбачається наявність наступних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій:

- залишок боргу відповідача за поставлений позивачем природний газ становить менше 10% від загальної вартості поставленого природного газу;

- основним різновидом господарської діяльності відповідача є постачання теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (у т.ч. в навчальні заклади, дитячі садки, оздоровчі санаторії, лікарні та ін.). З договору поставки природного газу, укладеного між сторонами даної справи вбачається, що метою закупівлі газу є виробництво теплової енергії для бюджетних установ/організацій. Таким чином, господарська діяльність відповідача є суспільно необхідною та відіграє особливу соціальну роль.;

- неналежне виконання відповідачем зобов`язань зумовлено несвоєчасними розрахунками споживачів за спожиті послуги та значною заборгованістю державного професійно-технічного навчального закладу «Миколаївський професійний ліцей» по договору про постачання теплової енергії;

- позивач не подав суду доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах;

- пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

- нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з МДКП "Миколаївтеплокомуненерго" пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість зменшення розміру пені.

Стосовно доводів, наведених ПАТ НАК Нафтогаз України в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного рішення в частині неповного стягнення пені, із покликанням на порушення судом приписів ст. 233 ГК України та 551 ЦК України, судова колегія зазначає, що даними правовими нормами передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, а тому посилання скаржника на порушення судом даних норм є необґрунтованим. При цьому, судом першої інстанції враховано всі об`єктивні обставини, які мають значення при прийнятті рішення про зменшення розміру пені.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Рішення Господарського суду Львівської області від 03.12.2019 у справі №914/1807/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 14.04.2020.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік