Рішення

від 26.11.2019 по справі 915/1643/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року Справа № 915/1643/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом : керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області (провулок Пожежний, 3, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101)

в інтересах держави в особі:

1. Баштанської районної державної адміністрації (вул. Героїв небесної Сотні, 37, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101, код ЄДРПОУ 04056687),

2. Баштанської міської ради (вул. Героїв небесної Сотні, 37, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101, код ЄДРПОУ 04376469)

до відповідача : Громадської організації «Спілка власників корів «Степовичка» (вул. 1-го Травня, 47, с. Христофорівка, Миколаївська область, 56162, код ЄДРПОУ 34129747),

про : внесення змін до договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження держави,

за участі представників учасників справи :

від 1-го позивача: не з`явився

від 2-го позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

прокурора Григорян Е.Р.

в с т а н о в и в:

25.06.2019 на адресу суду надійшла позовна заява керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Баштанської районної державної адміністрації, Баштанської міської ради до Громадської організації «Спілка власників корів «Степовичка» про:

- внесення змін до договору оренди землі від 28.12.2011, укладеного між Баштанською районною державною адміністрацією та громадською організацією «Спілка власників корів «Степовичка» , який зареєстрований у відділі Держкомзему у Баштанському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.05.2012 за №48206000403309-482060004003324, де пункт 2.1 викласти в наступній редакції:

«В оренду передається земельна ділянка загальною площею 258,04 га, з них пасовищ - 258,04 га (відповідно з планом договору оренди кадастровий номер земельних ділянок 4820685900:01:000:0653,4820685900:01:000:0654,4820685900:01:000:0655,4820685900:02:000:0400,4820685900:02:000:0442,4820685900:02:000:0443,4820685900:02:000:0444,4820685900:02:000:0445, 4820685900:02:000:0446,4820685900:02:000:0447);

пункт 2.3 викласти в наступній редакції: «Нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2019 із урахуванням коефіцієнта щорічної індексації грошової оцінки земель становить 761662,01 (сімсот шістдесят одна тисяча шістсот шістдесят дві) грн. 01 коп., визначеної за допомогою загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель, затвердженої наказом Мінагрополітики №552 від 16.11.2018» ;

пункт 4.2 викласти в наступній редакції: «Орендна плата справляється виключно у грошовій формі в розмірі 0,25 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта щорічної індексації земель, і станом на 01.01.2019 складає 6025,62 (шість тисяч двадцять п`ять) грн. 62 коп. за кожен рік оренди» .

- зобов`язання громадської організації «Спілка власників корів «Степовичка» (код ЄДРПОУ 34129747) повернути у розпорядження Баштанської міської ради земельні ділянки загальною площею 141,9744 га, вартістю 2410247,48 грн., зокрема з кадастровим номером 4820685900:01:000:0656 площею 94,8644 га, з кадастровим номером 4820685900:02:000:0395 площею 12,85 га, з кадастровим номером 4820685900:02:000:0396 площею 3,60 га, з кадастровим номером 4820685900:02:000:0397 площею 12,38 га, з кадастровим номером 4820685900:02:000:0398 площею 10,32 га, з кадастровим номером 4820685900:02:000:0399 площею 7,96 га, які знаходяться за межами населеного пункту на території Христофорівського територіального органу виконавчого комітету Баштанської міської ради Миколаївської області (раніше - Христофорівської сільської ради Баштанського району).

Позов прокурора обґрунтовано тим, що відповідачем в порушення умов договору оренди землі від 28.12.2011, укладеного між Баштанською районною державною адміністрацією та ГО СВК Степовичка , протягом тривалого часу допускаються порушення виду використання земельних ділянок.

При цьому прокурор посилається на відповідні обмеження, закріплені в п.п. 5.1., 5.2., 11.4 договору оренди землі від 28.12.2011, а також такі міркування.

Згідно п. а ч.3 ст.22 Земельного кодексу України, земельні ділянки сільськогосподарського призначення надаються громадянам для: ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Абзац 2 ч.5 ст.20 Земельного кодексу України передбачає використання власниками або користувачами земельних ділянок сільськогосподарського призначення виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст.ст. 31, 33-37 Кодексу.

Зокрема, стаття 34 Земельного кодексу України встановлює, що землі для сінокосіння і випасання худоби є окремим видом використання земельних ділянок.

Статтею 25 Закону України Про оренду землі визначено обов`язок орендаря дотримуватись обмежень у користуванні земельними ділянками, визначених законом або договором.

Відповідно до частин 1-3 ст.37 Закону України Про охорону земель , власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій, розорювання сіножатей, пасовищ.

Умовами збереження стану об`єкта оренди є використання ділянок за цільовим призначенням, дотримання обов`язків, встановлених ст.96 Земельного кодексу України, дотримання вимог чинного земельного, природоохоронного і екологічного законодавства (пункт 5.3 договору).

За результатами перевірки у червні 2017 року державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області установлено, що одна із орендованих ГО СВК Степовичка земельних ділянок площею 94,8644 га (рілля) з кадастровим номером 4820685900:01:000:0656 розорена та на ній вирощувалася зернова культура -ячмінь (акт перевірки земельної ділянки від 23.06.2017).

За результатами перевірки у червні 2018 року державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області установлено, що одна із орендованих ГО СВК Степовичка земельних ділянок площею 94,8644 га (рілля) з кадастровим номером 4820685900:01:000:0656 розорена та на ній вирощувалася зернова культура - озима пшениця (акт перевірки земельної ділянки від 06.06.2018).

В ході комісійного обстеження у листопаді 2018 року за участю представників ГО СВК Степовичка та Христофорівського територіального органу виконавчого комітету Баштанської міської ради орендованих ГО СВК Степовичка земельних ділянок встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4820685900:01:000:0656 (рілля) площею 94,8644 га, 4820685900:02:000:0395 (рілля) площею 12,85 га, 4820685900:02:000:0396 (пасовище) площею 3,60 га, 4820685900:02:000:0397 (пасовище) площею 12,38 га, 4820685900:02:000:0398 (пасовище) площею 10,32 га 4820685900:02:000:0399 (пасовище) площею 7,96 га задисковані та засіяні зерновими культурами.

За інформацією управління агропромислового розвитку Баштанської районної державної адміністрації від 22.01.2019 та Миколаївського національного аграрного університету від 19.02.2019 ячмінь та пшениця не відносяться до багаторічних трав та відповідно до класифікації вирощуються на землях для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. їх вирощують із застосуванням різних способів основного обробітку ґрунту, що пов`язано з розпущенням не тільки посівного шару, але й орного.

В силу ст.1 Закону України Про землеустрій цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Згідно ч.1 ст.19 Земельного кодексу України землі України поділяються за цільовим призначенням на такі категорії а) землі сільськогосподарського призначення, б) землі житлової та громадської забудови, в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, г) землі оздоровчого призначення, д) землі рекреаційного призначення, є) землі історико-культурного призначення, ж) землі лісогосподарського призначення, з) землі водного фонду, і) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно ст.ст.31, 33-37 Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання.

Своїми діями орендар самостійно змінив вид цільового використання земельних ділянок в межах категорії земель сільськогосподарського призначення, в той час коли питання про визначення виду використання земельних ділянок належать до компетенції органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст.22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначенні для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать 1) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), 2) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації).

З вищенаведеного вбачається, що земельні ділянки віднесені до однієї і тієї ж категорії земель, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистем ними функціями, видами господарської діяльності і т.д., та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженій наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010.

Тобто, на думку прокурора, на земельних ділянках з кадастровими номерами 4820685900:01:000:0656, 4820685900:02:000:0395, 4820685900:02:000:0396, 4820685900:02:000:0397, 4820685900:02:000:0398, 4820685900:02:000:0399 загальною площею 141,97 га, із наданих у користування 400,00 га, відповідачем ведеться систематична господарська діяльність, яка порушує вимоги ч.5 ст.20, ч. 1 ст.96 Земельного кодексу України, пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 8.1, 1 1.4 укладеного договору оренди землі.

Враховуючи, що відповідач допустив порушення вимог закону та умов договору тільки щодо використання орендованих земельних ділянок з кадастровими номерами 4820685900:01:000:0653, 4820685900:02:000:0395, 4820685900:02:000:0396, 4820685900:02:000:0397, 4820685900:02:000:0398, 4820685900:02:000:0399 не за передбаченим договором видом цільового використання, то керуючись ст.651 ЦК України, на думку прокурора, вбачаються підстави для внесення змін до пункту 2.1 договору оренди землі від 28.12.2011, укладеного між Баштанською районною державною адміністрацією та ГО Спілка власників корів Степовичка шляхом виключення з нього права оренди на вищевказані земельні ділянки. Одночасно у разі зміни загальної площі орендованої ГО СВК Степовичка землі необхідно внести зміни до п.2.3 та 4 2 договору оренди землі щодо нормативної грошової оцінки зменшеної площі орендованих земель та суми орендної плати за рік.

В силу ст.ст. 32, 34 Закону України Про оренду землі , п. 12.4 спірного договору оренди землі орендарю ГО СВК Степовичка у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язків, встановлених договором оренди землі, і порушенням вимог чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, є підстави для припинення права оренди на вищевказані земельні ділянки шляхом внесення змін до договору оренди землі та повернення їх у розпорядження територіальної громади в особі Баштанської міської ради.

Зважаючи на положення постанови Кабінету Міністрів України №105 від 07.02.2018, з 01.01.2019 зміни до п.2.3 договору оренди землі з ГО СВК Степовичка щодо нормативної грошової оцінки необхідно викласти з урахуванням загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель, яка є обов`язковою для нарахування орендної плати та розраховується з усіма необхідними показниками, та окремо без коефіцієнта щорічної індексації земель не застосовується.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1643/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 01.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, підготовче засідання у справі призначено на 09.09.2019, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті.

31.07.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 196), в якому відповідач позов не визнає.

В обгрунтування заперечень проти позову зазначає наступне.

Позивач просить внести зміни до договору оренди. При цьому посилається на декілька статей ЦК України (зокрема ст. 651 ЦК України ). Але ж відповідно до час тини 2 вказаної статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розрахо вувала при укладенні договору.

В тексті позовної заяви навіть не зазначено, у чому полягає завдана орендодавцеві шкода та її розмір.

Спілка сплачує орендну плату у розмірі визначеному договором і будь-яких зауважень від працівників Державної фіскальної служби не отримувала.

Як підставу для внесення змін до договору оренди (шляхом виключення з дого вору земельних ділянок ріллі) позивач вказує факти посівів на вказаних ділянках пшениці, в той час як в договорі визначено їх цільове використання - сінокосіння та випасання худоби.

Але ж до позовної заяви позивачем додано лист Миколаївського національного аграрного університету про те, що для окультурення пасовищ періодично використо вують насіння зернових колосових культур.

Отже при вирощуванні кормових трав на ріллі необхідно періодично переорювати багаторічні трави і засівати зернові культури.

На запит спілки комісією у складі депутата міської ради, т.в.о. старости села та інших осіб було проведено обстеження спірних земельних ділянок.

Обстеженням встановлено, що кожна зі спірних земельних ділянок засіяна багаторічними та однорічними кормовими травами і лише в незначному розмірі зерновими.

Необхідність періодичного переорювання ріллі, засіяної кормовими травами, та засіву їх зерновими культурами визначена агрономічною наукою.

Позивач просить зобов`язати спілку повернути у розпорядження Баштанської міської ради земельні ділянки - ріллю загальною площею 141.9744 га. Але відповідно до договору оренди та акта передачі в оренду спілці передано лише 107.71 га ріллі.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

31.07.2019 до суду від керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області надійшла відповідь на відзив (а.с. 201-205), в якій прокурор не погоджується з доводами відповідача з огляду на наступне.

У своєму відзиві відповідач стверджує, що спілка не порушувала істотні умови договору оренди землі, не заподіяла шкоди державі, спірні земельні ділянки, окрім зернових культур, засіяні також однорічними та багаторічними травами, спілці в оренду передано земельні ділянки ріллі площею 107,71 га, а не 141,97 га, які прокурор просить повернути у розпорядження Баштанської міської ради.

Прокурор не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки звертаючись до суду з даним позовом прокурор обгрунтовував свої позовні вимоги порушенням відповідачем умов договору оренди землі.

Відповідно до розпорядження Баштанської районної державної адміністрації №418-р від 15.10.2010 в оренду строком на 50 років передано ГО СВК Степовичка земельні ділянки із земель державної власності загальною площею 400,00 га для сінокосіння та випасання худоби. На виконання вказаного розпорядження 28.12.2011 Баштанською районною державною адміністрацією з ГО СВК Степовичка укладено договір оренди землі щодо надання в строкове платне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 400,00 га для сінокосіння та випасання худоби, окрім інших, земельні ділянки з кадастровим номерами 4820685900:01:000:0656, 4820685900:02:000:0395, 4820685900:02:000:0396, 4820685900:02:000:0397, 4820685900:02:000:0398, 4820685900:02:000:0399.

Пунктом 5.1 даного договору визначено, що в оренду передаються земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби.

Відповідно до пункту 5.2 цього договору, цільове призначення земельних ділянок - землі сільськогосподарського призначення. Земельні ділянки повинні використовуватися орендарем виключно для сінокосіння, вирощування багаторічних трав та випасання худоби. Не допускається розорювання земельних ділянок для вирощування зернових та просапних сільськогосподарських культур.

Пунктом 8.3 договору обумовлено, що на орендованих земельних ділянках встановлено обмеження (обтяження) на використання земельних ділянках, які викладені в пункті 5.2 договору.

Згідно пункту 11.4 договору, орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо земельних ділянок обмеження в обсязі передбаченому законом та цим договором, виконувати режим природоохоронного використання земель, використовувати земельні ділянки тільки за цільовим призначенням.

В даному випадку умовами збереження земельних ділянок є те, що вони повинні використовуватися орендарем виключно для сінокосіння, вирощування багаторічних трав та випасання худоби.

Обмеження, які визначені в договорі оренди землі, є заборона розорювання земельних ділянок для вирощування зернових та просапних сільськогосподарських культур.

При цьому, в п.12.3 договору, серед інших підстав припинення договору оренди передбачене допущення орендарем порушень, зазначених у п. 11.4 договору (не дотримання обмежень) та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Незважаючи на умови договору оренди, ГО СВК Степовичка порушила встановлені договором обмеження та використовувала земельні ділянки пасовища та ріллі для вирощування зернових культур, чим фактично змінила вид та порушила природоохоронний режим їх використання. Вказане підтверджується матеріалами перевірки Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області за 2017-2018 роки, де два роки поспіль державним інспектором виявлялося порушення п.5.2 договору оренди землі.

Факт вирощування на спірних земельних ділянках зернових культур у 2019 році підтверджується актами обстеження Христофорівського територіального органу виконавчого комітету Баштанської міської ради від 16.11.2018 та від 05.07.2019.

Окрім іншого, у відзиві на позов відповідач посилається на останній акт обстеження Христофорівського територіального органу виконавчого комітету Баштанської міської ради від 05.07.2019, де підтверджує вирощування у 2019 році на спірних земельних ділянках, окрім зернових культур, ще й однорічних та багаторічних трав, що в свою чергу не є порушенням умов договору та підставою позовних вимог прокурора.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 вказаного Закону, до істотних умов договору оренди, серед іншого, віднесені також і умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об`єкта оренди та існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Допущене ГО СВК Степовичка порушення є істотним, оскільки сторони заздалегідь при укладенні договору встановили тільки одне обмеження щодо використання відповідачем спірних земельних ділянок - повинні використовуватися орендарем виключно для сінокосіння, вирощування багаторічних трав та випасання худоби.

В той же час, на спірних земельних ділянках з кадастровими номерами 4820685900:01:000:0656, 4820685900:02:000:0395, 4820685900:02:000:0396, 4820685900:02:000:0397, 4820685900:02:000:0398, 4820685900:02:000:0399 загальною площею 141,97 га, із наданих у користування 400,00 га, відповідачем ведеться систематична господарська діяльність, яка порушує вимоги ч.5 ст.20, ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 8.1, 1 1.4 укладеного договору оренди землі.

У позові прокурор обґрунтовує порушення інтересів держави не тільки порушенням умов договору оренди землі, але й акцентує увагу на негативних наслідках від протиправних дій відповідача, оскільки використання відповідачем земельних ділянок ріллі не за передбаченим договором видом використання призводить до втрати з боку держави контролю над процесами оренди земельних угідь, а незаконне розорення земельних ділянок пасовищ спричиняє погіршення якості грунтів, виснаження земель, недоотримання орендної плати.

Порушення ГО СВК Степовичка умов договору оренди землі підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Не заслуговують на увагу, на думку прокурора, доводи відповідача про те, що прокурором не доведено істотного порушення умов договору, а отже відсутні підстави для застосування ст.651 ЦК України.

Згідно зі ст. ст. 24, 25 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Орендар земельної ділянки мас право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі та зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Статтею 526, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 651 ЦК України передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи, що відповідач допустив порушення вимог закону та умов договору тільки щодо використання орендованих земельних ділянок з кадастровими номерами 4820685900:01:000:0656, 4820685900:02:000:0395, 4820685900:02:000:0396, 4820685900:02:000:0397, 4820685900:02:000:0398, 4820685900:02:000:0399 не за передбаченим договором видом цільового використання, то керуючись ст.651 ЦК України вбачаються підстави для внесення змін до пункту 2.1 договору оренди землі від 28.12.2011, укладеного між Баштанською районною державною адміністрацією та ГО Спілка власників корів Степовичка шляхом виключення з нього права оренди на вищевказані земельні ділянки.

На решті орендованих відповідачем земельних ділянках порушення умов договору оренди не виявлено, підстав для ініціювання питання про припинення права оренди на такі земельні ділянки немає.

У відзиві відповідач стверджує, що в оренді ГО СВК Степовичка перебувають земельні ділянки ріллі загальною площею 107,71 га. Цей факт підтверджується і матеріалами позову, в якому прокурор просить суд припинити право оренди не тільки на земельні ділянки ріллі площею 107,71 га, але й на земельні ділянки пасовищ, які також розорені та використовувалися для вирощування зернових культур, тобто на земельні ділянки загальною площею 141,97 га.

Спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 4820685900:01:000:0656, 4820685900:02:000:0395, 4820685900:02:000:0396, 4820685900:02:000:0397, 4820685900:02:000:0398, 4820685900:02:000:0399 загальною площею 141,97 га, із наданих у користування 400,00 га, передані в оренду ГО СВК Степовичка на підставі договору від 28.12.2011, на підставі рішення Баштанської міської ради №37 від 12.07.2018 прийняті у комунальну власність Баштанської об`єднаної територіальної громади, право комунальної власності на вищевказані земельні ділянки зареєстровано в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.10.2018 та 30.10.2018, де власником зазначена Баштанська міська рада, орендарем ГО СВК Степовичка .

Враховуючи викладене, прокурор вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 09.09.2019 судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 24.09.2019.

У судовому засіданні 24.09.2019 судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 22.10.2019.

У судовому засіданні 22.10.2019 судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи по суті на 19.11.2019.

04.11.2019 року до суду від прокуратури надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок з кадастровими номерами 4820685900:01:000:0653, 4820685900:01:000:0654, 4820685900:01:000:0655, 4820685900:02:000:0400, 4820685900:02:000:0442, 4820685900:02:000:0443, 4820685900:02:000:0444, 4820685900:02:000:0445, 4820685900:02:000:0446, 4820685900:02:000:0447.

На підставі наказу голови Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2019 №38-в головуючий у справі суддя перебував у відрядженні з 18 по 22 листопада 2019 року.

У зв`язку з зазначеним судове засідання, призначене на 19.11.2019, не відбулось.

Ухвалою суду від 15.11.2019 розгляд справи призначений на 26.11.2019 року.

Прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Позивачі та відповідач явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені ухвалою суду від 15.11.2019, про причини неявки суду не повідомили.

Господарським судом враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників позивачів та відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази (ч.3 ст.2, ч.3 ст.13, ч.1 ст.14 ГПК України).

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням тих чи інших процесуальних дій.

На підставі ст. 240 ГПК України, 26.11.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Розпорядженням Баштанської районної державної адміністрації №464-р від 19.07.2006 надано ГО СВК Степовичка дозвіл на виконання робіт із землеустрою по передачі в оренду земельних ділянок для вирощування кормів, сінокосіння та випасання худоби (громадське пасовище) орієнтовною площею 400,0 га, які знаходяться на території Христофорівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

Згідно із затвердженим проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду (м.Миколаїв, 2008) (вихідної земельно-кадастрової інформації, пояснювальної записки інженера, висновків Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області, головного архітектора Баштанського району, Відділу Держкомзему у Баштанському районі про погодження проекту землеустрою) ГО СВК Степовичка в оренду відводяться земельні ділянки загальною площею 400,0 га із земель державної власності, не наданих у власність та користування, для сінокосіння та випасання худоби, вирощування кормів.

Розпорядженням Баштанської районної державної адміністрації №418-р від 15.10.2010 затверджено проект із землеустрою та передано в оренду земельні ділянки із земель державної власності загальною площею 400.00 га для сінокосіння та випасання худоби.

На підставі вказаного розпорядження 28.12.2011 Баштанською районною державною адміністрацією з ГО СВК Степовичка укладено договір оренди землі щодо надання в строкове платне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 400,00 га для сінокосіння та випасання худоби (з кадастровими номерами 4820685900:01:000:0653, 4820685900:01:000:0654, 4820685900:01:000:0655, 4820685900:01:000:0656, 4820685900:02:000:0395, 4820685900:02:000:0396, 4820685900:02:000:0397, 4820685900:02:000:0398, 4820685900:02:000:0399, 4820685900:02:000:0400, 4820685900:02:000:0442, 4820685900:02:000:0443, 4820685900:02:000:0444, 4820685900:02:000:0445, 4820685900:02:000:0446, 4820685900:02:000:0447) строком на 50 років.

Договір оренди землі зареєстрований у відділі Держкомзему у Баштанському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.05.2012 за №48206000403309-482060004003324.

Згідно пунктів 1.1, 2.1, 2.4, 5.1 даного договору, в оренду передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 400,0 га, з них 292,29 га пасовищ та 107,70 га - ріллі, які не мають недоліків, які можуть перешкоджати їх ефективному використанню для сінокосіння та випасання худоби.

Пунктом 5.1 даного договору визначено, що в оренду передаються земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби.

Відповідно до пункту 5.2 цього договору, цільове призначення земельних ділянок - землі сільськогосподарського призначення. Земельні ділянки повинні використовуватися орендарем виключно для сінокосіння, вирощування багаторічних трав та випасання худоби. Не допускається розорювання земельних ділянок для вирощування зернових та просапних сільськогосподарських культур.

Згідно пункту 11.4 договору, орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо земельних ділянок обмеження в обсязі передбаченому законом та цим договором, виконувати режим природоохоронного використання земель, використовувати земельні ділянки тільки за цільовим призначенням.

В свою чергу, пунктом 11.1 договору, визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельних ділянок за цільовим призначенням згідно з цим договором.

Пунктом 8.3 договору обумовлено, що на орендованих земельних ділянках встановлено обмеження (обтяження) на використання земельних ділянках, які викладені в пункті 5.2 договору.

На підставі ст.ст. 2, 4, 6, 7, 8 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад сесією Баштанської міської ради прийнято рішення №2 від 09.09.2016 про створення Баштанської об`єднаної територіальної громади, яка об`єднала окремі територіальні громади Капітанського району, у тому числі Христофорівську територіальну громаду у складі села Христофорівка.

Пунктом 4 цього рішення обумовлено, що Баштанська об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися.

Рішенням Баштанської міської ради №37 від 12.07.2018 у комунальну власність Баштанської об`єднаної територіальної громади прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на підставі акту приймання-передачі земельних ділянок, підписаного між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та Баштанською міською радою від 06.06.2018, у тому числі земельні ділянки з кадастровими номерами 4820685900:01:000:0656, 4820685900:02:000:0395, 4820685900:02:000:0396, 4820685900:02:000:0397, 4820685900:02:000:0398, 4820685900:02:000:0399.

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на вищевказані земельні ділянки 29.10.2018 та 30.10.2018 зареєстровано право комунальної власності, власником зазначено Баштанську міську раду.

Статтею 526, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 вказаного Закону, до істотних умов договору оренди, серед іншого, віднесені також і умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об`єкта оренди та існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

З наведеного вбачається, що даний спір є спором, що витікає з виконання господарського договору його сторонами. Разом з тим, враховуючи, що предметом договірних відносин є земельна ділянка, судом може бути встановлено порушення інтересів держави діями сторін відповідного договору оренди.

Водночас, розглядаючи цей спір, господарський суд звертає увагу на особливості процесуального статусу прокурора в господарському судочинстві.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131 1 Основного Закону в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

На підставі Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII (набрав чинності 15.12.2017) названі кодекси викладено в новій редакції, в тому числі й Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України).

Так, відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України).

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у справі.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в низці справ роз`яснював, що одна лише участь ( активна чи пасивна ) прокурора або іншої особи рівнозначної посади може розглядатися як порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення у справі Martinie v., application no. 58675/00, 12.04.2006, § 53, ). Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони відчуття нерівності (рішення у справі Kress v. France, application no. 39594/98, 07.06.2001, § 81; рішення у справі F.W. v. France, application no. 61517/00, 31.03.2005, § 27 ).

Підтримка прокуратурою однієї зі сторін, безумовно, може бути виправданою за належних обставин, наприклад для захисту прав вразливих груп - дітей, інвалідів тощо, які вважаються нездатними захищати свої інтереси самостійно, або коли захисту потребують державні інтереси (рішення від 15.01.2009 у справі Menchinskaya v. Russia, application no. 42454/02, § 35)

Слід також звернути увагу на позицію Європейського суду з прав людини стосовно того, що принцип рівності сторін є одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Останній потребує справедливої рівноваги сторін : кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі Yvon v. France, application no. 44962/98, рішення ЄСПЛ від 18.02.1997 у справі Niderost-Huber v. Switzerland, application no. 18890/91, рішення ЄСПЛ від 07.06.2001 у справі Kress v. France, application no. 39594/98).

Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятій Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012 (далі - Рекомендація CM/Rec (2012)11), обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права.

При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 Рекомендації CM/Rec (2012)11).

Прокурором підстави захисту інтересів держави в цьому спорі обґрунтовано таким.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст.23 Закону України Про прокуратуру та ст.53 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.23 Закону України прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.4 ст.53 ГГЖ України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поняття інтереси держави на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного суду України № З-рп/99 від 08.04.1999, згідно якого поняття інтереси держави є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, пунктом З вказаного Рішення суд в загальному, не пов`язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Згідно ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтями 14 Конституції України та 373 Цивільного кодексу України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 2 Закону України Про охорону земель визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Згідно правової позиції Верховного суду, висловленої в ухвалі від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Використання відповідачем земельних ділянок ріллі не за передбаченим договором видом використання порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, призводить до втрати з боку держави контролю над процесами оренди земельних угідь, що суперечить державній політиці у сфері земельних відносин.

В свою чергу незаконне розорення пасовищ призводить до погіршення якості ґрунтів та виснаження земель, що завдає значної шкоди земельним ресурсам держави, спричиняє матеріальну шкоду державі у вигляді недоотриманої орендної плати, що окрім іншого, порушує й економічні та соціальні інтереси держави.

Частиною 1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактору виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами).

Відповідно до ст.18 вказаного Закону, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

На час укладення з ГО СВК Степовичка спірного договору діяла Методика нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 213 від 23.03.1995 .

Пунктом 3 Методики №213 встановлено, що нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення провадиться окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами за рентним доходом, який формується залежно від якості, місце розташування і економічної оцінки земель.

З огляду на зазначені норми Методики №213 можна дійти висновку, що в разі отримання відповідачем спірних земельних ділянок пасовищ як ріллі їх нормативна оцінка була б значно вищою від нормативної оцінки пасовищ, а відповідно і орендна плата становила більший розмір.

Зокрема, відповідно до спірного договору оренди землі відповідачем сплачується орендна плата за використання земельної ділянки в розмірі 0,25% від нормативної грошової оцінки, яка для пасовищ в середньому складає 4674,23 грн., а для ріллі - 20564,68 грн. на рік.

Вказане підтверджується інформацією відділу у Баштанському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 16.01.2019.

Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Баштанською районною державною адміністрацією як стороною договору та Баштанською міською радою як розпорядником цих земель не вживаються заходи щодо внесення змін до договору оренди землі та повернення відповідних земельних ділянок загальною площею 141,97 га у розпорядження громади.

Незважаючи на те, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, не дивлячись на очевидність порушень, позивачами не вжито заходів до усунення вищевказаних порушень та повернення орендованих земельних ділянок, на яких виявлено порушення, у розпорядження територіальної громади, що змушує прокурора звернутися до суду з вказаним позовом.

Таким чином, як підсумовує прокурор, використання земель із порушенням вимог чинного законодавства не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Господарський суд звертає увагу на такі обставини, які ним вважаються першочерговими для встановлення в цьому спорі.

В постанові від 26 червня 2019 року по справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

З наведеного витікає, зокрема, й те, що прокурор, реалізуючи своє право на звернення із позовом до суду, захищає інтереси держави, а не окремих органів, установ чи організацій.

Підставою позову прокурора не можуть бути обставини порушення прав окремих державних органів або органів місцевого самоврядування, в тому числі, права, які витікають з договорів та зобов`язань, в яких беруть участь ці особи.

Статтею 3 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

В статті 627 ЦК України зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 651 ЦК України передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже можливість зміни умов договору законодавцем пов`язується із правовою волею однієї із сторін договору, висловленою у відповідній вимозі.

Аналогічно, відповідно до ст. 30 Закону України Про оренду землі , зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

І тільки у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Таке ж положення закріплено в п.п.12.1, 12.2 спірного договору, де передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов договору, його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються у судовому порядку.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про існування спору між сторонами договору оренди землі щодо його положень.

Суд відзначає, що як витікає з наведених вище положень чинного законодавства стосовно ролі прокурора в судовому захисті інтересів держави, порушення інтересів держави поведінкою сторони того чи іншого договору не робить прокурора стороною цього договору.

Ані положення ст. 23 Закону України Про прокуратуру ані ст. 53 ГПК України не дозволяють прокурору брати участь у відносинах щодо зміни умов господарських договорів.

Зміст цих норм не дозволяє також стверджувати, що подання позову прокурором із визначенням органу який неналежно виконує свої повноваження свідчить про те, що прокурор набуває право діяти від його імені у правовідносинах щодо укладення, зміни або розірвання договорів.

Прокурор не є представником позивача ані в розумінні положень Глави 17 Цивільного кодексу України ані ст. 56 ГПК України.

Відповідно прокурор не набуває й права на захист тих чи інших інтересів в суді у спосіб, дозволений законом виключно для сторони правочину.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

ЦК та іншими законами може встановлюватися для захисту певних чи окремих категорій прав спеціальні способи захисту прав.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного прав, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 31 січня 2018 року у справі № 909/743/16 погодився з думкою судів першої та апеляційної інстанції щодо того, що невідповідність обраного позивачем способу захисту вимогам ст. 16 ЦК України саме у зв`язку з тим, що він не відповідає змісту порушеного права позивача та характеру правопорушення є підставою для відмови в позові.

Характер правовідносин, які стали підставою для подання прокурором цього позову полягають у завданні шкоди інтересам держави у зв`язку із недоговірним використанням земельних ділянок відповідачем.

Отже, обраний прокурором спосіб захисту, з урахуванням наведених міркувань, не може бути визнаний таким, що відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

За існування обставин протиправної поведінки сторони договору, про які йдеться в позові прокурора, внаслідок якої завдається шкоди інтересам держави в сфері земельних відносин, належним способом захисту цих інтересів для прокурора є, зокрема, стягнення збитків, визнання недійсним договору.

Зазначені обставини передбачають відмову в задоволенні позову прокурора як в частині вимог про внесення змін до договору, так і в решті вимог, які є похідними від зазначених та не мають самостійних підстав для задоволення.

При цьому господарський суд також зазначає, що позовні вимоги прокурора в частині зміни розміру орендної плати, внаслідок яких її було б фактично збільшено (при одночасному зменшенні площі наданої в оренду земельної ділянки), взагалі не пов`язані із його твердженнями про порушення відповідачем інтересів держави та прямо не витікають з поведінки відповідача, яку таким чином, не можна вважати неправомірною.

Всі наведені міркування, оцінені господарським судом в сукупності, тягнуть за собою необхідність відмовити в задоволенні позову.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України при відмові в позові покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області (провулок Пожежний, 3, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101) в інтересах держави в особі Баштанської районної державної адміністрації (вул. Героїв небесної Сотні, 37, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101, код ЄДРПОУ 04056687), Баштанської міської ради (вул. Героїв небесної Сотні, 37, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101, код ЄДРПОУ 04376469) до Громадської організації «Спілка власників корів «Степовичка» (вул. 1-го Травня, 47, с. Христофорівка, Миколаївська область, 56162, код ЄДРПОУ 34129747) внесення змін до договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження держави - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

3. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

особа, яка звернулась до господарського суду в інтересах держави: керівник Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області (провулок Пожежний, 3, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101)

позивач: Баштанська районна державна адміністрація (вул. Героїв небесної Сотні, 37, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101, код ЄДРПОУ 04056687),

позивач: Баштанська міська рада (вул. Героїв небесної Сотні, 37, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101, код ЄДРПОУ 04376469)

відповідач : Громадська організація «Спілка власників корів «Степовичка» (вул. 1-го Травня, 47, с. Христофорівка, Миколаївська область, 56162, код ЄДРПОУ 34129747).

Повний текст рішення складено і підписано 06.12.2019.

Суддя В.О.Ржепецький