Рішення

від 28.11.2019 по справі 926/1930/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

28 листопада 2019 року Справа № 926/1930/19

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Терещенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави

в особі Чернівецької міської ради

до Приватного підприємства "Ф-Бетон", м. Чернівці

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Головне управління ДФС у Чернівецькій області;

2) Головне управління ДПС у Чернівецькій області;

про стягнення заборгованості по орендній платі за землю в сумі 2 251 619,11 грн

представники:

від позивача - Юзьків М.І., довіреність від 04.06.2019 № 01/02-05/1431;

від відповідача - адвокат Сатонін В.І., договір від 26.09.2019 № 12 та довіреність від 26.09.2019 № 26/09-01;

від третіх осіб - не з`явились;

за участю прокурора Балицької Р.С.

І. Стислий виклад позицій учасників судового процесу.

Керівник Чернівецької місцевої прокуратури (далі - прокурор), діючи в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради (далі - міська рада, позивач), звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємства "Ф-Бетон" (далі - ПП Ф-Бетон , відповідач) про стягнення 2 251 619,11 грн заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 25.06.2018 №5032.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що згідно вказаного договору оренди землі сторони погодили суму орендної плати в розмірі 57 008,82 грн в рік (4750,74 грн в місяць). Втім рішенням Господарського суду Чернівецької області від 26.08.2013 у справі № 926/652/13, яке набрало законної сили 06.02.2014, внесено зміни до договору оренди землі від 25.06.2018 №5032 та визначено, що сума річної орендної плати складає 355 634,40 грн. Разом з тим, відповідач й надалі продовжував сплачувати орендну плату в розмірі 57 008,82 грн в рік з урахуванням її щорічної індексації, внаслідок чого за період з 07.02.2014 по 31.12.2018 позивач недоотримав 2 251 619,11 грн орендної плати. У свою чергу Чернівецька міська рада з 2014 по 2019 роки не вчиняла жодних дій для стягнення спірної суми заборгованості з відповідача у судовому чи позасудовому порядку, подала копію рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.08.2013 у справі № 926/652/13 до податкового органу, який контролює сплату орендарями орендної плати, лише у квітні 2019 року. Вказані обставини та тривала бездіяльність позивача зумовили внесення прокурором відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України та звернення до суду з даним позовом в інтересах держави у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Чернівецька міська рада поданий прокурором позов підтримує, проте вказує, що саме на відповідача положеннями Податкового кодексу України покладено обов`язок самостійно визначити розрахунок орендної плати та подавати відповідні декларації контролюючому органу. У той же час, на думку відповідача, саме податковий орган, а не орендодавець, зобов`язаний вживати заходи перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати, а також здійснювати заходи для її стягнення.

Відповідач подав суду заяву про застосування строків позовної давності, в якій просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку із пропуском трирічний строку позовної давності, оскільки позивач з 2014 по 2019 роки не вчиняв жодних дій щодо стягнення з ПП Ф-Бетон спірної суми орендної плати.

У свою чергу міська рада звернулась до суду заявою про безпідставність застосування строків позовної давності, мотивуючи її тим, що позивач є представницьким органом територіальної громади, в якого відсутні контролюючі повноваження щодо адміністрування та обліку орендної плати. Відповідач відповідач мав самостійно розраховувати суму орендної плати, що підлягала сплаті з урахуванням її зміни рішенням Господарського суду Чернівецької області від 26.08.2013 у справі № 926/652/13, а міська рада дізналася про порушення свого права лише 05.06.2019 з листа прокурора, тому просить вважати поважними причини пропуску строку позовної давності.

Головне управління ДФС у Чернівецькій області (третя особа-1) надало пояснення на позов, в яких зазначає, що копію рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.08.2013 у справі № 926/652/13 третя особа-1 отримала лише 15.04.2019 і вже 22.04.2019 повідомила відповідача про необхідність подання уточнюючої декларації з урахуванням вказаного вище рішення. У свою чергу відповідач подав уточнюючу податкову декларацію лише за 2019 рік, однак не задекларував та не сплатив орендну плату за землю за 2016-2018 роки.

У своїх поясненнях Головне управління ДПС у Чернівецькій області (третя особа-2) надало пояснення, аналогічні за змістом поясненням третьої особи-1.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2019 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В. Учасники справи та прокурор відводів складу суду не заявляли.

Ухвалою суду від 19.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 12.09.2019. Цією ж ухвалою суд за клопотанням прокурора залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління ДФС у Чернівецькій області, а також встановив учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Надалі ухвалою суду від 12.09.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління ДПС у Чернівецькій області та відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні на 26.09.2019.

У підготовчому засіданні 26.09.2019 представник відповідача звернувся до суду із усним клопотанням про відкладення розгляду справи задля ознайомлення з матеріалами справи та поданням відзиву на позов, оскільки копії позовної заяви він не отримував. Суд з метою забезпечення реалізації сторонами їх процесуальних прав оголосив перерву в підготовчому засіданні до 08.10.2019, про що постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

За наслідками підготовчого засідання 08.10.2019 суд постановив ухвалу, якою продовжив строк підготовчого провадження та відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 23 жовтня 2019 року.

В ході підготовчого засідання 23.10.2019 представником позивача було подано заяву про безпідставність застосування строку позовної давності, а представником третьої особи-2 - пояснення на позов. У свою чергу представник відповідача звернувся до суду із усним клопотанням про надання часу для ознайомлення із поданими документами. За таких обставин з метою забезпечення реалізації прав учасників справи суд продовжив строк підготовчого провадження і оголосив перерву в підготовчому засіданні до 12.11.2019, про що постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

До початку підготовчого засідання 12.11.2019 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій він просив суд розглянути позовні вимоги наступного змісту:

- стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди землі від 25.06.2008 №5032 в розмірі 2 251 619,11 грн на користь позивача;

- розірвати договір оренди землі від 25.06.2008 №5032, укладений між позивачем та відповідачем;

- повернути земельну ділянку площею 2,2000 га, яка знаходиться в м. Чернівці на провулку Миколаївському, 19 в м. Чернівцях, кадастровий номер 7310136600:38:002:0027 позивачу.

Розглянувши подану заяву про зміну предмету позову, суд дійшов висновку про її повернення через те, що міською радою заявлено нові (додаткові) вимоги немайнового (розірвання договору оренди землі) та майнового (повернення орендованої земельної ділянки) характеру, тому фактично така заява є іншим позовом із іншими предметом та підставами позову. Крім того, позов в даній справі поданий прокурором з тих підстав, що позивач не здійснює захист інтересів держави, а саме не вжив заходів щодо стягнення з відповідача спірної суми орендної плати за період 2014-2018 років. Натомість з приводу заявлених позивачем нових (додаткових) позовних вимог прокурор у позовній заяві не заявляє, що їх невжиття порушує інтереси держави та є свідченням невиконання чи неналежного виконання позивачем своїх повноважень. При цьому, до суду не надійшла письмова позиція прокурора, уповноваженого частиною шостою статті 24 Закону України «Про прокуратуру» на зміну позовних вимог, щодо поданої позивачем заяви.

За таких обставин та враховуючи, що завдання підготовчого засідання вирішені, суд ухвалою від 12.11.2019: (1) повернув позивачу заяву про зміну предмету позову та роз`яснив йому право звернутись до суду із вказаними вимогами у загальному порядку шляхом подання нового позову та на повернення судового збору, сплаченого за подання заяви про зміну предмету позову; (2) закрив підготовче провадження у справі № 926/1930/19 та розпочав її розгляд по суті, призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 28 листопада 2019 року.

Вказана ухвала в частині повернення позивачу заяви про зміну предмету позову в апеляційному порядку не оскаржена.

27 листопада 2019 року від позивача надійшло клопотання про відкладення чи оголошення перерви в розгляді справи у зв`язку із зайнятістю його представника в іншому судовому процесі, в підтвердження чого до клопотання долучено повістки про виклик у Чернівецький окружний адміністративний суд.

Разом з тим, представник міської ради з`явився у судове засідання 28.11.2019 та просив залишити без розгляду раніше подану заяву про відкладення розгляду справи чи оголошення перерви.

При цьому, треті особи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи, явку своїх представників у судове засідання 28.11.2019 не забезпечили, про причини неявки суд письмово не повідомили.

Оскільки представники сторін та прокурор не заперечували проти розгляду справи за відсутності третіх осіб, суд вирішив за можливе розглянути дану справу за відсутності представників третіх осіб на підставі поданих матеріалів та пояснень сторін і прокурора.

По суті позовних вимог прокурор та позивач позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити. Поряд з цим, представник позивача просив суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності. Натомість представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову та застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Заслухавши пояснення представників сторін і прокурора, з`ясувавши обставини, на які учасники судового процесу посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд констатує таке.

Як установлено господарськими судами у справі №926/652/13 та підтверджується матеріалами справи, 25 червня 2008 року між Чернівецькою міською радою та Приватним підприємством Ф-Бетон укладено договір оренди земельної ділянки №5032 (далі - договір оренди земельної ділянки). Згідно із умовами даного договору на підставі рішення 25 сесії Чернівецької міської ради V скликання від "28" лютого 2008 року №521, орендодавець (позивач) надає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування та володіння земельну ділянку, яка знаходиться в м. Чернівці на провулку Миколаївському номер 19 (дев`ятнадцять).

Даний договір нотаріально посвідчений та зареєстрований 07.08.2008 у Чернівецькій регіональній філії ДП Центр ДЗК .

Відповідно до пункту 3 договору оренди земельної ділянки: Об`єктом оренди за цим договором є земельна ділянка площею 2.2000 га, яка знаходиться в м. Чернівці на провулку Миколаївському, номер 19 (дев`ятнадцять), кадастровий номер 7310136600:38:002:0027 . Земельна ділянка надається в оренду терміном до 31 травня 2056 року (пункт 5).

Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 1117820 грн (пункт 4 договору оренди земельної ділянки).

Пунктом 7 договору встановлена річна орендна плата за земельну ділянку в розмірі 57008,82 грн., який відповідно до пункту 11 договору переглядається у разі: зміни передбачених договором умов господарювання; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Розмір орендної плати індексується у відповідності із чинним законодавством України. Орендар самостійно щорічно станом на 01 січня поточного року проводить перерахунок річної орендної плати за результатами середньомісячного індексу інфляції керуючись даними Державного комітету статистики України про середньомісячний індекс інфляції та Порядком проведення індексації грошової оцінки земель , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.200 № 783 Про проведення індексації грошової оцінки земель (пункт 8).

Пунктом 9 договору оренди земельної ділянки унормовано: Орендна плата вноситься Орендарем щомісячно рівними частинами у сумі 4750,74 грн. (чотири тисячі сімсот п`ятдесят гривень 74 копійок) на рахунок Чернівецької міської ради (ідентифікаційний номер 23246436) №33210812700002 в управлінні Державного казначейства Чернівецької області, МФО 856135 код 13050200 протягом (не читається) календарних днів місяця, наступного за звітним .

При цьому, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.08.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2014 у справі №926/652/13 встановлено, що зазначена у пункті 9 договору оренди земельної ділянки орендна плата сплачується орендарем протягом 30 календарних днів місяця, наступного за звітним. Даний факт є преюдиціальним при вирішенні цієї справи та не заперечується учасниками судового процесу.

Також договором оренди земельної ділянки позивачу надано право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (пункт 26), а на відповідача у відповідності з пунктами 7-9 цього договору своєчасно вносити оренду плату (пункт 29).

Факт користування вказаною вище земельною ділянкою відповідачем не заперечується.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.08.2013 у справі №926/652/13, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2014, задоволено позов Чернівецької міської ради до ПП Ф-Бетон , внесено зміни до договору оренди землі №5032 від 25 червня 2008 року, який укладений між Чернівецькою міською радою та приватним підприємством Ф-Бетон та зареєстрований у Чернівецькій регіональній філії ДП Центр ДЗК , про що у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок №4АА 007058 вчинено запис за номером 040880900178 від 25 червня 2008р., який стосується земельної ділянки яка знаходиться в м. АДРЕСА_1 , на провул.Миколаївській,19 загальною площею 2,2000 га, а саме викладено:

- 1 речення пункту 7 договору в такій редакції: Річна орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі і становить 355634,40 грн. (триста п`ятдесят п`ять тисяч шістсот тридцять чотири грн. 40 коп.) ;

- пункт 9 договору в такій редакції: Орендна плата вноситься орендарем рівними частинами у строк 30 числа місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок: Місцевий бюджет м. Чернівців, код ЄДРПОУ 37978173, р/р №33210812700002 в ГУДКСУ в Чернівецькій області, МФО 856135, код платежу 13050200 - орендна плата з юридичних осіб .

Чернівецька місцева прокуратура звернулась до Головного управління ДФС у Чернівецькій області листом від 27.03.2019 № 107/2400вих-19, в якому просила направити інформацію щодо нарахування та сплати орендної плати за землю ПП Ф-Бетон за період 2014-2019 років та сальдо станом на 01.01.2014, а також повідомити про вжиті заходи щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі.

Третя особа-1 листом від 10.04.2019 повідомила прокурора про розміри сплаченої відповідачем за 2014-2019 роки орендної плати за договором оренди землі №5032 від 25.06.2008 та про відсутність заборгованості з орендної плати станом 01.04.2019.

Натомість листом від 17.04.2019 №107/3127вих-19 Чернівецька міська прокуратура звернулась до Чернівецької міської ради із проханням повідомити дату отримання позивачем постанови Вищого господарського суду України (далі - ВГСУ) у справі №926/652/13, дату повідомлення про вказане рішення третю особу-1 та надати інформацію про вжиті заходи щодо стягнення заборгованості щодо стягнення з відповідача різниці суми орендної плати протягом 2014-2019 років.

Чернівецька міська рада листом від 03.05.2019 №01/02-29/1136 повідомила прокурора про те, що постанова ВГСУ від 06.02.2014 у справі №926/652/13 міською радою отримана 19.02.2014 . Про наслідки судового спору ГУ ДФС у Чернівецькій області повідомлено листом департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради від 26.03.2019, станом на дату листа між позивачем та відповідачем відсутні судові спори щодо невиконання зобов`язань по договору оренди землі від 25.06.2008.

Листом від 04.06.2019 № 107/4258вих-19 Чернівецька місцева прокуратура звернулась до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, в якому повідомила, що згідно зазначеного вище рішення господарського суду у справі №926/652/13 збільшено розмір орендної плати за земельну ділянку, проте згідно наданої третьою особою-1 інформації відповідач протягом 2014-2019 сплатив орендну плату без врахування вказаного рішення суду, в зв`язку з чим до місцевого бюджету не надійшли кошти. Поряд з цим, відповідно до наданої Чернівецькою міською радою інформації рішення суду отримано нею 19.02.2014. Відтак прокурор у порядку статті 23 Закону України Про прокуратуру вимагав надати копії договорів оренди, укладених із відповідачем по вул. Миколаївській, 19 в м. Чернівці та листів, скерованих до органів ДФС та орендаря, та повідомити про вжиті заходи щодо стягнення заборгованості по недоотриманій орендній платі.

У відповідь Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради листом від 12.06.2019 № 04/01-08/1-1991 надав прокурору копії запитуваних документів, серед яких наявний лист Чернівецького управління ДФС у Чернівецькій області від 01.04.2019 №3162/9/24-13-56-06 про те, що за період з 01.01.2017 по 01.04.2019 ПП Ф-Бетон згідно поданих податкових декларацій з орендної плати за землю з юридичних осіб сплачено орендної плати за 2017 рік - 131326,36 грн, за 2018 рік - 131948,76 грн та за 2019 рік - 32987,19 грн. Відповідно до облікових даних інтегрованої картки платника по Чернівецькій ДПІ за відповідачем станом на 01.04.2019 заборгованість по орендній платі за землю відсутня.

При цьому, податковий орган повідомив, що постанова ВГСУ від 06.02.2014 по справі №926/652/13 до Чернівецької ДПІ від Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради не надходила, а тому просило надати завірену копію вказаного рішення для спонукання платника щодо подання уточнюючих податкових декларацій за відповідні періоди.

На вказаний лист Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради надав третій особі-1 лист-відповідь від 08.04.2019 № 04/01-08/3-04/4/1117 про те, що названому департаменту копії рішень судів у справі №926/652/13 надані юридичним управлінням Чернівецької міської ради листом від 26.03.2019 № 156-юр., яке повідомило, що зміни до умов договору оренди землі від 25.06.2008 №5032, укладеного між сторонами, наступають з 06.02.2014. Цим же листом Головному управлінню ДФС у Чернівецькій області надані копії рішень у справі №926/652/13.

У листі від 04.06.2019 №107/4257 вих-19, адресованому третій особі-1, прокурор просив повідомити його про нарахування та сплату орендної плати за землю відповідачем із врахуванням рішення суду в справі №926/652/13, а також надати інформацію щодо повідомлення органів ДФС про наявність вказаного рішення суду.

На зазначений лист третя особа-1 надала відповідь (№5627/9/24-13-56-06 від 13.06.2016), в якому повідомила прокурора, що 15.04.2019 Чернівецьке управління ГУ ДФС у Чернівецькій області отримало лист Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради від 08.04.2019 №04/01-08/3-04/4/1117 та копії рішень судів у справі №926/652/13 . У зв`язку з цим третя особа-1 надіслала лист відповідачу, в якому повідомила про необхідність подання уточнюючих податкових декларацій з орендної плати за землю з урахуванням коефіцієнтів індексації та рішенням суду в справі №926/652/13 в повному обсязі з 2014 року. У свою чергу відповідача подав уточнюючу декларацію зі сплати орендної плати за землю тільки за 2019 рік.

У листі від 05.06.2019 №107/4302вих-19 Чернівецька місцева прокуратура просила міську раду надати інформацію щодо причин пропущення строку позовної давності для звернення до суду із вимогою про стягнення з відповідача недоплаченої суми орендної плати за період 2014-2019 роки за договором №5032 від 25.06.2008 та вжити заходів щодо стягнення цієї заборгованості у судовому порядку.

Чернівецька міська рада у листі від 24.06.2019 №01/02-29/1658 повідомила прокурора, що згідно вимог податкового законодавства не має права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати. Відтак, оскільки позивачу не було відомо про невиконання відповідачем щодо самостійного розрахунку розміру орендної плати, Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради 19.06.2019 направлено запит до третьої особи-1 з проханням до 01.01.2019 надати інформацію про стан розрахунків та вжиті заходи. Після отримання відповіді позивачем буде підготовлено позов до відповідача про стягнення недонарахованої орендної плати.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.06.2019, 07.06.2019 зареєстровано провадження №42019261010000072 за ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України з приводу того, що службові особи Чернівецької міської ради, зловживаючи службовим становищем, діючи умисно, всупереч інтересам служби та в інтересах третьої особи - ПП Ф-Бетон , протягом 2014-2019 років в порушення ст. 288 Податкового кодексу України та всупереч посадових обов`язків не проінформували та не направляли для виконання до ГУ ДФС у Чернівецькій області рішення Господарського суду Чернівецької області по справі №926/652/13 про збільшення розміру орендної плати з відповідача за користування земельною ділянкою площею 2.2 га по пров. Миколаївському, 19 в м. Чернівці з 57 тис. грн до 356 тис. грн, що призвело до протиправного ненадходження до місцевого бюджету 2,3 млн грн, чим спричинено тяжкі наслідки громадським інтересам.

Станом на день розгляду цієї господарської справи суду не відомо про результат розслідування кримінального провадження №42019261010000072 та стадію його розгляду.

09 липня 2019 року прокурор повторно звернувся до міської ради (лист №107/5320вих-19) із проханням повідомити причини зволікання та непред`явлення позовної заяви про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за 2014-2019 роки.

На цей раз Чернівецька міська рада повідомила прокурора, що вона не вбачає підстав для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з ПП Ф-Бетон , оскільки стягнення місцевих податків належить до повноважень податкових органів (лист від 24.07.2019 № 01/02-29/1957).

24 липня 2019 року Чернівецька місцева прокуратура повторно звернулась до Головного управління ДФС у Чернівецькій області із листом №107/5853вих-19, в якому просила повідомити її про нарахування та сплату відповідачем орендної плати за землю із врахуванням рішення суду в справі №926/652/13 та уточнюючих декларацій, а також вжиті заходи щодо стягнення заборгованості у судовому порядку.

У свою чергу третя особа-1 повідомила прокурора, що 13.06.2019 відповідачем подано уточнюючу податкову декларацію х урахуванням рішень суду та зміни суми орендної плати за землю тільки за 2019 рік. За період з 01.01.2019 по 30.06.2019 ПП Ф-Бетон нарахувало та сплатило орендну плату в сумі 297553,25 грн, а тому заборгованість по облікованих даних інтегрованої картки платника по Чернівецькій ДПІ станом на 01.07.2019 відсутня.

13 серпня 2019 прокурор листом № 93-5788-19 повідомив міську раду про подання цього позову до Господарського суду Чернівецької області.

З приводу наявних у справі податкових декларації відповідача зі сплати орендної плати суд зазначає:

1) за 2014 рік відповідач нарахував податкове зобов`язання зі сплати 69548,94 грн річної орендної плати за земельну ділянку площею 2,2000 га, нормативно-грошова оцінка 1117820 грн;

2) за 2015 рік відповідач нарахував податкове зобов`язання зі сплати 86866,68 грн річної орендної плати за земельну ділянку площею 2,2000 га, нормативно-грошова оцінка 1117820 грн;

3) за 2016 рік відповідач нарахував податкове зобов`язання зі сплати 124479,95 грн річної орендної плати за земельну ділянку площею 2,2000 га, нормативно-грошова оцінка 1117820 грн, договір № 5032 від 06.2008 року;

4) за 2017 рік відповідач нарахував податкове зобов`язання зі сплати 131948,75 грн річної орендної плати за земельну ділянку площею 2,2000 га, кадастровий номер 7310136600, нормативно-грошова оцінка 1117820 грн;

5) за 2018 рік відповідач нарахував податкове зобов`язання зі сплати 131948,75 грн річної орендної плати за земельну ділянку площею 2,2000 га, кадастровий номер 7310136600, нормативно-грошова оцінка 1117820 грн, договір № 5032 від 25.06.2008;

6) за 2019 рік відповідач нарахував податкове зобов`язання зі сплати 131948,75 грн річної орендної плати за земельну ділянку площею 2,2000 га, кадастровий номер 7310136600:38:002:0027, нормативно-грошова оцінка 1117820 грн, договір № 5032 від 25.06.2008. При цьому, згідно уточнюючої податкової декларації за 2019 рік відповідач нарахував податкове зобов`язання зі сплати 674711,76 грн річної орендної плати за вказану земельну ділянку.

Учасниками справи не заперечується, що всі зазначені вище податкові декларації подавались щодо нарахування орендної плати за спірну земельну ділянку площею 2.2000 га, яка знаходиться в м. Чернівці на провулку Миколаївському, номер 19 (дев`ятнадцять), кадастровий номер 7310136600:38:002:0027, згідно договору оренди земельної ділянки від 25.06.2008 №5032.

У той же час Головне управління ДФС у Чернівецькій області та Головне управління ДПС України, які уповноважені ПК України на адміністрування орендної плати як місцевого податку, підтверджують сплату відповідачем орендної плати за 2014 рік на суму 69548,94 грн, за 2015 рік на суму 86866,68 грн, за 2016 рік на суму 124479,95 грн та за 2017 і 2018 роки - по 131948,75 грн. Вказана обставина визнається й іншими учасниками справи та прокурором.

ІV. Позиція суду по суті позовних вимог.

А. Щодо наявності заборгованості з орендної плати.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі (у редакції чинній, на момент виникнення спірних відносин) однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно із статтею 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У свою чергу п.14.1.147 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції чинній, на момент виникнення спірних відносин) визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому, у відповідності до п.14.1.136 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Отже, системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України Про оренду землі , підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У даному контексті суд, враховуючи подвійну природу орендної плати, зауважує, що відповідно до п. 16.1.4. ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, у п.1 ст. 54 ПК України зазначено, що Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктами 1-4 статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (пункт 5 статті 288 ПК України).

Водночас пунктами 1 та 4 статті 287 ПК України унормовано, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п.2 ст. 286 ПК України).

Приписами статті 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (п. в ч.1 ст. 206 ЗК України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Аналогічно ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідно до пунктів 7-9 договору оренди земельної ділянки від 25.06.2008 №5032 (з урахуванням змін, внесених рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2013 у справі №926/652/13, яке набрало законної сили 06.02.2014, та встановлених Держгеокадастром України коефіцієнтів індексації за відповідні роки) відповідачу належало сплатити орендної плати у сумі 317 797,48 грн. за період з 07.02.2014 по 31.12.2014, 444 187,37 грн за 2015 рік, 636 520,50 грн за 2016 рік, по 674 711,73 грн за 2017 і 2018 роки. Всього за спірний період 2 747 928,81 грн орендної плати .

При цьому, право вимоги на сплату щомісячної суми орендної плати у позивача виникало (з урахуванням кількості днів у відповідному місяці) з 31 числа звітного/01 числа наступного за звітним місяцем сплати щомісячної орендної плати.

Натомість, які підтверджується податковими деклараціями зі сплати орендної плати за землю за 2014-2018 роки та не заперечується учасниками судового процесу, за спірний період відповідач сплатив орендної плати на суму 537 393,63 грн , в тому числі за період з 07.02.2014 по 31.12.2014 - 62149,50 грн, за 2015 рік - 86866,68 грн, за 2016 рік - 124479,95 грн, за 2017-2018 роки - по 131948,75 грн.

Отже, відповідач за період 07.02.2014-31.12.2018 неналежно виконав свої зобов`язання щодо сплати орендної плати та недоплатив позивачу 2 210 535,18 грн орендної плати за землю , в тому числі за період з 07.02.2014 по 31.12.2014 - 255 647,98 грн, за 2015 рік - 357 320,69 грн, за 2016 рік - 512 040,55 грн, за 2017-2018 роки - по 542 762,98 грн.

Прокурором у розрахунку розміру заборгованості допущено арифметичні помилки при розрахунку орендної плати за 2014 рік, внаслідок чого надміру нараховано відповідачу 41083,93грн заборгованості.

Б. Строк позовної давності.

Разом з тим, відповідач в ході підготовчого засідання подав суду письмову заяву про застосування строку позовної давності.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (рішення у справі відкрите акціонерне товариство Нафтова компанія Юкос проти Росії за заявою №14902/04, рішення у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства за заявами №№ 22083/93, 22095/93).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб`єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Водночас як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади (аналогічну правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 у справі №908/799/17, Верховний Суд України у постановах від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15, від 23.12.2014 у справі № 3-194гс14).

Отже, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).

У той же час, у пункті 9 договору оренди земельної ділянки від 25.06.2008 №5032, сторони встановили строки виконання орендарем окремих зобов`язань (внесення щомісячної орендної плати).

Тому, в разі неналежного виконання орендарем зобов`язань за договором оренди земельної ділянки, строк пред`явлення орендодавцем вимог до орендаря повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення щомісячного орендного платежу.

Отже, саме з часу прострочення сплати щомісячної орендної плати, відповідно до статті 261 ЦК України, починається перебіг позовної давності для вимог до орендаря та обчислення трирічного строку позовної давності.

У цій справі прокурор звернувся з позовом до суду 14.08.2019, а тому з урахуванням приписів пункту 9 договору оренди земельної ділянки від 25.06.2008 №5032, ним пропущено трирічний строк позовної давності щодо стягнення з відповідача щомісячної орендної плати за період з 07.02.2014 по 30.06.2016.

Поряд з цим, позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності відповідно до ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України.

З цього приводу суд зазначає, що у листі від 03.05.2019 № 01/02-29/1136 позивач сам підтверджує, що отримав копію постанови ВГСУ від 06.02.2014 у справі №926/652/13 ще 19.02.2014, проте повідомив третю особу-1 про неї лише листом від 26.03.2019, який (як слідує із листа Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради від 08.04.2019) скеровувався Юридичним управлінням вказаному департаменту, а не податковому органу).

Втім саме листом від 08.04.2019 (а не 26.03.2019) № 04/01-08/3-04/4/1117 Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради не з власної ініціативи, а на прохання Головного управління ДФС у Чернівецькій області, надіслав останньому копію постанови ВГСУ від 06.02.2014 у справі №926/652/13.

Водночас за період з 19.02.2014 по 26.03.2019 позивач не надав суду доказів звернення до відповідача (орендаря) з проханням сплатити заявлену суму заборгованості по оренді землі, до третьої особи-1 з листом про порядок та розмір сплаченої відповідачем орендної плати, або до суду про стягнення спірної суми боргу. Та й взагалі подальша поведінка міської ради, викладена у листі від 24.07.2019 № 01/02-29/1957, свідчить про її небажання захищати інтереси територіальної громади м. Чернівців.

У свою чергу покликання представника позивача на те, що Чернівецька міська рада, згідно норм податкового законодавства, не адмініструє та не веде облік орендної плати як місцевого податку, не спростовує того факт, що вона мала б дізнатись про порушення свого права, оскільки мала б належно користуватись наданим їй правами (пункт 26 договору оренди земельної ділянки, стаття 24 Закону України Про оренду землі ) та цікавитись порядком та розміром надходження з орендної плати за землю до місцевого бюджету м. Чернівців, незалежно від порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди земельної ділянки.

Також, згідно ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила . Тобто, Чернівецька міська рада, могла довідатися про порушення свого права при належному виконанні своїх повноважень.

Між тим, у податкового органу були відсутні відомості про збільшення розміру орендної плати, які могли б бути надані йому позивачем, а тому він правомірно керувався інформацією, яка містилась у поданих відповідачем податкових деклараціях, і не міг заявляти вимог до ПП Ф-Бетон щодо стягнення податкового зобов`язання, неузгоджених в деклараціях, про що заявлялось представниками третіх осіб у ході судових засідань.

Відповідно суд приходить до висновку, що вказані позивачем причини пропущення строку позовної давності не є поважними.

Тому, суд вважає, що позивачу достеменно мало б бути відомо про його порушене право починаючи з 31 числа звітного/01 числа наступного за звітним місяцем сплати щомісячного розміру орендної плати (з урахуванням кількості днів у відповідному місяці, пункт 9 договору оренди земельної ділянки), відтак у стягненні з відповідача боргу по орендній платі за період з 07.02.2014 по 30.06.2016 у сумі 868 988,94 грн слід відмовити у зв`язку із пропущенням строку позовної давності.

За таких обставин позовні вимоги належить задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 1 341 546,24 грн заборгованості за договором оренди землі від 25.06.2008 № 5032, у тому числі:

- за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 - 256020,28 грн ((636 520,50 грн річний розмір оренди / 12 міс. * 6 міс.) - (124 479,95 грн реально сплаченої оренди / 12 міс. * 6 міс.));

- за 2017 рік - 542 762,98 грн (674711,73 грн - 131948,75 грн);

- за 2018 рік - 542 762,98 грн (674711,73 грн - 131948,75 грн).

В. З приводу наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію.

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. При цьому, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1,3 ст. 74 ГПК України).

Тобто наявність підстав для звернення прокурора з позовом повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом з врахуванням зазначених прокурором обставин та поданих доказів.

У світлі викладеного суд зазначає, що у позовній заяві прокурор обґрунтував необхідність подання позову у даній справі порушенням інтересів держави тим, що несплата коштів за використання земельної ділянки перешкоджає належним чином та у повному обсязі фінансувати першочергові потреби територіальної громади м. Чернівців, підриває економічні основи місцевого самоврядування, внаслідок чого міська рада не здатна належним чином забезпечити соціально-економічні права жителів м. Чернівці.

У той же час, як підтверджується встановленими вище обставинами, лише після звернення прокурора (лист від 17.04.2019 №107/3127вих-19) до міської ради, остання віднайшла у себе копію постанови ВГСУ від 06.02.2014 у справі №926/652/13 (отриману нею ще 19.02.2014) та через своє юридичне управління скерувало вказане рішення спочатку до департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин, а потім і до Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

Після цього міська рада спочатку запевнила прокурора у зверненні до відповідача з позовом про стягнення спірної суми боргу по оренді за землю (лист від 24.06.2019 №01/02-29/1658), проте згодом відмовилась від пред`явлення позову до відповідача з посиланням на те, стягнення місцевих податків належить до повноважень податкових органів (лист від 24.07.2019 № 01/02-29/1957).

Зазначені посилання позивача суд оцінює критично, оскільки саме на Чернівецьку міську раду як орендодавця земельної ділянки наділено правом вимоги на сплату орендарем орендної плати за землю у порядку і розміру, передбаченому договором від 25.06.2008 №5032 (пункт 26). Таким чином позивач підміняє податкові відносини, які виникли між відповідачем та третьої особою-1, господарським відносинам, що виникли між сторонами на підставі вказаного договору оренди землі.

Тому суд констатує, що позивач, у зв`язку із своєю бездіяльністю та будучи наділеним відповідними повноваженнями із захисту інтересів держави, не вжив відповідних заходів для її захисту, допустивши неналежне виконання покладених на нього функцій, що свідчить про наявність підстав, визначених Законом України Про прокуратуру , для звернення прокурором до суду з позовом у даній справі

Тим паче, що внаслідок допущеної позивачем бездіяльності пропущено строк позовної давності та відмовлено в стягнення з відповідача 868 988,94 грн орендної плати за період з 07.02.2014 по 30.06.2016.

Також прокурор, на виконання вимог ч.4 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру , попередньо (13.08.2019) повідомив позивача про здійснення представництва інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про стягнення з ПП Ф-Бетон стягнення заборгованості по орендній платі за землю в сумі 2 251 619,11 грн та після цього (14.08.2019) подав до суду відповідний позов.

Враховуючи викладені вище обставини в сукупності, суд вважає, що прокурором обґрунтовано наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України Про прокуратуру , для звернення до суду з позовом у даній справі, що полягають у неналежному здійсненні уповноваженим органом - Чернівецькою міською радою захисту інтересів держави.

При цьому, суд враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду належного суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

V. Висновок суду за результатами розгляду справи.

У підсумку суд дійшов висновку, що відповідач дійсно за період з 07.02.2014 по 31.12.2018 заборгував позивачу 2 210 535,18 грн орендної плати за договором оренди землі від 25.06.2008 № 5032, проте позовні вимоги прокурора слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 1 341 546,24 грн боргу по орендній платі за період з 01.07.2016 по 31.12.2018, а в решті позову - відмовити у зв`язку із пропуском строків позовної давності та безпідставності заявлених позовних вимог.

Також суд вважає, що прокурором обґрунтовано наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України Про прокуратуру , для звернення до суду з позовом у даній справі, що полягають у неналежному здійсненні уповноваженим органом - Чернівецькою міською радою захисту інтересів держави.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ф-Бетон" (58023, м. Чернівці, вул. Руська, 248-М, код 35724447) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 36068147, розрахунковий рахунок 33212812024002 у Чернівецькому УК (м. Чернівці) в Чернівецькій області, код 37978173, МФО 899998, код платежу 8010600) 1 341 546,24 грн (один мільйон триста сорок одну тисячу п`ятсот сорок шість гривень 24 копійки ) заборгованості за договором оренди землі від 25.06.2008 № 5032.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Ф-Бетон" (58023, м. Чернівці, вул. Руська, 248-М, код 35724447) на користь Прокуратури Чернівецької області (58001, м. Чернівці, вул. Мирона Кордуби, 21, код 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, код банку 820172, р/р 35219056004946, класифікація видатків бюджету - 2800) 20123,20 грн відшкодування судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повне рішення складено та підписано 06 грудня 2019 року.

Суддя І.В. Марущак