Рішення

від 26.11.2019 по справі 917/1146/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.19 Справа № 917/1146/19

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-виховний комплекс "Антошка", 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 73-Е</a>,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум", 39623, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, буд. 138

про стягнення 500 000,00 грн.

та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум", 39623, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, буд. 138

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-виховний комплекс "Антошка", 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 73-Е</a>

про стягнення 1634 349,44 грн.

Суддя : Мацко О.С.

Секретар судового засідання : Дяченко Д.Б.

Представники :

від позивача: відсутні

від відповідача: Клименко І.В.

Обставини справи: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-виховний комплекс "Антошка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум" про стягнення 500 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів та зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-виховний комплекс "Антошка" про стягнення 1634 349,44 грн.

Ухвалою від 11.07.2019р. прийнято до розгляду первісний позов та відкрито провадження у справі; ухвалою від 05.09.2019р. продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів; задоволено клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів, у т.ч. оригіналів актів приймання-передачі товару, датованих 29.01.2019р., 20.01.2019р. та 29.01.2019р., відмовлено у задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю; зобов"язано позивача відповідно до ст.90 ГПК України надати відповіді на запитання, поставлені відповідачем у п.п.4.1, 4.2 відзиву на позов від 25.07.2019р., відкладено підготовче засідання на 26.09.2019р. Ухвалою від 10.09.2019р. прийнято зустрічну позовну заяву для розгляду спільно з первісним позовом. У судовому засіданні 26.09.2019р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 08.10.2019р., протокольною ухвалою від 08.10.2019р. оголошено перерву до 07.11.2019р. Ухвалою від 07.11.2019р. поновлено відповідачу (за первісним позовом) строк для подання доказів, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 26.11.2019р., викликано учасників справи у засідання, явку визнано обов`язковою (п.4 ухвали).

У засідання 26.11.2019р. з`явився представник ТОВ "Максимум", який підтримав

зустрічний позов та просив задовольнити його в повному обсязі; проти первісного позову заперечував з мотивів його необгрунтованості.

У засідання 26.11.2019р. ТОВ "НВК "Антошка" явку представника не забезпечив. Судом враховано, що копія ухвали від 07.11.2019р. , направлена на адресу позивача за первісним позовом, повернулася до суду без вручення адресату з відміткою про його вибуття ("організація вибула").

Судом перевірено дані щодо місцезнаходження позивача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та встановлено, що станом на час вчинення процесуальних дій його місцезнаходження не змінювалося, інша адреса (ніж та, яка міститься у ЄДР та на яку направлялися попередні ухвали) позивачем не повідомлялася.

Згідно ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням приписів ст.242 ГПК України, днем вручення ухвали позивачу вважається 11.11.2019р. Судом враховано, що позивач знав про час та місце розгляду справи по суті та про покладені на нього обов"язки , оскільки 26.11.2019р., до початку судового засідання, на адресу суду надійшло клопотання від позивача за первісним позовом про відкладення розгляду справи "у зв`язку з неможливістю прибути з міста Києва до міста Полтави або направити представника Позивача" . Крім того, до клопотання додані пояснення по справі (нотаріально посвідчені) та копії авіаквитків. Оцінка даного клопотання дана судом у мотивувальній частині рішення.

Судом встановлено, що як за первісним, так і зустрічним позовом правовідносини сторін виникли з договору купівлі-продажу від 18 червня 2015 року. Так, сторонами в обгрунтування позовних вимог та заперечень проти них зазначено, що 18.06.2015р. між продавцем (ТОВ "Максимум" та покупцем (ТОВ "НВК Антошка") укладено договір купівлі - продажу товару (далі Договір, арк. справи 13-20). Відповідно до п.1.1. Договору встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти й оплатити товар, який визначений в Специфікації №1, Специфікації №2 та Специфікації №3, що є невід`ємними Додатками до цього Договору, надалі іменується товар . Загальна вартість товару по цьому Договору складає без ПДВ 20% 1 000 000,00 (один мільйон гривен 00 копійок), крім того ПДВ 20%- 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривен), разом з ПДВ - 1 200 000,00 (один мільйон двісті тисяч гривен 00 копійок) (п. 4.1 Договору). Розділом 5 Договору встановлений порядок оплати товару та розрахунок - рівними частинами на умовах розстрочки. Згідно Додаткової угоди сума договору була збільшена до 1 305 000,00 грн. (з ПДВ) (арк. справи 104).

Товар, що є предметом договору купівлі-продажу товару від 18.06.2015р., був переданий покупцю продавцем відповідно до актів прийому-передачі від 18.06.2015р. (а.с.21-24).

На виконання договору купівлі-продажу товару від 18.06.2015р. ТОВ НВК Антошка було сплачено на користь ТОВ Максимум грошові кошти в загальному розмірі 500000,00 грн., а саме 09.07.2015р. - 100000,00 грн., 10.08.2015р. - 100000,00 грн., 09.09.2015р. - 100000,00 грн., 01.10.2015р. - 100000,00 грн., 11.11.2015р. - 50000,00 грн., 12.11.2015р. - 30000,00 грн., 13.12.2015р. - 20000,00 грн. Наведене підтверджується бухгалтерською випискою позивача (в матер. справи, а.с.30), визнається обома сторонами та не підлягає окремо доведенню.

ТОВ НВК Антошка наполягав на тому, що договір купівлі - продажу товару від 18.06.2015р. фактично був укладений між позивачем та відповідачем з метою виконання іншого договору - договору оренди будівлі, посвідченого 18.06.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №708, згідно якого орендодавець (ТОВ МАКСИМУМ ) передає, а орендар (TOB НВК Антошка ) приймає в тимчасове платне користування будівлю дошкільного навчального закладу на 140 місць, що розташована за адресою: М-. Київ, вул. Воскресенська, 14-В, загальною площею 1712,52 кв.м., кількість поверхів: 2 поверхи + підвальний поверх, площа 1 та 2 поверху - 1490,42 кв.м., площа підвального поверху - 222,10 кв. м. (надалі Будівля), копія договору - арк. справи 31-46).

18.06.2016 року TOB НВК Антошка отримало повідомлення про дострокове припинення договору оренди будівлі №708 від 18.06.2015 з вимогою звільнити до 04 січня 2019 року об`єкт оренди. В лютому 2019р. ТОВ НВК Антошка було примусово виселене ТОВ Максимум з приміщення будівлі дошкільного навчального закладу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 14В. Листом №15/05/1 від 15.02.2019 ТОВ МАКСИМУМ повідомило, що спірне майно, яке перебуває у приміщенні будівлі дошкільного навчального закладу на 140 місць, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 14 В, передано на відповідальне зберігання ТОВ Інвестбудгаличина і буде під охороною ТОВ ТС ГРУП ЛТД . Вказане визнається обома сторонами.

18.08.2019р. Київською місцевою прокуратурою №4 були внесені відомості до ЄРДР за №42019101040000022 за ст.356 КК України. З копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що уповноваженими особами ТОВ Максимум та будівельної компанії Інтергал-Буд самоправно блокується робота ТОВ НВК Антошка , змушуючи таким чином звільнити орендоване приміщення дитячого навчального закладу, що може свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

ТОВ "НВК Антошка" стверджував, що при детальному правовому аналізі договору купівлі - продажу товару від 18.06.2015 та договору оренди будівлі від 18.06.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №708, стає очевидним, що за договором купівлі - продажу товару був прихований інший правочин - договір оренди обладнання (в тому числі і вбудованого) дошкільного навчального закладу, оскільки власник майна передав його орендарю приміщення для здійснення останнім господарської діяльності для забезпечення прав на доступність здобуття дошкільної освіти, забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти. Отже, фактично сторони вчинили дії з виконання умов договору оренди обладнання та предметів, необхідних для функціонування дошкільного навчального закладу, що призводять до правових наслідків, які настають за договором оренди. Подальші дії ТОВ Максимум щодо вжиття заходів щодо збереження майна також свідчать про вчинення удаваного правочину купівлі - продажу товару.

ТОВ "НВК "Антошка" посилається на приписи статей 202,203, 215,235 ЦК України, та приходить до висновку, що оскільки договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений та не здійснена його державна реєстрація, даний договір, укладений для приховання договору найму майна дошкільного навчального закладу (приналежності будівлі дошкільного навчального закладу) є неукладеним, тобто таким, що не спричинив для його сторін виникнення будь-яких прав та обов`язків.

Оскільки, як зазначалось вище, TOB НВК Антошка на виконання договору купівлі-продажу товару від 18.06.2015р. було сплачено на користь ТОВ Максимум грошові кошти в розмірі 500000,00 грн., враховуючи те, що зазначений договір укладався сторонами з наміром приховати правочин щодо найму майна, та є неукладеним, підстава для перерахування позивачем грошових коштів була відсутня, а ТОВ Максимум безпідставно набуло грошові кошти в розмірі 500000,00 грн. за рахунок позивача.

За таких обставин, грошові кошти в розмірі 500000,00 грн. з огляду на приписи ч.І ст.1212 ЦК України підлягають стягненню з ТОВ Максимум як безпідставно набуті за рахунок ТОВ НВК Антошка . Дана вимога стала предметом первісного позову.

ТОВ Максимум проти первісного позову заперечує, вважаючи його доводи надуманими та необгрунтованими, наполягає на існуванні у позивача заборгованості за договором купівлі-продажу у сумі 805 000,00 грн. (1305 000-500000= 805 000,00 грн.). Повідомляє, що ТОВ НВК Антошка як орендарем неналежно виконувалися зобов'[язання за договором оренди, що стало підставою для його розірвання та примусового виселення позивача з приміщення; наразі судовий спір про стягнення заборгованості за договором оренди перебуває на розгляді господарського суду м. Києва (справа №910/2445/19). Договір купівлі-продажу майна укладався як самостійний договір, містить всі необхідні істотні умови, майно передане позивачу та частково оплачено ним на суму 500 000,00 грн., залишок заборгованості - 805 000,00 грн.

Доводи позивача стосовно удаваності даного правочину та його неукладення зводяться до намагання уникнути відповідальності за невиконання даного договору. Крім того, відповідач заперечує факт підписання представником актів повернення майна від 29.01.2017р., 20.01.2019р. та 29.01.2019р.з таким змістом, обставини їх складення та підписання викладені у заяві свідка ОСОБА_1 (у матер. справи). Обставини, викладені відповідачем у відзиві на позов, покладені ним у обгрунтування зустрічного позову, прийнятого до розгляду ухвалою від 10.09.2019р. Крім суми основного боргу, у зустрічному позові заявлено вимоги про стягнення 141856,44 грн. грн. пені, нарахованої на підставі п.6.3 Договору купівлі-продажу, 80 500,00 грн. штрафу, нарахованого на підставі п.6.4 Договору, а також 606993,00 грн. збитків, завданих пошкодженням та знищенням майна (висновок про визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику будівлі та обладнання дошкільного навчального закладу). Дана вимога є предметом зустрічного позову.

Судом досліджено наступні докази, подані ТОВ НВК Антошка : Договір купівлі-продажу товару від 18.06.2015р. з додатками, Акти приймання-передачі товару , платіжні доручення та бухгалтерська виписка, договір оренди будівлі від 18.06.2015р. з додатками, повідомлення про припинення Договору оренди будівлі №708 від 18.06.2015р., лист від 15.02.2019р., повідмлення прокуратури м.Києва від 18.02.2019р., витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, Акти приймання-передачі товару від 29.01.2019р.,20.01.2019р., 29.01.2019р., довіреність від 04.01.2019р.; докази, подані ТОВ Максимум : Сертифікат від 01.10.2013р. , Акт готовності об`єкта до експлуатації від 26.09.2013р., додаткова угода №1 від 31.12.2015р. до договору купівлі-продажу від 18.06.15р. , лист від 20.10.2017р. №20.10.-01, лист від 02.10.2018р. №02/02-02, Висновок про вартість матеріального збитку, нанесеного власнику будівлі та обладнання дошкільного навчального закладу на 140 місць ТОВ Максимум , Витяг з Єдиного реєстру досдових розслідувань, заява свідка ОСОБА_1 від 05.11.2019р.

Стосовно первісного позову:

Як вказано в описовій частині рішення, 26.11.2019р. від позивача електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з додатками.

По-перше, дане клопотання не підписано ЕЦП, що підтверджується відміткою відповідального за приймання електронної кореспонденції працівника суду, оригінал клопотання до суду не надходив, відомості про його направлення до суду засобами поштового зв`язку суду відсутні. Відповідно до ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до п.1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. Наказом Державної судової адміністрації України №28 від 20.02.2013р., документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа у паперовій формі. Як зазначено вище, електронний лист надійшов без скріплення ЕЦП, оригінал клопотання до суду не надходив та немає відомостей про його направлення.

По-друге, єдиною причиною неможливості забезпечення представництва у засідання вказана неможливість прибуття у засідання і неможливість направлення представника, без вказівки на причини такої неможливості та обгрунтування їх поважності. При цьому позивач не надає заяви про розгляд справи за його відсутності, навпаки - наполягає на розгляді справи за участю представників сторін. З урахуванням викладеного, а також враховуючи попередню поведінку позивача, спрямовану на затягування розгляду справи під час підготовчого провадження, суд приходить до висновку про залишення первісного позову ТОВ "Навчально - виховний комплекс "Антошка" до ТОВ "Максимум" про стягнення 500 000,00 грн. без розгляду. При цьому суд керується наступними правовими нормами:

Згідно ст.202 ГПК України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст.226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У засідання під час підготовчого провадження 05.09.2019р., 08.10.2019р., 07.11.2019р. позивач не з`являвся, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав, причин неявки не повідомляв, доказів у підтвердження поважності причин неявки не подавав, вимоги ухвали суду від 05.09.2019р. в частині подання доказів не виконав. Подані нотаріально посвідчені пояснення свідка ОСОБА_2 .С. суд не бере до уваги в якості доказу через порушення порядку та строків подання доказів з мотивів, викладених нижче; копія квитка, подана ТОВ "НВК "Максимум", не підтверджує перебування гр. ОСОБА_3 за кордоном з моменту прийняття даної ухвали до 24.11.2019р., крім того, в порядку. пеердбаченому ч.4 ст.80 ГПК України письмово про причини неможливості подати докази сторона не повідомляла.

Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України. Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з пунктом 2) частини першої та пунктом 3) частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і в той же час учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Ухвалою від 07.11.2019р. учасників справи було викликано у судове засідання, визнано їх явку обов`язковою (п.4 ухвали), роз`яснено обов`язок повідомити про причини неявки та попереджено про наслідки неявки, зокрема, і про передбачені ст.202 ГПК України.

Верховний Суд у постанові від 30.05.2019р. у справі №921/502/17-г/8, аналізуючи приписи статей 202,226 ГПК України, дійшов до висновку: відповідно до частини четвертої статті 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (при цьому не має значення, що суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті). Вказані норми процесуального законодавства не пов`язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки (або причини визнані неповажними), був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Однак наведене не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, однак звернувся з заявою про розгляд цієї справи за його відсутності .

У даному випадку, як уже зазначалося, такої заяви позивач не подав, тож за викладених обставин правомірним є залишення позовної заяви без розгляду (постанови ВС від 30.05.2019р. №921/502/17-г/8, від 15.01.2019 у справі № 914/794/18). Залишення позову без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду з аналогічними позовними вимогами.

Крім того, згідно ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З цих підстав, враховуючи приписи п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, суд не вбачає перешкод для розгляду та вирішення по суті зустрічного позову, за яким ТОВ НВК Антошка є відповідачем.

При розгляді зустрічного позову судом встановлено наступне:

Предметом зустрічного позову є вимога про стягнення грошових коштів - заборгованості за договором купівлі-продажу від 18.05.2015р., штрафних санкцій по договору та збитків, завданих знищенням та пошкодженням майна. Як зазначалося вище, судом встановлено факт укладення договору купівлі-продажу товару від 18.06.2015р. на суму 1200 000,00 грн. (з ПДВ), згідно Додаткової угоди №1 суму договору збільшено до 1305 000,00 грн. та надано розстрочку оплати товару. Товар передано покупцю за специфікаціями, що є невід`ємною частиною договору (а.с.17-24). На виконання умов договору покупцем сплачено продавцю 500 000,00 грн., що визнано обома сторонами. Згідно ст.75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ НВК Антошка визнавав існування заборгованості та існування між сторонами правовідносин з договору купівлі-продажу товару: так, листом від 20.10.2017р. визнана заборгованість за договором купівлі-продажу в сумі 800 000,00 грн. та пояснено, що наразі відпала необхідність у користуванні даним майном в силу певних причин (проведення освітньої реформи, недостатність відвідувачів у закладі), при цьому запропоновано за додатковою угодою продати майно та за рахунок отриманих коштів погасити існуючу заборгованість (копія листа - арк. справи 105-106). У відповідь листом від 02.02.2018р. ТОВ Максимум повідомило, що не заперечує проти продажу майна третім особам за умови організації такого продажу відповідачем (за зустрічним позовом) (копія листа - арк. справи 107). В подальшому дане питання так і не було врегульоване, натомість, як вказує ТОВ НВК Антошка у відзиві на зустрічний позов від 24.09.2019р. (а.с.156-158) та у первісному позові, ним було повернуто майно ТОВ Максимум за актами приймання-передачі товару від 20.01.2019р., 29.01.2019р., 20.01.2019р. З приводу складання даних актів, сторони давали суду суперечливі пояснення. Так, ТОВ Максимум наполягає на тому, що його уповноважений представник не складав та не підписував актів саме з таким змістом, акти містять виправлення, дописки, зроблені у невідомий час невідомими особами, у тому числі і стосовно кількості переданих речей, у сторони (відповідача за первісним позовом) відсутні оригінали цих актів, оскільки представник залишив оригінали у ТОВ НВК Антошка і в подальшому вони так і не були передані ТОВ Максимум .

Уповноважена особа ТОВ Максимум - ОСОБА_1 у заяві свідка від 05.11.2019р. (ухвалою від 07.11.2019р. поновлено строк на подання доказів) повідомив суду, що він не визнає справжність актів, копії яких долучені до матеріалів справи, оскільки він не підписував документів з таким змістом, підписував акти з іншим змістом, які були залишені представнику ТОВ НВК Антошка для підписання та повернення одного примірника ТОВ Максимум , у підписуваних ним актах не було виправлень чи знаків + у графі Кількість фактична .

Суд витребовував у позивача за первісним позовом та досліджував оригінали даних актів (встановлено, що копії, які містяться у матеріалах справи, відповідають оригіналам), в актах дійсно міститься чимало виправлень, дописок, знаків + з певними числами у графі кількість фактична ; не зазначено вартості переданих товарів (зважаючи на те, що товар перебував у користуванні ТОВ Антошка з 2015 по 2019р., очевидно, що його залишкова вартість змінилася, проте сторонами при поверненні товару дане узгоджено не було). Згідно пояснень представника ТОВ Максимум , певна частина товару, який був предметом спірного договору купівлі-продажу (але не весь товар), дійсно була повернута покупцем, проте визначити наразі, яка саме, неможливо: з початку 2019р. у приміщенні перебували інші орендарі та майно було у користуванні, тож наразі провести експертизу чи будь-яке інше дослідження з метою встановлення вартості переданого за вказаними актами товару неможливо.

Ухвалою від 05.09.2019р. зобов"язано позивача (за первісним позовом) відповідно до ст.90 ГПК України надати відповіді на запитання, поставлені відповідачем у п.п.4.1, 4.2 відзиву на позов від 25.07.2019р., а саме: хто і коли здійснював записи в наданих позивачем актах приймання-передачі щодо дати актів, дописування зі знаком + у певних рядках актів; виправлення знаків - на знак + у актах; як фактично відбулося повернення товару продавцеві: доставка на склад продавця, передача на склад покупця, залишення у приміщенні, яке орендувалося? В ухвалі було роз`яснено приписи ст.90 ГПК України щодо порядку надання відповідей на питання: на запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або на посадова особа за її дорученням; відповіді подаються у формі заяви свідка не пізніше як за 5 днів до підготовчого засідання. Згідно ст.80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Увстановлений строк вимоги ухвали суду виконані не були, з клопотанням про поновлення чи продовження процесуальних строків сторона до суду не зверталася, письмово не повідомляла у встановлений строк про неможливість подання доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 ст.80 ГПК України). З цих підстав суд не бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_3 від 25.11.2019р.

Крім того, умовами договору не передбачена можливість повернення усього товару в разі його неоплати. Так, в разі прострочення оплати будь-якого з платежів більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів Продавець має право вимагати повернення товару від Покупця. У такому випадку Покупець повинен повернути неоплачений товар Продавцю протягом 3-х календарних днів з моменту отримання вимоги від Продавця по акту повернення. В першу чергу Покупець повертає товар визначений під №36-37 в Специфікації №1 - Додаток №1 до даного Договору, під №11, 17 та №55, 69, 70, 86, 87, 90, 91, 112 119, №25-31, Специфікації №3 - Додаток №3 до даного Договору, під №15 в Специфікація №2 - Додаток №2 до даного Договору. Увесь інший товар поверненню не підлягає та Покупець зобов`язаний оплатити його вартість в повному обсязі протягом 30-ти календарних днів.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає вимонанню у цей строк (термін). Покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачене розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовоми коштами (ст.692 ЦК України).

Згідно ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

У даному випадку суд, дослідивши та оцінивши докази, надані на підтвердження факту існування заборгованості ТОВ НВК Антошка перед ТОВ Максимум у заявленому розмірі, дійшов до висновку про їх більшу вірогідність у порівнянні з доказами, наданими на спростування існування цієї заборгованості.

Суд також погоджується з позивачем за зустрічним позовом у тому, що твердження ТОВ НВК Антошка про удаваність даного правочину - договору купівлі-продажу від 18.06.2015р., приховання за ним договору оренди обладнання , який, в свою чергу, є неукладеним через відсутність нотаріального посвідчення та державної реєстрації, є необгрунтованими та не доведені належними та допустимими доказами, тому не можуть бути підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову в частині стягнення заборгованості за даним договором. Чинним законодавством презюмується чинність правочину, доказів визнання договору купілі-продажу недійсним сторонами не надано.

Стосовно стягнення пені за порушення грошового зобов`язання:

Договором передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати будь-якого з платежів, визначених цим Договором, Покупець сплачує на користь Продавця неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення (п.6.3 договору). Згідно ч.6 ст.232 ГК України, яка регламентує порядок застосування штрафних санкцій, передбачено наступне: Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Додатковою угодою №1 від 31.12.2015р. (а.с.104) сторони погодили розстрочку платежу, передбачено 12 платежів, дванадцятий останній платіж зі сплатою до 10.03.2017р.

Як вбачається з поданого розрахунку, позивачем нараховано пеню за період з 05.02.2019р. по 05.08.2019р. (6 місяців перед зверненням до суду; у самому зустрічному позові помилково вказано дату початку нарахування 05.02.2018р. ), а не з моменту, коли зобов`язання мало бути виконано, що суперечить викладеному вище.

Стосовно стягнення штрафу:

У разі прострочення оплати будь-якого з платежів більше ніж на 10 (десять) календарних днів Покупець додатково до неустойки, яка визначена в п.7.3 даного Договору, сплачує штраф в розмірі 10% від простроченого платежу (п.6.4 договору).

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України та частини 1 статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. За змістом частин 4 і 6 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У даному випаду, враховуючи, що мало місце прострочення виконання грошового зобов`язання більше ніж на 10 календарних днів, позивачем за зустрічним позовом правомірно нараховано та заявлено до стягнення штраф на підставі наведеного пункту договору.

Стосовно стягнення збитків:

У обгрунтування розміру збитків позивач посилається на висновок про вартість матеріального збитку, нанесеного власнику будівлі та обладнання дошкільного навчального закладу на 140 місць ТОВ Максимум (арк. справи 108). Відповідач заперечував проти прийняття даного висновку як належного доказу у підтвердження розміру збитків, оскільки він не відповідає вимогам ГПК України до доказів. Суд вважає обгрунтованими заперечення відповідача. Так, згідно ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вимоги до висновку експерта встановлені статтею 98 ГПК України. Так, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Поданий позивачем висновок оцінювача не є висновком експерта у розумінні наведеної норми; клопотань про призначення експертизи для визначення розміру шкоди, заподіяної позивачу неправомірними діями відповідача, сторонами не заявлялося. Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про залишення первісного позову без розгляду та про часткове задоволення зустрічного позову. Судовий збір, сплачений ТОВ Максимум при поданні зустрічного позову, покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно приписів ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями 202, 226, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов залишити без розгляду.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-виховний комплекс "Антошка" (03022, м.Київ, вул.Ломоносова, буд.73-Е, код ЄДРПОУ 39458055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум" (39623, м. Кременчук, вул.60 років Жовтня, буд.138, код ЄДРПОУ 32860384) 805 000,00 грн. основного боргу,

80 500,00 грн. штрафу, 13282,50 грн. судового збору.

4. В іншій частині зустрічного позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 05.12.2019р.

Суддя О.С.Мацко